Біометан в Україні: що потрібно для розвитку сектора

13 березня 2024

Виробники намагаються орієнтуватися на експорт біометану, оскільки висока вартість цього товару на європейському ринку цьому сприяє. Проте, незважаючи на наявність значних сировинних резервів і вже діючих потужностей, ряд перешкод ускладнює цю можливість.

Фото: БАУ

У лютому 2023 року Україна та ЄС підписали угоду про стратегічне партнерство в області біометану, водню та інших синтетичних газів. За даними Біоенергетичної асоціації України, українські виробники здатні забезпечити до 20% потреб Євросоюзу в біометані. Однак для реалізації цих можливостей Україні та ЄС потрібно вжити ряд заходів, щоб забезпечити торгівлю біометаном відповідно до законодавчих вимог Євросоюзу.

Фахівці активно обговорюють причини та наслідки нинішньої невизначеності для виробників та інших учасників ринку в експертних колах та організаціях. Зокрема, 1 березня 2024 року експерти центру DiXi Group презентували аналітичну записку на тему "Співпраця України та ЄС в секторі біометану: перспективи та бар'єри".

Перспективи виробництва біометану для зовнішніх та внутрішніх ринків, а також чинники, що стримують розвиток галузі в Україні і ЄС, були досліджені "Українською енергетикою".
 

Біометан має суттєві перспективи для розвитку

Україна володіє суттєвими можливостями для виробництва та експорту біометану на європейський ринок, де очікується дефіцит цього "зеленого" газу принаймні до 2050 року, зазначають фахівці біоенергетичної сфери.

Згідно з даними Європейської біогазової асоціації, у 2022 році загальна потужність для виробництва біометану в ЄС становила 4,5 млрд куб. м при фактичному виробництві 4,2 млрд куб. м.

До 2030 року у планах Єврокомісії — збільшити виробництво біометану до 35 млрд куб. м, а до 2050 року — до 100-180 млрд куб. м. Таким чином, експерти прогнозують експоненційне зростання сектора, при цьому в ЄС розраховують на співпрацю з Україною. З огляду на те, що Україна має найбільші сільськогосподарські площі в Європі та великий ресурс сировини для виробництва біометану, вона може стати потужним виробником відновлюваних газів.

Виходячи з існуючих даних щодо сировини, Біоенергетична асоціація України (БАУ) оцінює потенціал виробництва біометану/біогазу в Україні на рівні 21,8 млрд куб. м щорічно.

На сьогодні в Україні побудовано 5 заводів з виробництва біометану, які мають можливість виробляти 20 млн куб. м біометану на рік. Усунення наявних бар'єрів сприятиме подальшому розширенню потужностей на основі вже існуючих біогазових установок.

Джерело: Біоенергетична асоціація України

Отже, в Україні достатньо сировини, а також розвинені газорозподільні та газотранспортні мережі поряд з ЄС, тому країни — члени Євросоюзу готові купувати український біометан, вважає Георгій Гелетуха, голова правління БАУ.

"Ми знаходимося в ситуації, якій називають "він-він". Держава не витрачає нічого додатково, оскільки це чисто бізнес-проекти. Агротехні компанії також виграють, тому що відходи та залишки їхнього виробництва перетворюються на цінний продукт, що є критично важливим з огляду на нинішні проблеми з реалізацією основних товарів. Крім того, використовуючи такий економічний вид транспорту, як газові мережі, Україна могла б без труднощів серйозно заробити на постачанні біометану в європейські країни", -- підкреслює експерт у коментарі для "Української енергетики".

Експерти також зазначають, що зростання потреби у відновлюваних газах відбуватиметься на фоні реалізації курсу Green Deal — політичного зобов'язання країн ЄС відмовитись від викопних видів пального та досягнути кліматичної нейтральності до 2050 року.

