Галина Шмідт: Відновлювана енергетика повинна стати основним джерелом енергії у світі

26 жовтня 2022

Віце-президентка Всесвітньої вітроенергетичної асоціації впевнена, що "зелена" енергетика може замістити не тільки виробництво з викопних ресурсів, а й енергетику, що базується на атомній енергії

Галина Шмідт має понад 30-річний досвід у відновлюваній енергетиці, працювала з інформаційним агентством у цій галузі, де відповідала за публікації з міжнародних джерел, а також підготувала аналітичні матеріали. Зараз вона є членкинею правління Української вітроенергетичної асоціації (УВЕА), а влітку 2022 року її обрали віце-президенткою Всесвітньої вітроенергетичної асоціації (WWEA).

Зацікавленість до відновлювальної енергетики виникла у неї після катастрофи на ЧАЕС. Тоді вона була в Києві зі своїм сином, якому ще не було року. Потім вона підлягала евакуації та знайшла прихисток у Вірменії. За її словами, вибір "чистої" енергії став її особистим протестом проти атомної енергетики.

На запитання про діяльність WWEA, тренди розвитку вітроенергетики, вплив війни в Україні на галузь, підтримку світової спільноти для українських колег та новинки з виставки у Гамбурзі, відповідає експертка вітроенергетики Галина Шмідт.

Пані Галино, влітку цього року вас обрали віце-президенткою Всесвітньої вітроенергетичної асоціації. Розкажіть про діяльність та вплив цієї організації.

– Всесвітня вітроенергетична асоціація налічує 600 членів з 100 країн. Головне завдання асоціації полягає у популяризації і впровадженні вітрових технологій. Асоціація консультує уряди і міжнародні організації щодо розвитку галузі, просуваючи вітрову генерацію. 

WWEA стала засновником Міжнародного агентства з відновлюваних джерел енергії IRENA та нещодавно спільно створила міжнародну платформу Global 100% RE.

Кожен віце-президент відповідає за свій регіон. Я представляю Україну і пострадянський простір. Цього року в правління WWEA було вперше обрано три жінки. 

Я вважаю, що питання гендерної політики потребує подальшої роботи, але спостерігаємо позитивні зміни щодо залучення жінок до вітроенергетики, включно з управлінськими посадами.

Віце-президентки разом із членами спільноти формують політику, яку реалізує Асоціація. В залежності від викликів у різних регіонах, члени правління обговорюють і визначають підтримку для вирішення актуальних питань.

Який стан і темпи розвитку світової "зеленої" генерації?

– На кінець 2021-го року загальна потужність світової вітроенергетики забезпечує 7% світового попиту на електроенергію. Це показує значний ріст частки вітроенергетики в глобальній індустрії. Це вже не просто сектор, а розвинена галузь.

Для порівняння з іншими видами "зеленої" енергії, наведу статистику від IRENA.

Загальна встановлена потужність ВДЕ в світі до кінця 2021 року перевищила три теравати. Найбільша частка припадає на гідроелектростанції (враховуючи великі ГЕС) – 1 230 ГВт. На сонячні і вітрові електростанції припадає майже рівна частка: 849 ГВт вітру і 825 ГВт сонця. Енергія моря становить 524 ГВт (офшорні ВЕС та СЕС, енергія хвиль), біоенергетика має 143 ГВт, геотермальна енергетика – 16 ГВт.

У травні 2022 року в Євросоюзі був ухвалений план REPowerEU, який передбачає збільшення частки ВДЕ з 40% до 45% до 2030 року. Це рішення було ухвалено через атомний та енергетичний шантаж з боку росії.

Європейська спільнота усвідомила необхідність відмовитися від викопного палива і прискорити перехід до відновлювальних джерел енергії. Також велика увага приділяється енергозбереженню. 

План REPowerEU передбачає збільшення частки ВДЕ з 40% до 45% до 2030 року. Це рішення було прийнято через ядерний і енергетичний шантаж з боку росії

Європейські цілі у сфері вітроенергетики вражають навіть мене, адже я вже понад 30 років у цій галузі. Потужність галузі держав ЄС повинна зрости з теперішніх 190 ГВт до 510 ГВт до 2030 року. 

