Абетка енергетики: Турецький потік

17 жовтня 2019

Турецький потік є символом російсько-турецького "особливого партнерства", проектом, що має завершити російську концепцію "обхідних газопроводів" навколо України, становлячи загрозу енергетичної безпеки, що наближається з півдня.

Турецький потік – це проект магістрального газопроводу, що з'єднує Росію з європейською частиною Туреччини і продовжується до турецького кордону з сусідніми державами через дно Чорного моря. Вхідною точкою газопроводу є російська Анапа, а вихідною – турецький Люлебургас. Загальна довжина Турецького потоку становитиме 1100 км. За існуючими планами, газопровід складатиметься з двох гілок: перша буде призначена для внутрішнього ринку Туреччини, друга – для постачання газу до країн Південної та Південно-Східної Європи. Потужність кожної гілки повинна становити 15,75 млрд куб. м газу на рік (всього – 31,5 млрд куб. м газу). Будівництво Турецького потоку почалося в 2017 році, завершення заплановано на кінець 2019 року.

Це може здаватися парадоксальним, але, на відміну від газопроводу Північний потік-2, чия доля є однією з найгостріших економічних і політичних тем серед країн Заходу, Турецький потік практично ігнорується як в європейських, так і в українських середовищах. Важливо відзначити, що створенню Турецького потоку передував проект газопроводу «Південний потік», який Росія намагалася реалізувати в 2012-2014 роках, тоді як точкою виходу планувалася болгарська Варна. Однак під тиском Єврокомісії, яка фактично заблокувала цей проект, Росії довелося відмовитися від цих схем.

У випадку Турецького потоку по "чарівному" збігу обставин з'явилися нездорові політичні амбіції як Росії, так і Туреччини. За оцінками фахівців, немає реальної економічної потреби у будівництві цього газопроводу, оскільки постачання газу до країн Південної та Південно-Східної Європи може здійснюватися вже існуючою інфраструктурою. Росія не приховує, що основною метою Турецького потоку є, в комплексі з двома Північними потоками, припинення транзиту газу через територію України. Водночас для турецьких лідерів, які сповідують ідею неоосманізму (політичного і економічного домінування Туреччини на територіях колишньої Османської імперії), новий газопровід стає ключем до перетворення Туреччини на регіональний газовий хаб.

На жаль, поки що більшість українців, зацікавлених у питаннях енергетики, зосереджена на будівництві Північного потоку-2, з півдня поступово наближається не менш значна (а, можливо, й більша) загроза.

Теги:Абетка енергетикиОфіс реформ КМУDiXi GroupПоділитись