Це означає, що весь природний газ, що використовується в європейських країнах, має бути замінений відновлюваними газами — біометаном, "зеленим" воднем або синтетичним відновлювальним метаном.

"Зелений" водень та синтетичний відновлений метан мають потенціал, але поки що не досягли комерційного рівня, і, ймовірно, це станеться лише після 2030 року, -- прогнозує Георгій Гелетуха. "В цьому контексті біометан може бути названий "фруктом, що низько висить", оскільки серед відновлюваних газів саме він має найбільш доступне, легко реалізоване виробництво".

Враховуючи великі можливості цього напряму, держава наприкінці 2021 року ухвалила основний закон, спрямований на розвиток виробництва біометану.

"Бізнесмени повірили в цю ідею й навіть в умовах війни почали будувати заводи з виробництва біометану на базі рослинного біогазу. На сьогодні три українські компанії вже мають повний цикл виробництва для подачі біометану в газову мережу", -- повідомив голова правління БАУ.

Майже рік тому до мережі газопостачання на Чернігівщині підключили першу в Україні біометанову установку. Це стало значною подією для біоенергетичного сектора. Проте, у лютому 2024 року керівництво компанії "Галс Агро" оголосило про зупинку виробництва "зеленого" газу через економічну недоцільність.

Економіка формує біометан як товар для експорту

За оцінками БАУ, наразі економічно вигідна ціна біометану для виробників коливається від 800 до 900 євро за 1000 куб. м залежно від типу сировини та потужності установки. У той же час, вартість природного газу сьогодні значно нижча — близько 300 євро за 1000 куб. м. Проте, ціна на природний газ також не є стабільною. Залежно від виробника та ринкової ситуації ціна може підвищуватися до 1000 євро за куб. м і більше, наприклад, як це було минулого року під час значного попиту, зазначає Георгій Гелетуха.

Однак європейці готові платити більше за "зелену" енергію. Це політична мета, для реалізації якої є кілька потужних інструментів.

"Один із цих інструментів — європейська система торгівлі викидами, де монетизується вартість парникових газів. Якщо виробник спалює викопні палива, він має сплатити за викиди парникових газів, які при цьому виробляються. Наразі ця вартість коливається від 80 до 100 євро за тонну CO₂. Підприємства, щоб виконати державні зобов'язання щодо скорочення викидів, або купують права на викиди, або, наприклад, купують біометан, замінюючи ним природний газ і, таким чином, самі зменшуючи викиди парникових газів," -- пояснює голова правління БАУ.

Водночас експерти прогнозують подальше зростання вартості викидів. Так, у 2030 році середня ціна має скласти близько 200 євро за тонну СО₂, а в майбутньому має збалансувати вартість використання відновлюваних газів у порівнянні з викопними.

Основною перешкодою для розвитку сектора є неможливість експорту біометану

Враховуючи витрати на виробництво біометану в Україні, експорт до ЄС наразі залишається однією з небагатьох економічно виправданих можливостей продажу для українських виробників, зазначає Андрій Урста, аналітик DiXi Group.

У березні 2022 року в Україні було введено мораторій на експорт природного газу. Зараз нульова квота на експорт встановлена для товарних позицій "скраплений природний газ" і "зазначений природний газ". Однак митне оформлення біометану, ймовірно, проходитиме за іншим кодом, що включає "інші вуглеводні в газовій формі".

Щоб забезпечити експорт біометану до ЄС, необхідно вирішити питання митного оформлення біометану, який переміщується трубопроводами через митний кордон України.

"Наразі основною перешкодою для розвитку сектора є неможливість експорту цього ресурсу. Щоб зробити експорт біометану можливим, потрібно врегулювати низку адміністративних питань," -- розповідає Андрій Урста. "Зокрема, питання митного оформлення біометану має бути вирішене законопроектом, поданим у липні 2023 року і нещодавно ухваленим у першому читанні. Також для експорту необхідний запуск реєстру біометану — електронної системи для реєстрації виробленого та спожитого біометану, а також формування та обігу гарантій походження на біометан".

