Чи можливий бізнес на енергетичних рослинах для малих фермерів?

17 червня 2021

Вирощування енергетичних рослин може забезпечити локальні громади екологічно чистим джерелом енергії, якщо законодавці усунуть існуючі бар'єри, а фермери об'єднають свої зусилля.

«У 2020 році за 16 млрд кубометрів імпортованого природного газу Україна сплатила близько 2 млрд доларів. Ці кошти могли б залишитися в нашій державі завдяки використанню енергії з біомаси», – заявив у травні 2021 року Костянтин Гура, в.о. голови Держенергоефективності, на презентації науково-дослідної плантації з вирощування енергетичної верби поблизу Обухова у Київській області.

Фахівці галузі вважають, що можливості заміщення газу за рахунок біоенергетики становлять близько 37 млрд кубометрів на рік. У Держенергоефективності вважають, що місцевою біомасою можна повністю замінити обсяги імпортованого природного газу.

Які рослини та в яких умовах можуть конкурувати з викопними ресурсами в енергетиці, що стримує розширення енергетичного фермерства, а також які зміни необхідні у біоенергетичному секторі, розбиралися разом з експертами «Українська енергетика».

Плантація павловнії промислової якості (6-7 років). Джерело – презентація Гументика М.Я., Інститут біоенергетичних культур і цукрових буряків НААН.

Що таке енергетичні культури та їх призначення

Фахівці класифікують енергетичні рослини на деревовидну та трав'яну біомасу. Найбільш відомі українському фермеру деревовидні енергетичні культури – це енергетична верба, тополя та павловнія, а серед трав'янистих – сорго, міскантус та просо прутоподібне (світчграс).

У світовій практиці біомасу активно використовують для заміщення вуглеводневих викопних видів пального та скорочення викидів парникових газів. Фахівці вважають, що роль біомаси в енергетичному балансі ЄС є критично важливою для переходу до низьковуглецевої економіки.

За даними Bioenergy Europe, біоенергетика становить близько 60% відновлювальної енергії, споживаної в країнах Євросоюзу, забезпечуючи опалення для 66 млн домогосподарств.

Провідними є країни ЄС за загальними площами, відведеними під енергетичні культури, є Польща, Німеччина, Швеція та Греція. У всіх цих країнах у різні періоди впроваджувалися програми державної підтримки вирощування енергетичних рослин.

Достовірно відомо, що майже всі країни-члени ЄС розглядають енергетичні рослини як значний напрямок в біоенергетиці, і наразі мають сукупно близько 118 тис. га плантацій. В Україні ж наразі налічується лише 6,4 тис. га.

З потенціалом вирощування енергетичних рослин на 2 млн га сільських угідь, які на даний момент не використовуються, можна досягти заміщення 8,9 млрд кубометрів природного газу щорічно, що становитиме 35% від його споживання.

Таку інформацію надають розробники проєкту Концепції державної цільової економічної програми з енергоефективності та розвитку ВДЕ на 2022-2026 роки (далі називатиметься Концепція). 

Експерти зауважують, що напрям енергетичного фермерства, який є екологічно нейтральним, в Україні розвивається повільно і вимагає додаткових стимулів з боку держави. Основні культури, які вирощують в Україні в промислових масштабах – це енергетична верба, що займає близько 70% плантацій, та міскантус, що займає 30%.

За даними Держенергоефективності, в Україні є близько 4 млн га малопродуктивних та деградованих угідь, які можуть використовуватися для вирощування енергетичних рослин. У Концепції планується закласти 10 тис. га нових насаджень.

Проте термін «енергетичні рослини» досі не прописаний в українському законодавстві. У  законі «Про альтернативні види пального» вказується лише загальне визначення терміна «біомаса» як органічної сировини для отримання теплової або електричної енергії. 

Які культури перспективні для України

Дослідники аграрного сектору повідомляють, що фермери, енергетики та великі гравці агроринку вже проявляють інтерес до вирощування біомаси для отримання теплової енергії. 

У світі відомо приблизно 20 видів швидкоростучих рослин, які можна використовувати для виробництва рослинної біомаси. У таблиці представлені основні характеристики енергетичних рослин, що підходять для багатьох українських регіонів. 

