Ярослав Демченков: "10 ГВт експорту електроенергії – план до 2050 року"

31 серпня 2023

Заступник міністра енергетики розповідає про майбутні зміни у структурі вітчизняної генерації, якщо буде здійснено план, передбачений Енергетичною стратегією України до 2050 року

Фото з архіву спікера

Трохи більше місяця тому міністр енергетики Герман Галущенко представив у Лондоні Енергетичну стратегію України до 2050 року. Відповідно до документа, Україна має потенціал для збільшення потужностей вітрової генерації до 140 ГВт, сонячної до 94 ГВт, накопичувачів енергії до 38 ГВт, атомної генерації до 30 ГВт, ТЕЦ та біоенергетичних потужностей до 18 ГВт, а також гідрогенерації до 9 ГВт до 2050 року.

Інвестиційні можливості для нових енергетичних потужностей загалом складають 383 млрд доларів. Якщо говорити окремо, інвестиційний потенціал вітрової генерації становить 134 млрд доларів, сонячної – 62 млрд доларів, водневих технологій – 72 млрд доларів, накопичувачів енергії – 25 млрд доларів, атомної генерації – 80 млрд доларів, систем передачі – 5 млрд доларів, гідроенергетики – 4,5 млрд доларів.

"Українська енергетика" запитала заступника міністра енергетики Ярослава Демченкова про те, які зміни слід очікувати в структурі генерації відповідно до Енергетичної стратегії, чи буде українська електроенергія конкурентною на європейських ринках, а також про прогрес у боротьбі з впливом Росії у галузі.

– Енергетична стратегія України до 2050 року передбачає інвестиції в обсязі 383 млрд доларів для створення нових енергогенеруючих потужностей. Які джерела фінансування плануються? На чому базуються оцінки?

– Упровадження Енергетичної стратегії розроблялося на основі економіко-математичної моделі TIMES, що враховує різні сценарії розвитку економіки, зростання попиту на енергію, а також тенденції у розвитку чистої енергетики та стійкої енергетичної інфраструктури як в Україні, так і в країнах ЄС. Моделювання виконувала міжнародна компанія KPMG з підтримкою уряду Великобританії. Ми консультувались із міжнародними організаціями та експертами, такими як Міжнародна енергетична агенція та національні лабораторії Міністерства енергетики США, а також з німецькими та данськими партнерами. Міністр енергетики Україна Герман Галущенко активно взаємодіяв з представниками різних міжнародних структур та компаній для планування розвитку енергетичної системи України.

Всі розуміють, що відбудова вимагатиме фінансування не лише від міжнародних фінансових організацій, а й від приватного сектору. Ваша зазначена цифра ‒ це обсяг необхідних інвестицій за одним зі сценаріїв. Однак я не хотів би називати конкретні цифри: це лише один із можливих сценаріїв, їх є декілька. Ніхто зараз не може спрогнозувати, коли завершиться війна, який буде відсоток пошкодження енергетичного сектору та економіки загалом. Наприклад, коли ця цифра розраховувалася, Каховська ГЕС була під окупацією, а тепер вона знищена.

На даний момент, кажучи про необхідну суму для відновлення, вона збільшується на вартість відновлення ГЕС. Однак існує кілька варіантів відновлення ГЕС, підходів, які є економічно та екологічно ефективними, і які можуть максимально підвищити генеруючі потужності цього об’єкта гідроенергетики, а також задовольнити пікові навантаження. Отже, загальна сума потребує коригування і навряд чи буде точною.

– Які фактори важливі для залучення таких інвестицій?

– Для інвесторів важливі не лише обсяги інвестицій, зафіксовані у стратегічних планах, але й передбачуваність сектора, існуючі фінансові механізми та адекватна регуляторна політика. Багато потенційних інвесторів очікують інтеграції українських енергетичних ринків у загальноєвропейські. Інвесторам потрібно вже мати портфель інвестиційно привабливих проєктів, і така інформація вже є частиною стратегії та інших документів. Наша задача ‒ мобілізувати капітал для швидкого переходу на чисту енергетику, сотворити так званий енергетичний перехід та максимально електрифікувати країну під час відновлення.

