Досвід Німеччини у відновленні: чи може він бути корисним для України?

08 серпня 2023

Відновлення Дрездена і Лейпцига після війни вимагало значних фінансових і часових витрат. В результаті жителі отримали сучасні енергоефективні міста.

Фото: Shutterstock

Для першочергового відновлення Україні у 2023 році необхідно понад 14 млрд доларів, згідно з даними Міністерства фінансів. Оцінка шкоди від російських агресивних дій є лише попередньою. Щодня втрати зростають через атаки. В одному з урядових звітів згадується про 100 млрд доларів.

Німеччина може слугувати яскравим прикладом для України в питаннях відновлення міст, а також у створенні умов для повернення громадян. Особливо вражаючими є міста Східної Німеччини, що до 1990 року перебували під радянською окупацією. Вони пережили два серйозні катаклізми, які значно вплинули на їх розвиток: Друга світова війна і падіння Берлінської стіни. Це призвело до припливу інвестицій і одночасного відтоку населення. Кореспондент "Української енергетики" детально ознайомився з досвідом двох міст — Дрездена і Лейпцига.

Німецька стратегія: не все потрібно відновлювати 

«Після Другої світової війни в місті створили карту стану будівель і за її результатами ухвалювали рішення про те, що знищити й повністю відбудувати, а що залишити», — поділився голова відділу міської реконструкції Дрездена Томас Піпер.

Вони впевнені, що не завжди доцільно відновлювати все, особливо стосується пам'яток архітектури та культурних закладів, як-от музеїв і бібліотек. Причин для цього кілька: по-перше, це економія фінансів і ресурсів, по-друге, збережені руїни нагадують про історію, не приховуючи її.

Збережені руїни нагадують про історію, а не просто замасковують її.

«Багато будівель, таких як опери, церкви, музеї — були збережені як руїни. В часи НДР деякі з них почали відновлювати, але фінансів було недостатньо. Після політичних змін з'явилися нові можливості для відновлення», — згадала архітекторка, консультантка Deutsche Gesellschaft für internationale Zusammenarbeit (GIZ) Айріс Глейхман.

Фото: Shutterstock

Проте, попри збільшення ресурсів, у повному обсязі відновлювати ці будівлі не мали бажання. Значна активність відновлення Дрездена, зокрема його історичного центру, почалася лише наприкінці 90-х років. А відразу після війни зводили нові райони зі стандартними "панельними" забудовами. Комуністична влада, що була під контролем радянських військових, намагалася швидко вирішити проблеми житла. Після падіння Берлінської стіни та об'єднання Німеччини розпочалося впорядкування історичного центру.

«В Були жваві дебати про стиль відновлення. Наприклад, собор Frauenkirche вирішили відновити точно так, як він був, як символ відновлення та слави міста. У мешканців була думка про необароковий стиль, який ніколи тут не існував. Це схоже на стару архітектуру, але не є її точною копією. Відновлено кілька будівель за фотографіями та архівними даними. Інші ж створювалися під час процесу. Забавно, що щоб зробити цей проект, додали мансардні поверхи, яких ніколи не було», — розповів головний архітектор Львова, колишній заступник міністра розвитку громад та територій Юліан Чаплинський.

Фото: Shutterstock

Водночас важливо зазначити, що висока увага до процесу відновлення символу міста — собору Frauenkirche. Його зібрали «по камінцях» без використання комп'ютерного моделювання, лише за ручними кресленнями. Це може слугувати прикладом для України.

«Що стосується Музею Григорія Сковороди, куди потрапила ракета, об'єктів у Харкові та будівель в Одесі: там знищення вказують на неякісну реставрацію, коли профілювався гіпсокартон», — зазначив Юліан Чаплинський.

Відновлення історичного центру Дрездена свідчить про відсутність єдиного рішення. Головний акцент потрібно робити на можливості, а не на мріях.

Енергетична автономія в Дрездені

Цікавою є ситуація з очисткою води в Дрездені. Не лише тому, що річкова вода у кранах безпечно питна, а й через те, що вдалося винайти спосіб самозабезпечення енергією на 75% від загальних потреб. Це підприємство є дуже енергоємким та споживає еквівалент енергії, яку використовують 7000 домогосподарств.

«У 1986 році очистні споруди зазнали катастрофи, ми змушені були починати з нуля. У 1990-х води в річці Ельба були в жахливому стані. Річка була фактично мертвою», — розповів представник Dresden Stadtentwässerung Віллі Ленк.

Фото автора

Тут електричну енергію генерують кількома способами. На виході з очистних споруд встановили турбіну, яка генерує 680 МВт-год на рік завдяки різниці у висоті 4 метри. На даху — сонячна станція, що надає ще 180 МВт-год світла. Однак найбільше виробляють за рахунок біогазу — 17 000 МВт-год. Спеціальне обладнання для переробки стічних вод і мулу коштувало близько 40 млн євро, але такі інвестиції вже почали окупатися.

Ще один метод економії в Дрездені є менш очевидним — озеленення дахів. Це також допомагає зберігати електричну енергію, особливо влітку.

«Безумовно, така система підтримує більш прохолодний мікроклімат. Це звичайна будівельна процедура. Загалом залежить від того, що на дахах. Якщо рослини потребують води, то на них потрібно дощова вода. Але важливо, щоб вони виживали за високих температур», — пояснила архітекторка, консультантка GIZ Айріс Глейхман.

