Андрій Конеченков: за два роки війни введено близько 230 МВт вітрогенерації

29 листопада 2023

Голова правління Української вітроенергетичної асоціації – про сьогоднішній стан та майбутнє галузі

Фото: УВЕА

Хоча бойові дії сповільнили, вони не зупинили розвиток вітрової енергетики. Під час повномасштабної агресії з'явилося декілька нових вітрових станцій, проте існують перешкоди, що заважають подальшому розвитку галузі.

Про сьогоднішній стан вітрової енергетики та зміни, що сприятимуть її прогресу, розповів Андрій Конеченков, керівник Української вітроенергетичної асоціації (УВЕА).

– Уже майже два роки значна частина українських вітропарків залишається на тимчасово окупованих територіях. Розкажіть про стан наших вітрових станцій зараз: скільки потужностей активно працює, а скільки ми не контролюємо?

– На сьогодні в Україні встановлено 1860 МВт вітроенергетичних потужностей. З них 1317 МВт, або 71% загального обсягу, залишаються на тимчасово окупованих територіях у Херсонській, Запорізькій, Донецькій та Луганській областях. Головні функціонуючі станції зосереджені в Миколаївській, Одеській та Львівській областях. Також кілька малих станцій, кожна з двох-трьох турбін, розташовані у Тернопільській та Івано-Франківській областях. Ми їх також враховуємо у нашій статистиці.

Серед працюючих потужностей, що постачають електроенергію в мережу, можу назвати три станції в Одеській області: ВЕС "Южне Енерджі", Дністровська ВЕС та Овідіопольська ВЕС турецької компанії Guris.

У Львівській області наразі працюють обидві черги ВЕС "Старий Самбір". У грудні цього року плануется запустити вітрогенератори Сколівської ВЕС потужністю 54,5 МВт. На Дністровській ВЕС в Одеській області до війни було добудовано 40 МВт, а під час бойових дій з'явилося ще 60 МВт потужностей. У Миколаївській області у 2023 році запущено першу чергу Тилігульської ВЕС потужністю 114 МВт. Також ми очікуємо, що у 2024-2025 роках ця станція буде завершена до її проектної потужності в 500 МВт.

Отже, майже за два воєнних роки було добудовано три вітрові електростанції з загальною потужністю 228,5 МВт.

У південні райони України, на Тилігульську та Дністровську ВЕС, обладнання було доставлено ще до початку повномасштабного вторгнення. Вітротурбіни для станції компанії "ЕКО-ОПТІМА" у Львівській області постачалися вже під час військових дій, проте німецька компанія Nordex доставляла їх через Польщу за умови, що українська компанія покриває всі ризики страхування.

Вітрова електростанція "Старий Самбір" у Львівській області, збудована компанією "ЕКО-ОПТІМА". Фото надано УВЕА

– Яким є нинішній статус об’єктів відновлювальної енергетики, які виявилися на тимчасово окупованих територіях?

– Ситуація з потужностями на окупованих територіях дуже складна. Ми маємо інформцію про пошкодження шести турбін у Херсонській та чотирьох у Миколаївській області. Таким чином, наразі підтверджено вихід з експлуатації десяти турбін.

Відомо, що на окупованих електростанціях були спроби запустити турбіни, вироблені компаніями GE та Nordex, але це не вдалося – їх неможливо перезапустити, оскільки російські фахівці не мають доступу до цих технологій. Щодо інших турбін деталей немає. Раніше данська компанія Vestas збудувала завод з виробництва трьохмегаватних турбін в Ульяновську, тому російські фахівці знайомі з цією моделлю вітрогенераторів. Але тепер Vestas зробила все можливе, щоб запуску її турбін на захоплених територіях не відбулося.

На жаль, до нас доходить інформація про випадки мародерства на промисловій території Сиваської ВЕС: про пошкоджені підстанції, викопування та демонтаж мідних кабелів. Проте вітрову станцію, на відміну від сонячної, розібрати не так просто. По-перше, щогла вітрогенератора має висоту понад 100 метрів і важить близько 200 тонн. Тобто такий демонтаж потребує спеціалістів, техніки, а також технологій. Я сподіваюсь, що після деокупації ми зможемо знайти вцілілі турбіни, які можна буде швидко перезапустити.

З сонячними електростанціями ситуація складніша: є багато знищених СЕС, демонтажних панелей. Найгірша ситуація з об’єктами відновлювальної енергетики спостерігається на Каховській гідроелектростанції, яка повністю знищена. Швидко відновити її практично неможливо, більше того, про доцільність відновлення виникають питання у екологів.

