Нова енергетична система України: врахування всіх аспектів

30 червня 2023

Експерти в енергетичній сфері обговорили концепцію енергосистеми нашої країни, що забезпечить відновлення і розвиток на основі сучасних технологій та ринкових тенденцій.

Приблизно половина енергосистеми України зазнала руйнувань через російську агресію, тому її необхідно відновити. Однак накопичений нами важкий досвід свідчить, що просте відновлення – недостатньо. Післявоєнна енергетична система України повинна бути значно покращеною в порівнянні з попередньою. Для цього важливо скористатися новітніми технологіями, врахувати наші особливості, нові виклики та можливості. Якою врешті-решт буде структура системи – залишаємо без відповіді. Проте, на думку фахівців, вона повинна базуватися на дистрибутивній генерації, максимальному застосуванні "зеленої" енергії, декарбонізації та підвищення енергоефективності.

Власне бачення модернізованої енергосистеми було представлене учасниками круглого столу, організованого Київською школою енергетичної політики за підтримки Фонду ім. Фрідріха Еберта в Україні.

Нова енергосистема – без СО₂

Попри те, що війна триває, експерти енергетичного ринку займаються не лише відновленням сильно пошкодженої системи, але й прагнуть, щоб це відновлення стало основою для створення абсолютно нової, модернізованої системи. Вони шукають оптимальну модель.

“Ми не ставимо проти один одного різні моделі, а намагаємося взяти із кожної з них ті цінності, які допоможуть українській енергосистемі не лише відновитися після війни, а й оновитися відповідно до сучасних технологій і ринкових тенденцій, що існують у світі,” – зазначив Геннадій Рябцев, модератор круглого столу, фахівець у державній політиці паливно-енергетичного комплексу.

Основою такої моделі, безумовно, стане безпека.

“Тепер, без сумніву, найважливішим аспектом кожної реконструкції нашої енергосистеми буде врахування військових ризиків для системи. У нас уже є певні напрацювання, які впроваджуватимемо. Ми створимо енергосистему, яка, окрім сучасних технологій і нововведень, також забезпечить потужну оборону від військових загроз,” – підкреслив нещодавно міністр енергетики Герман Галущенко.

Якою буде модель енергосистеми – можливість дізнатися можна було б із затвердженої Енергетичної стратегії до 2050 року. Однак через військові дії доступ до документа обмежений. З інформації Міністерства енергетики відомо, що стратегія, окрім посилення стійкості енергосистеми, передбачає також глибшу інтеграцію української енергетичної системи у європейську. Енергетична стратегія враховує новітні технології, світові тенденції, європейські вимоги до екологічної безпеки, міжнародні зобов'язання України щодо енергоефективності і використання відновлювальних джерел енергії, зменшення викидів парникових газів, децентралізацію генерації електричної енергії тощо.

 “Модель енергетичної системи, яку ми прагнемо створити, повинна бути не лише "зеленою", з нульовими викидами, але й адаптованою до можливих екологічних загроз, що з’являться внаслідок зміни клімату. Адже є певні певні процеси, які неможливо зупинити, тому наше завдання – адаптуватися,” – зазначив Олександр Дячук, провідний науковий співробітник, кандидат технічних наук Інституту економіки та прогнозування НАН України. – “Чим більше зусиль ми прикладемо до зменшення викидів парникових газів, тим більше шансів, що наслідки не стануть критичними.”

Він вважає, що досягти цієї мети можна за рахунок технологій, які здатні поглинати викиди, наприклад, зловлювати СО2 на місці їх виробництва або безпосередньо з повітря.

Експерт наголосив на тому, що енергетична система України – це все: від видобутку до кінцевого споживання енергоносіїв. Отже, коли ми говоримо про нульові викиди в системі, то йдеться про те, що викидів протягом усіх етапів споживання і використання енергоресурсів повинно бути не більше, ніж та кількість, яку система може поглинати.

“Для дослідження можливих моделей енергетичної системи ми використовуємо економіко-математичну модель. Зокрема, для вивчення всіх енергетичних потоків ми застосовуємо TIMES-Ukraine model,” – розповів Олександр Дячук. – “Ми підготували кілька сценаріїв. Один з них передбачає декарбонізацію та досягнення нульових викидів до 2050 року.”

Цей сценарій включає ряд заходів: енергоефективність, зміну енергетичного міксу, впровадження ряду технологій (вітряні, сонячні, гідроресурси тощо) та технологій, які забезпечують уловлювання викидів СО2, зокрема такі, що дозволяють безпосереднє захоплення з повітря, або технології ССS та CCUS, які не лише “зловлюють” СО2, а й перетворюють його на нові енергетичні продукти (наприклад, біометан) або корисні матеріали (як, наприклад, пластик).

“Проте в промисловості та сектори видобутку енергоресурсів ми поки не спостерігаємо готових технологій, які дозволять нам досягти нульових викидів. Водночас досягнення нульових викидів у секторі електроенергетики та виробництва тепла може бути можливим до 2035 року, і вже з 2040 року там можливе виникнення від’ємних викидів,” – зауважив експерт.