Кожен рік держави ЄС повинні щорічно встановлювати 39 ГВт нових вітрових потужностей. Галузь трансформується завдяки розвитку технологій, вдосконалюється ефективність сучасних вітротурбін, і з кожним роком підвищується коефіцієнт використання встановленої потужності. Для на陆тої вітроенергетики він становить близько 40%, для "офшорної" (морської) – понад 60%.

Багато інвестицій спрямовується на інновації, технологічний розвиток галузі, що приводить до зниження вартості цієї технології генерації електроенергії, не лише завдяки зменшенню капіталовитрат.

Звичайно, впливали на виробничі процеси і ковід, і війна. Це підвищило витрати на метал, логістику тощо. Через це з минулого року вартість вітротурбін зросла. Однак ми вважаємо, що ці проблеми тимчасові.

Загалом, починаючи з 80-х – 90-х років, коли з'явилися промислові вітрові і сонячні станції, вартість обладнання знижувалася.

Яке місце займає Україна в світовій вітроенергетиці та як війна вплинула на її теперішній стан?

– Частина вітроенергетичних потужностей України не функціонує, оскільки знаходиться в тимчасово окупованому півдні. Я наголошую на південних регіонах, тому що саме там розташовані найкращі вітрові та сонячні ресурси.

Зараз тимчасова окупація призвела до зупинки 80% вітроенергетичних потужностей. Вони були призупинені операторами вітростанцій.

Також ми знаємо про пошкодження семи вітротурбін. Проте реальна цифра може бути більшою, оскільки оператори ВЕС не мають доступу до своїх станцій в окупованих зонах. 

У 2021 році частка відновлювальної енергетики в електрогенерації (без значної гідроенергетики) становила приблизно 8%. Цього року, на жаль, ми очікуємо падіння, щонайменше на третину, якщо не більше.

Знищена вітротурбіна на території України, що була окупована російськими військами. Джерело: УВЕА

Які основні тренди розвитку світової вітроенергетики можна врахувати під час "зеленого" відновлення економіки України?

– По-перше, ми повинні переходити до ринкових механізмів стимулювання "зеленої" енергетики. 

Що я маю на увазі? Це механізм Feed-in-Premium, контракти на різницю, "зелені" аукціони, укладення корпоративних договорів на продаж електроенергії, розподілена генерація, в першу чергу для малого та середнього бізнесу.

Динамічний розвиток вітрової енергетики неможливий без стабільності енергосистеми. Тому подальший розвиток повинен йти паралельно з будівництвом систем зберігання та накопичення енергії, маневрових потужностей та гібридних ВДЕ-електростанцій. 

 І, звичайно ж, будівництво офшорних вітростанцій.

Є позитивні тенденції: цього року Міністерство енергетики розробило важливі законопроєкти для галузі, реєстрацію яких в Верховній Раді дуже очікують. Я сподіваюсь, що після реєстрації народні депутати не затягуватимуть з їх прийняттям. 

Серед них – закон про корпоративні договори купівлі-продажу електроенергії та дуже важливий закон щодо гарантій походження. Ці механізми успішно працюють на ринках країн Євросоюзу.

Втім, коли я кажу про перехід до ринкових механізмів, маю на увазі лише нові проєкти. 

Змінювати механізми підтримки, що вже застосовуються до існуючих вітростанцій, не є лише проблемою, це шлях до знищення вітроенергетики в Україні та втрати довіри з боку інвесторів. Це стосується не лише інвесторів у секторі відновлюваної енергетики. 

Незмінність і стабільність законодавства є запорукою будь-яких інвестицій. 

Розширення використання ВДЕ  повинно розглядатись як питання вищого суспільного інтересу

Якими б чудовими вітровими ресурсами не володіла Україна, і як би ми не запрошували інвесторів, ніхто не вкладе грошей, якщо державна політика у секторах відновлюваної енергетики постійно змінюється. 