Енергетика має сервісну функцію. Міністерство енергетики відповідає за забезпечення енергетичної безпеки, надійності та стабільності системи, які необхідні для розвитку України та задоволення попиту на наші енергетичні продукти за межами країни. Ми повинні генерувати таку кількість енергії, щоб задовольнити, в першу чергу, внутрішні потреби, такі як виробництво сталі та цементу, які стануть критично важливими для відновлення, а також потреби хімічної промисловості, домогосподарств тощо. Тобто спочатку ми враховуємо внутрішній попит, а потім додаємо сподівання міжнародних ринків. І ці сподівання дуже позитивні. У розвитку нашого енергетичного сектора зацікавлені не лише ми, але і ЄС.

Ми можемо бути корисними у подоланні енергетичної кризи в Європі. Європейські країни, наприклад Німеччина та Австрія, відмовляючись від російських енергоресурсів, повинні покривати свої зростаючі енергетичні потреби. Українські чисті енергетичні ресурси мають всі шанси замістити російські та внести свій вклад в енергетичний перехід у ЄС.

Прогнозованість попиту на енергію є важливим чинником для привабливості сектора для інвесторів. Наразі щорічно в чисту енергетику інвестується близько 770 мільярдів доларів США. Дві третини цієї суми припадає на Китай. Я впевнений, що після нашої перемоги значна частина цієї суми має перейти на відновлення сталого енергетичного сектору України та локалізацію виробництв, необхідних для переходу на чисту енергетику.

– Якою буде структура української енергетики, якщо вдасться реалізувати Стратегію-2050? Який вплив це матиме на економіку країни?

– Україна має всі шанси стати одним із лідерів у чистій енергетиці. Принаймні, до 2050 року виробництво електричної енергії з безвуглецевих джерел може наблизитися до 100%. Це означає, що потрібно відмовитися від вуглецевих джерел (вугілля та природного газу) та створити достатні обсяги генерації на основі відновлювальних та альтернативних джерел енергії, зберігаючи обсяги атомної генерації. Або ж потрібно буде застосовувати технології уловлення та зберігання вуглецю, якщо використання вугілля чи газу триватиме.

В Україні найкращі умови для розвитку генерації з відновлювальних джерел енергії, біоенергетики, а також одна з найбільш потужних безвуглецевих генерацій – атомна, яка має потенціал для розвитку на базі нових технологій. Це проста частина плану, якщо забезпечити передбачуваність інвестицій у сталих джерелах енергії та належне регуляторне середовище.

Що стосується іншої, складнішої, частини ‒ забезпечення гнучкості й стійкості енергетичної системи, підвищення енергоефективності та збереження доступності енергетичних послуг. Звісно, спершу необхідно звільнити нашу територію. А також під час планування відновлення України, варто здійснюючи трансформацію енергетичного сектору, пам’ятати про боротьбу з кліматичними змінами.

Трансформація енергетичного сектору приведе до локалізації виробництв, створення нових робочих місць, нових професій та способу організації життя суспільства. Зміна клімату була початковим стимулом для впровадження технологій відновлювальної енергії і заміщення вуглецевих джерел, проте це не є єдиною рушійною силою сьогодні.

Завдяки інноваціям у "зелених" технологіях, зокрема, розвитку сонячних та вітрових технологій і оптимізації інвестиційних витрат, ми можемо суттєво збільшити встановлені потужності відновлювальної енергії, зберігаючи її доступність. В багатьох країнах світу відновлювальні джерела є найбільш економічно вигідними для виробництва електроенергії, витісняючи "брудні" технології.

– Що потрібно зробити, щоб енергетична система була гнучкою і генерацію ВДЕ не компенсували спалюванням вугілля?

– Попит і пропозиція електроенергії мають бути збалансовані. Споживання електроенергії змінюється щогодини, щодня, щотижня. Через аномальну спеку у серпні ми встановили рекорди літнього споживання електричної енергії. Подальша електрифікація країни, систем опалення та транспорту тільки зростатиме, що створює додаткові виклики для системи. Обстріли енергетичної інфраструктури негативно впливають на гнучкість і стійкість системи та збільшують її вразливість. Нездатність енергетичної системи балансувати в умовах коливань попиту на електроенергію та її виробництвом призводить до блекаутів та віялових відключень.

