Економічна доцільність проти енергетичної безпеки: чому Україні потрібні російські енергоресурси

02 жовтня 2019

В рамках боротьби з олігархами, підвищеними цінами та екологічними проблемами нова влада починає зближуватися в енергетичному секторі з Білоруссю та Росією

Вересень став знаковим завдяки старту роботи нового уряду, злиттю міністерств енергетики та охорони довкілля, а також новим крокам у реформуванні НАК "Нафтогаз України". Проте були й менш помітні зміни в законодавстві щодо імпорту електроенергії з країн, які не входять до Енергетичного співтовариства, таких як Білорусь і Росія, а також обговорення доцільності придбання російського вугілля.

За даними нещодавно оголошеної програми діяльності уряду, імпорт energoresursiv з країни-агресора не суперечитиме новій політиці. У документі, що стосується роботи міністерства енергетики та охорони довкілля, декілька разів підкреслюють, що якщо імпорт буде економічно вигідним, він буде реалізовано.

Справжня причина, чому Україні потрібне російське вугілля та електроенергія, заслуговує на розгляд.

Секретні правки до закону про ядерну енергію

Зі змінами в законодавстві ми могли б купувати електроенергію з Білорусі, Росії та навіть Молдови, проте це стосувалося лише малих обсягів для продажу на балансуючому ринку та ринку "на добу наперед". Підприємства не мали змоги укладати великі контракти на ринку двосторонніх угод. Внутрішній ринок, завдяки зобов'язанням "Енергоатома" забезпечувати електроенергією населення, також позбавлений дешевої атомної генерації для непобутових споживачів. Таким чином, промисловість вимушена була задовольнятися порівняно дорогою тепловою генерацією, значна частина якої належить ДТЕК, що ускладнювало існування конкурентного середовища.

На жаль, депутати дозволили імпорт електроенергії для продажу на ринку двосторонніх угод не відкритим шляхом через публічний нормативний акт, а шляхом таємних правок до закону "Про ринок електроенергії", які були внесені через законопроект №1084 "Про внесення змін до деяких законів України у сфері використання ядерної енергії".

Законопроект №1084 мав на меті регулювання вимог до радіаційної безпеки в Україні. Глава Держатомрегулювання Григорій Плачков підкреслив, що їх відомство не вносило жодних правок, що стосуються ринку електроенергії.

Націлений на секретні правки голова комітету з енергетики та ЖКП ВРУ Андрій Герус зазначив, що обговорення відбулося вранці в день голосування.

У наступні дні експерти та журналісти обговорювали цю подію, і лише тоді Герус сам пояснив ідею змін у законодавстві: поліпшення ліквідності ринку та боротьба з вітчизняними олігархами.

Герус наголосив на тому, що мета змін — дозволити поставки з Білорусі на двосторонніх договорах. Білорусь вже сьогодні постачає електроенергію до країн Балтії та в Україну. Зміна законодавства вплине на обсяги поставок незначно (можливо, на 10%-15%), оскільки зараз всі доступні обсяги імпортуються в Україну на ринок "на добу наперед", що становить близько 300 МВт (загальне споживання об'єднаної енергетичної системи України – близько 18 000 МВт).

На думку депутата, імпорт з Білорусі складе конкуренцію тепловій генерації на ринку двосторонніх угод. Зокрема, компанії ДТЕК Енерго, яка контролює приблизно 70% сегменту двосторонніх угод.

Герус наголосив, що двосторонніх договорів з Росією не буде. Але станом на 1 жовтня, за повідомленнями ЗМІ, імпорт все ж таки відбувся. Перша поставка електроенергії за двостороннім контрактом здійснена приватною компанією "Юнайтед Енерджі", пов'язаною з олігархом Ігорем Коломойським.

Факт з історії: Україна призупинила імпорт електроенергії з РФ у листопаді 2015 року (однак збереглися лише міжсистемні технологічні перетоки, які обліковувалися "Укренерго" як імпорт). Політика попередніх урядів вселила рішуче ставлення до відмови від імпорту енергоресурсів від "північного сусіда" – і через ймовірну загрозу переривання постачань в односторонньому порядку в кризових ситуаціях, і через загрози кібератак, і через складнощі в проведенні торгових операцій. Ще одним потенційним ризиком стало затягування повної інтеграції з європейською мережею системних операторів ENTSO-E, що наразі визначається як стратегічний пріоритет для України.

Імпорт з Білорусі та Росії як тимчасова "перемога"

Експерт DiXi Group Богдан Серебренніков зазначає, що, поки Україна намагається приєднатися до ENTSO-E, необхідно шукати дешеву електроенергію. За словами Геруса, українські ціни на енергію після запуску ринку підскочили на 5-30%. Отже, імпорт з Білорусі та Росії у короткостроковій перспективі може позитивно вплинути на споживачів. Проте варто пам'ятати, що інтеграція з енергосистемами ENTSO-E вимагатиме зупинки паралельної роботи з енергосистемами РФ та Білорусі. Українська енергосистема повинна буде протягом року працювати в ізольованому режимі, щоб продемонструвати свою самодостатність і надійність. Тому вже зараз потрібно серйозно займатися збалансованим розвитком власних генеруючих потужностей та мереж.

Інакше існує ризик того, що, підвищуючи залежність від постачань електроенергії з Білорусі та РФ для внутрішніх потреб, Україні згодом буде важко виконати технічні умови ENTSO-E та повноцінно інтегруватися в європейський ринок.