Експерти пам’ятають тривалий і важкий процес за участю Секретаріату енергоспівтовариства у вирішенні спірних питань між урядом та сектором ВДЕ у 2021 році. Враховуючи сучасну ситуацію і світове розуміння "енергетичної незалежності", ми не маємо права знову опинитися в такій ситуації.  

Також хочу підкреслити важливість одного аспекту. Ключова реформа, передбачена REPowerEU, полягає у тому, що розширення використання ВДЕ тепер повинно розглядатись як питання вищого суспільного інтересу. Вважаю, що настав час для наших парламентарів і урядовців перейти від красивих промов стосовно відновлювальної енергетики до реальних дій щодо повноцінного використання її потенціалу, як всередині країни, так і для експорту.

Які прогнози для розвитку малої та середньої вітрогенерації?

– Розподільча генерація становить важливу частину загальної кількості електроенергії. Напрямок малої вітроенергетики є досить популярним у світі.

У  2010-2015 роках в Україні активно розвивалась ця технологія. Ми мали цікаві розробки вітрогенераторів малої потужності. На жаль, виробництво надійних вітроагрегатів, які мали попит не лише в Україні, а й за межами, було зруйноване у Харкові. Але я впевнена, що після завершення війни ми зможемо відновити таке виробництво. 

Слід усвідомлювати, що попит на розподілену генерацію не обмежується лише приватними домогосподарствами. Це перспективний напрям для малого та середнього бізнесу.

Використання турбін середньої потужності, а ще краще – гібридних установок сонця та вітру, може частково або повністю забезпечувати енергією невеликі підприємства.

Міністерство енергетики розробило важливий законопроєкт щодо механізму Net Billing, який є надзвичайно актуальним для розподіленої генерації. Галузь сподівається на реєстрацію цього закону у Верховній Раді Україні, а його прийняття значно полегшить становище малого та середнього бізнесу та приватних домогосподарств.

Малий та середній бізнес вже виявляє інтерес до розподіленої генерації з моменту підвищення тарифу на передачу електроенергії.

Цього року УВЕА та українські компанії брали участь у виставці  Wind Energy Hamburg. Як ви оцінюєте ініціативи учасників та їх плани?

– Асоціація представила вітроенергетичний сектор України. Наш стенд, виконаний у національних кольорах, був помітним. Українська делегація налічувала 60 учасників, які представляли 22 компанії. 

Ми продемонстрували весь вітровий ланцюг: від розробки та будівництва вітростанцій до виробництва вітротурбін і генерації електроенергії. Також брали участь компанії, які будують електричні мережі, розробляють фундаменти, а також займаються екологічними питаннями та проектами з виробництва "зеленого" водню.  

Наш стенд викликав значний інтерес серед відвідувачів виставки. Багато людей підходили до нас з питаннями, а їхня перша реакція була: "О, Україна! Ви тут, незважаючи на війну? Відповіді: Боже, які ви молодці!". 

Виставка дала можливість провести багато зустрічей, на яких західні партнери та інвестори висловлювали зацікавленість у роботі в Україні. Втім, всі розуміють, що необхідна наша перемога.

Українська делегація на виставці Wind Energy Hamburg 2022. Джерело: УВЕА

Російські компанії не були присутніми на виставці у Гамбурзі. Це було політикою організаторів цьогорічної виставки: жодних росіян на виставці.

Окремо в рамках Wind Energy Hamburg 2022 провели конференцію з водневої енергетики H2EXPO&CONFERENCE. Учасники обговорювали впровадження інноваційних технологій у сфері відновлювальної енергетики.

Головна думка відвідування виставки: у найближчі роки вітроенергетика зазнає справжнього зростання.

Які перспективи української вітроенергетики, враховуючи програми, представлені на виставці, чи проявляється інтерес до майбутнього співробітництва? 

– При обстрілах неможливо зводити фундаменти чи обслуговувати вітротурбіни. Але наші спеціалісти вітроенергетики професіонально працюють щоб забезпечувати ефективну роботу вітростанцій і постачання електроенергії.

