Всеволод Ковальчук

"Купуй українське" чесно

11 листопада 2017

Не так давно багатьох моїх знайомих на Фейсбуці цікавив законопроект №7206 від Радикальної партії Олега Ляшка під назвою "Купуй українське, плати українцям".

Цей законопроект вносить зміни до актів, що регулюють "Про розвиток та державну підтримку малого і середнього підприємництва", "Про зовнішньоекономічну діяльність" і "Про публічні закупівлі".

Автори законопроекту вважають, що ці зміни забезпечать певні переваги для місцевого малого та середнього бізнесу у процесі державних закупівель.

Спрощено, мета даного законопроекту – щоб під час державних закупівель витрачалися кошти на купівлю українських товарів та послуг.

Основний аргумент полягає в тому, чому слід витрачати бюджетні кошти на підтримку іноземних виробників, якщо в Україні є якісні товару та послуги. Це певний економічний патріотизм в умовах України.

За

На перший погляд, це цілком правильна та обґрунтована позиція. Як голова "Укренерго", державного підприємства, що закуповує обладнання, матеріали та послуги на мільярди гривень, я підтримую думку розробників законопроекту: державна підтримка місцевого виробника має бути реалізована.

Мені до вподоби система державної підтримки національного виробництва, що функціонує в багатьох країнах, у тому числі, країнах Європейського Союзу. Ефективним інструментом у цьому напрямку є експортно-кредитні агентства (ЕКА) – державні фінансові установи, що стимулюють розвиток внутрішньої та зовнішньої торгівлі.

ЕКА забезпечує фінансування у вигляді прямих кредитів, інвестицій, кредитних гарантій та страхування. Таке фінансування може бути короткочасним чи довгостроковим, покриваючи до 85% вартості угоди.

Наприклад, в Польщі, коли людина бажає відкрити виробництво, вона може звернутися до експортно-кредитного агентства KUKE. Вона укладає договір, що чітко визначає кредитні зобов’язання, яких є всього два.

Перше – підприємець гарантує, що більше 50%, зазвичай 80%, обладнання, робіт та послуг будуть вироблені в Польщі або виконані польськими компаніями.

Друге – позичальник підтверджує, що 90% працівників – польські громадяни, які сплачуватимуть податки в Польщі. За кожне нове робоче місце для поляка бізнесмен отримає фіксовану винагороду від держави.

Після цього підприємець може отримати кредит на 70% вартості проекту під ставку близько 2,5% річних з терміном погашення до десяти років. Держава також може надати податкові пільги у розмірі 65% від інвестицій через механізм зниження податку на прибуток. Як це працює?

Наприклад, якщо бізнесмен інвестує 10 млн злотих у виробництво, йому очікуваний прибутковий податок становитиме 7 млн злотих. Протягом пільгового періоду він сплатить лише 2,45 млн злотих і зможе реінвестувати решту коштів у власне виробництво. Ця норма діятиме на всьому пільговому періоді.

Отже, уряд фактично надає подарунок. Держава не зазнає збитків, оскільки це новий бізнес, і вона все одно отримує доходи з інших платежів, а після закінчення пільгового періоду – податки від цієї компанії в повному обсязі. Це також веде до зростання ВВП.

Такою або подібною моделлю слід керуватися в Україні. Нам не потрібно забороняти купівлю іноземного, не треба примушувати всіх купувати українське. Натомість, ми повинні стимулювати місцевих виробників, щоб вони були конкурентоспроможними та могли на відкритих тендерах запропонувати найкращу ціну за високої якості.

Держава повинна отримувати вигоду на доданій вартості.

Проти

Цей законопроект не сприятиме підвищенню ефективності національного виробника та його конкурентоспроможності на внутрішньому ринку. Більш того, ми можемо знищити стимули для виробника виходити на експортні ринки.

Я впевнений у цьому на всі 100%. Це чистий протекціонізм, привабливий для політиків та дуже неприємний для тих, хто конкуренцію в ринку.

Сучасна економічна наука підтверджує: будь-які протекціоністські заходи щодо товарів та послуг призводять до зростання цін на внутрішньому ринку й зниження ефективності національних підприємств, які обмежені від нормальної конкуренції.

Подивіться на автомобільний завод "ЗАЗ". Незважаючи на всі протекціоністські бар’єри, "ЗАЗ" так і не став конкурентоспроможним. Нещодавно завод повідомив про закриття виробництва моделей "Ланос".

Бум імпорту європейських вживаних автомобілів, на який посилається виробник, виник, на мою думку, не без причин.

