І. Ставчук: політичні зміни останніх двох років вплинули на тему зміни клімату

14 січня 2022

Заступниця міністра захисту довкілля та природних ресурсів зазначає, що переговори з питань клімату завжди є складними і не завжди справедливими.

Міжнародна кліматична конференція ООН COP26, яка відбулася наприкінці минулого року у шотландському Глазго, стала однією з найбільш обговорюваних подій року. Вона зібрала лідерів більшості країн світу, і двотижнева робота COP26 закінчилася прийняттям глобальної угоди, спрямованої на пришвидшення дій у боротьбі з кліматичними змінами.

Для ефективної боротьби з глобальними змінами клімату необхідна мобілізація всіх країн, міжнародна координація та обмін інноваціями і технологіями - такої думки дотримуються як експерти, так і громадськість. Проте остаточний документ, що виник за підсумками конференції, викликав змішану реакцію: від розчарування через недостатню амбітність до обережного оптимізму. 

Які причини викликали настільки активну увагу медіа до конференції в Глазго, як проходили фінальні переговори, які види енергії Єврокомісія планує включити до "зеленої" таксономії, і чи може Україна розраховувати на міжнародні "кліматичні" фінанси?

На ці й інші запитання відповіла заступниця міністра захисту довкілля та природних ресурсів з питань європейської інтеграції України Ірина Ставчук, яка брала участь у переговорах в складі української урядової делегації.

Чому увага до кліматичної конференції COP26 у Глазго виявилася такою значною?

- Переговори, як у Глазго, по суті є рутинними процесами. Представники країн зустрічаються щорічно, неодноразово на технічному рівні, для підготовки рішень, а потім ці рішення обговорюються і ухвалюються на конференції.

Конференція у Глазго дійсно викликала жвавий інтерес. Вважаю, що про неї говорили як про щось дуже особливе з кількох причин.

По-перше, протягом двох років не було міжнародних переговорів через пандемію COVID-19, по-друге, за цей час відбулися суттєві політичні зміни - ЄС прийняв "зелений" курс, а також зміни у США суттєво вплинули на політичну структуру теми зміни клімату.

Протягом останніх двох років ЄС, США та Великобританія активно працювали на міжнародному політичному фронті, підкреслюючи важливість дій для запобігання змінам клімату, і зробили багато для успішного розвитку переговорів у Глазго.

Які ініціативи ініціювали держави?

- У конференції у Глазго брали участь лідери понад ста країн, що є почесним явищем. Востаннє лідери зустрічалися під час ухвалення Паризької угоди.

Паралельно з переговорами на високому рівні були представлені ряд секторальних ініціатив. Наприклад, глобальна ініціатива щодо зменшення викидів метану, ініціатива "Зелені мережі – одне сонце, один світ, одна мережа" для розробки нової інфраструктури чистої енергетики, ініціатива Leadership Group for Industry Transition для підтримки "зеленої" трансформації в промисловості, ініціатива Zero Emissions Vehicles для тих, хто прагне переходу на транспорт з нульовими викидами, та ініціатива "Сільськогосподарська інноваційна місія з питань клімату".

Були оголошені заяви про глобальний перехід від вугілля до чистої енергетики, а також заяви про досягнення у таких сферах, як електропостачання, транспорт, виробництво сталі і водню. Прийнято декларацію про лісо- та землекористування, ініціативу міжнародної підтримки Колумбійської Декларації про стале управління азотом та ініціативу США Net Zero World.

Разом з цим проходило багато політичних процесів за участю різних делегацій. Багато приватних фондів також висловили свою позицію про відмову від традиційних джерел енергії на користь інвестицій у "зелену" енергетику, "екологічні" проєкти та трансформації.

Що вдалося досягти на COP26?

- Щодо самого тексту переговорів, можна констатувати, що більшість запланованих цілей було досягнуто. Країни погодились на прийняття Книги правил Паризької угоди, погодилися з правилами звітності, спільними часовими рамками для подання Національно визначених внесків (НВВ), а також з питань адаптації, фінансування та механізмів співпраці.

Після багаторічних суперечок країни домовились звітувати про всі викиди парникових газів за єдиними правилами і стандартами. Це є важливим рішенням, оскільки у разі різних підходів до звітності важко порівнювати результати. Також погоджено, що країни будуть переглядати та подавати НВВ кожні п’ять років. Такий підхід дозволяє уникнути намагань подати НВВ за різні періоди, що вимагає значних зусиль для приведення даних до єдиного формату.

Що найголовніше, в Книзі правил узгоджено механізм співпраці у рамках Паризької угоди. Це передбачає міжнародну торгівлю одиницями скорочення викидів між країнами та на рівні проектів, відповідно до статті 6 Паризької угоди.