Протягом тривалого часу міністр енергетики Герман Галущенко пояснює нашим міжнародним партнерам, що українській енергосистемі необхідні гнучкі генеруючі потужності – генератори та турбіни, які працюють на природному газі, що гарантують, що постачання електроенергії точно відповідає попиту. Такі системи можуть швидко забезпечити критичну інфраструктуру електроенергією у випадку втрати основних об'єктів генерації або розподілу через обстріли. Додаткова генерація з високими маневровими можливостями вже з’являється в Україні, і в наступному опалювальному сезоні ми будемо мати такі резерви.

Сьогодні більшість гнучких генеруючих потужностей в Україні використовують викопне паливо, яке в умовах "зеленого" енергетичного переходу слід поступово замінити на більш стійкі ресурси, і їх потужність повинна суттєво зрости. Проте доступність та вартість нових технологій, які, на відміну від вугільних ТЕС, є дорогими та менш доступними, є викликом.

Україна має великий потенціал для розвитку гідроакумулюючих станцій, хімічних накопичувачів (акумуляторів), водню, малих модульних реакторів та інших технологій. Напівпікова та пікова генерація передбачає будівництво ТЕС на біометані/біогазі, газотурбінних та газопоршневих установок. Ця розподілена генерація матиме важливу роль у покритті дефіциту генеруючих потужностей, балансуванні потреб системи в пікові навантаження та забезпеченні потреб базової генерації, резервними потужностями для живлення критичної інфраструктури в населених пунктах. Ми працюємо над дизайном ринку балансуючих потужностей та умовами стимулювання інвестицій у гнучкість системи, включаючи майбутню систему розподіленої генерації.

– Чому міністерство бачить найбільші перспективи саме у вітровій енергетиці? Це закладено у стратегії.

– Дійсно, один із сценаріїв передбачає активний розвиток вітрогенерації, включаючи офшорну з використанням морського вітру. За оцінками Групи Світового банку, країна має технічний потенціал морської вітрової енергії, який перевищує 251 ГВт, як для стаціонарних, так і для плаваючих основ. Ресурс, придатний для фіксованих офшорних вітряних установок в глибоких водах менше 50 м, становить 183 ГВт, тоді як глибші води на півдні, що підходять для плавучих офшорних вітряних установок, мають потенціал близько 68 ГВт. Середньорічна швидкість вітру в українських водах перевищує 8 м/с, що забезпечує прийнятний енергетичний ресурс. Основною перевагою є те, що найвищу швидкість вітру можна знайти в безпосередній близькості від узбережжя та центрів попиту.

Найбільш вигідний ресурс знаходиться в Азовському морі, а мілководдя робить цю територію придатною для морських вітрових установок із фіксованим фундаментом. Однак агресивна військова діяльність загарбників на даний момент ускладнює використання цього великого потенціалу. Міністр енергетики доручив вивчити, які зміни в законодавстві та регуляторних вимогах необхідно ввести, щоб створити умови для швидкого розвитку офшорної вітроенергетики після нашої перемоги та повернення повного контролю над нашими – Азовським і Чорним – морями.

Ми розробляємо необхідні рішення та працюємо з міжнародними партнерами над проектами генерації, систем накопичення, розвитку мереж та розширення інтерконекторів на певних територіях. На кожній зустрічі з міжнародним бізнесом міністр закликає не гаяти часу, а розглядати можливості та перспективи реалізації нових проектів у різних сегментах енергосектору України.

Ми розглядаємо проекти в офшорній вітрогенерації за кластерним принципом, коли електроенергія, вироблена з офшорного вітру, постачається, наприклад, промисловим споживачам в Україні та за кордоном, а надлишки перетворюються на "зелений" водень або аміак для подальшого використання. І ми маємо всі можливості для створення такого кластеру у Чорноморському регіоні.