Будинки з зеленими дахами потребують менше охолодження, що знижує частоту використання кондиціонерів.

У будівлях із зеленими дахами потреба в охолодженні знижується, а кондиціонери використовуються рідше, на відміну від звичайних осель. Це може суттєво економити ресурси, як показує практика в Україні. Компанія "Укренерго" неодноразово заявляла про піки споживання електроенергії влітку, навіть при незначному підвищенні на 4%. Однак, на національному рівні це великі обсяги.

«Для енергосистеми це еквівалент потужності декількох теплових електростанцій, які підлягають додатковій активації. Це один з найскладніших періодів для системи через численні ремонти на енергозабезпечувальних об'єктах», — зазначається у повідомленні компанії, тому кожна економія, особливо в пікові години, має велике значення.

Міський транспорт: акцент на велосипедах

Транспортні концепції німецьких міст не сильно відрізняються від європейських трендів, але Німеччина входить до числа лідерів у впровадженні новинок. У загальних рисах: «менше двигунів внутрішнього згоряння, більше велосипедів та електрокарів». Цим шляхом пройшов і Дрезден, хоча спершу цифри поки що не радували.

У 1990-х лише 6% мешканців пересувалися містом на велосипедах. З роками ця цифра зросла до понад 20% жителів, які користуються двоколісними транспортними засобами.

Фото автора

Міська рада також значну увагу приділяє електромобілям. У Дрездені розроблено спеціальний мобільний додаток для оренди електрокарів і велосипедів. Локації, де доступна ця транспортна послуга, розподілені по всьому місту, включаючи спальні райони. Основна мета — забезпечити доступність екологічного транспорту та спонукати всіх мешканців скористатися громадським транспортом замість власних автомобілів.

«Наша мета — інтеграція велосипедів, громадського транспорту та carsharing у смартфонах кожного мешканця. Ми маємо успіх. Наприклад, 18 тисяч користувачів беруть в оренду електрокари, а орендою велосипедів користуються понад 200 тисяч людей щомісяця. Це чудово! Ці цифри зростають щомісячно», — заявив віце-мер з питань міського розвитку, будівництва, транспорту й нерухомості Дрездену Штефан Кюн.

Ціни на оренду автомобілів у Дрездені доступні, наприклад, прокат електрокара коштує 3 євро за годину, до вартості додається оплата за кожен кілометр руху. У міській раді наводять приклад: оренда автомобіля на електродвигуні на 4 години та на 50 кілометрів обійдеться в 20-25 євро.

«Це не так дорого, як власне авто. При таких цінах вигідніше орендувати електромобіль. Це має навести людей на думку про можливість взяти машину в оренду будь-де і будь-коли. Це важливо, адже наявність власного автомобіля є великою відповідальністю», — пояснив віце-мер Дрездену Штефан Кюн.

Для власників бензинових авто в місті існує чимало обмежень, починаючи з заборони на в'їзд у деякі райони, закінчуючи платою за паркування. Ситуація у Лейпцигу подібна. Тут велосипеди також користуються великою популярністю.

Фото: Shutterstock

«Зараз близько 20% усіх поїздок у місті здійснюється на велосипедах. Це не означає, що 20% людей постійно користуються ними. Це означає, що усе більше людей вибирають велосипеди для своїх пересувань. Місцева політика у сфері транспорту є схожою на меню. Люди мають можливість вибирати, як їм дістатися до місця. У Києві, наприклад, ситуація інша: якщо людина має автомобіль, вона їздитиме ним усюди. Це впливає на місто, екологію та сімейні фінанси», — вважає експерт з міської мобільності (Німеччина) Віктор Загреба.

У Лейпцигу також є чимала кількість автомобілів, але серед великих міст цей показник не дуже високий: приблизно одне авто на трьох мешканців. Такі дані надає міська влада, і досягти цього було непросто. Концепцію стійкої мобільності спрацьовували вже третє десятиліття.

Як залучити людей до міст?

Нові райони німецьких міст, включаючи Дрезден і Лейпциг, розвиваються за чіткими принципами. Міста повинні розширюватися вшир, а не вгору, тому зосереджуються на низькоповерховій забудові. Просторі зелені зони виглядають значно привабливіше за висотки. Це є частиною стратегії повернення населення в пустуючі міста, забезпечуючи комфорт життя.

«Останні будинки були здані приблизно шість років тому. Важливо, щоб нові будівлі відповідали старим, наприклад, не можна зводити семиповерховий будинок поруч із двоповерховим. Це заборонено за німецьким законодавством», — пояснив представник Міністерства регіонального розвитку Саксонії Борис Гарбаум.

Фото: Shutterstock

Східнонімецькі міста у свій час зіткнулися з серйозними міграційними кризами: після Другої світової війни та у 1990-ті. Прикладом успішного відновлення Є Лейпциг. У 1930-х роках у місті проживало 700 тисяч осіб, після війни їх стало 500 тисяч, а після падіння Берлінської стіни кількість зменшилася ще на 100 тисяч.

Міська влада реалізує конкретний план. До 2030 року прагнуть повернути населення до рівня, що був до Другої світової війни, і вже звітують про своє дотримання. Україні такий досвід може бути корисним, але варто пам'ятати, що простих рішень не існує. Відновлення міст — тривалий та складний процес.

Сергій Барбу, спеціально для "Української енергетики"

Теги:досвід НімеччиниінвестиціїНімеччинаенергоефективністьПоділитися