Стан генеруючих потужностей України. Джерело: презентація дослідження пропозицій бізнесу та держави

– Яка сьогодні ситуація з боргами перед виробниками сектору ВДЕ?

– За офіційною інформацією, на 17 листопада НЕК "Укренерго" має борги перед "ГарПоком" (ДП "Гарантований покупець". – Ред.) у розмірі 32,074 млрд грн. Відповідно, "ГарПок" не здатен виплатити виробникам енергії з відновлювальних джерел.

У секторі ВДЕ заборгованості накопичуються ще з 2021 року. На сьогодні борги за 2021 рік становлять близько 1%, але нові борги стрімко ростуть з березня 2022 року і по листопад 2023 року.

– Як ви бачите погашення боргової проблеми?

– Перш за все, я би розділив цю задачу на два компоненти. Спочатку потрібно з'ясувати причини виникнення боргів, а вже потім обдумати, що потрібно зробити, щоб у 2024 році ця ситуація не повторилася.

По-перше, НАК "Енергоатом" заборгувала НЕК "Укренерго" за механізм покладання спеціальних обов’язків для населення приблизно 50% суми, що становить близько 17 млрд грн. В результаті, ці кошти не надійшли до "Укренерго", тож компанія не може переказати їх "ГарПоку".

Другу частину складають борги, пов'язані з теплокомуненерго та місцевими водоканалами. Ця проблема існує давно, і борги продовжують зростати, отже, її також потрібно вирішити.

З вересня 2023 року "Енергоатом" нарешті почав повністю платити за механізм покладання спеціальних обов’язків для населення. Якщо компанія продовжить з такими темпами, до кінця року вона зможе розрахуватися з боргами, що суттєво поліпшить ситуацію з виплатами виробникам "зеленої" електроенергії, оскільки "Укренерго" зможе повернути частину боргу "ГарПоку".

Я вважаю, щоб вирішити проблему заборгованості, першочергово потрібно встановити бездефіцитні тарифи для "Укренерго". Накопичення боргів має сезонний характер. Навесні та влітку виробництво електроенергії з сонячних станцій значно зростає. Водночас ціна на електроенергію зменшується, і "ГарПок" не має достатньо коштів для розрахунку за "зелену" електроенергію.

Попередньо активність у пошуку рішень не спостерігається, надто сподіваємось, що відповідні організації повернуться до обговорення цих питань, щоб у 2024 році не сталося нових накопичень боргів, а борги, що з'явилися у 2022-2023 роках, було закрито.

Слід зазначити, що вітроенергетичний сектор не зіткнеться з цією проблемою в майбутні періоди, оскільки з жовтня цього року всі промислові ВЕС функціонують у рамках вільного ринку.

– Чи є інвестиції в секторі? Можливо, плани на нові об’єкти?

– Наприкінці січня – на початку лютого ми нарешті сподіваємося на відкриття заводу з виробництва обладнання для ВЕС у Закарпатті, виробничі потужності якого компанія "Френдлі Вінд Технолоджі" частково перенесла з Краматорська Донецької області.

Наразі переважна більшість турбін, що працюють в Україні, є імпортованими з Європи. До війни також імпортувалися турбіни з Китаю. Китайська компанія GoldWind розпочала будівництво вітряного парку потужністю 288 МВт у Миколаївській області. Війна зупинила цей проект, і на сьогодні вони встигли встановити лише одну турбіну. Однак компанія має намір добудувати свій проект, коли в Україні настане мир.

У той же час ми можемо підтвердити, що розвиток вітроенергетичних проектів триває. В основному їх реалізують національні компанії, але є також приклади іноземних інвестицій. Це, перш за все, підготовка ділянок під майбутні вітрові електростанції, дослідження вітрового потенціалу та проведення оцінок впливу на навколишнє середовище тощо.

Багато проектів зараз розглядаються в Закарпатті. Хоча сприяння іх реалізації йде не дуже гладко, проте вони існують. Також є плани в Волинській, Львівській, Рівненській, Житомирській, Одеській та Миколаївській областях. Але наразі це лише невеликі інвестиції в проєктування майбутніх ВЕС.

Компанія ДТЕК ВДЕ є однією з провідних, яка веде переговори та планує продовжити реалізацію запланованих потужностей Тилігульської ВЕС у Миколаївській області, а також вже офіційно оголосила про початок передпроєктних робіт для розміщення ще одного вітрового проекту потужністю 500 МВт у Полтавській області.

Окрім компанії ДТЕК ВДЕ, на ринку працюють і інші компанії, такі як "Елементум Енерджі", "Нотус Енерджі", "Гуріш" тощо, які вже ведуть переговори з потенційними інвесторами.

