Європейська екологічна стратегія: фонд для модернізації
Європейський зелений курс: фонд модернізації
09 квітня 2021
Європейський фонд модернізації (ЄФМ) – це один із механізмів, що був ініційований у рамках Інвестиційного плану ЄЗК для надання фінансових ресурсів державам-членам ЄС з нижчими доходами, у процесі їх переходу до кліматичної нейтральності.

Фінансування надається у вигляді інвестиційної підтримки для вдосконалення енергосистем і підвищення енергоефективності, аби сприяти досягненню кліматичних та енергетичних цілей ЄС до 2030 року та зобов’язанням щодо зменшення викидів відповідно до Паризької угоди.
Процес фінансування у межах ЄФМ
ЄФМ функціонує під контролем країн-членів, які є його отримувачами. Вони активно співпрацюють з Європейським Інвестиційним Банком (ЄІБ), спеціально створеним Інвестиційним комітетом ЄФМ та Єврокомісією для реалізації інвестиційних проектів.
Джерела фінансування ЄФМ:
- Дохід від продажу 2% квот на викиди через аукціони на період 2021-2030 в рамках системи торгівлі викидами (СТВ) ЄС;
- Додаткові квоти, які переводяться в ЄФМ від країн-отримувачів за їх добровільною згодою (зокрема Хорватія, Чехія, Литва, Румунія та Словаччина).
Основна частина ресурсів ЄФМ (не менше 70%) має бути інвестована у наступні вид діяльності відповідно до Директиви 2003/87/ЄС про систему торгівлі викидами:
- Виробництво та використання електроенергії з відновлювальних джерел;
- Покращення енергоефективності (включаючи транспортні, будівельні, сільськогосподарські та інші сектори);
- Акумулювання та зберігання енергії;
- Оновлення енергетичних мереж та інженерних систем (зокрема систем централізованого теплопостачання, електропередачі, а також підвищення інтеграції енергетичних мереж);
- Підтримка справедливого переходу для регіонів, що залежать від вугілля (включаючи перекваліфікацію, підвищення кваліфікації працівників, освітні ініціативи та створення роботи і стартапів).
Ситуація в Україні
Наразі Міненерго та Міндовкілля працюють над створенням цільових інструментів для фінансування природоохоронних заходів і декарбонізації. Вони різняться тим, що Міненерго пропонує створити Фонд декарбонізації в рамках існуючого бюджету, без формування окремого юридичного особи. Його структура нагадує Державний фонд регіонального розвитку. Пропонований фонд планують фінансувати частково за рахунок надходжень від податку на СО2, а також передбачено підвищення ставок цього податку. Адмініструванням фонду займеться Держенергоефективності, а кошти будуть направлені на проекти, які скорочують викиди СО2.
Міндовкілля, в свою чергу, планує створити спеціальний фонд для фінансування заходів із захисту навколишнього середовища і декарбонізації, беручи до уваги досвід Польщі. Передбачається, що фонд стане окремою юридичною особою з прозорим управлінням та процесом прийняття рішень. Це дозволить залучати додаткові гроші в рамках Європейського зеленого курсу і міжнародних ініціатив, формувати фінансові пріоритети, а також забезпечити різні рівні підтримки і більш складні фінансові рішення, включаючи гранти та співфінансування, забезпечуючи незалежність від державного бюджету.
Крім цього, з 1 січня 2021 року вступив у дію Закон «Про засади моніторингу, звітності та верифікації викидів парникових газів», що є важливим етапом для впровадження заходів у боротьбі зі зміною клімату, що базуються на європейському досвіді, і запуску ринку торгівлі квотами на викиди парникових газів. Станом на квітень 2021 року Міндовкілля і Мінекономрозвитку активно працюють над розробкою політик для впровадження системи торгівлі викидами в Україні до 2024-2025 років.
Цей матеріал підготовлено за підтримки Європейського Союзу та Міжнародного Фонду «Відродження» в рамках грантового компоненту проекту EU4USociety. Всі погляди, викладені тут, відображають думки авторів і не є обов'язковими для Міжнародного фонду «Відродження» чи Європейського Союзу.

Теги:Поділитись