Основні технічні та економічні показники перспективних для України енергетичних культур 

«З ростом попиту на біопаливо з органічної сировини, з'явиться потреба в розширенні площ під біоенергетичними культурами та впровадженні більш ефективних технологій переробки», – прогнозує Михайло Гументик, завідувач лабораторії технології вирощування біоенергетичних культур Інституту біоенергетичних культур і цукрових буряків НААН.

Науковець уточнює, що вирощування енергетичних рослин має економічні та екологічні переваги. 

Серед позитивних наслідків для навколишнього середовища експерт відзначає скорочення викидів парникових газів за рахунок використання вуглецево нейтрального пального і заміщення викопного пального біомасою, а також очищення забруднених земель. Щодо можливих недоліків фахівці називають ризик безконтрольного використання добрив і гербіцидів, що може негативно позначитися на якості ґрунтових вод і на біоразнообразі.

«Енергетичною стратегією України до 2035 року заплановано, що споживання енергії з біопалив на основі біоенергетичних культур має зрости до 11 млн т у. п.  Це в чотири рази більше у порівнянні з 2018 роком. Щоб досягти цієї мети, потрібно розширити використання біомаси, яка росте на низькопродуктивних землях, де можна отримати приблизно 14 млн т у.п.», – зауважує науковець.

Михайло Гументик також зазначає, що триває робота над 30-ма дослідними ділянками для вирощування найбільш продуктивних сортів енергетичних культур. Експерт додає, що потрібні ефективні методи вирощування багаторічних енергетичних рослин, що відповідають умовам регіону та призначених для виробництва біопалива. 

У таблиці наведені показники для порівняння енергетичної цінності різних культур.

 Якісні та енергетичні показники високопродуктивних енергетичних культур для створення промислових плантацій

Локальний біоенергетичний проєкт – які є перешкоди?

Олександр Фоміних, керівник ТОВ «Аграрна співдружність».

Його компанія майже десять років тому зацікавилася вирощуванням енергетичної верби (Salix Viminalis) на Прикарпатті та можливим виготовленням пелет з неї. При успішному розвитку проєкту планувалося розширити його в рамках міжнародного співробітництва, яке б сприяло розвитку та комерціалізації біоенергетичних технологій у муніципальному секторі в Україні за участі Програми розвитку ООН. Плани були амбітні – виробництво планувалося на земельній ділянці в 2 тис. га з розрахунковою потужністю заводу близько 24 тис. тонн на рік. 

«Розпочинали з плантацій площею 50-100 га у селі Турка Коломийського району. Місцева влада надала землі, а ПРООН підтримала грантом стартові витрати. Ми облаштували плантації, закупили саджанці, організували посадку та догляд уже за власний рахунок, – коментує хід проєкту Олександр Фоміних. – Додатково постачальник гранта планував профінансувати 200 тис. євро для будівництва котельні на щепі енергетичної верби з метою заміни газу на місцевий енергоресурс.»

Проте до будівництва котельні, яка б виробляла енергію з біомаси, так і не дійшло. Бюджетні установи, як і раніше, продовжують отримувати теплову енергію з викопного пального.

«Як пального ми нічого не змогли продати. Планувалося виробництво пелет та їх постачання в Польщу. Але з впровадженням «зеленого» сертифікату виникли додаткові труднощі, і для малих обсягів це стало економічно невигідно. Щоб відшкодувати частину інвестицій, ми вирізали лозу та продали саджанці. З того часу плантації, які вже мають 7 років, на місці використовуються лише частково. Але повністю їх скошувати стало дорожче, ніж залишити в такому вигляді, тому простіше виготовляти наповнювач для туалетів тварин», – прокоментував Олександр Фоміних теперішню ситуацію з проєктом.

Наразі підприємець підкреслює, що в таких локальних проєктах важливо мати комплексний підхід. На його думку, успіх залежить від багатьох чинників. 

«Є великі території з малопродуктивними землями, які важко залучити до сільського господарства. Таких земель у Україні кілька мільйонів гектар, але їх чомусь важко отримати, – констатує Олександр. – Важливо упорядкувати порядок отримання земель та терміни їх оренди. Щоб отримати біомасу з деревини, потрібно як мінімум три роки. Щоб створити безперервний виробничий цикл, варто одночасно вирощувати 3-4 ділянки. Тож необхідно, щоб оренда землі тривала, бажано на 50 років».

