Досвід Рівного: методи зниження тарифів на тепло за рахунок щепи

29 жовтня 2021

“Українська енергетика” досліджує можливість заміщення газової генерації твердопаливною для зниження тарифів на тепло.

У той час як в інших українських містах шукають шляхи зменшення тарифів на тепло для бюджетних споживачів і населення, в Рівному вже реалізують цю мету. Місцева влада активно запроваджує програму переходу від дорогоцінного газу до альтернативного біопального на котельнях.

Частину застарілих газових котлів, які генерують тепло для міста, вже замінили на твердопаливні, що працюють на деревній щепі. Це паливо стало основним джерелом для виробництва тепла. Газ використовуватиметься лише у разі пік споживання, наприклад, в значні морози. Це має призвести до зменшення споживання блакитного палива вдвічі протягом наступних 2-3 років, а тарифи для населення зростатимуть меншими темпами в порівнянні з іншими містами.

“Українська енергетика” проаналізувала, як Рівне отримує дешевше тепло та які ризики потрібно врахувати.

Чому теплозабезпечуючі компанії шукають альтернативу газу

Згідно з даними Міністерства розвитку громад і територій, під час попереднього опалювального сезону понад 44% тепломереж в Україні перебували в незадовільному технічному стані. Це призводило до витрат тепла на рівні понад 20%. Модернізація котельного обладнання й впровадження енергоефективних заходів йшли повільно. Це ж стосується екологічних проектів на підприємствах теплокомуненерго (ТКЕ).

В цілому, українські підприємства, що постачають тепло споживачам, стикаються з багатьма проблемами: застаріле устаткування та мережі, а також борги, на які накладають негативний вплив різні фактори. Однією з проблем залишаються розрахунки за газ, який є основним енергоресурсом для виробництва тепла. Эта проблема присутствует и у ТОВ “Рівнетеплоенерго”, в якого на балансі 29 котелень.

“Більшість нашого обладнання було виготовлено між 1966 та 1990 роками, – каже Олександр Ющук, директор ТОВ “Рівнетеплоенерго”. – Якщо говорити про котельне обладнання, то воно 70-х років. Переважна більшість котлів до цього часу використовувала газ. Раніше це не було великою проблемою, але за останні три роки ціни на газ невпинно зростають. Ми розуміємо, що цьогорічний стрибок цін – ще не кінець газової епопеї.”

Крім того, сам процес закупівлі газу постійно приносить стрес. За словами співрозмовника, раніше необхідно було мати наявність 70% проплат для можливості купівлі газу у НАК “Нафтогаз”, а потім цю цифру підвищили до 80%. Це вимагало залучення кредитних ресурсів. Ситуація не змінилася і досі.

“Нафтогаз Трейдинг” пропонував нам в липні 2021 року договори на постачання газу з фіксованою ціною на рівні 7,4 грн за кубометр, – розповідає Олександр Ющук. – Однак для отримання газу за такою ціною потрібно було здійснити авансовий платіж, що фактично ставило підприємство на межу. У жовтні нам потрібно було заплатити за газ, який ми використали у вересні, а далі, в листопаді, відправити рахунки споживачам, які вони зможуть оплатити лише до 25 листопада. Таким чином виходить фактичний розрив у два місяці.”

Крім того, як зазначає директор підприємства, “Нафтогаз Трейдинг” продавав за пільговими цінами тільки обмежену кількість газу для населення. Цей обсяг, визначений як “обсяг 1”, був розрахований на основі середнього споживання газу населенням міста протягом трьох років. Проте за цей період в Україні спостерігалося потепління, і споживанням газу було нижче, ніж в попередні роки.

“Якщо зима, яка попереду, буде такою ж теплою, то, в цілому, ми повинні пройти цей опалювальний сезон без проблем, оскільки газу вистачить. Але якщо зима буде морозною, нам потрібно буде закупити додаткові обсяги газу (так званий “обсяг 2” за договором) вже за ринковими цінами. Це може призвести до того, що, незважаючи на те, що газ задекларовано по 7,4 грн за кубометр, ми будемо змушені закуповувати додатковий газ по динамічній ціні. Таким чином середня вартість може сягнути 10-12 грн за кубометр (з міксом газу за різними цінами),” – пояснює Олександр Ющук.