Навіть під час війни Україна демонструє результати. У нас була запущена чергова лінія Тилігульської ВЕС потужністю 114 МВт. Наразі на заході України, зокрема в Закарпатті та Львівщині, готуються до реалізації проекти для будівництва вітропарків. Це свідчить про те, що процес не зупиняється, навіть усупереч військовим діям.

Сьогодні, з прийняттям відповідного законодавства та внесенням змін до законів щодо "зеленої" трансформації, з'являються нові ринкові стимули для розвитку такого бізнесу. Багато міжнародних партнерів виявляють інтерес до умов започаткування бізнесу в Україні, і вітроенергетика входить до списку пріоритетів. Проте варто підкреслити, що доступність територій з високим потенціалом сонячної активності підтримує сонячну генерацію на чолі серед інвестицій у відновлювальну енергетику.

– Україна планує до 2035 року відмовитися від використання вугілля. Чи планує уряд перенести дату відмови від цього енергоносія? Чи можливо це, особливо в умовах війни?

– Україна має за мету відмовитися від використання вугілля в енергетиці у середньостроковій перспективі, враховуючи всі питання енергетичної безпеки, оскільки значна частина теплової генерації України залежить від вугілля. Наразі в умовах війни вугільна генерація підтримує стійкість енергосистеми. Я вважаю, що поступово до 2035 року можливо відмовитися від використання вугілля для виробництва електричної енергії. Але це залежатиме від термінів закінчення військових дій на території України та подальшої фінансової допомоги міжнародних партнерів у відновленні енергосистеми, включаючи доступність технологій для швидкого переходу на інші джерела енергії.

На зміну вугільній генерації будуть використовуватись ТЕЦ та ТЕС на комбінованому паливі (природний газ/біометан), ТЕЦ на біопаливі (тверді побутові відходи, аграрні відходи, деревина та ін.). Але необхідно виконати багато додаткових завдань. Це реально за умови, що регіони, які залежать від вуглевидобутку, отримають інвестиції та грантове фінансування, там будуть створені нові робочі місця, реалізована справедлива трансформація з урахуванням всіх соціальних викликів. Це питання не лише фізичного закриття вугільних шахт, але й створення нових робочих місць та умов для сталого розвитку таких регіонів, аби місцеві мешканці мали стабільне майбутнє для своїх родин. Тому ми активно працюємо над реалізацією програм справедливої трансформації. Поступова відмова від вугілля повинна бути розписана крок за кроком з шахтарями, представниками громадянського суспільства та місцевою владою.

– Українська ядерна енергетика: які зміни передбачає Енергетична стратегія України до 2050 року? Чи планується будівництво нових АЕС?

– Частка атомної генерації в енергетичному міксі залишиться на лідируючих позиціях. У виробництві електричної енергії частка АЕС залишиться ключовою та становитиме 56% у 2050 році. Передбачається повернення контролю над Запорізькою АЕС.

Нагляд за нарощенням встановлених потужностей АЕС відбуватиметься через будівництво енергоблоків великої потужності, зокрема завершення будівництва блоків на Хмельницькій АЕС, а також малих модульних реакторів (ММР), які можуть з’явитись в Україні після 2030 року. Міністр активно веде перемовини з компаніями, що володіють технологіями малих модульних реакторів, з метою прискорення їх появи в Україні.

Повертаючись до питання про гнучкість системи, слід зазначити, що всі сучасні проекти енергоблоків АЕС спроектовані для маневрування, що забезпечить ефективну роботу АЕС в умовах сучасного енергетичного ринку та зберігає балансову надійність системи в умовах функціонування із непостійними потужностями сонячних і вітрових електростанцій.

– Відновлення Каховської ГЕС: чи є доцільним такий крок саме для енергетики? Яку роль можуть відігравати гідроелектростанції в Енергетичній стратегії? Чому їх частка займає останнє місце серед усіх видів генерації у прогнозах Міністерства енергетики?

– Загальна встановлена потужність гідроелектростанцій в Україні становить більше 6 ГВт. Це майже така ж потужність, як Запорізька АЕС, яка тимчасово окупована. Чи є перспективи для розвитку гідроенергетики? Так, є. Гідроенергетика продовжить виконувати функцію балансуючих потужностей та безвуглецевої генерації.