Гострий розвиток сектора можливий, вважає інвестор, але лише за певних умов. Гравці ринку чекають появи прозорого механізму розподілу земель під енергетичні культури та готовності зразків проєктів для обладнання станцій з чіткими вимогами, щоб можна було подати їх на погодження місцевій адміністрації за спрощеною процедурою.

«Тоді запрацює кредитна система. Я, наприклад, знаю, що в Норвегії можна взяти кредит без відсотків, використовуючи його тільки за призначенням. Існує затверджений список компаній, які складають кошторис. Через рік перевіряють результати, і якщо на 20% менше ресурсів витрачається для обігріву, то ці 20% з кредиту знімають. Якщо за три роки вдалося досягти 50%, то кредит закривається. Тоді ж потрібен механізм мотивації», – впевнений Олександр Фоміних.

Відсутність реальної допомоги з боку держави також підтверджує Олександра Трибой, консультант Науково-технічного центру «Біомаса».

«Малі локальні фермери, які саджають енергетичні культури, сьогодні не отримують державної підтримки, хоча фактично, коли вирощують плантації, вони повинні використовувати біомасу для виробництва енергії, заміщуючи дорогі вуглеводні», – ділиться думками експертка.

Вона вважає, що енергетичними культурами наразі займаються ентузіасти, які або мають зв'язок із відповідними науковими установами, де доступ до порівняно недорогих посадкових матеріалів, або звертаються до компаній, які надають послуги з посадки енергетичних рослин і їх супроводу. 

«Ці фермери точно знають, навіщо висаджують плантацію, оскільки мають відповідні об'єкти для опалення або надійні канали збуту отриманої біомаси. Але вони не афішують свої плантації, тому важко реально оцінити, скільки в нас таких малих фермерів, – уточнює Олександра Трибой. – Багато фермерів не бачать сенсу займатися цією справою, оскільки немає можливості використовувати отриману біомасу. Вони віддають перевагу звичному аграрному бізнесу». 

Експерт погоджується з думкою фермерів, що підтримка вирощування енергетичних рослин з боку держави і створення біржі біопалива могли б значно прискорити залучення малих фермерів до сектору енергетичних рослин.

Європейський підхід – врахувати інтереси малих гравців ринку 

Ситуацію з експортними перепонами для українських продуктів з біомаси в країни ЄС експерти пояснюють відмінностями в статусі виробників європейського та українського ринку енергетичних культур. 

Автори дослідження «Використання біомаси енергетичних культур у північних областях України» зазначають, що під час експортних операцій важлива класифікація енергетичних культур у КВЕД. Згідно з українським законодавством, тріска може бути тільки деревного походження. Тому, коли підприємець намагається експортувати тріску енергетичних культур, на митниці від нього вимагають так званий «зелений» сертифікат, якого він не може надати, оскільки його продукція походить з аграрної, а не лісової сировини.

Також в дослідженні підкреслюється, що в країнах ЄС існує поділ на великих і малих виробників – учасників ринку. Це вирівнює умови для бізнесу, оскільки менш потужні установки теплогенерації на біомасі мають вищі питомі капітальні витрати, тому вимагають вищого тарифу. Ця норма стимулює створення локальної генерації й залучає малий і середній бізнес у енергетику. Тариф залежить від потужності об'єктів, зростає в бік малих потужностей.

Автори дослідження прогнозують, що в майбутньому основними покупцями тріски енергетичних рослин стануть великі теплогенераційні об'єкти, яким потрібні значні обсяги сировини. Наразі основні споживачі тріски енергетичних культур – це приватні компанії, що спалюють тріску для забезпечення своїх потреб.

Об'єднані територіальні громади також можуть стати важливими учасниками в галузі, вирощуючи енергетичні рослини для власних потреб, йдеться у висновках дослідження, підготовленого Агенцією економічного розвитку PPV Knowledge Networks. 

Академія «Верба» – пілотний коопераційний проєкт для фермерів

Директор НВЦ «Енергетична верба» Леонід Мележик працює в галузі біоенергетики вже десять років. За цей час він унікнув і зареєстрував 4 українські сорти енергетичної верби, які адаптовані до вирощування на бідних (маргінальних) землях.

Наразі ентузіаст пише наукову роботу, пов'язану з ефективними підходами до створення та експлуатації енергетичних вербових плантацій. Його методика використання придорожніх захисних смуг з плантацій енергетичних культур для захисту автомобільних і залізничних доріг отримала патенти на корисну модель в Україні та США.

