Прос’юмери в Україні: які вимоги до домашніх СЕС

22 грудня 2020Олеся Натха, спеціально для “Української енергетики”

Домашні сонячні електростанції за три квартали залучили… сто мільйонів євро

Незважаючи на термін "мала генерація", частка домашніх виробників електроенергії з відновлювальних джерел є досить помітною в загальному "зеленому" міксі. За підсумками трьох кварталів 2020 року сукупна потужність нових малих СЕС поступається лише великим промисловим сонячним електростанціям, залишаючи позаду інші види “зеленої” генерації.

Роль прос’юмерів – тих, хто генерує електроенергію для власних потреб і продає надлишки – настільки важлива, що їхній вплив на енергосистему та ринок не можна ігнорувати. Причини, чому прос’юмери потребують підтримки та компетентної державної політики, розглядаються у матеріалі.

Стан української малої сонячної генерації

Термін прос’юмер походить від поєднання англійських слів "виробник" і "споживач". В Україні їх налічується понад 27 тисяч. Переважно це побутові установки потужністю до 30 кВт, що працюють за "зеленим" тарифом. З'являються також перші бізнеси, які підключаються за схемою "150 кВт без ліцензії", але їх поки що не багато. Про це розповів експерт з енергетики, співзасновник Спілки активних споживачів та прос’юмерів Андрій Зінченко.

Найпопулярніший вид генерації - сонячна. Лише за три перші квартали 2020 року в Україні було введено в експлуатацію 159 МВт домашніх СЕС проти 1003 МВт промислових СЕС при загальному обсязі установок ВДЕ в 1265 МВт.

Обсяги інвестицій у малі СЕС за три квартали склали 110 млн євро. З даних Держенергоефективності видно, що сектор домашніх сонячних станцій, запущених за три квартали поточного року, поступається лише промисловим СЕС – як за потужністю, так і за обсягом інвестицій. Цей приріст в поточному році забезпечили 6 тисяч домогосподарств.

На думку виконавчого директора Асоціації сонячної енергетики України Артема Семенишина, можливість самостійно забезпечити себе електроенергією, незалежно від стану мереж, є одним з ключових мотивуючих факторів для встановлення домашніх СЕС.

Заступник голови Держенергоефективності Юрій Шафаренко зазначив, що в Україні наразі встановлено близько 8200 МВт генеруючої потужності з відновлювальних джерел, серед яких СЕС домогосподарств становлять 712 МВт. На 1 жовтня кількість домогосподарств із СЕС становила 27 623. Вони генерують 819 млн кВт-год "чистої" електроенергії на рік, забезпечуючи свої власні потреби. Продаючи надлишки в мережу, ці домогосподарства можуть постачати електрику для 273 тисяч подібних домогосподарств, виходячи з розрахунку споживання 250 кВт-год на місяць. Таким чином, одне домогосподарство з СЕС здатне задовольнити до дев’яти інших господарств. Крім того, за спостереженнями держагентства, домогосподарства, що встановили СЕС, стають більш енергоощадними, оскільки їм вигідніше економити електроенергію, що дозволяє отримати прибуток при продажі надлишків.

Отже, частка домашніх установок помітна, незважаючи на невелику потужність кожної окремої станції. Як зауважив Шафаренко, розвиток малої генерації стимулює економічний розвиток, поліпшення функціонування енергосистеми та загальної ситуації. У разі малих станцій можна бути впевненими, що витрати, які несе населення, інтегруються в місцеву економіку, на відміну від витрат великих станцій потужністю 100-200 МВт.

Важливість малих виробників

Один з основних аспектів “зеленої” генерації – це фінансове навантаження для споживачів. У Спілці прос’юмерів підкреслюють необхідність виходу виробників електроенергії з "сонячної" генерації на ринок "на добу наперед" (РДН). Перехід з "зеленого" тарифу на більш гнучку схему feed-in premium дозволить таким виробникам торгувати на РДН і знижувати ціну. Зінченко зазначив, що вихід "сонця" на РДН – це рекомендація німецького регулятора, яку постійно повторюють українському НКРЕКП.

Згідно з прогнозами Зінченка, в 2030 році “зелені” будуть на РДН і внесуть значні зміни в ринкову ситуацію. До того часу більшість з них поверне витрати на обладнання, що дозволить продавати електроенергію за дуже низькою ціною. Таким чином, на РДН знижувати ціни будуть не тільки великий споживачі, а й малі.

“Прос’юмери можуть зайняти значну частину ринку, адже більшість дахів належать бізнесу та приватним домогосподарствам”, – зазначив Зінченко на одній з бізнес-конференцій, наводячи приклад Австралії, де кількість дахових електростанцій в кілька разів перевищує кількість великих СЕС. – Враховуючи це, необхідні відповідні політичні кроки і грамотні підходи.

Таким чином, існують всі шанси на протилежний ринковий вплив: з звинуваченнями у надмірному навантаженні на споживача “зелені” можуть сприяти зниженню цін на електроенергію. І в цьому контексті не варто недооцінювати роль прос’юмерів.