Компанії зможуть реєструвати проекти на міжнародному рівні, зменшувати викиди парникових газів і продавати ці "скорочення" іншим країнам або підприємствам. Це відкриває можливості для міжнародного ринку передачі одиниць скорочення викидів між країнами.

Механізми, запроваджені у рамках Паризької угоди, було затверджено як загальні методики. У наступні кілька років сторони мають опрацювати практичні правила їх реалізації.

Яких результатів досягли в питаннях кліматичного фінансування?

- Якщо говорити про фінансову складову переговорів, то ще у 2009 році розвинуті країни пообіцяли, що до 2020 року спільно зберуть 100 мільярдів доларів на програми скорочення викидів парникових газів і адаптацію до кліматичних змін для країн, що розвиваються. У Глазго були представлені різні звіти про виділене фінансування, але станом на 2021 рік це обіцянка так і не була виконана.

Країни домовились досягти цієї цілі у найближчі роки - і це реально. Крім того, було багато політичних заяв про збільшення фінансів, щоб протягом кількох наступних років ухвалити нову глобальну мету по акумуляції коштів на скорочення викидів парникових газів та адаптацію вразливих країн до кліматичних змін.

Не варто розраховувати, що 100 мільярдів (доларів) зможуть повністю покрити всі заплановані заходи. Міжнародні фінанси зорієнтовані на заохочення або доповнення виду фінансів, надаючи або пільгові кредити, або програми технічної підтримки співпраці, необхідні для впровадження певних реформ. Ці кошти забезпечуватимуться у формі різних інструментів та підходів. Для комерційного сектору, це в першу чергу кредитні ресурси, а не грантові.

Фахівці зазначають, що Україна підготувалася до COP26 значно краще, ніж більшість сусідніх країн, наприклад, Польща, але так і не отримала значної відповіді щодо "зеленого" фінансування.

- Я б це пояснила тим, що на переговорах у Глазго країни працюють в рівних умовах. І тому, що переговори є досить демократичними, не завжди призводять до ухвалення найоптимальніших рішень. Окремі держави, які не згодні з загальними рішеннями, можуть заблокувати їх прийняття. Водночас, Україна заблокувала питання, пов'язані зі звітністю Російської Федерації щодо Криму. Ми активно працювали над правилами механізмів у рамках статті 6, що стосується передачі одиниць викидів.

Іноді країни, які не пропонують конструктивні позиції на переговорах, можуть використовувати цю платформу для підвищення своєї політичної ваги та реалізації власних інтересів. Тому цей процес дуже складний і не завжди є справедливим.

Геополітичні партнери України у питаннях зміни клімату, а це Європейський Союз, Великобританія та США, розуміють, що наші кліматичні цілі є амбіційними.

На всіх зустрічах, відбулися як до, так і після Глазго, наші партнери заявляють про готовність підтримати нас у контексті реформ, а також в питаннях двосторонньої допомоги та програм пільгового кредитування для декарбонізації. Таким чином, триває двостороннє співробітництво і досягаються домовленості, які допомагають нам реалізувати необхідні заходи.

Після Глазго відбулася зустріч у Великобританії, на якій обговорювалося питання підтримки України, зокрема в контексті декарбонізації. Активно тривають діалоги з ЄС. Ми стали першою країною, яка регулярно обговорює з Євросоюзом питання скорочення викидів парникових газів у рамках Європейського Зеленого Курсу і відповідну секторальну підтримку. У вересні 2021 року було започатковано фінансову платформу з ЄС для координації донорів і фінансової підтримки.

Отже, ще рано робити висновки щодо фінансування, оскільки Глазго не є місцем, де це має відбуватися. У політиків там були інші пріоритети, але ті двосторонні зустрічі, які проходили як до Глазго, так і після, вказують на те, що у нас є конкретні діалоги та процеси обговорення підтримки України на цьому шляху.

Як Секретаріат Рамкової конвенції ООН враховує викиди з Криму?

- Питання в тому, що звітність про викиди з Криму подають як Росія, так і Україна. Ми вважаємо Крим своєю територією і вимагаємо від Секретаріату конвенції, щоб у всіх звітах Росії, що містять інформацію про Крим, були вказівки, що відповідно до резолюції Генеральної Асамблеї ООН ці території вважаються окупованими.

Звичайно, ми не можемо вплинути на Росію, аби вона зазначала це в своїх звітах. Однак ми наполягаємо на тому, щоб такі зауваження були присутніми у звітах Секретаріату, основаних на даних з РФ.

