Де купити газ. Українцям презентували постачальників, хоча закон дозволяє брати їх на вибір

20 березня 2018

Якщо у нас на кухні є газова плита, ми вже є споживачами газу. І споживачі мали б мати можливість вибору постачальника, подібно до того, як обирають інтернет-провайдера або мобільного оператора.

На Закарпатті багато людей використовують газ не лише для приготування їжі, але й для обігріву своїх домівок. Тому витрати використовуваного газу тут зростають. Тож мати можливість вибору постачальника було б і корисно, і цікаво – як для споживача, так і для продавця. Наприклад, ми можемо проживати в Ужгороді, але бажати купувати газ не у місцевого "Закарпатгаз Збут", а, наприклад, у ТОВ "Одесагазпостачання". Адже обидві компанії мають досвід роботи з населенням. Але чи є реальна можливість такого вибору? Коли ж споживачі почнуть бачити хоча б кілька постачальників газу для дому?

У іншого постачальника вартість буде вищою

З 2015 року в Україні вступили в силу нові правила газової торгівлі – ухвалено Закон "Про ринок природного газу". Виділено чотири ключові елементи: видобуток газу, його транспортування, розподіл (цю функцію виконують облгази) та постачальники (газопостачальні компанії, які мають відповідну ліцензію). Однією з основних новизна є можливість споживачам обирати постачальника газу. Відтоді ми отримуємо рахунки не від облгазів, а від нових газових постачальників (газзбутів).

Станом на початок лютого 2018 року, за даними НКРЕКП, в Україні налічувалося 393 ліцензовані компанії з продажу газу. Серед них було й державне ПАТ "Укрпошта". Однак, наразі це підприємство закуповує газ лише для своїх потреб. У Закарпатті, за інформацією ПАТ "Закарпатгаз", на лютий було зареєстровано 30 газопостачальників.

Компанії, які постачають газ у Закарпатській області.

Втім, наразі лише одна з них – ТОВ "Закарпатгаз Збут" – є постачальником газу для населення. Наразі тих, хто змінив постачальника пального для дому, на Закарпатті не було. Якщо в пошуковій системі ввести фразу "купити природний газ", можна знайти безліч сайтів з пропозиціями. Але з уточненням: "товар призначений для підприємств і організацій". У лютому ціна за 1000 кубів коливалася в середньому від 8400 до 10000 гривень. Додатково, покупець має також сплатити за транспортування та розподіл. Варто зазначити, що українці нині купують газ за регульованою ціною – 6957,90 грн за 1000 кубів. При цьому в цю суму вже входять всі виплати – вартість газу, транспортування, розподіл, та націнка оператора.

Ціна на газ для населення. Інформація з сайту ТОВ "Закарпатгаз Збут".

Що ж стримує газопостачальні компанії, які працюють з підприємствами, від виходу на ринок побутових споживачів? "Головний фактор – це неможливість оптової закупівлі газу українського видобутку для постачальників за регульованою ціною (4942 грн за 1000 куб. м без ПДВ та тарифу на розподіл і транспортування) безпосередньо у ПАТ "Укргазвидобування", – пояснює ситуацію директор ТОВ "Енерго Рітейл" Ігор Музичко. – У даний момент, згідно з постановою Кабміну, весь обсяг газу "Укргазвидобування" продає "Нафтогазу", який, в свою чергу, постачає його газзбутам. Останні постачають газ побутовим споживачам за регульованою ціною з фіксованою маржею – 2,5%. Інші постачальники, закуповуючи газ на ринку за комерційною ціною у імпортерів і недержавних видобувачів, не можуть конкурувати за ціною з газзбутами".

Справжня реальність: ціна для населення та релігійних організацій в Україні нижча, в той час як ринкова – вища. Наприклад, "Закарпатгаз Збут" у лютому встановив ціну для промислових та інших споживачів-юридичних осіб на рівні 10725,84 грн.

І чи дійсно змінювався постачальник

На сьогодні постачальників, які визначені Кабміном як постачальники із спеціальними обов’язками (статус – ПСО), на різних територіях існує. Саме ці трейдери купують у НАК "Нафтогаз України" кубометри газу за регульованою та нижчою ціною, а потім постачають їх до домівок у конкретних регіонах.

