Як уряд трансформуватиме енергетику протягом наступного десятиліття

06 листопада 2020

Аудит економіки України знову виявив відомі недоліки в енергетичному секторі країни.

Сьогодні уряд оприлюднив два документи, які стануть основою економічної стратегії до 2030 року: результати аудиту економіки та напрацювання з напрямків економічного розвитку. Аудит демонструє наслідки політики останніх тридцяти років, поточний рівень економічного та соціального розвитку українського суспільства, а також можливості для подальшого зростання. Напрямок розвитку окреслює бачення економічного розвитку та визначає стратегічні цілі для реалізації потенціалу України.

«Українська енергетика» проаналізувала енергетичні аспекти урядових ініціатив і виділила найголовніші тези.

Інвестиції, ВДЕ та боротьба зі змінами клімату

Уряд планує залучити 40 мільярдів доларів для розвитку енергетичної системи протягом десяти років. Це амбіційна мета, враховуючи кричущий стан енергетичної інфраструктури.

«Приблизно 64% блоків ТЕС знаходяться на межі експлуатаційних ресурсів, а 92% з них перевищили свій розрахунковий ресурс. Крім того, 15 реакторів чотирьох АЕС мають 80% зносу. Відсутність стимулів для модернізації призвела до погіршення стану розподільчої мережі, в якій рівень зносу електричних мереж становить 60-70%», - йдеться у матеріалах уряду.

Щодо інвестицій, 23 мільярди доларів буде вкладено в об’єкти енергогенерації, а 17 мільярдів - у передачу та розподіл. За даними документа, близько половини суми, запланованої на енергогенерацію, витратять на відновлювальні джерела енергії. Передбачається, що «зелена» генерація забезпечить до 25% електричної енергії в Україні, тоді як частка вугільної генерації повинна скоротитися. Решта фінансів планується на сучасні маневрові потужності для балансування ВДЕ у енергетичній мережі. «Зелені» зміни також торкнуться виробництва тепла: має зрости частка біомаси до 30%. Фокус на відновлюваних джерелах має призвести до двох важливих наслідків: збільшення внеску України в боротьбу зі змінами клімату і підвищення енергетичної безпеки країни. Попит на енергію залишається високим, однак більшість його все ще покривається викопними ресурсами.

Авторами документів визнається, що одним з найзначніших трендів наступного десятиліття є зміна клімату. Цей фактор може призвести до катастрофічних наслідків. Наступні десять років критично важливі для планети та формуватимуть кліматичні умови на століття вперед. Щоб уникнути катастроф, необхідно, щоб глобальні викиди досягли максимального рівня і поступово зменшувалися щорічно на 2.7% до 2030 року. Тож зміна енергетичної структури стане важливим викликом для пом’якшення негативного впливу людства на клімат.

«Це потребує додаткових 460 мільярдів доларів на рік по всьому світу. Прикладом реагування на зміни клімату і забруднення навколишнього середовища є Європейський зелений курс, який передбачає досягнення нульових викидів парникових газів за рахунок переходу до поновлювальних джерел енергії в країнах ЄС до 2050 року», - зазначається в аудиті економіки.

Ще один аспект «екологізації» української енергетики - це зменшення енергоємності виробництва та підвищення енергоефективності. Просте правило: чим менше енергоресурсів витрачається на неефективну інфраструктуру, тим менше їх потрібно видобувати та спалювати. За даними 2019 року, енергоємність ВВП України становить 0.238 кг нафтового еквіваленту на долар ВВП (у цінах 2015 року). Цей показник більше ніж вдвічі перевищує світовий середній рівень та в 2-3.33 рази вищий, ніж у розвинених країнах.

Відставання у технічному оснащенні, домінування енергоємних виробництв у ВВП, недорозвиненість IT-сфери та високий рівень обсягу тіньового сектору негативно впливають на показники енергоефективності.

Уряд бачить величезний потенціал для змін не лише в модернізації підприємств та енергетичного сектору, але також у стимулюванні енергозбереження серед споживачів і формуванні енергоефективної свідомості в суспільстві. Також планується підвищення ефективності роботи розподільчих електричних мереж та модернізація системи централізованого теплопостачання.

Важливу роль у цьому процесі відіграватиме механізм реалізації енергосервісних контрактів (ЕСКО). Він дозволить модернізувати бюджетну сфера і житлові будинки без використання бюджетних коштів. Інвестор, з яким підписано контракт, робитиме інвестиції, а споживачі повертатимуть цю суму через тарифи.

Вирішення проблеми боргових зобов’язань на ринку

Новий ринок електроенергії, запущений у липні 2019 року, мав на меті підняти українську енергетику на новий рівень, зробивши її прибутковою і конкурентоспроможною. Натомість ринок виявився незрілим і поглибив існуючі проблеми.

«Фінансова криза на ринку електроенергії заважає подальшому розвитку сектора», - відзначається в документі щодо економічних векторів розвитку.

