Аналізуємо повний ланцюг створення вартості — регіональна директорка EITI для Євразії
Ми розглядаємо весь ланцюг створення доданої вартості — регіональна директорка EITI по Євразії
25 вересня 2019
Згідно зі списком країн-учасниць ініціативи, до неї зазвичай приєднуються держави зі слабкими демократичними інститутами. Це пов’язано з характерною рисою ініціативи, чи я не правий?
У вересні DiXi Group провела семінар на тему впровадження Ініціативи прозорості видобувних галузей (ІПВГ, EITI) на місцевому рівні. "Українська енергетика" використала цю можливість, щоб запитати регіональну директорку по Євразії Міжнародного секретаріату EITI Оляну Валігуру про труднощі впровадження ініціативи в Україні та світі, а також про проблеми, які EITI допомагає вирішувати.
EITI була заснована в 2002 році у Великобританії за ініціативи Тоні Блера. Через те, що громадські організації в Британії, такі як Global Witness, ще в 1990-х стали звертати увагу на діяльність британських компаній в Африці, відбулися численні скандали, пов’язані з запитами місцевих урядів про великі корупційні хабарі. Це призвело до розслідувань журналістів, який в результаті привели до розкриття цих випадків.
Громадськість Британії почала вимагати відкритості щодо того, що їхні компанії сплачують урядам, в тих країнах, де вони здійснюють свою діяльність, та закликала уряди розкривати, які суми вони отримують.
Таким чином, у 2002 році і було започатковано EITI. Тоні Блер оголосив, що метою є забезпечення прозорості у видобувному секторі, не лише в Британії, але і в країнах, де працюють британські видобувні компанії, поліпшивши умови для компаній.
EITI, завдяки своїм засадам, націлена на уряди, де існує брак прозорості. Ця організація була створена не для країн Європи, оскільки там уже діє досить ефективне законодавство. Вона спрямована на ті країни, де існують серйозні проблеми.
Протягом років EITI змінилась. Я працюю в EITI вже дев’ять років і бачу, як організація постійно адаптується до змін. Наприклад, у 2000-х роках ми зосереджувались лише на звірці даних — на тому, що отримують уряди та компанії.
Звіт був дуже простим — фактично одна сторінка. Наразі ми аналізуємо весь ланцюг доданої вартості — весь процес. Ми вивчаємо бенефіціарних власників, прозорість контрактів, охоплюємо питання, пов’язані з кліматом та охороною навколишнього середовища.
EITI розвивається. Але ініціатива була створена для країн, де є проблеми з прозорістю.
Які труднощі вдалося подолати країнам, що впровадили ініціативу?
Наразі EITI налічує 52 держави-члени. У 2017 році Сполучені Штати вийшли з ініціативи, але інші країни приєдналися. Наприклад, Мексика та Аргентина є потужними видобувачами.
Ми вважаємо, що в кожній країні є свій унікальний процес, і коли країна приєднується до EITI, ми просимо багатосторонню групу, яка координує впровадження стандарту в країні, визначити пріоритети та цілі.
Таким чином, щодо України та інших країн важливо оцінити, які цілі вони ставили перед собою та чи вдалося їх досягти. Результати різняться. Наприклад, у багатьох африканських країнах, зокрема в Нігерії та Демократичній Республіці Конго, звітність EITI призвела до викриття корупційних схем. Такі приклади мають місце.
Але пост-радянські уряди, де структура управління більш усталена, корупційні схеми зазвичай не пов’язані з виплатами компаній або з тим, що отримує уряд, а скоріше стосуються державних підприємств і того, як використовуються ці кошти.
Наприклад, в країнах як Казахстан або Монголія існують фонди розвитку або пенсійні фонди, в які вкладаються доходи від видобування. І виникає питання, як вони управляються.
Тож усе дуже по-різному. Є випадки, коли EITI не є надто успішною, та є й приклади, як у Німеччині та Великобританії, де ці країни впроваджують EITI не для боротьби з корупцією, а для демонстрації прикладу й підтримки стандарту на міжнародному рівні. Хоча найбільш ймовірно, що у них найменше проблем із прозорістю в даній галузі.
В Україні підготовка звіту затримується на рік-півтора. Які чинники можуть цьому сприяти і як це впливає на ефективність ініціативи?
Це проблема, яка стосується не лише України. Існує проблема фінансування: коли уряди погоджуються на впровадження EITI, вони зазвичай просять фінансову допомогу від донорів, що часто призводить до затримок. Відомо, що підписання угод з донорами, особливо з такими організаціями, як Світовий банк, може займати півроку або навіть більше. Також існує процес пошуку незалежного адміністратора, який готує звіт, а це забирає багато часу.
На жаль, в Україні ситуація така, що, коли другий звіт вийшов більш-менш вчасно, затримки з першим звітом були викликані небажанням державних органів звітувати.
EITI в Україні поступово запроваджує культуру прозорості та підзвітності державних структур, які збирають податки та неподаткові платежі. Затримки пов’язані скоріше з небажанням звітувати.
Ситуація ускладнюється бюрократичними перешкодами, такими як затягування прийняття постанов у новому уряді. Серед пріоритетних завдань повинно бути донесення до Кабінету Міністрів важливості та актуальності EITI, в тому числі й отак реформістським організаціям.
Одним із можливих рішень проблеми затримок та застарілих даних є система систематичного відкриття даних. Цей підхід вже активно практикується в Європі, коли компанії та державні органи вчасно оприлюднюють дані про платежі. Наприклад, коли компанія робить платіж, інформація одразу з'являється в онлайн-режимі в податкових сервісах.
Інший підхід, що користується популярністю у багатьох країнах, коли компанії та уряди завантажують свої дані до системи на щорічній або щоквартальній основі. Цей метод міг би стати оптимальним варіантом для України, щоб уникнути подібних затримок.