"ПСО-постачальники пов’язані з територією ліцензованої діяльності з розподілу природного газу, і вони не можуть відмовити у поставці", – уточнює експерт з питань енергетики, керівник проектів та програм аналітичного центру DiXi Group Роман Ніцович. – У інших регіонах вони можуть працювати лише за наявності відповідних договорів. Проте на практиці стимулів для конкуренції на "чужій" території облгазу немає.

У Закарпатті спеціальним постачальником, який не може відмовити у обслуговуванні, є ТОВ "Закарпатгаз Збут". Націнка постачальника на куб газу, як уже зазначено, становить приблизно 2,5% – це 12 коп. на кожний проданий куб пального. Постачальник може знижувати свою маржу. До речі, раніше націнка не могла перевищувати 1%, але згодом її дозволили підвищити до 2,5%.

До 2015 року населення Закарпаття займалося газовими питаннями з ПАТ "Закарпатгаз". З впровадженням нового законодавства облгази фактично підпадали під заборону на прямий продаж пального. Вони виконують лише роль газорозподільних підприємств, основна функція яких полягає в утриманні мереж. Проте стверджувати, що облгази в Україні завжди залишали ринок продажу, не зовсім точно. Адже створені в регіонах так звані газзбути контролюються тими ж облгазами. Власником ТОВ "Закарпатгаз Збут" є, як відомо, ПАТ "Закарпатгаз", і обидві організації знаходяться за однією адресою.

Головний офіс закарпатських газовиків: справа – ПАТ "Закарптагаз", зліва – сервісний центр ТОВ "Закарпатгаз Збут". Фото автора.

Чи готові в газорозподільній компанії надавати послуги з розподілу газу для населення іншим постачальникам, окрім власного збуту? "ПАТ "Закарпатгаз" готове та завжди виконує обов’язки Оператора ГРМ (газорозподільної мережі), відповідно до ліцензійних умов. Компанія повною мірою та в строк розподіляє газ від будь-якого ліцензованого постачальника до його споживачів. У ринку поставок газу для комерційних споживачів Закарпаття наразі працює понад 30 компаній-постачальників, серед яких і згадуване ТОВ "Закарпатгаз Збут". Зауважень від учасників ринку стосовно упередженого ставлення або невиконання обов’язків Oператора ГРМ немає", – запевняє фахівець зі зв’язків з громадськістю ПАТ "Закарпатгаз" Юрій Ломакін.

"Закарпатгаз" входить до групи компаній Group DF, що належать Дмитру Фірташу. Сьогодні ТОВ "Закарпатгаз Збут", як повідомляється на його сайті, постачає газ понад 270 000 побутовим споживачам, 610 бюджетним установам, 3300 суб’єктам промисловості та комунального побуту, а також 522 культовим спорудам. Згідно з даними системи YouControl, "Закарпатгаз Збут" зайняв перше місце в області за величиною виручки – близько 2-2,5 мільярдів гривень у 2016 році. Власник ТОВ – ПАТ "Закарпатгаз" – також потрапив до ТОП-25 компаній з найбільшим рівнем виручки за 2016 рік, зайнявши 11-те місце – 300-350 мільйонів гривень.

Центр для клієнтів "Закарпатгаз Збут". Фото автора.

На кожного облгазу діють так звані Програми відповідності – у цих документах також йдеться про поділ учасників ринку газу на категорії: видобуток, розподіл, продаж. Мета програми – забезпечити, щоб учасники газового ринку діяли лише у своїй сфері. "Компанія, що є оператором газорозподільної системи (тобто облгаз), не займається постачанням (не продає) та/або видобутком природного газу", – ці вимоги викладені у типовій Програмі відповідності. Крім того, газорозподільним компаніям забороняється проводити спільні рекламні акції з постачальниками, розміщувати логотипи постачальників на своїх сайтах та в офісах. Газорозподільним компаніям заборонено вимагати чи рекомендувати споживачам укладати угоди з певними постачальниками газу.