Крім того, представник Біоенергетичної асоціації України Георгій Гелетуха наголосив, що вихід на РДН або на ринок “двосторонніх угод” є також привабливим для біоенергетичного сектору - навіть більше, ніж для “сонячного” або “вітрового”. Перевага полягає в тому, що за такої схеми передбачено відповідальність виробників за їхні небаланси, і біоенергетичні комплекси можуть працювати з мінімальними небалансами завдяки прогнозованості виробництва.

Причини для підключення ізольованих самоспоживачів до мережі

Ще один важливий момент, який на перший погляд може не бути помітним, це ізольованість частини малих виробників від енергетичної системи.

Наприклад, ізольованим виробником може бути мешканець віддаленого поселення, який часто стикається з перебоями в електропостачанні і має можливість встановити на даху сонячну електростанцію для своїх потреб, але з певних причин не бажає продавати надлишки в мережу. Це реальний приклад, згаданий Зінченком, оскільки його знайомий має 5 кВт фотовольтаїчних панелей та систему накопичення, але енергосистема його "не помічає". І це потенційна проблема, чи, правильніше, втрачений ресурс.

За оцінкою експерта, такі виробники повинні інтегруватися в ринок, адже вони могли б стати привабливими гравцями на ринку. Особливо, коли їх стає багато. Розробка політики, що стимулює залучення таких "самоспоживачів" до ринку, є також політичним викликом. Зінченко підкреслює, що "сучасні шляхи інтеграції в мережу відсутні, і за “зеленим” тарифом їм це не вигідно, оскільки немає економічного сенсу, – зазначає він, – визначення для таких учасників не існує, і, що важливо, визначень для систем накопичення також немає.”

У такому разі, у групі українських прос’юмерів, поряд з малими СЕС до 30 кВт та обмеженими бізнесовими СЕС до 150 кВт “без ліцензії”, фактично існують ще й ізольовані самоспоживачі, незважаючи на певну невизначеність їхнього правового та технічного статусу.

“З березня 2021 року країни зобов'язані адаптувати "четвертий енергопакет" (Clean Energy Package) до національних законодавств,” – підкреслив Зінченко. – У преамбулі документа сказано, що громадяни є необхідною та важливою частиною процесу енергетичного переходу в ЄС.

Важливість цього полягає в тому, що, хоча одна особа з одним накопичувачем не має значного впливу, сто тисяч громадян з накопичувачами, які можуть в будь-який момент включатися чи вимикатися, не залишаться непомітними для системи. Такі прос’юмери, на думку експерта, є величезною перевагою для ринку. “Саме тому європейці роблять стільки зусиль для створення ефективних політик, щоб заохочувати та залучати таких споживачів, які є прос’юмерами”, – резюмував Зінченко.

З його слів, прос’юмера нині охарактеризує наявність таких ресурсів, як генерація, накопичення і мережі. У європейському енергопакеті є кілька визначень прос’юмерів: це самоспоживачі, групові самоспоживачі, RE-communities (ВДЕ-співтовариства) та інші категорії. Навіть попри відсутність стандартизованих рішень, вже ведеться обговорення горизонтальних ринків або P2P-markets. Зінченко вважає, що незабаром ми це побачимо в Україні, особливо в сільській місцевості, де люди будуть встановлювати групові, “ком’юніті”-електростанції, що матиме значення для групових прос’юмерів. Він зазначає, що важливо надати прос’юмерів можливість торгувати між собою напряму і брати участь в усіх організованих ринках.

Прос’юмери можуть переходити на ринок через агрегаторів

Існує відома бізнес-схема під назвою агрегатор або збирач, як-от Airbnb або Uber. У нашій темі агрегатор може об’єднати малі генеруючі або накопичувальні ресурси і вийти на збалансований або допоміжний ринок. “Швидше за все, це буде ринок допоміжних послуг”, – розмірковує Зінченко. Такі агрегатори можуть одним клацанням відключити 50 МВт споживання, якщо їхні партнери перейдуть на внутрішнє споживання.

Агрегатор також може взаємодіяти з “активними споживачами”, які можуть збільшувати або зменшувати своє споживання (регулюючи попит). Як зазначив експерт, з цих визначень можна формувати складні конфігурації для електричних ринків.

Він навів приклади з Австралії, де функціонує "найрозвиненіший ринок" агрегаторів і віртуальних електростанцій, а також Німеччини, Японії та деяких штатів США, де вже зараз видно, як ця екосистема починає приносити результати. Тобто агрегатори починають активно брати участь в організованих ринках. Таким чином, малі учасники через посередників впливають на ринки. Експерт рекомендує вивчати цей практичний досвід і адаптувати, як можна реалізувати “четвертий енергопакет” в українських умовах, або якими етапами можливо імплементувати пропозиції європейських колег.

