Дмитро Стельмах: окупанти спочатку руйнують енергетичну інфраструктуру

19 липня 2022

Депутат Славутицької міськради поділився досвідом працівників Чорнобильської АЕС щодо забезпечення життєдіяльності міста в умовах ізоляції та окупації.

Північ України була захоплена з першого дня російської агресії. Жителі Славутича, який вважають містом-супутником Чорнобильської АЕС, опинилися в ізоляції. 9 березня 2022 року НЕК “Укренерго” повідомила, що ЧАЕС і Славутич через агресію противника залишилися без електропостачання, а ремонтні роботи стали неможливими.

Про те, як жителі організувалися під час бойових дій та забезпечили функціонування систем життєзабезпечення міста, розповів депутат Славутицької міськради Дмитро Стельмах.   

У мирному житті наш співрозмовник є начальником відділу стратегічного планування в Чорнобильській АЕС. Як підкреслив Дмитро Стельмах, раніше він був командиром інженерного взводу, а зараз керує добровольчим формуванням територіальної громади Славутича.

Мітинг у Славутичі проти військового вторгнення росії в перші дні повномасштабної агресії. Джерело: Тетяна Бойко

Які джерела енергії стали доступні мешканцям у захопленому місті?

Зріджений балонний газ швидко зник з АЗС міста, буквально за кілька днів. Після знеструмлення міста та відсутності живлення електронасосів і обладнання автозаправних станцій забрати його з АЗС було б неможливо.

Однак наше місто було досить підготовлене до відсутності електрики, оскільки у нас залишався природний газ з мережі. Крім того, в місті функціонувала когенераційна станція, завдяки якій вироблялося близько 650 кВт електроенергії.

Ця потужність була достатньою для роботи насосів централізованого теплопостачання, водопостачання та живлення вежі мобільного зв’язку, але для електроплит, які використовувалися для приготування їжі, навіть для 10 тисяч з 23 тисяч жителів, що залишалися в місті, цього вже було недостатньо. 

Тому приватні підприємці та комунальні служби швидко почали розвозити дрова. Люди змушені були готувати їжу просто на вулиці: на саморобних “буржуйках” та мангалах. Використовували навіть сміттєві урни. 

Четверта доба без електрики, приготування їжі у дворах Славутича 12 березня 2022 року. Джерело: TV MediaDom Slavutich

Які труднощі виникли під час ізоляції?

Найважчим було пережити інформаційний вакуум. Відсутність зв’язку через розряджений телефон стала серйозним випробуванням. Цю ситуацію вдалося частково вирішити завдяки пункту зарядки від когенераційної станції поблизу в'їзду в місто, а також від дизель-генераторів, які працювали на залишках пального.

Коли ми змогли створити пункти зарядки від сонячної станції, ми отримали майже невичерпне джерело електроенергії. 

Люди приносили автомобільні акумулятори для зарядки, а потім несли їх додому. Таким чином жителі намагалися вирішити проблему з освітленням, а деякі навіть змогли готувати їжу та зігріватися. 

Наприклад, у моєму домі котел працює на дровах, але автоматика котла і насос примусової циркуляції не можуть працювати без електрики. Заряджений від сонця акумулятор знятий з авто вистачав на кілька годин, щоб обігріти будинок у холодну пору.

Але, я вважаю, зв’язок значно важливіший, адже людина може прожити без води кілька діб, без їжі – кілька тижнів, а от без інформації з телефону та соціальних мереж, деякі люди починають панікувати вже через кілька годин.

Відомо, що в Славутичі є сонячні станції. Чи вдалося місту використати ці можливості?

Так, це панелі “Сонячного міста”. Фотоелектричні панелі першого в Україні муніципального енергетичного кооперативу потужністю 200 кВт, розташовані на дахах трьох комунальних об'єктів Славутича. 

Але станція була спроектована як суто мережева, і обладнання, яке допомогло б отримувати цю енергію для власних потреб у режимі так званого “острова”, у нас не було. 

Не було також досвіду. Оскільки Славутич перебував в ізоляції, неможливо було доставити навіть їжу, не кажучи вже про необхідне обладнання. 

Уявіть, як безглуздо було б загинути від спраги біля колодязя, не маючи під рукою кружки. 

Але, на наше щастя, Славутич – місто енергетиків. Ви не уявляєте, скільки людей об’єдналися, щоб знайти способи запуску роботи станції. Вони підійшли до цього креативно і, врешті-решт, нам вдалося отримати енергію безпосередньо з панелей. 

Панелі СЕС енергокооперативу “Сонячне місто”, розташовані на даху комунальної будівлі Славутича. Джерело: kanaldom.tv

Які пристрої можна було живити від сонячної станції?

Велика кількість сучасних пристроїв має імпульсні блоки живлення. Це стосується мобільних телефонів, планшетів, павер-банків та ноутбуків. Нам вдалося підключити 12 панелей: ми з’єднали шість панелей послідовно, а потім з’єднали два таких з’єднання паралельно. 

У часи максимальної сонячної активності вдавалося отримати до 3,6 кВт потужності постійного струму. Одночасно працював стаціонарний комп’ютер, заряджалися кілька рацій, павер-банків, мобільних телефонів, ноутбуків. Для експерименту хлопці навіть принесли електрочайник і змогли закип’ятити воду. 