Науково-дослідна плантація з вирощування енергетичної верби, висаджена вздовж автомобільної дороги поблизу Обухова (Київська область)

Перспективність малого фермерства у вирощуванні енергетичних культур Леонід Мележик оцінює як справу, яку доцільно піднімати спільно.

«Висаджувати рослини на одному, п'яти чи десяти гектарах економічно не вигідно. Ручна праця з'їдає весь прибуток на малих обсягах. Бізнес починає розвиватися, коли поля можна обробляти за допомогою техніки. Потрібно спеціалізоване обладнання, яке коштує доволі дорого, тож доцільно об'єднуватися і разом обробляти площі насаджень».

Експерт зазначає, що для розвитку такого спільного бізнесу команда ініціювала «Академію «Верба». Вони планують займатися інформаційною та просвітницькою діяльністю з метою створення повного циклу виробництва електроенергії та тепла з біомаси в громадах. Для цього команда збирає дані про маргінальні землі та існуючі котельні.

«На першому етапі ми об'єднуємо фермерські господарства та власників земель, які мають неродючі ґрунти, здатні до вирощування енергетичної верби. Вирішуючи проблему відновлення деградованих ґрунтів, фермер або власник землі може заробити на вирощуванні біопального або знизити витрати на опалення чи електричну енергію, – пояснює Леонід Мележик. – Ми також об'єднуємо власників котелень, які працюють або планують перейти на біомасу.»

Щоби коопераційний проєкт став рентабельним, в одному регіоні потрібно об'єднати щонайменше 300 га плантацій. Тоді, на думку експерта, можна буде залучити спеціалізовану техніку європейського виробництва. Малий фермер не дозволить собі таке придбання, але в рамках об'єднання можна розглядати варіанти спільної покупки, оренди та використання.

Експерт також наголошує, що правильна організація логістики зробить проект вигідним, адже чим ближче плантації до котелень, тим меншими будуть витрати. Гроші, які зараз віддаються за імпорт газу, могли б направлятися на переоснащення котелень для використання місцевої сировини та на забезпечення фермерських господарств доходами.

Пакет законопроектів на підтримку енергетичного фермерства

Фахівці Держенергоефективності підрахували, що потенціал енергетичних культур для 4 млн га еквівалентний заміщенню майже 20 млрд кубометрів природного газу щорічно. Тим часом українські плантації енергокультур, які здатні покращувати якість ґрунтів, займають лише 0,5% від загального обсягу малопродуктивних та деградованих земель.

Наразі розвиток стримується через відсутність у законодавстві визначення терміна «енергетичні рослини», ускладнену процедуру оренди державних та комунальних земель, короткі терміни оренди земель, довгий період окупності проєктів та відсутність зрілого ринку біомаси.

Для пришвидшення розвитку сектора Держенергоефективності спільно з Міненерго розробили відповідні законопроекти, які були зареєстровані у березні 2021 року.

Так, прийняття законопроекту №5227 має, за задумом авторів, усунути бар'єри у сфері вирощування енергетичних рослин, заслуговує на умови, необхідні для залучення інвестицій та тривалої діяльності у вирощуванні енергетичних рослин, зокрема спростити адміністративне навантаження. 

З іншого боку, законопроект №5228 визначить розмір орендної плати за малопродуктивні та деградовані земельні ділянки державної та комунальної власності, на яких вирощуються енергетичні рослини, уточнює ініціатор подання, депутат Верховної Ради Іван Шинкаренко.

Закладка найбільшого маточника павловнії морозостійких сортів (Волинська область), 2021 р.

Отже, опитані експерти дійшли висновку, що вирощування енергетичних культур на малопродуктивних та деградованих землях позитивно вплине не лише на якість ґрунтів, але й на розвиток сільських територій, забезпечуючи зайнятість і потенційний дохід для фермерських господарств.

Проте спеціалісти акцентують, що державі слід усунути законодавчі бар'єри, визначити статус малого виробника біомаси та стимулювати його діяльність. Це прискорить розвиток місцевої біоенергетики, надасть громадам власні джерела енергії з вуглецево-нейтральної сировини, що сприятиме реалізації Україною власного «зеленого» курсу.

Лариса Білозерова, спеціально для "Української енергетики"

Автор: Лариса БілозероваТеги:енергетичні рослиниGreen DealбіоенергетикаДерженергоефективностіПоділитись