Фінансування завжди було одним з найважливіших аспектів для реалізації вітроенергетичних проектів. Зараз до цієї проблеми додалася ще проблема покриття військових ризиків. Це питання й досі залишається нерозв’язаним. Наразі, поступово, процес просувається.

Американська корпорація з фінансування міжнародного розвитку DFC вже підтвердила можливість надання грантів на проектні роботи. Європейський банк реконструкції та розвитку також офіційно заявив про готовність інвестувати в будівництво вітрових електростанцій, але спочатку банк розглядатиме інвесторів з Заходу. Що стосується національних проектів, європейські банки поки не можуть інвестувати, поки не закінчиться війна, посилаючись на високі ризики повертання інвестицій у разі знищення або захоплення вітрових станцій.

У жовтні Рада ЄС схвалила оновлену Директиву ЄС про відновлювальні джерела енергії. Які ключові моменти ви б виділили і як це може вплинути на український сектор ВДЕ?

– Так, в цій директиві є кілька важливих аспектів. По-перше, Європейський Союз підвищив ціль – відтепер 42,5% (було 32%) має складати частка ВДЕ в кінцевому споживанні енергії до 2030 року, з можливістю подальшого збільшення на 2% до 45%.

Всі держави-члени ЄС повинні сприяти досягненню більш амбітних галузевих цілей у сфері транспорту, промисловості, будівництва, а також у централізованій теплопостачанні та охолодженні з метою прискорення інтеграції ВДЕ у сфери, де цей процес триває повільніше.

Крім цього, мають бути прискорені процедури отримання дозволів для проектів ВДЕ, які тепер вважаються такими, що мають "переважаючий суспільний інтерес", що обмежує можливості для юридичних заперечень проти нових об'єктів відновлювальної генерації.

– Яким чином країни ЄС можуть досягти оновленої цілі?

– Окрім нового будівництва, в Європейському Союзі реалізується багато проектів з реконструкції старих вітрових електростанцій для заміни їх на більш потужні. Отже, старі турбіни, потужністю до 2 МВт, замінюються новими, потужністю 5-6 МВт. Це збільшує виробництво електроенергії, нові машини є набагато ефективнішими й займають менше місця.

Ділянки, що підлягають реконструкції, вже мають необхідні дозволи на використання земельних ресурсів, а також існуючі електромережі. Тому банки охоче видають кредити на реконструкцію таких станцій.

Звісно, це вимагає деяких будівельних робіт. Потрібно заливасти нові фундаменти, встановлювати нові башти, проте більшість дозволів на землю та приєднання до мережі вже є, що спрощує процес отримання дозволів для таких проектів.

Крім того, наразі, окрім наземної, активно розвивається офшорна вітроенергетика. Хоча вона є дорожчою в установці, проте більш ефективна та надає можливості не лише для виробництва електроенергії, а також для отримання "зеленого" водню. Саме тому такий стрімкий розвиток спостерігається не лише в Європі, а також у Китаї, Індії, Північній Америці.

– На конференції з відновлення України українська сторона представила Енергетичну стратегію до 2050 року з досить амбітними цілями в галузі відновлювальної енергетики. Чи є у нас можливість досягти цих цілей?

У Лондоні Міністерство енергетики представило свою стратегію розвитку, в тому числі розвитку вітроенергетики, як одного з ключових секторів, окрім атомної енергетики, до 2030 і 2050 років. Відзначено, що Україна має потенціал до 2050 року наростити потужності вітрової генерації до 140 ГВт.

Також Українська вітроенергетична асоціація розробила концепцію подальшого розвитку вітроенергетичного сектора. Згідно з нашим планом дій до 2030 року, основні зусилля мають бути спрямовані на усунення законодавчих бар’єрів, які наразі гальмують комплексний розвиток відновлювальної енергетики, зокрема вітрової. Зміни мають стосуватися різних аспектів проекту: від отримання технічних умов, виділення земель під будівництво, оцінки впливу на навколишнє середовище до приєднання до електромережі.

При розробці ми спиралися на успішний досвід країн, таких як Німеччина, Данія, Іспанія, Португалія, Туреччина та інших, де вітроенергетика розвивається швидко, маючи власні заводи з виробництва вітротурбін і створені хаби для спрощення логістики постачання вітрових турбін.

– Які сценарії розвитку галузі ви бачите?

– Експерти асоціації у співпраці з Київською школою економіки, Офісом Президента та Міненерго обговорювали можливі перспективи галузі. Ми вже надали кілька пропозицій до Ukraine Plan, підтвердивши тези, розроблені нами, у цьому плані.