Це передбачає використання на електростанціях не лише біомаси, але і біогазу, що супроводжуватиметься технологіями для уловлювання СО2 та його перетворення, пояснив Олександр Дячук. Також, за його словами, можуть з’явитися технології DAC, тобто технології уловлювання СО2, яка може бути цікавою для промисловості, зокрема для металургійного та важкого сектора, які, переходячи на метан, можуть сприяти становленню кліматично нейтральної енергетики.

“Таким чином, ми можемо досягти нуля і навіть більше – від’ємних значень. Це абсолютно реальна мета. Однак, для її досягнення потрібно вжити відповідних заходів і політику, що забезпечить не лише розробку, а й реалізацію в Україні,” – додав спеціаліст.

Принципи "зеленої" післявоєнної відбудови

Сталий розвиток економіки нашої держави і суспільства можна забезпечити, якщо вже зараз визнати перспективні напрямки розвитку, зрештою, перехід до “зеленої” енергетики.

“Російська агресія показала, що “зелена” трансформація – одна з ключових основ безпеки,” – наголосив президент України Володимир Зеленський під час конференції у Лондоні. – “Кожен удар по наших енергетичних об'єктах і кожен прояв російського шантажу енергокризою ставить крапку в епосі домінування викопного пального та старих звичок в енергетиці, коли цілі регіони світу залежали від одного постачальника.”

Для реалізації такої трансформації після війни потрібно дотримуватись певних принципів “зеленої” відбудови.

“Перший: створення сталих і системних рішень, що будуть базуватися на довгостроковому бачення. Це повинно стати основою для майбутнього зростання і модернізації,” – переконана Олена Жиденко, представниця компанії Rodina Energy Group. “Другий: прозорість, участь громад та суспільства у прийнятті рішень. Третій принцип: стійкий і сталий розвиток міст і регіонів.”

Основою планування міст, на її думку, повинна бути людина і її потреби. Населені пункти повинні бути безпечними, доступними та комфортними для всіх.

Ключовою умовою комфортного і безпечного життя є перехід на “зелену” енергетику в містах.

“Плануючи відбудову знищених населених пунктів, важливо враховувати місцеві джерела енергії (скидне тепло, вітрові електростанції, сонячні електростанції, біомаса тощо),” – наголосила представниця Rodina Energy Group. “Слід намагатися максимально розширити джерела генерації та скоротити відстань від місця генерації до споживача. Збільшення частки відновлюваних джерел енергії у енергобалансі міста, а також впровадження заходів з енергозбереження допоможуть підвищити енергонезалежність регіонів і прискорити досягнення національних кліматичних цілей.”

Серед основних принципів “зеленої” післявоєнної відбудови, які можуть забезпечити сталий розвиток економіки та суспільства, Олена Жиденко назвала впровадження найкращих доступних технологій та практик.

“Відбудована Україна повинна стати високотехнологічною, поважаючи всі екологічні стандарти. Тому післявоєнне оновлення інфраструктури та економіки має ґрунтуватися на кращих доступних технологіях і практиках, що дозволить нам віддалитися від радянської спадщини і перейти до безпечного майбутнього,” – зазначила експертка.

Для цього, на її думку, необхідно імплементувати законодавство ЄС і адаптувати наші державні стандарти до європейських. Також необхідно в повному обсязі реалізувати процедури оцінювання екологічного впливу та стратегічної екологічної оцінки.

“Компанії повинні відповідально підходити до відбудови своїх підприємств і враховувати ризики, пов’язані зі зміною клімату, нестачею чистої води та необхідністю відновлення природних екосистем,” – підкреслила Олена Жиденко.

Обов’язково повинні дотримуватися екологічні вимоги і стандарти. Україна поступово повинна оновлювати вимоги, відповідно до яких компанії відновлюють свої підприємства. Наприклад, у частині енергоефективності будівель це могло б передбачати підвищення стандартів енергоефективності новобудов до класу “А” або визначення критеріїв для енергонезалежних будинків, а їх відбудова повинна здійснюватися за стандартами NZEB (як це визначено в Національному плані збільшення кількості будівель з близьким до нульового рівнем споживання енергії).

Додатково, серед основних принципів “зеленої” післявоєнної відбудови Олена Жиденко визначила декарбонізацію та децентралізацію енергетики.

“Зелена” відбудова повинна включати прискорене виконання Україною відмови від викопного пального, насамперед його імпорту,” – зазначила вона. “Підвищення рівня енергоефективності та пріоритет децентралізованих відновлюваних джерел енергії повинні стати головними у новій енергетичній політиці держави. Україна має взяти курс на 100% відновлювальних джерел енергії до 2050 року. Усі інвестиції в енергетику повинні базуватися на потребі відмови від викопного пального. Декарбонізація енергосектора – ключовий крок до забезпечення енергетичної безпеки та кліматичних цілей України.”