Уетил з кризовою ситуацією підготовки до опалювального сезону між урядом, “Нафтогазом” і місцевою владою 30 вересня був підписаний новий меморандум для вирішення безлічі проблемних питань. В результаті, на початку жовтня, “Нафтогаз Трейдинг” надіслав нові договори на підписання тепловикам. За цими договорами за спожитий у жовтні газ вони мають розрахуватися до 20 листопада.

“Якщо місто затвердить економічно обгрунтований тариф на тепло, а населення вчасно розрахується з нами, то умови нових договорів можуть бути виконані, – вважає директор підприємства. – Це можливо, хоча не є ідеальними.”

Олександр Ющук конкретизував деякі недоліки вимог. Він зауважив, що “Нафтогаз Трейдинг” вимагає від тепловиків або банківську гарантію на необхідні обсяги газу або підписати договір безакцептного списання. Це означає, що якщо підприємство не виконає зобов'язання за договором в повному обсязі до вказаного терміна, його головний розрахунковий рахунок автоматично буде передано в управління “Нафтогаз Трейдингу”.

“Це означає, що компанія може забрати всі кошти, які вважатиме за потрібне. А залишок залишиться для власних потреб підприємства. Якщо договір безакцептного списання не буде підписано, або банківську гарантію не буде надано, можуть накладати 10% штрафу (від обсягу спожитого газу). Таким чином, умови договору стали трохи кращими, але все ще залишаються складними,” – підкреслив співрозмовник.

На наступний опалювальний сезон “Рівнетеплоенерго” потрібно 53 млн кубометрів газу для забезпечення теплом та гарячою водою населення. Однак, якщо зима буде надто холодною, то, за підрахунками підприємства, може знадобитися на 6 млн кубів більше – 59 млн кубометрів газу.

У проекті нового договору, який нам надіслав “Нафтогаз Трейдинг”, нечітко указана можливість зміни так званого “обсягу 1”. Для цього необхідно надати свої розрахунки, які ми і зробили. Проте фактично “обсяг 1” нам не змінили. Наразі підписаний проект угоди і направлений до “Нафтогаз Трейдинг”. Чекаємо на підписаний примірник зі змінами обсягів,” – додає співрозмовник.

70% котелень переведуть на щепу

Усі зазначені проблеми змусили “Рівнетеплоенерго” шукати рішення. Ще в 2019 році в підприємстві розпочали розробку плану, щоб зменшити залежність від газу як основного енергоресурсу для виробництва тепла. Вирішили модернізувати 70% котелень, щоб вони виробляли більшість тепла не з газу, а з місцевих видів пального, у тому числі біомаси. Це, на їхню думку, є єдиним шляхом для стабілізації ситуації і запобігання підвищення тарифів.

Проте для реалізації запланованого необхідно закупити нові котли та альтернативне паливо. Інвестором стала компанія “Укртепло”. У 2019 році вона інвестувала понад 60 млн грн у модернізацію мереж і заміщення газу.

“Щоб отримувати дешевше паливо, ми самі вирощуємо енергетичну вербу, – пояснює Іван Надєїн, засновник групи компаній “Укртепло”. – Маємо досвід, адже висаджували таку вербу в Іванківському районі Київської області і в Овруцькому районі Житомирської області. Загальна вартість проекту в Рівному (усього цикл – від вирощування енергетичної верби до встановлення твердопаливних котлів) за нашими оцінками, складе приблизно 500 млн грн. Наразі фінансуємо його за власний рахунок і за рахунок банківських кредитів.”

Що стосується термінів окупності, то вони залежать від вартості енергоносіїв, зокрема газу. Згідно з законом “Про теплопостачання”, тариф на тепло з біомаси має становити 90% від тарифу на тепло з газу. Отже, чим дорожче газ, тим швидше інвестори повернуть свої кошти. На їхні розрахунки, цей термін має скласти приблизно 4 роки.

“На даний момент запущено чотири котельні, які працюють на деревній щепі, – каже Іван Надєїн. – Потужності цих котелень складають: 10 МВт, 7 МВт, близько 10 МВт і близько 2 МВт. Завдяки цьому споживання природного газу в місті вже зменшилося приблизно на 20%. У грудні на вулиці Макарова повинна запрацювати найпотужніша твердопаливна котельня в західному регіоні – на 20 МВт, що дозволить вже в цьому році ще більше зекономити газ.”