"Основні цілі, задля яких була задумана реформа внутрішнього ринку електроенергії, полягали в розвитку конкуренції та посиленні споживачів. Завдяки ринковим механізмам це мало призвести до зниження цін, підвищення якості та надійності електропостачання. Проте для цього потрібні умови, яких насправді немає, і внаслідок внутрішніх генеруючих потужностей найближчим часом не очікується", - прогнозує Серебренніков.

Одним із дестабілізуючих факторів на новому ринку, як зазначає експерт, є швидко зростаючий сегмент генерації з відновлюваних джерел енергії. Але це не єдина проблема...

"З огляду на відносно високі "зелені" тарифи та низьку керованість ВДЕ, це може лише загострити ситуацію й підвищити фізичні та фінансові дисбаланси ринку. Варто звернути увагу на те, яких короткострокових результатів ми досягли внаслідок лібералізації структурно неоптимального висококонцентрованого оптового ринку. Передусім можна зазначити значне зростання цін на електроенергію на роздрібному та оптовому сегментах ринку і їх постійне наближення до встановлених меж", - зазначає спеціаліст.

Він вважає, що в нинішніх умовах рішення, що сприятимуть розширенню можливостей імпорту електроенергії в різні сегменти внутрішнього ринку, підвищенню його ліквідності та конкурентоспроможності, можуть принести країні та споживачам позитивний ефект. Саме через міжнародну інтеграцію та зростання транскордонної торгівлі розвиваються ринки електроенергії країн Європи.

Проте, оскільки вже згадана повноцінна інтеграція ринку електроенергії України та країн-членів ENTSO-E має відбутися, за оптимістичними прогнозами, після 2023 року, до цього часу вкрай важливо шукати альтернативні шляхи посилення конкуренції на всіх сегментах внутрішнього ринку.

"Це має стати ефективним стимулом для внутрішніх виробників підвищити свою ефективність і конкурентоспроможність шляхом технологічної модернізації та оптимізації витрат. В цілому зміни в законодавстві щодо розширення можливостей імпорту електроенергії з країн, що не є членами Енергетичного Співтовариства (Білорусь та РФ), на ринок двосторонніх угод мають сприяти збільшенню товарної пропозиції в цьому сегменті. Це, до речі, "найдешевший" варіант у порівнянні з іншими ринками – "на добу наперед", внутрішньодобовим і, особливо, балансуючим ринками", - додає Серебренніков.

Російське вугілля для Центренерго

Тільки-но дебати з електроенергією трохи втишились, як група активістів на Львівщині заблокувала вагони, наповнені вугіллям. Учасники блокади перегородили залізничні колії з вимогою зупинити імпорт вугілля з Російської Федерації.

Навіщо Львівщині вугілля з далекого сходу? Герус пояснює: без нього не можна дотриматися екологічних норм. Також існує брак власних запасів на складах.

"Воно (російське вугілля) має змішуватись із вугіллям Львіввугілля, що має золу 45-55%, й направлятися на Центренерго, яке приймає вугілля з золою 25%. Фактично, ні це російське вугілля, ні вугілля Львіввугілля не можуть самостійно відправитися на Центренерго (через занадто низький та високий вміст золи відповідно). Але можна змішати і відправити максимальний обсяг вугілля з високим вмістом золи з Львіввугілля на електростанцію", - зазначив голова парламентського комітету.

Герус вказує на необхідність урядового контролю, щоб російське вугілля не спалювалося окремо, а лише у суміші з українським: львівським або волинським.

Також він додає: вугілля потрібно постачати з усіх можливих напрямків, включаючи Російську Федерацію. А інакше, можливо, залишимося без електрики та тепла. Загалом, традиційна проблема для кожного нового опалювального сезону.

Примітка: постачання російського вугілля в Україну ніколи надовго не зупинялося. Проте раніше це не дуже схвалювалося, і думки уряду були зосереджені на тому, як замістити російський антрацит. Одним із відомих рішень у цій сфері стала формула Роттердам+, яка діяла до запуску нового ринку електроенергії.

Що з імпортом газу?

Хоча ми вже більше 1400 днів обходимося без російського газу, у перспективі відновлення імпорту все ще можливе. Принаймні, міністр енергетики та захисту довкілля Олексій Оржель, який очолював на українську делегацію на газових переговорах у Брюселі, не виключає такої можливості:

"Якщо ми повністю виключаємо політичний аспект, і немає жодного політичного тиску з російської сторони, і ми переходимо виключно до економічних відносин, взаємовигідним, і, хочу підкреслити, вигідних для України, тоді ми це розглядатимемо", - зазначив Оржель.

У березні 2018 року вже була спроба відновити постачання газу. Український "Нафтогаз" після закінчення розгляду справ у Стокгольмському арбітражі спробував закупити газ у "Газпрома" на березень 2018 року за новими цінами. Але замість відновлення постачання російський монополіст повернув оплату за газ і оголосив про намір розірвати контракт з "Нафтогазом".

Таким чином останній газ в "Газпрома" був закуплений так само, як і остання електроенергія з Росії - у листопаді 2015 року.

Очевидно, що повернення постачань будь-яких енергоресурсів з країни-агресора виглядає дешевшим, швидшим і простішим, ніж реформа ринку електроенергії, збільшення частки присутності на ринку Енергоатома, зміна вугільної промисловості та нарощування видобутку газу в Україні. Але чи реально оцінити втрату енергетичної незалежності через призму "економічної доцільності"?

Руслана Чечуліна для "Української енергетики"

Теги:імпортЕлектроенергіяГазвугілляПоділитись