Ми організували три таких пункти зарядки по місту для мешканців: у будинку культури “Енергія” та у торгових центрах “Люкс” і “Мінськ”. В одному з будинків ми створили пункт зарядки для мобільних телефонів.

Чи вдалося вам перевести мережеву станцію в автономний режим без автономного інвертора та накопичувачів?

Ми знайшли трифазний 380 вольт дизель-генератор, підключили його до мережі будівлі будинку культури “Енергія” і тим самим штучно створили електричну мережу. 

На п’яту добу відсутності електрики у місті нам вдалося змінити налаштування програмного забезпечення та подати сонячну енергію в мережу будівлі. 

При цьому необхідно було вирішити питання балансування виробництва та споживання електрики на кожній фазі окремо, щоб уникнути перекосу. Після ретельного балансування ми змогли забезпечити електроенергією хоча б один із цих будинків. 

Що показав тиждень без електрики в місті?

На шосту добу без електроенергії в місті ми були на межі зупинки водопостачання. Система водовідведення та каналізації вже не могла працювати, оскільки закінчилося паливо для її дизель-генераторів. 

Цей досвід продемонстрував, що в надзвичайних ситуаціях найбільш важливим є створення загальної системи функціонування служб, які забезпечують існування городян.

Без електрики місто швидко переживає падіння в “кам’яний вік”

На даний момент у місті є альтернативні джерела енергії. Існує котельня, що працює на деревних відходах. Крім того, були дві котельні, що добудовували, але ще не введені в експлуатацію, на біопаливі, які також могли б стати в пригоді.

З огляду на те, що через військовий стан можуть змінитися ціни на ринку електроенергії, зокрема на енергію з відновлюваних джерел, можливо, варто змінити підхід. 

Важливо акцентувати увагу не на продажу енергії в мережу, а на створенні максимально незалежної від зовнішніх чинників системи аварійного енергозабезпечення комунальних служб міста.

Оскільки в разі відсутності електроенергії місто швидко занурюється в “кам’яний вік”. 

Якщо ми створимо таку систему, зможемо швидко відновити функціонування виконавчої влади, надання адміністративних послуг, роздруку документів, а також організувати роботу системи безготівкових розрахунків у торгівлі.

Наприклад, можна концентрувати підрозділи виконавчої влади в одному будинку з автономним електропостачанням, у другому – холодильні установки для зберігання продуктів, що швидко псуються, у третьому – організувати, скажімо, випікання хліба для населення тощо. 

Це дозволить забезпечити базові потреби людей та функціонування міста в таких важких умовах війни. 

Які висновки можна зробити щодо енергетичної безпеки на рівні міста з досвіду Славутича?

Необхідно бути готовим до ще більш драматичних сценаріїв розвитку подій. Зараз ми у міськраді обговорюємо подальші кроки для забезпечення енергетичної безпеки міста. Адже ці окупанти, захоплюючи наші міста, в першу чергу знищують енергетичну інфраструктуру. 

У Маріуполі було принаймні 15 підприємств, які могли генерувати або передавати електрику. Ворожі сили знищили їх в першу добу. Місто залишилося без електрики, і вся критична інфраструктура зупинилася, оскільки це пріоритет номер один для нападника. 

Також досвід війни в Сербії свідчить про те, що під час роботи НАТО там використовували графітові бомби, які призводили до короткого замикання у централізованій мережі, внаслідок чого вся країна залишилася без електрики. 

Ніхто не знає, як будуть розвиватися військові дії в Україні. Тому регіони повинні зробити важливі висновки щодо безпеки сучасних міст, які можуть не вижити без електричного постачання. 

Місто енергетиків Славутич. Джерело: kanaldom.tv

Які потреби має місто для забезпечення головних енергетичних потреб?

Звісно, повинні бути різні джерела енергії. Хочу підкреслити, що не тільки відновлювальні джерела: біопаливо, сонячна чи вітрова енергія.  

Суть у тому, що міста повинні продумати та організувати локальну роботу критичної інфраструктури. Для цього місто мусить мати відповідне самодостатнє обладнання та бути готовим до автономного існування.

Наприклад, щоб забезпечити електропостачання блокпостів чи невеликого поселення у мирний час, потрібно провести півкілометра кабелю і встановити опори – це значні витрати грошей, зусиль і часу. 

У нашому випадку було простіше придбати кілька світлодіодних ліхтарів, які поєднані з сонячною панеллю та вбудованим акумулятором. Так ми змогли зекономити, оскільки не витрачали гроші на купівлю кабелю, електрики тощо.

Міста мають організувати локальну роботу критичної інфраструктури, маючи відповідне самодостатнє обладнання та готовність до автономного існування.

Важливо, щоб під час відновлення громад після війни вже були визначені готові рішення для локального електропостачання. Ці рішення можуть бути використані для відновлення зруйнованих сіл та селищ, особливо тих, до яких повертається невелика кількість людей. 

Таку стратегію варто застосовувати й для приватних домогосподарств, які також повинні забезпечити свою безпеку.

Ми готові ділитися своїм досвідом, організовувати заходи для обговорення проблем виживання міст в умовах критичних ситуацій у країні, щоб кожен міг побачити, як це реалізується.

Лариса Білозерова спеціально для “Української енергетики”

Теги:війнаенергобезпекаСЕСЧАЕСПоділитись