Навпаки: "євробляхи" стали результатом захисту держави на честь національного виробника. Споживачі відмовилися платити за неефективність українських автомобілів і знайшли альтернативне рішення.

Тисячі висококваліфікованих працівників, багато з яких були єдиними годувальниками сімей, опинилися на тимчасовій безробітній. Ось до чого призвела політика протекціонізму.

У продукції, яку використовує "Укренерго", є українські товари, а також ті, що не мають українських аналогів. Введення протекціонізму для таких товарів не створить нових виробництв в Україні.

Яскравим прикладом є Запорізький трансформаторний завод – ЗТР, який з моменту свого заснування конкурує на світовому ринку. За останні два роки "Укренерго" закупило у ЗТР трансформаторів на 2 млрд грн. Вперше в історії "Укренерго" це були тендери, що відкрили шлях до українського ринку іноземним підприємствам.

У тендері брали участь два європейські та два корейські виробники. В результаті ціна на продукцію ЗТР зменшилася вдвічі. Це показує, що за відкритої конкуренції наші споживачі, оскільки наш тариф враховує вартість обладнання, заплатили удвічі менше.

Якби були застосовані преференції на тендерах, передбачені законопроектом, ми б змушені були заплатити на 40% більше – додаткові 800 млн грн. Конкуренція безумовно впливає на формування цін.

Новий тендер підтвердив: якби український виробник мав конкурентні переваги, його продукція відповідала б вимогам замовника і він би запропонував найкращу ціну без додаткових цінових преференцій.

За умови впровадження "польських" механізмів, маючи додаткові державні пільги, можливість реінвестувати гроші в розвиток виробництва та підтримку експортних постачань, виробник отримав би більше переваг, ніж просто можливість отримати додаткові 800 млн грн.

Виробник високотехнологічних товарів не зможе бути конкурентоспроможним у високих технологіях, спираючись лише на внутрішній ринок. Це може призвести до появи дорогої та неякісної продукції. У випадку з "Укренерго" це можуть відчути всі споживачі електроенергії у вигляді нестабільного постачання.

Якщо український виробник чесно конкурує, він все ж має можливість запропонувати гарну ціну та справедливо виграти в конкурентній боротьбі, використовуючи вже існуючі законодавчі механізми. Його підтримка має реалізовуватись іншими методами, що не знищують конкуренцію.

Замість підсумку

Основний висновок: держава не повинна створювати перешкоди для конкуренції та підтримувати неефективних виробників, які, ймовірно, не реінвестують свої прибутки у бізнес, а лише виводитимуть кошти з виробництва.

Навпаки – держава повинна допомагати українським підприємствам конкурувати за ціною та собівартістю, зацікавлювати їх у виході на зовнішні ринки. Зміна системи державних закупівель не приведе до цього. Це вся суть.

Ми живемо у глобалізованому світі та прагнемо стати частиною цивілізованого ринку з чіткими правилами та міжнародною торгівлею. Наприклад, у праві Євросоюзу немає підтримки преференцій у тендерних процедурах.

Згідно зі статтею 107 угоди про функціонування ЄС, державна допомога, яка спотворює конкуренцію, несумісна з внутрішнім ринком, якщо вона впливає на торгівлю між державами-членами. Складно? Так, однак, підсумовуючи: явні преференції заборонені.

Крім того, за угодою про асоціацію з Євросоюзом, Україна була зобов’язана імплементувати базові положення директив, що регулюють державні закупівлі до 2019 року. Загалом імплементація має завершитися протягом восьми років.

Зокрема, стаття 36 директиви 2014/24/ЄС зазначає, що структура закупівель не повинна штучно обмежувати конкуренцію. Якщо структура закупівель розроблена для надання переваги або створення невигідних умов для певних учасників, то це вважається штучним обмеженням конкуренції.

Не можна намагатись максимально привнести нові моделі ринку електричної енергії або газу, імплементуючи положення європейського законодавства, а в частині конкуренції закривати на це очі. Це подвійні стандарти, які не відповідають принципам справедливої гри.

Отже, я проти законопроекту "Купуй українське, плати українцям" у його теперішній версії. Потрібно внести значні зміни до законопроекту.

Я також виступаю проти тих, хто звинувачує Віктора Галасюка та його команду у "зраді" ідеї підтримки національного виробництва. Навпаки, я вдячний йому за те, що ця дискусія піднята на високий рівень, і за те, що в країні почали обговорювати важливі аспекти міжнародної торгівлі.

Нам потрібно діалогу та солідарності, а не конфліктів. Слід шукати спільні точки дотику та створювати умови для сталого розвитку нашої експортно орієнтованої держави.

Автор: Всеволод КовальчукПоділитись