Яку систему теплопостачання вибрати містам, щоб вижити

31 січня 2022

Централізовані системи теплопостачання українських міст є найбільш надійними та екологічними, але їх стан досягнув 70-80% зносу. Через це люди змушені переходити на автономне опалення.

Теплопостачальники зустрічаються з серйозними труднощами, внаслідок чого необхідно знижувати температуру теплоносія в житлових приміщеннях. Це може призвести до того, що мешканці деяких міст почнуть мерзнути, що, в свою чергу, посилить кількість сімей, що вирішать відмовитися від централізованого опалення. Для міст ця ситуація стала важким тягарем, ноша, від якої не відмовитися.

“Українська енергетика” проаналізувала, чи варто відмовлятися від центрального опалення та яка система теплопостачання може бути перспективною для наших міст з огляду на міжнародний досвід.

Централізована система теплопостачання доведена до критичного стану

Тепломережі в Україні зношені на 70-80%. Наприклад, київська система централізованого опалення, створена більше ніж 50 років тому, має 80% зносу, про що повідомив Василь Деревицький, керівник КП “Київтеплоенерго”.

Загальна протяжність теплових мереж, якими користуються в країні понад 25 років, на початок 2020 року становила майже 9346 км, з яких реконструкції потребували близько 7334 км, або 78%.

Внаслідок неналежного стану мереж, тепловтрати в них складають у середньому 13%, але в деяких регіонах це може сягати 40%. Наприклад, у Херсонській області тепловтрати майже 40%, а в Луганській – 35%, у Львівській – 26,4%, у Києві та Вінницькій області – 23,8%, у Чернігівській – 22,9%, у Черкаській – 22,7%.

“Сьогодні ситуація виглядає так: централізоване опалення зазвичай постачає єдиний монополіст, і альтернатив немає. Також тепломережі мають велику довжину (понад 24 тис. км у двотрубному обчисленні), і їх стан не відповідає нормам. Понад 28% тепломереж експлуатуються більше 25 років, 43% – більше 10 років, і лише 29% – менше 10 років. Теплові втрати та витоку складають в середньому понад 13%, в окремих регіонах навіть до 30-40%”, – розповів Андрій Туцький, фахівець у сфері енергоменеджменту.

Стан обладнання в теплокомуненерго також не кращий. Частина турбогенераторів на деяких ТЕЦ працює понад 70 років. Це наслідки безжальної експлуатації централізованої системи теплопостачання. Незважаючи на постійне підвищення тарифів, інвестицій не вносили навіть у сприятливі економічні періоди. Система теплопостачання стала жертвою політичних ігор, коли державна влада приймала популістські рішення, щоб уникнути підвищення тарифів до економічно виправданого рівня.

“На сьогодні існує тенденція до зниження централізованого опалення містами, – пояснює Святослав Павлюк, виконавчий директор асоціації “Енергоефективні міста України”. – Головна причина – політика уряду, який протягом останніх 20 років не забезпечив належного утримання централізованих систем через тарифну політику. Вони не могли бути підтримані в робочому стані. У зв’язку з цим, міста вважають, що уряд у наступні 20 років буде діяти так само. Тому не планують змінювати свою позицію. Отже, розпочато процес руйнування централізованих систем опалення.”

Наразі, замість інвестицій в модернізацію, тепловики змушені шукати кошти на газ для виробництва тепла. Адже газ займає 80-85% в структурі тарифу на теплову енергію.

“Цього року, коли ціна на газ зросла, вартість тепла залишилася на тому ж рівні через вимоги влади не підвищувати тариф, а залишити на минулорічному рівні. Це призводить до того, що населення не має наміру утеплювати свої помешкання. Політика влади погіршує ситуацію з теплопостачанням та штовхає людей у тупик”, – вважає Олександр Гут, фахівець із питань термомодернізації.

З одного боку, тепловики змушені знаходити кошти на газ, оскільки деяким підприємствам в грудні не вистачало газу за фіксованими цінами, що гарантувалися державою, для постачання тепла населенню й бюджетним установам.

“Унаслідок неузгодженостей ГК "Нафтогаз Трейдинг" в прогнозуванні лімітів газу, підприємства ТКЕ змушені сплачувати нестачу газу за ринковими цінами. За підсумками жовтня та грудня 2021 року збитки галузі перевищили 1,1 млрд грн, оскільки ринкова вартість газу в жовтні становила 24933 грн за 1 тис. куб. м, а в грудні – 29106 грн за 1 тис. куб. м”, – повідомив Сергій Дунайло, віце-президент МА “Укртеплокомуненерго”.