По суті, в законопроекті зазначено, що митний контроль і оформлення біометану проходять в тій же формі, що і для природного газу, пояснює Георгій Гелетуха. Він зауважує, що затримка на пів року з прийняттям закону в першому читанні, настільки простого і необхідного для аграріїв та сектора відновлювальної енергії документа, є занадто довгою.

"Зрозуміло, що комітет митної політики зважає на ризики можливого експорту природного газу під виглядом біометану. Оскільки легальний експорт природного газу заборонений, мають бути визначені запобіжники, щоб уникнути експорту природного газу замість біометану. Зараз проходить підготовка законопроекту №9456 до другого читання, в якому прописано, як відрізнити біометан від природного газу," -- зазначає фахівець.

Для експорту біометану до Європи його потрібно сертифікувати за добровільними схемами. Сертифікація повинна підтверджувати відповідність газу критеріям сталості. Документи, що це підтверджують, називаються "свідоцтва сталості" та "докази сталості".

Сертифікати сталості видають спеціалізовані аудиторські компанії, які мають ліцензію у Єврокомісії на цю діяльність. У Біоенергетичній асоціації зазначили, що в Україні п'ять компаній пройшли сертифікацію відповідно до вимог сталості, і відповідно, ці компанії можуть виробляти біометан на експорт.

Біометановий завод "Галс Агро". Фото: БАУ

Щодо інших запитань, таких як плата за можливі небаланси, підключення до мереж та контроль якості, виробники біометану, за словами фахівців, покладаються на вимоги чинних кодексів газотранспортних та газорозподільних мереж.

Забезпечення належної потужності для транспортування біометану

Ключовим фактором подальшого розвитку сфери стане забезпечення належної потужності для транспортування біометану через магістральні та розподільні газопроводи, вважають аналітики DiXi Group.

Фізичні характеристики біометану дозволяють без перешкод транспортувати його через газотранспортну систему, проте обсяг постачання біометану в мережу залежить від споживання газу в районі підключення заводу, зазначають фахівці.

"Оскільки виробництво біометану прив'язане до сировини, точка підключення заводу може опинитися в зоні з низьким попитом на газ (особливо в літній період, коли споживання знижується). Це означає, що завод не зможе подавати весь вироблений біометан у мережу", -- зазначає Андрій Урста.

Рішення цієї проблеми може бути різним: зрідження частини біометану для подальшого транспортування автомобільним транспортом, підключення до мереж з вищим тиском (наприклад, до магістральних трубопроводів). Обидва варіанти вимагатимуть додаткових капітальних інвестицій з боку виробника, що, відповідно, вплине на собівартість отриманого біометану, підкреслює експерт.

Проблему забезпечення достатньої потужності для транспортування можуть також вирішити відповідні оператори газорозподільних мереж, підвищивши їх обсяги і редизайнуючи мережі. Наприклад, оператор може реалізувати кільцювання трубопроводів для об'єднання попиту більшої кількості споживачів. Також на межі газорозподільних та газотранспортних систем можуть бути встановлені реверсні компресори, що дозволяють перекинути надлишок газу з газорозподільних до газотранспортних мереж.

Можливість встановлення таких компресорів передбачена прийнятими минулого року змінами до кодексів газорозподільних та газотранспортних мереж. Реалізація цих опцій вимагатиме ретельного планування і володіння фінансами для розвитку мереж.

Транскордонна торгівля потребує нормування з боку ЄС

На політичному рівні Євросоюз заявляє про зацікавленість у українському біометані. У меморандумі про стратегічне партнерство між Україною та ЄС, підписаному роком тому, обговорюється також співпраця у сфері відновлюваних газів. Однак в даний час одною з ключових перешкод для зусиль України та Євросоюзу є необґрунтованість порядку транскордонної торгівлі біометаном із третіми країнами з боку ЄС.