Співрозмовники повідомляють, у планах – зменшити споживання газу до 50%. Але для цього необхідно збудувати ще три великі котельні, які забезпечать теплом три мікрорайони міста. Щоб мати паливо для них, потрібно висадити енергетичну вербу (близько двох мільйонів дерев) у сусідній з Рівним Дядьковицькій ОТГ. Меморандум з громадою на цей рахунок уже підписано, проводяться юридичні процедури щодо землі.

“Ми не плануємо повну заміну всіх котлів на твердопаливні, – пояснює засновник групи компаній “Укртепло”. – Біомасу тепловики використовуватимуть як базове паливо в енергоспоживанні, а газ – лише у разі пікового споживання (в морозну погоду) – як резервний ресурс для балансування системи. На деяких об'єктах газова генерація, можливо, не буде активуватися взагалі, а на інших споживається протягом тижня, двох, трьох, в залежності від морози. Саме так працюють у Європі.

Економічні переваги використання твердопаливних котлів

Твердопаливні котли можуть працювати на різних видах пального. Проте наразі, за словами експертів, найбільш вигідною для тепловиків залишається деревна щепа.

“Можна працювати і на пелетах, і в нас одна котельня використовує паливні пелети. Інша невелика котельня (в Клевані) працює на дровах. Невелика модернізація дозволяє переробити котли для роботи на торфі та інших видах пального. Але найбільш екологічною та поки що найдешевшою сировиною залишається деревна щепа, хоча її вартість на ринку трохи зросла,” – зазначає директор “Рівнетеплоенерго” Олександр Ющук.

За словами Івана Надєїна, для виробництва однієї гігакалорії тепла потрібно 1,6-2 кубометри щепи (залежно від її вологості). Вартість одного кубометра щепи сьогодні на ринку становить приблизно 400-500 грн. Отже, вартість 1 Гкал, отриманої з цієї сировини, може скласти приблизно 1000 грн. І навіть якщо до цього додати інвестиційну складову, тариф на тепло з цього пального залишиться нижчим для споживача, ніж тепло з газу. Усе завдяки законодавчим нормам, які регулюють теплопостачання з альтернативних джерел.

Згідно з законом “Про теплопостачання”, тариф на тепло з відновлювальних джерел енергії встановлюється на рівні -10% від тарифу на тепло з газу, – говорить Іван Надєїн. – Це означає, що в рамках “зеленого переходу” виграє, по-перше, бізнес, який буде спроможний заробити гроші; по-друге, виграють українські банки, які нас кредитують; по-третє, виграє місто, адже податки залишаться в регіоні. І саме, що дуже важливо, виграє споживач, тому що отримає знижений тариф на теплову енергію у порівнянні із тим, що отримується через газ.”

Завдяки котлам на біомасі, тариф на тепло в Рівному зменшився (у порівнянні з іншими містами країни) для бюджетної сфери, але впродовж 2-3 років він теж зменшиться для населення.

“На даний момент виробленої з щепи потужності вистачає (із невеликим запасом) для покриття потреб бюджетної сфери (70 тисяч Гкал), – зазначає Олександр Ющук. – Завдяки нашій генерації на альтернативному паливі, тариф для бюджетних закладів і соціальної сфери Рівного є найнижчим в Україні – 2900 грн за 1 Гкал. Для порівняння, в інших містах України його вартість становить 4000-5000 грн за 1 Гкал. Поки що ми не можемо схвалити таке дешеве тепло для населення, але за 2-3 роки “Рівнетеплоенерго” планує замінити 70% газової генерації на твердопаливну, що дозволить зменшити тариф для населення.”

Учасники проекту “Зелений перехід. Рівне” вважають, що зменшити споживання газу на принаймні 50% – це абсолютно реалістичний план.

“Ми рухаємось у цьому напрямку, адже хочемо, аби Рівне стало незалежним від цін на природний газ,” – підкреслює представник “Укртепло”.

Ризики переходу на альтернативне паливо 

Втім, виробництво тепла з щепи чи іншого біоресурсу не гарантовано позбавить тепловиків проблем, а споживачів не завжди обіцяє вигоду. Існує безліч ризиків цього бізнесу. Найперше, ціна на газ завжди коливається. В Європі на початку жовтня вона перевищила 1400 доларів за тисячу кубометрів, але до середини місяця впала до близько 1050 доларів.