З його слів, це призвело теплопостачальників до глибокої кризи, що може мати критичні наслідки не лише для галузі теплопостачання, але й для споживачів.

“При таких маніпуляціях з обсягами й цінами від газопостачальника економіка ТКЕ стає непередбачуваною, так само як і соціально-економічна політика регіонального розвитку, – додав Сергій Дунайло. – Щоб не перевищити погоджені обсяги газу, підприємства ТКЕ змушені знижувати температуру режимів роботи. Наступний захід – переведення в так званий режим технологічної броні, щоб зберегти внутрішні мережі будинків. Це викликатиме зростання соціальної напруги через погану якість теплопостачання. В результаті недбальство газопостачальника вплине на комфорт споживачів, а держава зазнає втрат через руйнування системи теплопостачання.

Внаслідок таких дій тепловики не зможуть забезпечити тепло в помешканнях, і жителі можуть мерзнути. Це може призвести до відмови від централізованого опалення та переходу на індивідуальні системи.

“Теплопостачальники знижують надходження тепла до мінімуму, щоб люди не замерзли. Це шлях у безодню. Внаслідок цього страждає генерація тепла, а люди переходять на індивідуальні котли”, – зазначив Олександр Гут.

Масовий перехід на автономне опалення – не вихід

Постійні підвищення цін, незважаючи на низьку якість теплопостачання та відсутність можливості вплинути на відрахування до платіжок, змушують людей відмовлятися від централізованого опалення. Українці масово переходять на індивідуальне опалення, встановлюючи газові або електричні котли. Так, такий перехід дорогий, але надає можливість сплачувати лише за власні потреби. Опалення можна вмикати лише тоді, коли це потрібно, а не в момент увімкнення ЦО. Можна економити газ або електрику, встановлюючи регулятори на низькі показники або взагалі відключаючи котел, коли нікого немає вдома. Таким чином: скільки спожив, стільки й заплатив. Водночас, цей перехід на індивідуальне опалення має багато недоліків.

“Індивідуальні системи – це дорого й небезпечно”, – зазначив Святослав Павлюк, виконавчий директор асоціації “Енергоефективні міста України”.

Адже газ може підвищувати ймовірність вибухів в будинку. Крім того, встановлення котлів у квартирах негативно впливає на якість повітря. Люди купують дешеві котли та системи, які передбачають виведення труб під вікно кожної квартири, що заборонено. Унаслідок цього мешканці дихають шкідливими газами. Фактично вони отруюють себе самі.

“Екологічні наслідки індивідуального опалення – катастрофічні, – підкреслив Олександр Гут. – Люди вдихають бензопірен – сильний канцероген, що може призвести до ракових хвороб.”

На думку Святослава Павлюка, причини цих проблем криються в тому, що українці зазвичай порівнюють знищену, занедбану систему з хорошими індивідуальними котлами чи локальними котельнями. Але не беруть до уваги витрати на їх обслуговування (сервіс) – догляд, очищення, промивка тощо. Крім цього, стабільна робота забезпечується лише в перші роки, а через 10-15 років вони зношуються.

“Ці важливі нюанси залишаються поза увагою. Ми бачимо негативи централізованої системи, але не помічаємо недоліки індивідуальної”, – зазначив Павлюк.

Ще один негативний факт: чим більше будинків виходять із системи централізованого опалення, тим дорожчою стає послуга для тих, хто залишається в системі. Внаслідок цього міста відмовляються від централізованої системи.

“За останні 15 років ми втратили приблизно 45% централізованої теплової генерації”, – зазначив Святослав Павлюк.

За останні 15 років ми втратили приблизно 45% централізованої теплової генерації...

Що робити: досвід сусідів

Деякі країни стикалися з аналогічними проблемами в системі теплопостачання і були змушені шукати рішення. На чому вони базували свій вибір?

“У нас основним критерієм для вибору системи опалення є економічна доцільність, оптимізація, а в країнах Європейського Союзу – кліматична оптимізація, – пояснив Святослав Павлюк. – Тому вони перш за все обирають систему, яка б зменшувала використання викопних видів пального і, відповідно, шкідливі викиди в атмосферу. Крім того, ЄС планує перейти на системи опалення, де викопні види пального взагалі не використовуються.”