Над цим ми працюємо з Секретаріатом протягом останніх п’яти років. Питання звітності обговорюється постійно, але має також політичні та технічні аспекти. Політично нас підтримують багато країн, зокрема США, Канада та Євросоюз. Технічно ми ведемо дискусії щодо різних аспектів, як можна здійснити це.

На даний момент відбувається подвійне врахування викидів з Криму, оскільки цю інформацію подають обидві держави. Думаю, цей процес триватиме, поки питання Криму не буде вирішено.

Наразі Єврокомісія розглядає питання включення атомної енергетики та природного газу до "зеленої" таксономії. Яке ваше ставлення до таких пропозицій і як вони можуть вплинути на Україну стосовно можливих інвестицій у ці сфери?

- В рамках ООН діє міжурядова група експертів зі зміни клімату (IPCC), яка кожні п’ять років проводить науковий аналіз всієї доступної інформації про зміни клімату та публікує звіти трьома частинами.

Перший звіт розглядає фізичні основи зміни клімату. Тобто те, що відбувається зараз, що було мільярди років тому, як це все взаємопов'язане, що впливає на клімат та вплив парникових газів, зокрема.

У другій частині, на основі актуальної світової наукової інформації, аналізуються наслідки та заходи з адаптації.

У третій частині звіту IPCC досліджують питання викидів парникових газів, сценарії їх зменшення, результативні політики в різних секторах, а також різні технології. Окремий розділ звіту IPCC присвячений атомній енергетиці.

У головних висновках звіту зазначено, що атомна енергетика не може вирішити проблему зміни клімату. Адже ці потужності зводяться занадто повільно і є надзвичайно витратними. В Європейському Союзі тривають активні переговори щодо включення атомної енергетики в "зелену" таксономію, проте є кілька причин, чому її важко вважати такою.

По-перше, проблема з довгостроковим зберіганням ядерних відходів, які є дуже небезпечними. По-друге, існують питання стосовно пального, адже це енергоємні процеси. Водночас в Європі є низка країн, які активно використовують атомну енергетику і бачать в цьому потенціал розвитку. Але я вважаю, що ці невирішені питання вплинуть на рішення, яке ухвалить ЄС.

Що можна сказати про природний газ?

- Це також парниковий газ. Європа деякий час розглядала природний газ як проміжне джерело енергії, яке має витіснити вугілля, поки не з'являться нові потужності для повного відходу від викопного пального.

Тому з природним газом ситуація складніша, оскільки для України він також може бути проміжним паливом. Безумовно, було б корисно мати певні пільгові умови для інвестицій у цьому секторі. Проте ймовірність, що він буде включений до "зеленої" таксономії та проектів, які готові фінансувати міжнародні фінансові організації на пільгових умовах, є дуже низькою.

Які зміни Міндовкілля прогнозує в енергетичному балансі України?

- Говорячи про Україну, під час підготовки оновленого НВВ, Міндовкілля разом з партнерами провело моделювання секторів, виходячи з усіх наявних технологій, враховуючи їх актуальну і прогнозовану вартість.

Ми розглядали енергетичний баланс, який був би найбільш оптимістичним для України з точки зору вартості та викидів парникових газів. Оптимальним міксом визнали розвиток відновлювальних джерел енергії та нових балансуючих потужностей.

Щодо атомної енергетики, дослідження показало: будівництво нового атомного блоку наразі є дорожчим у порівнянні з комбінацією відновлювальних джерел енергії та балансуючих потужностей.

Ви працювали у громадському секторі до призначення в міністерство. Чи змінилося ваше ставлення до діяльності та підходи?

- У темі зміни клімату ми завжди намагалися, навіть будучи у громадському секторі, ставити себе на місце чиновника і думати, що і як варто робити, щоб це було можливим і насправді корисним для країни. 

У цьому аспекті нічого не змінилося. Я досі переконана, що потрібно реалізовувати численні заходи у сфері зменшення викидів парникових газів та енергоефективності, адже це важливо також для підвищення якості життя, покращення економіки країни та нового розвитку.

Змінилася лише швидкість усвідомлення складності всередині системи для впровадження певних перетворень. Тобто процеси відбуваються повільніше, і це не погано, адже все дуже уважно перевіряється. Щоб ухвалити рішення на державному рівні, потрібно, щоб усе було узгоджено, проговорено та проаналізовано, так як і має бути.

Перебуваючи у державній владі, розумієш, чому деякі речі складніше реалізуються. Однак, незважаючи на це, є впевненість, що ми маємо рухатися у цьому напрямку у будь-якому випадку, і варто шукати найпріоритетніші напрями, реалізація яких принесе лише користь.

Лариса Білозерова, спеціально для “Української енергетики”

Автор: Лариса БілозероваТеги:Поділитись