Якою буде ціна в світі і Україні надалі – визначити важко, особливо в нашій державі, де на ціну цього ресурсу впливають непередбачувані рішення уряду. То для підприємств теплокомуненерго був запроваджений механізм покладання спеціальних обов'язків (ПСО), то було запроваджено “повний ринок”, то в контрактах “Нафтогазу” встановлювались регульовані ціни. Отже, цінова і тарифна політика також виступають факторами впливу на прийняття рішення про перехід з газу на біомасу.

“Якщо ціна на газ раптово знизиться (в чому я дуже сумніваюся), доведеться підрахувати, яка генерація буде вигіднішою. Можливо, газ стане надто дешевим, але тоді потреби в твердопаливних котлах зникнуть. Проте ці перспективи виглядають досить сумнівно, на мою думку. Однак у будь-якому разі буде можливість маневрування, адже залишаються газові котли,” – додає Олександр Ющук.

Не все так просто і з тарифами на тепло з відновлювальних джерел. Це в теорії тариф має бути на рівні 90% від вартості тепла з газу. На практиці все проходить по-іншому.

“У деяких містах споживачі фактично оплачували порівняно однаково за тепло з різних енергоджерел, у той час як тепловикам навіть доводилося продавати тепло з біомаси дорожче, ніж з газу, – розповідає виконавчий директор асоціації "Енергоефективні міста України" Святослав Павлюк. – Причина в тому, що вартість альтернативного пального часом зростала більше, ніж вартість газу. Зараз місцеве паливо, в тому числі щепа, суттєво подорожчало.”

За словами експерта, іншим фактором, що може негативно вплинути на виробництво тепла з альтернативних джерел, є якість пального, що залежить від вологості деревини, з якої виготовляються щепа та пелети.

“Крім того, перед підприємствами, які встановили твердопаливні котли, постає задача формування паливних запасів, – відзначає Святослав Павлюк. – Важливо також подбати про безпеку цих складів. Адже молода волога щепа має схильність до самозаймання, оскільки в ній відбуваються бактерицидні процеси.”

Якщо підприємство працює на щепі чи пелетах, їм потрібно мати близько складу (безпосередньо біля котельні) на кілька днів і віддаленого складу з більшим запасом. А це вимагає додаткові витрати на логістику, транспортування, охорону тощо.

Ще одним ризиком, якщо тепло виробляється, наприклад, з щепи, є можливість забруднення повітря. Тому виробникам тепла слід подбати про очищення викидів при спалюванні біоресурсів.

“Вкрай важливо встановлення фільтрів на димохідні системи, адже в процесі спалювання твердого альтернативного пального виділяється дрібний пил. Його потрібно “вловлювати” з допомогою додаткового (досить дорогого) устаткування. У Вінниці я бачив подібне обладнання, яке забирало викиди, в результаті чого з труби виходило чисте повітря без шкідливих газів,” – додає Святослав Павлюк.

Але найбільшою проблемою для тих, хто вирішив виробляти тепло з альтернативних біоресурсів, є відсутність в Україні біржі для різних видів біопального (як, наприклад, литовська Baltpool, яка була відкрито ще у 2012 році). Це, на думку експерта, призводить до непередбачуваних цін на місцеве паливо. “Лісгоспи та компанії, які заготовляють тверде паливо, самостійно визначають ціну на нього,” – зауважує Святослав Павлюк.

Водночас в Україні існує дефіцит місцевого пального через виробників тирсоплити. Це також впливає на ціну.

“У нас успішно працюють західні компанії, які займаються виготовленням тирсоплити. Вони споживають дуже багато відходів деревини для виготовлення будівельних матеріалів. Це створює дефіцит пального на ринку. Відповідно, деревина, ймовірно, зросте в ціні. Через це перед тепловиками, у яких є твердопаливні котли, не так вже й оптимістично виглядає ситуація, як може здаватися на перший погляд,” – додає виконавчий директор Асоціації енергоефективних міст.

Проте експерт звертає увагу на перспективні для твердопаливних котлів ресурси, такі як сільськогосподарські відходи, зокрема солому й відходи соняшника.

“Така умовно відновлювальна сировина є в нас у великій кількості. Хоча з'являється інший нюанс – оскільки міндобрива дуже подорожчали, фермерам вигідніше заорювати залишки сільськогосподарських відходів (той же солому) для формування доброчинного біогумусу. Це означає, що ми переконуємо на конкуренцію за доступ до цієї сировини. Це, в свою чергу, буде впливати на зростання ціни на це паливо, якщо ціна на газ зросте, – попереджає Святослав Павлюк.