Чи порушують облгази Програми відповідності? Чи дискримінують інших учасників ринку, які бажають торгувати газом? Це контролює Національна комісія, що здійснює державне регулювання в сферах енергетики та комунальних послуг (далі – НКРЕКП). Відповідно до запиту члена НКРЕКП Вікторії Морозової, порушень "Програми відповідності" з боку ПАТ "Закарпатгаз" не зафіксовано, так само, як і фактів дискримінації інших постачальників газу.

Чи зверталися до "Закарпатгазу" потенційні постачальники газу для населення? Представник компанії Юрій Ломакін зазначив – звернень не було. "Згідно з діючими Правилами постачання природного газу, Кодексами ГТС/ГРС, компанії-постачальники не зобов’язані звертатися до Операторів ГРМ у випадку появи нових клієнтів-споживачів, незалежно від того, чи то юридичні особи, чи побутові споживачі", – зазначив Юрій Ломакін. – "Головне для постачальників – це домовитися з споживачем про закупівлю газу у них та укласти відповідний договір постачання. Цей договір дозволить компанії-постачальнику замовляти у оператора газотранспортної системи ("Укртрансгаз") номінації на транспортування зазначених обсягів газу споживачеві. Оператори ГРМ лише розподіляють газ відповідно до цих номінацій, наданих оператором ГТС".

Газорозподільний пункт. Саме обслуговуванням газомереж повинні займатися облгази, а не продажем пального. Фото автора.

Державні та приватні газзбути – хто може перемогти

На Закарпатті побутові споживачі, які є клієнтами ПАТ "Закарпатгаз", з 2015 року "автоматично" стали абонентами ТОВ "Закарпатгаз Збут", який, так само як і його материнська компанія, працює під брендом Регіональної газової компанії.

"Так звані "газзбути" – це псевдо-постачальники газу, більшість з яких належать Group DF, які є не потрібними посередниками на ринку газу для населення, не несуть відповідальності та ризиків, пов’язаних із постачанням газу, і не створюють додаткової цінності для споживачів", – ось такий коментар щодо діяльності газзбутів прозвучав минулого року у державної Національної акціонерної компанії "Нафтогаз України".

"Нафтогаз України" може в будь-який момент почати постачати газ населенню в будь-якому регіоні України за ціною, що не повинна перевищувати ціну нинішніх постачальників, на яких покладено спеціальні обов’язки", – заперечували в Регіональній газовій компанії.

Від слів до діла: у 2015 році було створено з нуля ТОВ "Газопостачальна компанія "Нафтогаз України", яке, за даними аналітичної системи YouControl, належить дочірньому підприємству "Газ України". Воно є частиною НАК "Нафтогаз України". У липні 2017 року компанія отримала ліцензію на продаж газу і з вересня того ж року почала постачати його побутовим споживачам в межах ліцензійної діяльності ПАТ "Кіровоградгаз". Останнє підприємство не належить Group DF, а, згідно з інформацією з YouControl, половина акцій компанії належить "Нафтогаз України". З листопада 2017 року "Газопостачальна компанія "Нафтогаз України" почала продаж газу побутовим споживачам на території ліцензійної діяльності газорозподільного підприємства ПАТ "Київгаз".

Варто зауважити: газопостачальник "Нафтогазу" не згадується у постанові Кабміну №187 як такий, що не може відмовити у постачанні у зазначених областях. Натомість, у статусі ПСО там визначені дочірнє підприємство "Центргаз" ВАТ "Кіровоградгаз" та дочірнє підприємство "КиївгазЕнерджи" ПАТ "Київгаз".

Чи має намір постачальник "Нафтогазу" пропонувати свої послуги для споживачів інших регіонів? Можна припустити, що в найближчі місяці ні. У компанії стверджують, що для цього потрібні зміни в існуючому законодавстві. "Основним поточним ризиком для діяльності Товариства є неможливість досягнення певної частки присутності на ринку природного газу через наявність значних та необґрунтованих переваг діючих постачальників, які є афілійованими з Операторами газорозподільних систем на ліцензійних територіях таких Операторів ГРМ", – розповідає про перешкоди у роботі газотрейдера заступник директора з корпоративних комунікацій "Нафтогазу України" Олена Осмоловська. – В процесі діяльності Товариства виникли окремі перешкоди, викликані певною недосконалістю ряду положень Правил постачання природного газу. Аналіз деяких положень Правил постачання природного газу та Типового договору на постачання природного газу побутовим споживачам свідчить про ознаки протекціонізму на користь діючих постачальників природного газу, афілійованих з газорозподільними підприємствами. Наразі газзбути займають монопольну позицію на ринку газу для населення, тому, звичайно, не підтримають появу нових гравців на цьому ринку.

