Максим Білявський

Золоті запаси газосховищ. Чи заплатить споживач?

11 березня 2020

Експерт Центру Разумкова Максим Білявський відзначає у своєму блозі реалії газового ринку України на фоні значного зниження цін на газ.

Україна завершила відбір газу зі сховищ з рекордними запасами 15,8 млрд кубометрів блакитного пального. Це, безумовно, позитивна новина, оскільки НАК "Нафтогаз України" ефективно підготувався до можливих непередбачених обставин в зимовий період, зберігши максимальні обсяги газу наприкінці опалювального сезону.

Проте, кожна медаль має дві сторони, і в даному випадку інший аспект полягає в витратах на подальше зберігання газу і ціні його закупівлі влітку, яка перевищує нинішні ціни на європейських газових хабах принаймні на 20%. Цю ситуацію ніхто не міг передбачити, адже параметри, як-от температурні умови, обсяги попиту та пропозиції, а також підсумки переговорів України з РФ, залишалися незрозумілими.

Тому, незважаючи на високі запаси в сховищах, "Нафтогаз" разом з іншими трейдерами щоденно імпортує 40 млн кубометрів газу з ЄС за цінами, що нижчі, ніж ті, за які газ накопичувався під час підготовки до опалювального сезону.

Отже, наразі імпорт вигідніший, оскільки на фоні стабільної пропозиції спостерігається значне зниження попиту на енергоресурси через епідемію. Природний газ не є винятком: ціни на європейських хабах продовжують падати, досягаючи в середньому $100 за тисячу кубометрів. Причиною такого зниження є азіатський ринок, де ціни на газ вперше в історії знизилися до $106 за тисячу кубометрів.

У таких умовах НАК "Нафтогаз України" та інші учасники ринку з накопиченим газом стикаються зі зрозумілою комерційною метою – продати блакитне паливо без збитків. Для компанії збитки настають лише після здійснення продажу за зниженими цінами на раніше дорогий газ, що відображається у бухгалтерській звітності. Збитки можуть бути зафіксовані незалежними аудиторами або Рахунковою палатою під час перевірок.

Тому реалізація блакитного пального для всіх категорій споживачів за нинішніх низьких цін на імпортований газ означає для "Нафтогазу" ризик прямих збитків.

Таким чином, єдиним виходом з цієї ситуації є зберігання газу до моменту підвищення цін до закупівельного рівня. Враховуючи поточну ринкову ситуацію, такий сценарій у короткостроковій перспективі малоймовірний, але навіть в такому разі трейдери стикаються з необхідністю додаткових витрат на зберігання, а оператори газосховищ – з ростом технологічних витрат.

Що стосується неприпустимого сценарію, це продаж блакитного пального через переговори для технологічних потреб оператора газотранспортної системи або інших державних компаній, що використовують газ. Відсутність таких тендерів означатиме закінчення анбандлінгу та повну незалежність оператора газотранспортної системи від НАК "Нафтогаз України".

Щоб уникнути такої ситуації, державні регулятори повинні контролювати і у разі необхідності вжити заходів, аби закупівлі були проведені через дрібні лоти з конкурентними цінами, що унеможливить "Нафтогазу" продавати дорогий газ для державних підприємств.

В іншому випадку це може виявитися неприємним сюрпризом для споживачів, оскільки витрати на технологічний газ включатимуться до тарифів на транспортування, які скоріш за все будуть підвищені по завершенні регуляторних періодів. Це дозволить "Нафтогазу" уникнути збитків, але споживачі заплатять за різницю у цінах через нові тарифи. Оптимістичний сценарій передбачає, що тарифи залишаться без змін.

Проте знову ж, це правило двосторонньої медалі, де може виникнути негативний ефект на прибутковість оператора газотранспортної системи в умовах жорсткої конкуренції за новий транзитний контракт після 2025 року.

Автор: Максим БілявськийТеги: Білявський ПСГ НафтогазПоділитись