На його думку, Україні слід озвучити чітку позицію: деревина, що постачається лісгоспами для потреб опалення, повинна мати обґрунтовану фіксовану ціну. Адже прив'язка до газу завжди не має обґрунтування, оскільки компанії, які видобувають газ, сплачують ренту, і отримують ліцензії на видобуток. Лісгоспи ж подібних обов'язків не мають. Відповідно, деревина насправді не обходиться так дорого, як газ.

Але на практиці деревину купують за ціною гнилої деревини, а продають за значно вищими цінами. Величезна заробітна маржа в цьому бізнесі. Відтак важливо переформувати ринок паливної продукції, зважаючи на це, та встановити якісь правила національної біржі. Це, на мою думку, має бути критично важливим,” – доповнює співрозмовник.

Міста просуваються в напрямку заміщення газу

Однак у “Рівнетеплоенерго” вважають, що чим більше їм вдасться замінити газ альтернативними видами пального, тим нижчими будуть їх витрати й легше буде працювати на ринку. Вони впевнені, що якщо більша частина теплопостачальних підприємств країни перейде їхнім шляхом, то вже не постачальник газу диктуватиме їм умови, а, навпаки.

“Коли відбувається диверсифікація енергоресурсів, можна вибрати постачальників в залежності від їх цін і вирішувати, який вид генерації запустити, – говорить Олександр Ющук. – Якщо цього року “Нафтогаз” надсилав нам договори і умовами, які він диктував, і не було жодної альтернативи, то тепер ситуація змінилася. У нас є можливість використовувати альтернативні пального, постачальників яких достатньо. Це дає нам можливість: або активувати твердопаливну генерацію, або перейти на газ.”

На сьогодні в Україні небагато міст, які активно працюють у напрямку заміщення газу. Одне з них – Житомир, де в грудні 2021 повинна запрацювати ТЕЦ, яка виробляє тепло на основі деревної щепи. Вже кілька років працює біотеплоелектростанція з комбінованим виробництвом теплової та електричної енергії як на газових, так і на твердопаливних котлах у Кам’янці-Подільському.

“Цим шляхом також пішла Жовква. У цьому місті три котельні, з яких дві працюють на місцевих видах пального – трісці, відходах деревини, дровах. Тепловий район у Вінниці, де забезпечує альтернативне тепло. Аналогічна “зеленая” ініціатива має також місце в Кам’янець-Подільському, де 40% споживання газу замінили альтернативними енергоджерелами. Подібна наприкінці року розпочнеться в Миргороді,” – зауважує Святослав Павлюк.

Він також зазначає, що цей процес обумовлений наявністю переваг переходу на місцеві види пального. Окрім економії газу, він забезпечує прибуток для місцевих громад. Адже якщо для виробництва тепла використовується місцеве паливо, це стимулює місцеву економіку. Гроші не йдуть в інші регіони (якщо підприємства купують багато газу), а залишаються в місцевій економіці. Робочі місця й кошти отримують ОТГ, які вирощують сировину для біопалива, а також підприємства, які його постачають.

“Диверсифікація газу як основного енергоресурсу для виробництва тепла – єдиний правильний шлях. Проте раніше про це не думали, оскільки всіми займалися дотацією цін на природний газ. Отже, не було стимулів до змін, адже за тебе завжди хтось платив. Однак сьогоднішня ціна на газ надає зрозуміти, що рано чи пізно популізм в енергетиці закінчиться,” – підсумовує директор “Рівнетеплоенерго.”

Ситуація із заміщенням газу місцевими видами пального для теплопостачання Рівного демонструє, що, незважаючи на наявність ризиків, переваги переходу є суттєвими. Котли, що працюють на щепі, пелетах, соломі та інших місцевих ресурсах, значно економлять кошти, які раніше витрачали на газ. Це безпосередньо впливає на вартість тепла для споживачів. Тарифи не зростатимуть стрімко й залишаться нижчими у порівнянні з містами, які не використовують тепло з альтернативних джерел. Тим часом, якщо ціна на газ раптово впаде, а ціна на щепу, навпаки, виросте, твердопаливні котли можуть виявитися непотрібними.

Світлана ОЛІЙНИК, спеціально для “Української енергетики”

Теги:котельніальтернативна енергетикаВДЕПоділитись