Щодо відбудови підприємств і житлових будинків, то вона повинна проводитися за підвищеними стандартами енергоефективності, на що сподівається доповідач.

Відбудова запланована спільно з бізнесом

Для планування відновлення енергосистеми потрібно знайти відповіді на безліч питань. Якими ресурсами і потужностями ми будемо володіти після нашої перемоги? Які потужності зможуть відновитися після повернення під контроль окупованих територій? Чи зможемо ми дійсно повернути вітрову генерацію, яка під контроль агресора на 80%? Коли буде відновлено Запорізьку АЕС? Скільки людей повернеться додому? Чи зможуть вони знайти роботу? Яка продукція їм знадобиться? Скільки енергії потрібно виробникам і в якій формі? І таких запитань ще безліч.

“Відомо, що розробляється кілька сценаріїв відновлення енергосистеми і отримується міжнародна підтримка. Проте, на мою думку, плани з відновлення варто розробляти спільно з бізнесом і виробництвом, аби зберегти баланс,” – вважає Христина Касьянова, голова комітету енергетики та енергетичного переходу Німецько-української промислово-торговельної палати. – “Також варто розглядати створення кластерів, індустріальних парків, спеціалізованих центрів, де поєднуються споживання та виробництво електричної енергії. І все це має здійснюватися в рамках декарбонізації і екологічних технологій.”

Експертка підкреслила, що скільки б ми не додавали нових джерел енергії, якщо не будемо їх економити, це не принесе результату. Наше пріоритетне завдання – модернізація промисловості, використання новітніх технологій та водночас ефективне споживання енергії споживачами.

Представниця Німецько-української промислово-торговельної палати зосередилася на питаннях, що найбільше цікавлять бізнес для повернення, відновлення і роботи.

“Бізнесу потрібне чітке розуміння і стратегія,” – наголосила вона. – “Лише гасла, слова і цифри не спонукають інвесторів вкладати свої кошти у проєкти. Тому для них важливо знати, яка стратегія, яке законодавство будуть застосовуватися для реалізації проєкту. Це стосується і бізнесу. Також необхідно зрозуміти, де закінчується робота держави, а де починається діяльність приватного сектора і суспільства. Потенційна синергія необхідна.”

Однак, для початку роботи у цьому напрямку не потрібно відкладати до завершення війни.

“Вже зараз можна займатися розробкою проектів, реалізувати техніко-економічні обґрунтування, а також налагоджувати контакти з іноземними партнерами для залучення фінансування та реалізації проектів,” – вважає Христина Касьянова.

Щодо міжнародної співпраці, вона зазначила, що спочатку досягаються домовленості між державами, потім до цього залучаються компанії, здатні реалізувати ці проєкти, і вони працюють над створенням проектних можливостей. Паралельно мають проводитися активні роботи в громадах, щоб ті знали, скільки енергії їм потрібно та де повинні бути встановлені сонячні електростанції тощо.

Експертка акцентувала увагу на нових технологіях, зокрема щодо використання водню. Згідно з Енергетичною стратегією до 2050 року, Україна планує вироблення 9 ГВт електролізерів до 2050 року. Але чи це реалістично?

“9 ГВт електролізерів – це приблизно 18 ГВт відновлювальних джерел енергії,” – звернула увагу голова комітету енергетики та енергетичного переходу Німецько-української промислово-торговельної палати. – “Щоб отримати відповідне обладнання, потрібно вистояти у черзі три-п’ять років, розробити проект, обгрунтування можливості тощо. Ті документи, які ми маємо, потребують доопрацювання, адже реальні оцінки значно відрізняються від можливостей, які ми маємо в Україні. Проекти “зеленого” водню в Європі стикаються з багатьма викликами, навіть з уже прийнятим базовим законодавством. Хоча вони отримують значну фінансову підтримку, існують чималі перешкоди. Тому, здається, ми ще не підходили до питань водню. Особисто я підтримую водневу економіку та інновації, але тільки там, де це доцільно. Наприклад, замінити “брудний” водень на “зелений” – це цілком логічно, особливо враховуючи нинішні ціни на викопне паливо. У деяких країнах, наприклад, у Франції, “зелений” водень може бути дешевшим, ніж звичайний, отриманий з викопного пального. Але ми не можемо дозволити собі просто мати водень без розвитку.”

Отже, сьогодні існує безліч питань, які потребують обговорення.

“На даний момент, оскільки більшість ще не ознайомлені з Енергетичною стратегією до 2050 року, виникає запитання до її розробників: яку країну вони збираються створювати, можливо, зовсім іншу, ніж ми уявляємо,” – зауважив модератор круглого столу Геннадій Рябцев.

Тому на цьому етапі надзвичайно важливо спілкуватися й залучати бізнес і громади до обговорення реальних цілей та вимог енергетичного сектору.

Підготувала Світлана ОЛІЙНИК

Теги:зелена енергіяСО2генераціяенергосистемаПоділитись