Які дії вжити щодо «Північного потоку-2»?

17 червня 2021

Україні необхідно перестати бути стороннім спостерігачем та активізувати роботу в кількох напрямках.

В Кремлі, ймовірно, вже планують святкування успіху «Північного потоку-2» — Володимир Путін вже оголосив про досягнення проєкту: перша гілка газопроводу завершена, другу планують добудувати впродовж двох місяців, а російська газова інфраструктура від ямальських родовищ до компресорної станції «Слов’янська» готова до експлуатації. Проте, жартуючи про думку американського сенатора Теда Круза, «майже» завершений газопровід поки що не здатний постачати газ, тому боротьба до останнього сантиметра є цілком виправданою. Більше того, навіть якщо «Північний потік-2» буде добудований, політична воля Європи та регуляторні умови можуть перетворити завершений російський газопровід на купу брухту на дні Балтійського моря.

Для цього Україні необхідно вийти із зони комфорту стороннього спостерігача та розпочати активну роботу в кількох напрямках.
По-перше, рішення Держдепартаменту США не вводити санкції проти компанії Nord Stream 2 AG та її керівника Маттіаса Варніга викликало негативну реакцію у конгресменів. Це викликало обурення, оскільки саме американський Конгрес затвердив бюджет на 2021 фінансовий рік із положеннями про санкції проти «Північного потоку-2» та «Турецького потоку», подолавши вето тодішнього президента Трампа. І тільки вищий законодавчий орган США може стати стримуючою силою для нового президента Байдена в його намірах «помиритися» з Німеччиною через поступку в питанні «Північного потоку-2».

Вже зараз 20 конгресменів-республіканців у зверненні до глави Держдепартаменту вимагають накласти санкції на російський газопровід, а конгресмен-республіканець Фред Келлер подав на розгляд Палати представників законопроєкт, що передбачає посилення санкцій проти «Північного потоку-2». Україна також демонструє активність: Верховна Рада постановою №5520 звертається до Конгресу США з проханням ввести санкції проти всіх учасників будівництва газопроводу, а українські політики, громадські діячі та керівники компаній виступили з відкритим листом проти рішення Адміністрації президента США Джо Байдена щодо санкцій. Ці окремі дії необхідно об'єднати; цей спільний голос повинен залишатися чітким і неперервним.
 

...у Німеччині зростає кількість супротивників «Північного потоку-2»: традиційно з проектом виступають «зелені»...

По-друге, поки великі сподівання покладені на США і санкційний режим, залишилися поза увагою роботи з нашими європейськими партнерами. Однак, якщо газопровід зможуть добудувати, те, як він функціонуватиме, визначатиме внутрішні європейські пріоритети. Цей сценарій потребує обговорення в Україні, тому європейським установам слід активізувати співпрацю з Єврокомісією та Європарламентом. Об'єднана Європа вже на стороні України: Єврокомісія вважає, що газопровід не виконує функції диверсифікації постачання, а тому не підтримує його, а Європарламент послідовно виступає за зменшення енергетичної залежності від Росії у своїх резолюціях. Навіть у Німеччині зростає кількість супротивників «Північного потоку-2»: традиційно його критикують «зелені», обговорюється можливість запровадження мораторію на газопровід як компромісне рішення.
 
Задача України сьогодні — через постійну комунікацію, заяви та аргументи переконувати європейських партнерів зайняти активнішу позицію. Слід долучитися до наших найближчих друзів у ЄС — Польщі, Балтійським країнам — і всіляко сприяти їхній діяльності проти «Північного потоку» — інструментами, недоступними Україні без членства в ЄС. Ми маємо вжити всіх заходів, щоб у разі добудови російського проєкту, «Північний потік-2» уже на європейському континенті зустрів новий масштаб опору — політичного, регуляторного, інфраструктурного.

По-третє, домовлятися слід не лише з американськими та європейськими партнерами, але й між собою. Особливо зараз, коли довіра до України похитнулася — зокрема, після ігнорування принципів корпоративної реформи та заміни керівництва «Нафтогазу», що викликало жорстку критику з боку західних партнерів. Президент Зеленський вже не має можливості зустрітися з Байденом перед самітом лідерів США та Росії в Женеві, однак не можна упустити інші можливості.
 

 ...коли йдеться про енергетичну безпеку держави, треба боротися навіть тоді, коли ситуація виглядає безнадійною...

Перш за все, «Північний потік-2» не має бути суто особистою справою «Нафтогазу». Значний потенціал адвокації також має Офіс Президента, міністерства (зокрема, Міністерство закордонних справ та Міністерство енергетики), Верховна Рада. Крім того, ми не можемо допускати розбіжностей, коли мова йде про позицію щодо «Північного потоку-2» — партнерам має бути зрозуміло, що це позиція не лише окремого органу чи політика, а всієї країни. В цьому контексті особливо небезпечними є неузгоджені заяви — недоцільно та небезпечно одночасно висловлюватися про неприпустимість добудови проєкту і про бажання отримати якісь «гарантії». Українська національна команда — політики, державні посадовці, представники бізнесу та громадськість — повинні об'єднати свої зусилля з адвокації й звертатися до США та ЄС з єдиним посланням — «Північний потік-2» має бути зупинений, без сумнівів. 

«Діяти, поки не пізно» — рекомендація, яку українській стороні повторювали надто часто, проте безрезультатно. Сьогодні, після повернення американських санкцій, у багатьох виникають сумніви щодо доцільності витрачати надалі зусилля, час та фінансові ресурси на протидію «Північному потоку-2», адже нібито «запізно» вже стало. І хоч це може бути правдою, у випадку, якщо йдеться про енергетичну безпеку держави, потрібно боротися навіть тоді, коли ситуація видається безнадійною. Тож коротка відповідь на запитання «що робити далі?» така — протидія добудові/запуску/функціонуванню «Північному потоку-2» (необхідно підкреслити) повинна стати українською національною ідеєю або, принаймні, міжнародно-політичним пріоритетом №1, як у словах, так і в діях.

Анастасія СИНИЦЯ, молодший аналітик DiXi Group, спеціально для «Української енергетики»

Теги: санкції проти Північного потоку-2Nord Stream 2Поділитись