Наразі можна говорити різні сценарії розвитку. Можемо розраховувати на 6,5 ГВт до 2030 року, зважаючи на проекти, ініційовані ще до війни. Частина з них розташована на окупованих територіях, натомість інша охоплює Рівненську, Львівську, Волинську області та частину центральної України, Одеської та Миколаївської областей.

Щоб мати змогу досягти вищих показників, потрібно виконати "домашнє завдання": врегулювати законодавство, запустити виробництво компонентів вітротурбін і створити відповідні умови для швидкого розвитку вітроенергетики. Якщо це вдасться, можна очікувати рівень від 12 до 18 ГВт до 2030 року.

Пропозиції бізнесу щодо можливих інвестицій у "зелену" економіку України. Джерело: презентація дослідження пропозицій бізнесу та держави

Важливим кроком є формулювання стратегії розвитку відновлювальних джерел електроенергії та енергетичної галузі. Необхідно створити єдиний національний програмний документ, що конкретизує цілі та обсяги розвитку ВДЕ.

Головне, щоб цей документ був узгодженим, єдиним та обов'язковим для всіх центральних виконавчих органів влади, мережевих операторів, державних енергокомпаній та місцевих адміністрацій.

– Які кроки, на думку експертів асоціації, можуть пришвидшити розвиток сектору?

– Я вважаю, що спрощення процедури отримання дозвільних документів для будівництва може суттєво пришвидшити тривалий підготовчий процес.

Ми почали активно співпрацювати з Офісом Президента. У нашій асоціації створений правничий комітет, до якого входять представники одинадцяти юридичних компаній, що є членами УВЕА.

Ми проаналізували все відповідне законодавство, підготували план дій, і зараз наші юристи працюють над проектами законодавчих змін. Крім того, ми обговорюємо можливу інституційну допомогу з країнами, такими як Данія, Нідерланди, Німеччина.

У деталях необхідно оптимізувати процес приєднання нових ВЕС до електричних мереж. Наприклад, створити можливості приєднання нових ВЕС до енергооб’єктів, які пошкоджені, але відновлення яких або неможливе, або недоцільне.

Також важливо урегулювати можливість отримання технічних умов на приєднання до електромережі не лише на установлену, а й на приєднану потужність, оскільки встановлена потужність може перевищувати приєднану. Або передбачити можливість бронювання потужності під технічне рішення на певний період під фінансову гарантію замовника.

Зараз ми стикаємося з абсурдною ситуацією: НЕК "Укренерго" видав умови, які перевищують можливу приєднобильність до мереж. Це сталося, тому що багато компаній бронювали потужності, але нічого не будували, а лише зупиняли ці потужності.

Отже, ми пропонуємо ввести ціну за бронювання кожного мегавата. Якщо інвестор дійсно зацікавлений, він може сплатити певну суму, яка потім буде враховуватися під час приєднання до електромережі. Це забезпечить гарантію, що інвестор розпочне будівництво, а ці технічні умови не залишаться заблокованими.

Наступним кроком є збільшення терміну дії угоди про приєднання до електромережі та продовження терміну технічних умов для приєднання об’єктів ВДЕ.

Це складне питання, оскільки сьогодні термін дії виданих технічних умов обмежений. Для сонячних проектів це два роки, а для вітрових – три. В умовах війни та економічної кризи такий короткий термін ускладнює будівництво вітрових електростанцій. Тому доцільно було б подовжити термін до принаймні п’яти років.

Тилігульська ВЕС, збудована компанією ДТЕК ВДЕ у Миколаївській області. Фото: надано УВЕА

Виробництво вітроенергетичного обладнання в Україні також є дуже важливим питанням. Виробництво вітротурбін в країні дозволити створити нові підприємства, нові робочі місця, зменшити собівартість, а також пришвидшити технічне обслуговування. Але для цього потрібно залучити інвесторів.

Необхідно поліпшити логістику для сектора вітроенергетики. Ми запропонували створити вітроенергетичний коридор для спрощення імпорту вітротурбін і комплектуючих.

Слід також спростити процедуру виділення землі, як це відбувається в ЄС. Зараз у нас закон дозволяє будувати лише на енергетичних землях, а процедура переведення сільськогосподарських земель – надто складна.

Залучення фермерів до вітроенергетичних проектів, створення енергетичних спільнот, що будуть співвласниками "зелених" електростанцій, безумовно, також сприятимуть активно розвитку вітроенергетики в Україні.

Я переконаний, що вітроенергетика України має велике майбутнє, адже енергія вітру – це енергія миру та демократії.

Лариса Білозерова, спеціально для "Української енергетики"

Автор: Лариса БілозероваТеги:Поділитись