При цьому він зазначає, що в Європі існують строгі вимоги щодо недискримінації одного агрегатора на користь іншого, а також щодо простоти заміни агрегатора малим виробником. Агрегатор приносить переваги прос’юмерам, дозволяючи їм продавати накопичену електроенергію за вищою ціною або регулювати своє споживання, чи торгувати змішаними портфелями. “Це вимагає значної роботи, особливо в українському контексті, щодо розробки технічних регламентів, зокрема для обліку, а також розробки іншої регуляторної документації, зокрема стандартів типових угод”, – зазначив експерт.

Яка буде підтримка домашніх СЕС з боку держави через десятиліття

Виникає питання, що ж буде з домашніми СЕС після 2030 року або після 2023-2024 років, коли залишиться лише шість-сім років до закінчення дії “зеленого” тарифу, і дедалі менше часу для повернення інвестицій. Як зазначив заступник голови Держенергоефективності Шафаренко, важливо заздалегідь прогнозувати такі речі, щоб зрозуміти, яким чином підтримувати подальший розвиток домашніх СЕС, вказуючи, що законодавчі зміни мають певну інерцію. Зокрема, держагентство пропонує до середньозваженої ціни аукціону на електроенергію з сонця додати 15-20% і надати такий тариф домашнім виробникам, аналогічно до того, як інвестори “великого сонця” зможуть працювати за отриманим на аукціоні тарифом протягом двадцяти років.

За оцінками Шафаренка, до 2029 року домашні СЕС окупляться, крім того, ціна на електроенергію може суттєво змінитися в умовах лібералізованого ринку. Цей розвиток технологій зменшить витрати на обладнання, що може призвести до більшої вигоди для кінцевого споживача при встановленні СЕС для власних потреб. Щодо ціни реалізації надлишкової енергії, чиновник не виключив, що ринкова ціна може зрости до рівня, якому відповідає “зелений” тариф. З цим прогнозом погоджується економічний експерт Ігор Ляшенко, адже з урахуванням усіх факторів та стану конкуренції серед учасників ринку, зростають операційні витрати (маркетинг, управління тощо), що в свою чергу підвищує ціну кінцевого продукту.

Щодо додаткової підтримки домашніх СЕС у найближчій перспективі, в державній цільовій економічній програмі енергоефективності та розвитку виробництва енергоносіїв з відновлювальних джерел планується підтримка розвитку систем накопичення електроенергії, теплових насосів та сонячних колекторів. Це буде схема співфінансування – відшкодування 20-35% вартості обладнання. Програма має стартувати вже в 2021 році.

Основною перешкодою для розвитку малої генерації Семенишин визначив неринкову ціну на електроенергію для населення. Він підкреслив, що в країнах з розвинутою економікою економія на електроенергії є одним з основних факторів, що мотивують до встановлення домашніх електростанцій.

Серед можливих шляхів підтримки домашньої генерації він вважає субсидування будівництва побутових СЕС або урядову програму компенсації відсотків за кредитами. На його думку, для держави вигідніше виділити 100-200 євро домогосподарствам для встановлення СЕС, ніж мати виробництво та споживання в одному місці. Також, економія на втратках в мережі буде значною. “Втрати електроенергії на етапі від генерації до споживання можуть становити до 40%,” – підкреслив Семенишин.

Діяльність прос’юмерів підлягає регулюванню законом про ринок електричної енергії, хоча й без використання саме цього терміна. Правила підключення генеруючих установок, їх експлуатації та відносин між власниками електроустановок, а також операторами систем розподілу регламентуються Кодексом систем розподілу. Наразі на сайті національного регулятора є проект постанови НКРЕКП про внесення змін до цього кодексу. Як зазначила Наталія Гутаревич, старша юристка Sayenko Kharenko, пропозиції стосуються вилучення деяких пунктів з процедури оформлення документів для підключення. На думку юристки, такі зміни, якщо будуть ухвалені, спростять процедуру, хоча ще залишається над чим працювати.

Згідно з Семенишиним, Міненерго, Держенергоефективності, Укренерго, профільні асоціації ведуть роботу над впровадженням так званого “нетметерингу”, що передбачає можливість прос’юмерів та малих виробників, які споживають енергію, віддавати й отримувати електроенергію з мережі, таким чином збалансуючи споживання.

В умовах дефіциту балансуючих потужностей, важливо, що Міненерго нещодавно затвердило зміни до порядку проведення конкурсу на будівництво генеруючої потужності та заходи з управління попитом. Як зазначила колишня перша заступниця міністра енергетики Ольга Буславець, це має спростити проведення конкурсів, збільшити конкуренцію та пришвидшити будівництво нових потужностей.

Голова комітету Асоціації правників України з питань енергетики, нафти та газу Марина Гріцишина зазначила, що Україна серед країн Енергетичного Співтовариства виглядає досить непогано: в Україні наразі більше прос’юмерів, ніж в Греції, Чорногорії та Грузії. Але, як зазначив керівник Асоціації сонячної енергетики, це лише початок. Двадцять сім тисяч прос’юмерів – це занадто мало, щоб стверджувати, що ринок сонячної генерації для приватних домогосподарств є досить розвиненим.

Теги:підтримка ВДЕдомашні СЕССЕСВДЕПоділитись