З слів експерта, на відміну від України, світ розвиває централізоване опалення (ЦО). Частка тепла, що виробляється для систем ЦО в ЄС, наразі становить 13%, але відповідно до енергетичної стратегії, до 2050 року вона має зрости до 50%. У Латвії цей показник досягає 65%, у Литві – 57%, в Естонії – 62%, у Данії – 64%, у Польщі – 53%, у Швеції – 52% (в містах цей показник може сягати до 98%), а в Фінляндії цей відсоток становить 50%, в Ісландії – 92%.

“Європейський Союз зобов’язався перейти на відновлювальні джерела, що також означає перехід до нейтральності викидів (економіка з нульовими викидами). Це може бути досягнуто різними способами, наприклад, безпосереднім використанням електрики з відновлювальних джерел. Централізована система теплопостачання може виробляти тепло з різних джерел, зокрема через когенерацію (виробництво одночасно електричної та теплової енергії).

Наприклад, у Данії за останні 20 років частка такої енергії зросла до 64% із 33%. Багато будинків у цій країні обігріваються електрикою, отриманою з вітрових електростанцій. В кількох помешканнях є теплоакумулятори. У Швеції частина тепла отримується з роботи сміттєспалювальних заводів.

“Європейці використовують у системі ЦО тепло, яке викидається величезними кількостями холодильниками в супермаркетах, – розповів Олександр Гут. – У нас супермаркети присутні скрізь, а вони утворюють величезні обсяги теплоенергії, яке просто викидається в атмосферу. Але поки що наші міста не думають про це. Легше зняти з себе існуючу центральну систему опалення.”

А у випадку індивідуальної системи опалення, вона працює тільки на одному виді пального - газі, якщо мова йде про газовий котел, що переважно встановлюється людьми. Цю систему неможливо перенастроїти на інші джерела. Якщо виникають проблеми з газом (наприклад, його вартість стабільно зростає, як зараз), альтернативи просто немає.

Для України цікавим є досвід Польщі. Вона в 1992 році розпочала реконструкцію та модернізацію тепломереж, але водночас змінила систему нарахувань і пільг. Європейський союз надав фінансову підтримку. В результаті компанії з виробництва та постачання тепла змогли за 10 років практично вдвічі зменшити витрати на опалення своїх споживачів.

“Польща встигла реалізувати модернізацію системи в час, який був більш сприятливим, а вартість енергоресурсів була істотно нижчою, ніж сьогодні. Крім того, у них була фінансова підтримка”, – зазначив Святослав Павлюк.

Тепер ця країна рухається далі. Як зазначив Олександр Гут, в Польщі є спільна система теплопроводів, куди будь-який генератор тепла може скинути своє тепло з будь-якого джерела.

“У нас цього немає. В Україні існує монополіст, з яким ти нічого не зможеш зробити, він не дозволить скидати тепло. Така ж ситуація і з "зеленою енергетикою", коли власник електромереж (монополіст) забороняє власникам "зеленої" енергії брати участь у цьому процесі”, – зазначив фахівець з термодернізації.

Що стосується досвіду пострадянських країн, то він різний. Наприклад, в Грузії та Вірменії повністю відмовилися від застарілої системи централізованого опалення. Нові будинки обігріваються переважно електричним опаленням. Стара система обігрівається цілком інакше: газовими котлами або дров’яними печами.

“Заслуговують на увагу приклади Естонії та Литви, які мали систему, аналогічну нашій, – вважає Олександр Гут. – Литва зберегла стару однотрубну систему опалення, але модернізувала її за допомогою коштів, виділених Європейським Союзом. В результаті литовці змогли підвищити ефективність існуючої системи. В Естонії, через меншу кількість однотрубних систем, було вирішено повністю їх замінити на двотрубні з горизонтальним розташуванням та поквартирним обліком тепла. Це означає більші інвестиції в порівнянні з Литвою та більше брудної роботи в оселях мешканців. Але зараз в естонців є більш сучасні системи опалення.

Яку систему теплопостачання оберуть міста?

На сьогодні українські міста знаходяться на роздоріжжі. Вони повинні розробити (кожне для себе) схеми теплопостачання. Що потрібно врахувати? Можливо, енергетичну ефективність, вартість та доступність джерел енергії?