У листопаді 2023 року була прийнята оновлена Директива ЄС 2023/2413 (RED III) щодо підтримки використання енергії з відновлюваних джерел, яка передбачає створення бази даних ЄС щодо відновлюваних газів – Union data base (UDB).

База даних UDB для біометану повинна почати функціонувати до 21 листопада 2024 року. За RED III передбачена внесення до бази даних доказів сталості всіх партій біометану, які експортуються до ЄС, включаючи дані про сировину. Наразі існує вимога, що національні реєстри біометану в треті країни мають бути інтегровані з UDB.

Представники українського ринку: не повинно бути жодних обмежень для пального, яке повністю відповідає вимогам сталого розвитку та скорочення викидів парникових газів

В Україні наразі не існує власного реєстру біометану, однак ведеться активна робота над його створенням. Проте з моменту відкриття реєстру для України почнеться процес інтеграції, який, на думку експертів, може тривати до двох років. У той же час сама база даних UDB не має визначених правил для інтеграції, а процес міжурядових угод просувається дуже повільно, підкреслюють у БАУ.

Таким чином, як тільки Україні стане доступним реєстр біометану, без інтеграції в UDB експорт біометану до ЄС не буде можливим, вважає Георгій Гелетуха.

Отже, експерти вважають, що Україні наразі недоцільно прискорювати відкриття свого реєстру біометану. Учасники ринку переконані, що в період до приєднання реєстру до UDB єдиним ефективним механізмом експорту біометану з України залишиться експорт біометану на основі отриманих доказів сталості, затверджених за однією з добровільних схем сертифікації сталості.

Однак з листопада 2023 року залишаються невирішеними питання обмежень для біометану з третіх країн з боку Євросоюзу, коли Європейська комісія висловила намір виключити з сертифікації біометан та, відповідно, палив на основі біометану, якщо їх транспортування проходить поза ЄС.

Позиція українських учасників ринку залишається незмінною: не повинно бути жодних обмежень для пального, яке повністю відповідає вимогам сталого розвитку та скорочення викидів парникових газів, як зазначено в Директиві про відновлювані джерела енергії.

"Бізнесмени з ЄС і їхні колеги з третіх країн виражають занепокоєння щодо відсутності офіційної комунікації, а отже, чіткості стосовно цих питань, включно з часовими межами, мотивами та наслідками для вже існуючої галузі. Варто зазначити, що нещодавно Європейська комісія неофіційно визнала, що проблема інтеграції до бази даних для країн поза ЄС є реальністю, але деталі залишаються незрозумілими", -- підкреслюють фахівці БАУ.

Правила щодо статистичних обмінів між країнами ЄС під час торгівлі біометаном також є недостатньо зрозумілими, що може стати потенційно перспективною схемою для України в довгостроковій перспективі. Однак наразі неясно, як держави повинні враховувати ці обсяги при розрахунку своїх цілей ВДЕ в рамках RED III чи Системи торгівлі викидами ЄС.

Отже, жоден нормативний акт ЄС досі не роз'яснює, на основі чого Європейська комісія обмежує експорт біометану з третіх країн. Тим часом Німецьке енергетичне агентство dena попереджає, що німецька митниця, найімовірніше, відмовиться приймати біометан, який транспортується з України через газові мережі.

Висновуючи, можна зазначити, що надії українських виробників біометану на швидке усунення експортних перешкод викликають сумніви, і їх реалізація залежить від рішень європейських інституцій. Проте значний потенціал залишається в Україні, а учасники ринку мають працювати над усуненням внутрішніх бар'єрів і вивчати успішний досвід європейських колег у стимулюванні розвитку галузі.

Лариса Білозерова, спеціально для "Української енергетики"

Автор: Лариса БілозероваТеги:Євросоюзбіометанекспорт газуБАУЄврокомісіяПоділитись