Енергоміст Україна-ЄС: шлях до енергонезалежності чи енергетичний проект без завершення?

24 серпня 2019

Розглядаємо один із енергетичних проектів, який має потенціал стати джерелом енергонезалежності для країни.

Проект "Енергоміст Україна-ЄС" не реалізувався за чотири роки, однак нещодавно став ареною суперечок між двома державними компаніями: оператором атомних електростанцій ДП "НАЕК "Енергоатом" та оператором системи передачі ПрАТ "НЕК Укренерго".

Проекту ще на етапі розробки надав підтримку колишній міністр енергетики та вугільної промисловості Ігор Насалик, підписавши тубільний конкурс на відбір партнера для впровадження "енергомосту". На своїй, ймовірно, прощальній прес-конференції він зазначив, що "енергоміст" стане важливим джерелом фінансування для двох нових атомних блоків.

На боці "Укренерго" виступив представник президента в уряді, Андрій Герус. Він рішуче заявив, що "ніякого енергомосту не буде". І нам залишається лише в це повірити: в найближчому майбутньому склад уряду зміниться, а разом з цим й енергетична політика України.

Водночас вже заплановані переговори з потенційним партнером для реалізації проекту на 2 вересня 2019 року - в останні дні роботи чинного уряду. Це стане визначальним моментом для розуміння, чим "енергоміст" може стати для України: шляхом до енергетичної незалежності чи черговим нереалізованим проектом.

Шановне видання "Українська енергетика" приділяло увагу цим подіям, аналізуючи позиції всіх залучених сторін.

Економіка проекту

Реалізація "енергомосту" запланована як державно-приватне партнерство - один із методів залучення інвесторів для великих інфраструктурних проектів. У конкурсі на відбір партнера перемогла компанія Ukraine Power Bridge Company Limited (UPBCL), до складу якої входять Westinghouse Electric Sweden AB, польська Polenergia International S.à r.l., французька EDF Trading Limited, та угорська MVM. Конкурс розпочався в січні 2019 року, а результати оголосили лише 9 серпня.

Що відомо про цей консорціум та його учасників? 

Ukraine Power Bridge Company Limited була створена спеціально для конкурсу Міненерговугілля - компанія була зареєстрована в Ірландії у лютому 2019 року. Лише цей консорціум отримав право брати участь у конкурсі. Це не перший випадок, коли в міністерських конкурсах залишається тільки один учасник.

Американська Westinghouse - давній партнер Енергоатома, завдяки якому Україні вдалося урізноманітнити постачання ядерного пального для своїх АЕС. Компанія зацікавлена у модернізації енергоблоків і вже почала проект спільно з ДП "НАЕК "Енергоатом".

«Роботи з підвищення номінальної потужності енергоблока ЮУАЕС-3, яка наразі становить 1000 МВт, вже розпочалися. Активна зона цього блоку повністю завантажена паливом Westinghouse, що дозволяє підвищити потужність на 7%. Загалом, реалізація програми підвищення ефективності стане основою для збільшення потужності до 10%», - розповів президент "Енергоатома" Юрій Недашковський.

Також такі роботи чекають на ще п'ять енергоблоків: другий блок Южно-Української АЕС та перший, третій, четвертий і п'ятий блоки Запорізької АЕС.

Другий учасник - французька державна компанія Électricité de France, 87% акцій якої належить французькому уряду. EDF є найбільшим оператором атомних електростанцій у світі, експлуатуючи вісімнадцять АЕС у Франції. А угорська MVM є також державною компанією, однак їхня роль у проекті "енергоміст" поки незрозуміла.

У той час як до трьох перших учасників питань немає, польська Polenergia International S.àr.l. піддається критиці. Ця компанія повністю приватна та займається відновлювальною енергетикою, плануючи протягом 20 років постачати українську атомну електроенергію на європейські ринки, можливо, ставши найбільшим вигодонабувачем від консорціуму.

«Сегментація енергосистеми України приводила до виграшу окремих гравців або до загроз безпеки. Це підтверджує досвід.» - коментує експерт DiXi Group Роман Ніцович.

Таким чином, виникає ситуація, коли заробити на атомній генерації можуть не тільки українські компанії, але й іноземці.

Для чого нам "енергоміст"?

Головне - потрібні кошти для нового будівництва атомних реакторів.

Наймолодша українська АЕС — Хмельницька — почала роботу ще в 1987 році з одним енергоблоком, а другий запустили тільки у 2004-му. Інші два так і залишилися на стадії будівництва - 75% та 28% готовності відповідно.

З цими енергоблоками Кабінет Міністрів почав діяти тільки в 2012 році, коли ухвалив закон щодо проектування нових енергоблоків. Тоді планувалося, що 80% коштів буде забезпечено за рахунок кредиту з Росії, а 20% - з тарифів на електрику.