Вітрогенерація на Львівщині, в Одеській та Миколаївській областях продовжує функціонувати, хоча і там не завжди спокійно. Ми цим дуже пишаємося. Але для нових проектів необхідно дочекатись завершення бойових дій. Інвестори на готові: я поки не чула про готовність жодного з інвесторів, які працювали в галузі до війни, залишити Україну. 

Так, діяльність призупинена, але всі очікують нашу перемогу, готуючи різні плани, ведучи перемовини, а вже з реалізацією та будівництвом доведеться почекати до закінчення війни.

Україна має значний вітроенергетичний потенціал. Якщо говоримо про вже побудовані вітростанції, вони оснащені найсучаснішими технологіями. Наприклад, до війни в Україні інсталювали генератори потужністю 6 МВт. 

З 2011 року, коли ввели в експлуатацію перші вітряки, ми використовували найсучасніші на той час моделі вітротурбін. А також найновіші технології застосовувалися при будівництві електропідстанцій. 

Отже, з технологічної точки зору Україна слідує світовим тенденціям. Проте, загалом, на превеликий жаль, ми поки що не в повній мірі використовуємо наш потенціал.

Під час відкриття Нью-Йоркської фондової біржі на початку вересня цього року президент Володимир Зеленський заявив, що Україна стане "зеленим" енергетичним хабом Європи, а відновлювальна енергетика – одним з ключових напрямків для інвестицій в енергосектор України.

Це реальна мета?

– Так, ця мета одночасно амбітна і цілком досяжна. Україна має всі можливості стати "зеленим" енергетичним хабом для регіону. 

Ми володіємо відмінними природними ресурсами, не лише у вітровій, але й в сонячній та біоенергетиці. Є досвідчені спеціалісти і достатньо територій для розвитку цих технологій. 

Цілі, описані у проєкті Плану відновлення України до 2032 року, український уряд презентував у Лугано у липні 2022 року. План передбачає будівництво від 5 до 10 ГВт вітро-сонячних потужностей до 2032 року, а також додаткових 30 ГВт для виробництва "зеленого" водню.

Хоча я вважаю, що ми можемо досягти більшого. За умови стабільного законодавства, лише вітрова енергетика може готова поставити 7 ГВт до 2030 року. Зараз ми маємо вже 1,7 ГВт, а до 2030 року є підготовлені проєкти для реалізації.

У короткостроковій перспективі нам потрібно завершити будівництво вітростанцій, яке зупинилось через війну. 

Прогноз УВЕА на кінець 2021 року передбачав 1000 МВт нових мощностей у 2022 році, проте війна зупинила цю роботу. 

Серед важливих та очікуваних для галузі законів є законопроєкт Міненерго щодо продовження терміну дії договорів на продаж електроенергії за "зеленим" тарифом та технічні умови для приєднання ВЕС до мережі.

Прийняття цього закону дозволить швидко ввести в експлуатацію нові вітроенергетичні потужності, шляхом компенсування дефіциту енергогенеруючих потужностей.

Які основні фактори розвитку ви бачите для української енергетики?

– Головна умова – це стабільність законодавства для розвитку будь-якої технології, не лише відновлювальної енергетики. Це усвідомлюють всі. 

Інвестори зацікавлені, за умови зрозумілого і стабільного законодавства. Головна проблема нашої країни: один рік є одне законодавство, а наступного – вносяться зміни, іноді несподівано і регресно. 

Щодо розвитку вітроенергетики в Україні, до цього часу розвивалися лише наземні вітростанції. Проте офшорна вітроенергетика – це важливий напрямок, який зараз активно розвивається у світі. 

На цьогорічній виставці акцентом стала саме офшорна вітроенергетика. Це не дивно, бо сектор має виконати велике завдання і досягти амбітних цілей.

Наприклад, у травні чотири країни – Нідерланди, Данія, Німеччина та Бельгія – підписали угоду щодо збільшення потужностей морської вітроенергетики у Північному морі до 65 ГВт до 2030 року і до 150 ГВт до 2050 року.

