Олександр Наход

Чому "Укрпошта" потребує ліцензії на газову торгівлю?

25 січня 2018

У січні 2018 року вартість блакитного пального на ринку перевищила 10 тисяч гривень за тисячу кубометрів, тоді як "Укрпошта" продовжує використовувати власний газ, що коштує 8,5 тисяч гривень.

Яким чином? Це стало можливим, оскільки тепер ми не тільки головна пошта України, але й газотрейдер.

Ліцензію на газову торгівлю "Укрпошта" отримала 7 вересня 2017 року за рішенням НКРЕКП, і вона коштувала лише 2 тисячі гривень.

Тепер поговоримо про причини нашого нестандартного рішення та отримані результати.

Як державна компанія, ми проводимо всі закупівлі відкрито, і відповідно до закону маємо визначені обмеження для перегляду умов укладених контрактів. Зокрема, ціни можна підвищувати тільки за наявності документального підтвердження їх ринкових змін і не більше ніж на 10%.

Чому ця умова підходить для більшості товарів, але ускладнює закупівлю газу, роблячи її однією з найскладніших та потенційно ризикованих?

По-перше, ринкова ціна газу може істотно змінюватися, іноді виходячи за межі 10% за місяць. За даними Української енергетичної біржі, у 2017 році котирування коливалося в межах 6,4-9,1 тисяч гривень за тисячу кубометрів, а ціни найбільшого постачальника — "Нафтогазу" — варіювалися від 8,2 до 10,1 тисяч гривень за тисячу кубометрів.

По-друге, законодавство та правила газотранспортної системи вимагають подання заявок на наступний місяць з 15 по 20 число попереднього місяця. При цьому допускається тільки один постачальник на точку споживання, а укладати угоду з новим постачальником можна тільки після повного розрахунку з попереднім.

Тож про зміну постачальника необхідно дбати заздалегідь, без суперечок з попереднім, при цьому процес споживання газу триває безперервно.

По-третє, наразі не існує ані нормативно визначеного, ані прийнятого сторонами публічних закупівель, зокрема контрольними органами, методу розрахунку ціни на ринку газу, коливання якої могли б стати підставою для зміни цін у контрактах, укладених згідно з законом "Про публічні закупівлі".

Ці три фактори змушують майже всіх споживачів газу стикатися з реальною вимогою постачальника підвищувати ціну в період сезонних коливань, але немає ані надійного способу документального підтвердження, ані можливості розірвання угоди та зміни постачальника з усіма відповідними наслідками.

Учасники ринку постійно наголошують на необхідності хоча б визначення "ринкової ціни" та механізму її обрахунку. На даний момент мені відомі три підходи для вирішення цієї проблеми.

1. Укладання контракту з фіксованою ціною на весь період. Проте такі умови часто призводять до маніпуляцій з боку постачальника.

В більшості випадків учасники заздалегідь знають, що ігноруватимуть цю умову. Вони знижують ціну для виграшу на аукціоні, а потім змушують переглядати цю ціну, оскільки "ціна на ринку зросла, і ми не можемо працювати збитково".

Якщо ж постачальник добросовісний, то зростання ціни вже закладається у цінову пропозицію, і замовник укладає угоду за явно завищеною ціною. Після цього він змушений в період "низького сезону" сплачувати надзвичайно високу ціну. Успішні приклади такої практики, скоріше, є винятками.

2. Використання формули для зміни ціни. Один з найбільших споживачів — "Укртрансгаз" створив такий прецедент у 2017 році, прописавши в угоді умови розрахунку фактичної ціни на газ на основі біржових котирувань одного з найбільших європейських газових хабів.

Цей підхід загалом є правильним і міг би стати загальноприйнятим, проте наразі існує дві основні проблеми: обмежений доступ до надійної інформації про котирування та розрахунок фактичної ціни лише після закінчення розрахункового періоду.

Спрощення процесу перерахунку і його підтвердження зробили б це основним методом для багатьох державних замовників.

3. Третій варіант закупівлі газу, який ми успішно протестували у цьому опалювальному сезоні, полягає в закупівлі необхідного обсягу за один раз, закачування його в газосховища і подальшому використанні цього газу кожного місяця.

Цей механізм також не є простим.

По-перше, потрібно отримати ліцензію постачальника газу. Я досі не розумію, для чого це необхідно, хоча процес виявився швидким і практично безкоштовним.

По-друге, треба укласти угоду з "Укртрансгазом" на зберігання газу. Тариф на закачування, зберігання та відбір газу становить 134 гривні за тисячу кубометрів за сезон.

По-третє, потрібно внести фінансові гарантії.

По-четверте, пройти щомісячну процедуру номінації в "Укртрансгазі". Найскладніше це, мабуть, в перший місяць.

По-п’яте, необхідно оперативно моніторити і реномінувати протягом місяця у разі потреби.

Безумовно, для адміністрування такого механізму потрібні спеціалісти та багато зусиль, але в результаті ми використовуємо власний газ за вересневими цінами вже третій місяць, не переживаючи через постійні зміни цін. Було б краще купити газ ще раніше, проте підготовка зайняла багато часу.

Тільки за перші три місяці споживання ми заощадили понад 3,5 мільйона гривень, тому сподіваюся, що відповідь на питання про те, чому "Укрпошті" потрібна газова ліцензія, стала зрозуміла. Вибір між використанням одного з механізмів чи очікуванням вирішення питання залишається за кожним замовником, але "Укрпошта" вже готова поділитися своїм досвідом.

Автор: Олександр НаходПоділитись