Минуло два роки, а ніяких зрушень не відбулося, тому в 2014 році "Енергоатом" відмовився від співпраці з "Росатомом". І вже у 2015 році уряд Арсенія Яценюка представив нову ідею щодо фінансування останніх атомних станцій України, пропонуючи "енергоміст" з Європою.

Суть проекту полягає в тому, щоб "пожертвувати" одним енергоблоком ХАЕС заради двох нових.

Енергоблок №2 Хмельницької АЕС буде відключений від загальної енергетичної системи України та підключений безпосередньо до експорту в країни ЄС. "Енергомістом" стане 450-кілометрова лінія електропередачі напругою 750 кВ, яка з'єднує Хмельницьку АЕС з підстанцією в Виделці, біля Жешува в Польщі. Хоча активність цієї лінії призупинилась з початку 1990-х, в "Енергоатомі" заявляють, що вона зберегла свою цілісність. Потреба у відновленні лінії та впровадженні її в експлуатацію вимагатиме до 18 місяців.

Очікується, що за цей час лінія, яка коштувала Україні понад 500 млн євро, може бути відновлена. Фахівці "Енергоатома" проаналізували цю лінію та підтвердили, що вона не має серйозних пошкоджень. Проте, її технічні об'єкти також потребують ремонту.

Очікуваний термін виконання робіт за програмою розвитку міждержавних електромереж становить 39 місяців з моменту початку. Саме на це відведе консорціум.

Коли технічні роботи будуть завершені, енергоблок ХАЕС-2 протягом 20-23 років забезпечуватиме експорт електроенергії до Польщі за фіксованою ціною, а отримані кошти інвестуватимуться в будівництво ХАЕС-3 і ХАЕС-4. Згідно з проектом, заплановані інвестиції становитимуть 243,5 млн євро з поверненням за 10 років.

Чи варто реалізовувати "енергоміст"?

На перший погляд, приваблива ідея - заробити одним енергоблоком на два нові - може натрапити на труднощі.

По-перше, Андрій Герус та "Укренерго" не вважають, що проект "енергоміст" є початком інтеграційного процесу української енергосистеми з європейською ENTSO-E. Міністерство характеризувало проект як мету створення умов для інтеграції.

Герус зазначив, що “це ніяка не євроінтеграція, це лише одностороння лінія на Польщу”.

А "Укренерго" підкреслило, що проект не відображає інтереси України, оскільки дозволяє експортувати лише потужності Хмельницької АЕС. Як альтернативу оператор системи пропонує будівництво вставки постійного струму потужністю 600 МВт на кордоні з "Бурштинським енергоостровом". Це дозволить підвищити конкуренцію на ринку електроенергії до моменту повної інтеграції.

Але звідки ж брати кошти для будівництва нових атомних блоків, якщо пріоритетом має бути Енергетична стратегія України? Противники "енергомосту" не дають відповіді на це питання.

Експерти Dixi Group наголошують на важливості державно-приватного партнерства та інтеграції енергосистеми, але переконані, що ці цілі можна досягнути успішно для Енергоатома та інших учасників ринку.

Другий аргумент стосується можливого дефіциту електроенергії в Україні.

“Вже зараз ціни на електроенергію зросли, а дефіцит на ринку "на добу наперед" становить 30%. Якщо з об'єднаної енергосистеми вивести атомний блок потужністю 1000 МВт, дефіцит зросте, а споживачі отримають відчутне подорожчання електрики”, - зазначив представник президента.

Наразі атомна генерація на організованих ринках становить лише 10% від загального обсягу постачання. Решта електроенергії розподіляється за регульованими тарифами. Атомна генерація не може покривати внутрішні потреби. Ідея добового маневрування знову виявилась нереалізованою.

Проте, у проекті "енергомост" передбачено програми підвищення ефективності АЕС, що дозволить компенсувати зниження потужності за рахунок модернізації. Очікується, що енергоблок №2 на експорт надасть 5,6 млрд кВт•год на рік, а два нових блоки можуть дати до 15 млрд кВт•год.

Загальний виробіток електроенергії в 2018 році склав 146 млрд кВт•год. Маючи на увазі прості арифметичні підрахунки, видно, що завдяки енергоефективності, Україна могла б вивести з системи лише 1,69% від загального виробництва. Чи дефіцит взагалі не виникне - це ще питання, оскільки "Енергоатом" стверджує, що його можна компенсувати шляхом зняття диспетчерських обмежень на роботу всіх блоків АЕС.

Теги:ГерусЕнергомістУкренергоМіненерговугілляЕнергоатомПоділитись