Щодо роботи конкретно на ринку Закарпаття, паралельно з "Закарпатгаз Збутом" речниця "Нафтогазу" Олена Осмоловська зазначає: "Одночасна робота в регіоні зазначених компаній можлива, але їхнє конкуренційне суперництво за споживача є практично неможливим. Справа в тому, що ціна, за якою "Нафтогаз" зобов’язаний постачати газзбутам, нормативно визначена. Це унеможливлює конкуренцію і залишає газзбути монополістами в постачанні газу".

Директор ТОВ "Закарпатгаз Збут" Вікторія Томинець в коментарі автору зазначила, що згадуваною постановою Кабміну №187 (постачальники з статусом ПСО) визначено можливість всіх постачальників укладати угоди з НАК "Нафтогаз України" на закупівлю газу за тією ж ціною, що й постачальників із спецобов’язками, та продавати на тих самих умовах з торговою націнкою 2,5%. Однак, за її словами, кількість бажаючих здійснювати продаж газу побутовим споживачам, принаймні по Закарпатській області, не зросла.

Експерт DiXi Group Роман Ніцович щодо перспективи продажу газу для населення різними компаніями наголошує: "Така можливість існує лише теоретично. Дійсно, вказані у додатку постанови Кабміну №187 ПСО-постачальники лише "не мають права відмовити" споживачу, ПСО-постачальником може стати будь-який суб’єкт з ліцензією на постачання, який має договір із побутовим споживачем. Але є кілька факторів, які роблять таку опцію неможливою на практиці. По-перше – регульована урядом ціна та обмежена маржа; по-друге – необхідність відкриття спецрахунків; по-третє – касові розриви через затримки з поверненням субсидій; по-четверте – необхідність створення власної бази абонентів".

"На мою думку, відсутність у держави реальних коштів на фінансування пільг і субсидій, які наразі по Товариству перевищують 50% планового річного валового доходу, гальмує процес реальної монетизації, а отже, робить неможливим розвиток ринку природного газу "побутових споживачів", – додає керівниця ТОВ "Закарпатгаз Збут" Вікторія Томинець. – Субсидії не фінансуються шість і більше місяців. Заборгованість по пільгах і субсидіях перевищує 500 млн грн, і влітку вона становила понад 800 млн грн. Володіючи досконалим знанням причин появи заборгованості за газ, спожитий населенням, НАК "Нафтогаз України" регулярно подає позови до суду про стягнення з Товариства десятків мільйонів гривень штрафних санкцій (зокрема, пені) за несвоєчасні розрахунки. Враховуючи наведену інформацію, думаю, що розмови про серйозні наміри НАК "Нафтогаз України" реалізувати газ кінцевому споживачу є малоймовірними в нинішніх умовах".

А що якщо Кабмін одним з нових рішень забере статус ПСО у регіональних газзбутів і передасть його постачальнику "Нафтогазу"? "Теоретично можливо. Проте найкращею альтернативою буде скасування переліку ПСО-постачальників з прив’язкою до території ліцензованої діяльності облгазів та реальне відкриття можливостей для будь-якого учасника ринку з ліцензією на постачання, щоб взяти участь у ПСО-поставках", – вважає Роман Ніцович.

В Департаменті зв’язків із громадськістю "Регіональної газової компанії" наголосили на гіпотетичному варіанті позбавлення газзбутів статусу ПСО та надання його "Газопостачальній компанії "Нафтогаз України": "Якщо по всій Україні постачати газ населенню буде тільки НАК "Нафтогаз України", це укріпить монополію до критичного рівня. В одних руках зосередиться і транзит газу, і його видобуток, і постачання. Це невигідно ані споживачам, ані іншим учасникам ринку. Фактично ринок буде закритий для всіх постачальників, які не афілійовані з НАК "Нафтогаз України"". Вони також зазначили: "Група РГК сподівається, що подальша перспектива розвитку вітчизняного газового ринку – це його лібералізація. Головна умова прогресу в цьому напрямку – ліквідація монополії НАК "Нафтогаз України" на ринку поставок газу населенню. Відсутність монополії та рівні умови доступу до ресурсу призведуть до появи нових суб’єктів на ринку. Тільки після цього споживачі зможуть вибирати постачальника не тільки за ціною, але й за якістю обслуговування".