Ці цифри вражають, і таких прикладів досить багато.

Офшорна вітроенергетика – важливий напрямок розвитку

За оцінками Світового банку, технічний потенціал морської вітроенергетики для України у водах Чорного і Азовського морів, включаючи території окупованого Криму, дорівнює 250 ГВт. Це теоретично можливий потенціал, і якщо використати навіть половину, це значні обсяги "чистої" електроенергії. 

Стратегія ЄС щодо використання морських відновлюваних джерел енергії вказує на Чорне море, як на територію з відмінним потенціалом для офшорних вітрових електростанцій. Водночас наші сусіди по Чорному морю – Туреччина, Болгарія, Румунія – активно розвивають офшорну енергетику.

Коли ми працювали над планом розвитку відновлювальних джерел до 2030 року, ми вже закладали 300 МВт пілотних офшорних вітрових потужностей у Чорному морі. 

Залишається безліч питань у законодавстві, які потребують врегулювання для розвитку офшорної вітроенергетики. Проте, за умови політичної волі і бажання, це цілком можливо.

Ми маємо природний потенціал, і зростаючий інтерес іноземних інвесторів у розвитку офшорної генерації в Україні. Це країни з успішним досвідом офшорної генерації, такі як Великобританія, Данія та Норвегія.

Чи отримує українська "зелена" енергетика, зокрема вітроенергетика, підтримку з боку світової спільноти? 

– Так, ми відчуваємо цю підтримку. Це інформаційна, партнерська та матеріальна допомога у вигляді зборів та донорських проєктів для соціальних енергетичних потреб українців.

Було проведено кілька ініціатив на підтримку України, зокрема у "зеленій" галузі. Один з останніх заходів, окремий івент, Renewables4 Ukraine, Renewables4 Peace, був організований у рамках виставки Wind Energy Hamburg, яка проходила у вересні цього року.

Важливим аспектом допомоги є просування інформації про стан галузі в редакціях західних медіа. 

Всесвітня вітроенергетична асоціація (WWEA) також займається донорською допомогою українським громадянам і організаціям. Наприклад, влітку було надано 1200 малих сонячних установок для живлення мобільних телефонів і інших електронних пристроїв. Вони призначалися для підрозділів Державної служби України з надзвичайних ситуацій. 

Зараз WWEA реалізує другий донорський проєкт. Асоціація забезпечить п’ять мобільних сонячних установок потужністю 3 кВт для медичних закладів у Бучанському районі Київської області, у містах Ірпінь та Гостомель. Члени Асоціації також збирають кошти на придбання мобільних сонячних панелей, які, сподіваюсь, буде передано десь у листопаді.

Щодо підтримки української відновлювальної енергетики з боку європейських інституцій, хочу зазначити, що у липні в Брюсселі відбулась зустріч високого рівня, присвячена ролі відновлюваних джерел енергії у післявоєнній Україні за участю комісара з енергетики ЄС Кадрі Сімсон.

Зустріч була організована європейськими асоціаціями WindEurope, SolarPower Europe, Українською вітроенергетичною асоціацією та Асоціацією сонячної енергетики України. У заході також взяли участь народний депутат України Андрій Жупанін, керівники Міненерго та НЕК "Укренерго", керівники ENTSO-E і Енергетичного співтовариства.

Кадрі Сімсон запевнила всіх учасників в рішучій підтримці України з боку ЄС, як під час війни, так і після її завершення, у відновленні нашої країни. Важливо наголосити, що відновлювані джерела енергії мають бути основою кращого стратегічного плану відбудови та енергетичної політики України. 

Отже, підтримка з боку світової вітроенергетичної галузі та європейських держав є вагомою. Ми пишаємося цим і дуже вдячні за цю підтримку у ці важкі часи війни.  

Я вірю, що в післявоєнний період вітроенергетика буде у центрі відновлення енергетичного сектора України, адже вітроенергетика – це не лише спосіб декарбонізації, але й демократії та миру.

Лариса Білозерова, спеціально для "Української енергетики"

Теги:Поділитись