Згідно з німецькою платформою для споживачів “Дзеркало опалення”, житлові та громадські будівлі площею від 501 до 1000 кв. м найдешевше обігрівати тирсою. Друге місце займають пелети, третє – теплові насоси, четверте – газ, п’ятий – дизельне паливо. Найдорожчим у Німеччині є централізоване теплопостачання. Але через підвищення цін на газ, ситуація ймовірно змінилася.

“Цей рейтинг завжди буде відображати конкретну ситуацію в конкретному місці, – пояснив Святослав Павлюк. – Якщо поруч з містом є деревообробне підприємство, можна використовувати тирсу або пелети (це лише інша форма упаковки деревини, зручна для транспортування). Якщо в місті чи поблизу є інші джерела енергії, слід також їх використовувати. Кожне місто повинно прорахувати, що вигідно, та відобразити це в схемі теплопостачання.

Кожне місто повинно прорахувати, що вигідно, та відобразити це в схемі теплопостачання...

 

Наприклад, у Рівному вирішили перевести деякі котельні на щепу. Щоб мати свою сировину, у сусідньому селі планують вирощувати вербу. Гас використовуватимуть лише в пікові періоди споживання тепла. Така замкнута система, на думку експертів, є дуже перспективною для цього міста.

Олександр Гут, спеціаліст з термомодернізації, зазначив, що в Україні затверджено нову методику розробки схем теплопостачання. Система повинна показати, якою буде система опалення конкретного міста в перспективі. Вона має враховувати не лише тепломережі, а й газові, електричні, а також ресурси з відновлювальних джерел, які є в окрузі. Тобто місто має прийняти оптимальне для себе рішення.

Отже, неіснуючого універсального рішення щодо системи теплопостачання. Є міста, де доцільно перейти на децентралізовану систему, а є такі, де краще встановити однофазні котельні системи, – вважає експерт.

“Важливо розуміти, що автономна система, встановлена в будинку (скажімо, газовий котел на даху), також є формою централізованої системи теплопостачання, – підкреслює Святослав Павлюк. – Адже котел встановлюється для забезпечення теплом мешканців усього будинку, і він може працювати в різних режимах. Це може бути каскадна система котлів, набір конденсаційних котлів. Загалом тенденція така: міста прагнуть до низькоемісійних і високоефективних систем.”

Стійкість та ефективність цієї системи залежатиме від енергетичної цінності різних джерел енергії. В Україні затверджено постанову НКРЕКП про перерахунок газу в енергетичних одиницях, аналогічно тому, як це робиться в інших країнах. Тому ми будемо купувати кіловат-годину, незалежно від джерела енергії.

“Держава буде регулювати цей ринок так, щоб тих джерел, які викликають більше викидів, було більше оподатковано, аби надати більше можливостей для відновлювальних джерел. Думаю, що сам механізм діятиме так. Однак в Україні йдеться про економічну оптимізацію, а не про кліматичну. І якщо не враховувати кліматичні наслідки, система розвиватиметься не так, як слід.” – зауважив Святослав Павлюк.

Проте, незважаючи на вибрану систему теплопостачання, її основна мета – зменшення споживання енергії.

“Перед тим, як вибрати джерела енергії чи обговорювати перспективні системи опалення, слід зрозуміти: якщо ми не подумаємо про енергоефективність як явище, всі спроби будуть марними”, – переконаний Олександр Гут.

Система опалення споживає найбільше енергії в кожній оселі. Важливо, щоб вона стала настільки ж ефективним споживачем, як, наприклад, освітлення. Не так давно ми навіть не могли уявити, що лампочка на 5 Вт може освітлювати під’їзд. Але світлодіоди увірвалися в наше життя. Таким же чином має відбутися і з теплом, вважає експерт.

“Наші системи опалення сьогодні в такому стані, бо ми говоримо про енергоефективність, але фактично залишаємося на тому ж рівні, оскільки в нашій енергетиці домінує політика”, – вважає Олександр Гут.

Централізоване опалення: зберегти чи відмовитися?

Яку б схему теплопостачання не вибрали міста, варто зберегти централізовану мережу теплопостачання, переконані експерти. Однак, звісно ж, не в тому вигляді, в якому вона існує, і, можливо, не для всіх районів міста.

“Я підтримую централізоване теплопостачання, – говорить Олександр Гут. – Тому що у нас немає альтернатив цього виду опалення. Воно найбільш екологічне та безпечне. Проте потребує модернізації”

Тут можна йти двома шляхами, пояснює експерт. Перший – перейти на двотрубні системи, адже вони краще підходять для регуляції. Тим більше, зараз труби пластикові, дешевші, ніж металеві. Другий – зберегти однотрубну систему, але оновити її.

