Тарифікація вуглецевих викидів: гарна ідея завжди знайде підтримку

30 грудня 2019www.ft.com

Встановлення нових витрат слід узгоджувати з політикою, яку підтримає більшість населення

Тарифікація вуглецевих викидів вже не є обмеженою економічною стратегією. Ця практика стає загальноприйнятою, незважаючи на твердження деяких критиків про брак політичної підтримки: це помилкове узагальнення на основі окремих випадків. Насправді, тарифи на викиди вуглецю демонструють свою успішність.

Станом на сьогодні, 46 країн, включно з усім Європейським Союзом, запровадили або запланували програми тарифікації вуглецевих викидів. Коли Китай повноцінно розпочне свій ринок торгівлі викидами вуглецю, відсоток, що покривається тарифами, досягне п’ятої частини світових викидів, порівняно з менше ніж 1% у 2004 році. Аргентина, Південна Африка та Сингапур стартували з установлення тарифів на вуглецеві викиди.

Навіть у США, де президент Трамп оголосив про вихід з Паризької кліматичної угоди, тарифікація триває. Десять штатів мають власні програми, а ще три планують доєднатися до регіональної ініціативи на північному сході для обмеження промислових викидів через квоти. У поточному Конгресі обговорювали вісім ініціатив щодо тарифікації вуглецевих викидів, чотири з яких були спільно пропоновані представниками різних партій.

Економіки, які вживають заходи по тарифікації вуглецевих викидів, не зазнають збитків. Навпаки, їх розвиток стабільно росте. Це можна пояснити тим, що тарифи підвищують ефективність і виправляють ринкові спотворення, змушуючи забруднювачів платити реальну ціну за свою діяльність. Крім того, тарифи стимулюють промислову модернізацію та створюють конкурентоспроможне середовище.

Переваги не закінчуються на цьому. Останній Аналіз податково-бюджетної сфери Міжнародного валютного фонду (IMF Fiscal Monitor) свідчить, що податок на викиди вуглецю у розмірі 50 доларів США за тонну здатний щорічно запобігати 600 000 передчасних смертей через забруднення повітря у країнах Великої двадцятки до 2030 року.

Тарифікацію вуглецевих викидів підтримують не лише економісти, але й багато політиків, адже надходження від податків допомагають вирішувати інші соціальні та економічні проблеми. У 2018 році уряди зібрали понад 44 мільярди доларів через програми викидів вуглецю. Ці кошти можуть покрити бюджетні дефіцити, зменшити податки на зайнятість або підтримати соціальні пріоритети. Як зазначає Генеральний секретар ООН Антоніу Ґутерреш на саміті з кліматичних змін у 2019 році, ми повинні оподатковувати забруднювачів, а не населення.

Наприклад, Британська Колумбія перенаправляє надходження від податку на викиди вуглецю на допомогу домогосподарствам і бізнесу, зменшуючи інші податки. Більшість домогосподарств, зокрема з низьким та середнім рівнем доходів, відчувають переваги від системи податків на вуглецеві викиди.

Колумбія також запровадила податок у 2017 році, заробивши 161 мільйон доларів у перший рік, розподіливши кошти між регіонами, що постраждали від збройних конфліктів.

Ірландія, після світової фінансової кризи, також запровадила податок на вуглецеві викиди та використання викопного палива. Це сприяло мобілізації додаткових коштів, зростанню доходів і зменшенню заборгованості. Податок на викиди вуглецю був критично важливим для виконання умов фінансової допомоги від країн Єврозони.

У час глобального економічного спаду механізм збільшення доходів стане суттєвим рішенням для багатьох урядів, особливо якщо він сприятиме зменшенню забруднення. Варто також розглянути можливість поступового згортання субсидій для викопних видів палива.

Якщо все буде реалізовано правильно, тарифікація вуглецевих викидів може отримати широку політичну підтримку. Важливо поєднувати її з іншими ініціативами та витратами на підтримку соціальних проектів, забезпечивши справедливий перехід для тих працівників і спільнот, які найбільше постраждають від таких змін.

Це стало значною проблемою у Франції, коли спроба підвищити податки на паливо у 2018 році призвела до масових протестів "жовтих жилетів". Конкретний контекст важливий: тарифікацію вуглецевих викидів можна ввести успішно, якщо забезпечити компенсації для домогосподарств з низьким рівнем доходів.

Скептики вважають, що впровадження податків на вуглецеві викиди в одній країні призведе до "переміщення" робочих місць і капіталу в інші.

Проте недавнє дослідження Коаліції лідерів з тарифікації вуглецевих викидів, підтримане Міжнародною торговою палатою, не наводить доказів на підтвердження цієї тези. На справді, досвід країн, що запровадили цю практику, свідчить про те, що це сприяє розвитку нових секторальних економік.

Тарифікація вуглецевих викидів є потужним інструментом у боротьбі з кліматичними змінами. Податок на викиди вуглецю варто вводити. Однак для успіху цього процесу країнам важливо співпрацювати з суспільством, вибираючи моделі та правильно використовуючи доходи, захищаючи мир, допомагаючи працівникам, винятками уникнення жорсткої економії, зменшуючи загрози для здоров'я, викликані забрудненням повітря та впливом викопних видів пального.

Перехід до справедливого й успішного майбутнього можливий, і він починається із усвідомлення справжньої вартості забруднення навколишнього середовища, в якому ми живемо.

ГЕЛЕН МАУНТФОРД, віце-президентка Інституту мирових ресурсів (World Resources Institute)

Переклад «Української енергетики»

Теги:вуглецеві викидидекарбонізаціяПоділитись