Чи можливо при відновленні збільшити встановлену потужність Каховської ГЕС? Так, можливо. Чи є потреба у балансуючих потужностях для покриття пікових навантажень за рахунок гідроелектростанцій? Дуже висока. Чи економічно доцільно це буде? Так, оскільки відновлення Каховської ГЕС не вимагатиме таких витрат, як будівництво з нуля. Чи є доцільним відновлення цієї ГЕС для України? Безумовно, адже в часи функціонування цієї гідроелектростанції економіка, металургія, агропромисловий сектор, а також екосистема, вже пристосувалися до такої інфраструктури. Таким чином, для енергетики та економіки це конче необхідно.

Ще одне важливе питання - це природокористування. Коли ще у радянські часи ця дамба будувалася, це завдало шкоди біорізноманіттю, вода накопичувалася і замерзала, що приводило до загибелі риби та багатьох інших негативних наслідків. Сьогодні, коли планується відновлення, ми повинні дотримуватись усіх екологічних стандартів. Важливо врахувати досвід інших країн у реалізації подібних проектів: як уникнути нової шкоди рікам та біорізноманіттю регіону. В цьому напрямку, "Укргідроенерго" спільно з міжнародними партнерами працює над проектом. Це буде одна з масштабних будівництв в Україні, з високим економічним ефектом.

– Чи буде українська електроенергія конкурентною і затребуваною в ЄС? Як можна збільшити її експорт?

– Ми сьогодні активно інтегруємо наші енергетичні ринки в європейські ринки природного газу та електроенергії. Наша мета – створити експортоорієнтовану енергетичну галузь, яка функціонуватиме в умовах єдиного ринку з ЄС. Для цього всі ринкові моделі повинні бути уніфіковані: перелік правил для ведення бізнесу, питання прозорості у торгівлі енергетичними продуктами.

Попит на українську електричну енергію в Європі зростає. Це чітко відчувається під час зустрічей з міжнародними партнерами, наприклад, нещодавно під час переговорів з представниками Німеччини. Вони очікують на позитивний розвиток українських ВДЕ. За планом, до 2035 року ми прагнемо забезпечити експорт електроенергії на рівні 6 ГВт та 10 ГВт – до 2050 року. Для цього ми активно працюємо над розширенням інтерконекторів.

– Чи вдалося Україні позбутися російського "сліду" в енергетичному секторі? Щодо роздержавлення активів в енергетиці: чи очікує ЄС цей крок від України? Чи потрібно це і чому?

– Уряд активно працює над деолігархізацією енергетичного сектора. Міністр енергетики виступає проти монополізації ринку великими компаніями та диктування ними умов.

Традиційно, на енергетичному ринку в Україні було чималий російський вплив. Мали місце випадки, коли в енергетичному бізнесі діяли зрадники держави і колаборанти. Ми активно працюємо над усуненням їхнього впливу.

Санкції та вилучення активів стали ефективним інструментом очищення енергетичного сектора. Це не можливо зробити миттєво. Необхідно формувати обґрунтовані рішення, дослідити питання покарання за зраду для того, аби ніхто більше не зміг через суд повернути собі свій вплив або скасувати санкції. Це все є частиною реформ, спрямованих на створення стабільної, передбачуваної, прозорої української енергетики.

Ми також займаємося корпоратизацією. Наприклад, наразі триває корпоратизація однієї з найбільших компаній – "Енергоатом". Ми у постійному контакті з міжнародними партнерами, у тому числі з ЄС, щоб поліпшити механізми корпоративного управління "Укренерго" та "Оператора ГТС". Важливо, аби управлінські системи цих двох операторів були ефективними.

Держава намагається повернути контроль над деякими стратегічними об'єктами енергетики, у тому числі обленерго. Питання енергетичної безпеки в умовах війни має пріоритетне значення. Тому кожне рішення міністра чи уряду приймається з урахуванням аспектів енергетичної безпеки для України та регіону.

Сергій Барбу, спеціально для "Української енергетики"

Теги:енергетична стратегіягідроенергетикатеплова генераціяатомна енергетикаВДЕМіненергоПоділитись