Вільний ринок газу – є перешкоди

Хоча представники РГК публічно заявляють про свою готовність до конкуренції, а в НКРЕКП не виявляють суттєвих порушень Програми відповідності, певні учасники газового ринку все ж підкреслюють певні переваги, які вже мають регіональні газзбути.

"Необхідність формування постачальником фінансового забезпечення – газзбути його не формують, що відповідно створює для них конкурентну перевагу (витрати постачальників на фінансове забезпечення становлять близько 1% вартості газу, що за середньоринкової маржі у 3% є дуже важливим фактором, який знижує прибутковість цього бізнесу", – розповідає керівник ТОВ "Енерго Рітейл" Ігор Музичко. – Наразі існує неврегульованість механізму обміну інформацією між операторами ГРМ та постачальниками щодо фактичних обсягів спожитого газу кожним окремим побутовим споживачем (так звана алокація) – оскільки Кодексами обов’язки ведення метрологічного обліку покладені на оператора ГРМ, постачальник повинен отримувати інформацію про обсяги фактично спожитого газу безпосередньо від нього. На даний момент обл- і міськгази надають цю інформацію своїм дочірнім компаніям (газзбутам) безпосередньо через спільні системи обліку та білінгу. Це, до речі, суперечить Ліцензійним умовам та вимогам Програми відповідності. Вирішення цього питання можливе шляхом запровадження щоденного балансування на спеціальній електронній платформі, доступ до якої буде у всіх постачальників без обмежень. Щоденне балансування передбачено кодексом ГТС та повинно проводитися "Укртрансгазом", який вже неодноразово переносив терміни його запровадження. З боку НКРЕКП також не встановлено порядку, який би повністю врегулював це питання".

Крім того, керівник "Енерго Рітейл" відзначає, що діючі договори транспортування між міськ- і облгазами та ПАТ "Укртрансгаз" не відповідають типовому договору, що передбачено Кодексом ГТС, укладеного з іншими постачальниками. Це значно спрощує для споживачів (клієнтів регіональних газзбутів) оплату за газ (замість двох договорів і рахунків вони оплачують тільки один), але ставить в нерівні умови інших постачальників, які планують продавати газ населенню та теплопостачальникам. "Вирішення цього питання можливе лише за впровадження окремих платежів за газ та тарифів на його розподіл і транспортування для побутових споживачів, як зараз відбувається на ринку промислових споживачів", – резюмує Ігор Музичко.

"Для залучення нових учасників на ринок необхідно монетизувати субсидії, скасувати адміністративне регулювання цін на газ, усунути непотрібних посередників і встановити єдині правила для всіх", – зазначає представниця "Нафтогазу" Олена Осмоловська. – Такі дії вимагають від нас нормативні документи Енергоспівтовариства, яких ми зобов’язані дотримуватись".

Народний депутат України Вікторія Войціцька у своєму дослідженні зазначила, що перешкодою у зміні постачальника є й неузгодженість або протиріччя норм різних документів. Як один із прикладів нардеп наводить Правила постачання природного газу, де сказано, що зміна постачальника може відбутися тільки тоді, коли у клієнта немає простроченої заборгованості. В той час вже у Типовому договорі зазначено, що споживач може розірвати договір з діючим постачальником за умови відсутності заборгованості. Отже, слово "простроченої" в цьому випадку відсутнє. "Враховуючи, що постачання природного газу є безперервним процесом, заборгованість споживача за отриманий природний газ виникає з першої секунди настання наступної газової доби", – резюмує Вікторія Войціцька. Як наслідок, постачальник має формальну можливість утримати клієнта. "Діючі процедури створюють ситуацію, коли як мінімум десять днів постачання газу не буде надаватися нікому – новий постачальник ще не матиме на це прав, а попереднього на момент завершення договору нічого не зобов'язує. Це ускладнить можливість змінити постачальника під час опалювального періоду", – попереджає Вікторія Войціцька.