Найболючішими проблемами є виконання спеціальних обов’язків на ринку електроенергії, які забезпечують життєздатність української «зеленої» генерації та можливість населення платити за електрику. Однак фактично ці обов’язки перетворилися на механізм перехресного субсидіювання.

У документі підкреслюється, що перехресне субсидіювання не є ефективним механізмом підтримки споживачів, і створює додаткове навантаження на учасників ринку.

«Відмінно від європейських практик, де застосовують адресні субсидії, в Україні підтримка населення через зниженні ціни лягла на плечі учасників ринку і гальмує розвиток виробничих потужностей», - коментують експерти.

З іншого боку, швидке зростання «зелених» потужностей стало несподіванкою для енергосистеми та споживачів. Потужності ВДЕ мають низьку маневреність та великою залежністю від погодних умов, що ускладнює прогнозування попиту і пропозиції на ринку електроенергії. Від початку реформування не було запроваджено зелених аукціонів для ВДЕ та не передбачено балансувальних потужностей. Держава також не може адекватно компенсувати великі тарифи. 

Нерегульовані ринкові механізми та неефективні заходи підтримки незахищених верств населення сформували ланцюг заборгованостей між суб’єктами ринку, які досягнуть 40 мільярдів гривень до кінця 2020 року.

Аналогічна ситуація спостерігається на ринку газу, де заборгованість між учасниками становить 100 мільярдів гривень.

Зважаючи на ці обставини, уряд готовий забезпечити відсутність боргового тягаря на учасників енергетичного ринку до 2030 року. Однак у документах не вказується, яким чином це буде досягнуто.

Підвищення енергонезалежності

Україна залежить від імпорту газу та нафтопродуктів. Однак, як вважають урядовці, країна має потенціал не лише для самоокупності у вуглеводнях, але й для експорту. Прем’єр-міністр Денис Шмигаль під час презентації документів зазначив, що за рахунок розвитку власного виробництва «мінералів майбутнього» та корисних копалин (природний газ, нафта, газовий конденсат), збільшення експорту та зменшення імпорту вуглеводнів, Україні вдасться досягти ефективного використання своїх надр на суму до 409 мільярдів доларів протягом наступних 10 років.

«Виснаження активних родовищ призвело до зниження обсягів видобутку нафти в 4 рази

та газу в 2 рази. Тим не менш, Україні доступно більше 3000 законсервованих свердловин та великі запаси нетрадиційних вуглеводнів, що відкриває можливості для нарощування видобутку газу та нафти як у короткостроковій, так і довгостроковій перспективі і досягнення повної енергетичної незалежності. За оцінками, у 2019 році Україна могла заробити 9.9 мільярда доларів додаткових доходів від видобутку природного газу», - сказано в аудиті.

Проте реальність виглядає менш оптимістично: за даними урядових документів, потенціал видобутку природного газу оцінюється лише на 35.9%, тоді як для нафти та газового конденсату – 56.9%. Україна залишалася імпортозалежною від вуглеводнів на рівні 70%.

Якщо Україні вдалося зменшити залежність від газу з північного сусіда, то основними постачальниками нафтопродуктів залишалися Росія і Білорусь.

Документ зауважує, що у 1991 році на території України діяло 6 нафтопереробних заводів та 1 газопереробний завод із сукупною потужністю понад 50 мільйонів тонн, що в 4 рази більше від річного споживання нафтопродуктів. Найбільше падіння переробки відбулося з 2009 по 2012 рік (закриття найбільших НПЗ), коли обсяги переробки скоротилися з 11.5 мільйонів тонн до 4.5 мільйонів тонн. У 2019 році частка постачань нафтопродуктів з РФ перевищила 40% на українському ринку. В структурі споживання нафтопродуктів дизельне паливо становить 65%, при тому що Україна імпортозалежна від нього на 75%.

Ще одним негативним моментом уряд визнає продовження контракту з Росією на транспортування нафти.

«Український нафтопровід має високу залежність від постачання нафти з Росії, а ринкова та політична нестабільність негативно позначаються на завантаженості українського нафтопроводу, що спричиняє істотні втрати українського бюджету. Термін дії договору між АТ «Укртранснафта» та ПАТ «Транснефть» продовжено на десять років, з 1 січня 2020 року до 1 січня 2030 року. Інформації про обсяги транспортування українською компанією наразі немає», - додається в документі.

Проте варто наголосити, що «Укртранснафта» є частиною групи «Нафтогаз», що підлягає управлінню уряду.

Цікаво, що урядові плани щодо забезпечення енергетичної незалежності є не надто амбітними: власними ресурсами протягом десяти років планується покрити лише більше 30% внутрішніх потреб України в бензині та дизельному паливі. Решту потреб планується задовольнити за рахунок диверсифікації ринків постачання. Однак таким чином потрібно буде також створити резерви сирої нафти та нафтопродуктів на термін не менше ніж 90 днів.

Теги:Поділитись