“Саме двотрубні системи дозволяють найкраще збалансувати систему, – вважає спеціаліст з термомодернізації Олександр Гут. – Наприклад, у такій системі будь-який прилад, який замінено або відключено, жодним чином не вплине на роботу всієї системи, її стійкість та експлуатаційні характеристики. Таким чином, можна налагодити роботу системи завдяки втручанню самих мешканців (наприклад, шляхом встановлення радіаторів). Крім того, ККД модернізованої однотрубної системи не нижче, ніж у двотрубної. У нас є будинки з однотрубними системами, в яких проведено модернізацію, й мешканці сплачують менше, ніж жителі нових будинків із двотрубною системою.”

Що потрібно для модернізації однотрубної системи? Експерт зазначив, що, по-перше, в кожному будинку повинен бути індивідуальний тепловий пункт (ІТП), який забезпечує насосну циркуляцію та погодозалежне регулювання подачі тепла. По-друге, потрібно балансувати поквартирні стояки в будинках. Для цього на стояки має бути встановлений автоматичний балансувальний клапан, який для однотрубних систем буде автоматичним обмежувачем витрати. У результаті на різні стояки з різным навантаженням надходитиме різна кількість теплоносія. По-третє, слід встановити терморегулятори в кожній оселі на кожному радіаторі, щоб кожна сім’я могла контролювати комфортну для неї температуру в помешканні й платила лише за себе. Четвертий крок: на попередньо встановлені балансувальні клапани ставляться спеціальні електричні пристрої, які регулюють витрати тепла по стояках. Це забезпечить, щоб стояк не прогрівався без потреби, якщо, наприклад, радіатор не працює.

“Усе це обійдеться дешевше, ніж повна заміна вертикальної (навіть двотрубної системи) на горизонтальну двотрубну”, – додав економічний аргумент Олександр Гут.

Крім того, модернізовану систему ЦО потрібно поєднати з відновлювальними джерелами енергії. Наприклад, великі обсяги тепла генерують різні торгові центри, але це тепло викидається в атмосферу. “Це марнотратство, яке закріпилося, але ніхто не бажає щось змінити”, – зазначив фахівець.

Експерт із систем теплопостачання та засновник платформи "Місто Energy" Микола Політикін вважає, що для міст-мільйонників ефективним шляхом є централізоване теплопостачання із залученням ТЕЦ через газотурбінні та парогазові технології, а також когенераційні установки. Для менших міст - також централізоване теплопостачання, але з використанням ТЕЦ на місцевих видах пального (соломі, тирсі тощо) та тепла, виробленого на сміттєспалювальних заводах.

"Місцеві види пального можуть бути додатковим або основним джерелом теплопостачання,” – вважає він.

Водночас експерт наголосив, що сьогодні в кожному місті є будинки, які потрібно відключити від системи централізованого теплопостачання.

“У кожному місті є окремі будинки, райони, де більшість жителів вже від’єднані від системи ЦО. І оскільки технології теплонасосів не отримали розвитку, такі райони потрібно відключати від централізованого теплопостачання. їх утримання обходиться дуже дорого для тепловиків. Тому не можна вважати, що централізоване теплопостачання – єдине вирішення. Підхід має бути індивідуальним для кожного міста, – пояснив Микола Політикін.

Чи буде всім комфортно й тепло у своїх оселях, особливо взимку, залежатиме від багатьох факторів, але в першу чергу від дій держави в сфері теплопостачання та енергоефективності. Сьогодні тепловики опинилися в безвихідній ситуації, змушені не підвищувати тарифи на тепло й гарячу воду до кінця опалювального сезону, через що деякі з них повинні знижувати температуру теплоносія в житлові будинки. Це може призвести до том, що певна частина українців вирішить відмовитися від централізованого теплопостачання. Таким чином, в Україні зросте кількість власників автономних систем опалення. Однак це далеко не завжди є кращим виходом із ситуації. Експерти вважають, що де можливо, варто зберегти стару систему теплопостачання, але модернізувати її, надаючи можливість отримувати тепло з відновлювальних джерел, а також виробляти тепло через когенерацію.

Світлана ОЛІЙНИК, спеціально для “Української енергетики”

Автор: Світлана ОлійникТеги: тарифи на тепло, індивідуальне опалення, теплопостачальник, теплопостачанняПоділитись