Представник Міністерства енергетики та вугільної промисловості Олександр Лісніченко під час круглого столу, організованого DiXi Group щодо теми зміни постачальника, відзначив: для відкриття ринку побутових споживачів спочатку потрібно вирішити питання ціни на газ. Також, згідно з його словами, у міністерстві підтримують ідею усунення монопольного права "Нафтогазу" у виключному розпорядженні газу "Укргазвидобування". "Це необхідно для того, щоби відкрити ринок для всіх постачальників, які готові постачати газ захищеному споживачеві за ПСО", – резюмував Олександр Лісніченко.

Також експерти газової галузі висловили пропозиції: підвищити торгову націнку продавців газу до 5-10%; розмістити на веб-сайті регулятора актуальні для споживачів ціни всіх постачальників; розробити чіткі критерії для суб’єктів, на яких покладаються спеціальні обов’язки, як це вимагає закон "Про ринок природного газу" (ч. 5 ст. 11).

Що принесе нам квітень

З 1 квітня закінчує свою дію чинна постанова Кабміну щодо постачальників із статусом ПСО. Якщо уряд не затвердить нового документа, це може означати, що ринок автоматично стане вільним, тож ринкові фактори вплинуть на вартість газу для населення. Можливо, влада не залишить цю ситуацію без уваги. Отже, Кабмін має ухвалити рішення – або продовжити дію попередніх правил, або провести зміни, включаючи, можливо, й коригування цін на газ. Її збільшення для населення вже вимагає від України Міжнародний валютний фонд. Той факт, що кубометр для побутових споживачів постачається газзбутам за нижчою ціною, ніж ринкова, не влаштовує НАК "Нафтогаз" і його "Укргазвидобування" – вони ще в січні звернулися до Кабміну з вимогою компенсації витрат за наданий газ постачальникам з ПСО. У ЗМІ регулярно з’являються новини про можливе подорожчання газу для населення або про заперечення цього.

З'явився також січневий проект нової постанови Кабміну про особливості торгівлі газом від Міненергетики. Експерт з питань енергетики Роман Ніцович серед позитивів цього документа виділяє нововведення: можливість безпосередньо купувати газ для ПСО-поставок у державних компаній, які видобувають газ; реалізація на біржі всього газу державних видобувників, який не зарезервовано для постачання населенню і релігійним організаціям; уточнені визначення виробників теплової енергії; підвищена маржа для постачальників – до 10%.

Однак, на думку Романа Ніцовича, недоліків у цьому документі більше. "Ціна газу визначена на основі періоду закачування попереднього року – це збільшує розрив між регульованими та ринковими цінами, підвищує ризики для постачальників", – пояснює експерт. "Також є короткий період контрактування – споживачі фізично не встигнуть укласти угоди з альтернативними постачальниками, а постачальники не матимуть можливості провести відповідні кампанії для укладання договорів. У проекті постанови зберігається вимога відкриття спецрахунків, які не передбачені Законом "Про ринок газу". Крім того, на Міненергетики покладаються обов'язки формувати прогнозний баланс газу і визначати обсяги газу для ПСО-поставок. Це створює ризики адміністративного втручання, ручного регулювання." Також Роман Ніцович відзначає, що режим ПСО та регульовані ціни пропонуються продовжувати до 2021 року.

У лютому стало відомо про нову ініціативу Кабміну щодо поступового підвищення газу для населення – на 2-3% щоквартально.

Також у лютневих документах йдеться про кілька нових можливостей моделі продажу газу населенню та релігійним організаціям.

Отже, незважаючи на те, що торгівля газом в Україні де юре змінилось, існує ризик, що де факто все залишиться по старому – тобто домогосподарства найближчим часом не зможуть вільно обрати собі газового постачальника. Наразі доля цього питання залежить від рішень членів Кабміну та від того, чи наважиться влада підвищити ціну для населення.

Ярослав Гулан

Розслідування проведено в рамках проекту USAID "Прозора енергетика". Позиція автора може не збігатися з позиціями Агентства з міжнародного розвитку США та аналітичного центру DiXi Group

Теги:скандалиПоділитись