Хто впливає на ціни вугілля з державних шахт, підвищуючи їх до рівня "Роттердам+"?

14 лютого 2018

З січня 2018 року Національний регулятор знову збільшив тарифи на електроенергію для бізнесу на 8–11%. У квітні планується нове підвищення на 7–15%. Прямий результат цього для кожної родини в Україні — підвищення ціни на всі товари і послуги.

Ціна на електроенергію для підприємств, в свою чергу, залежить від рівня цін на неї на оптовому ринку, де більше 85% становить частка оптово-ринкової ціни (ОРЦ) електрики. На рівень ОРЦ впливають структура ринку генерації електроенергії та тарифи різних видів генерації: атомної, теплової, відновлюваних джерел тощо.

Електрична енергія, отримана від ТЕС, займає друге місце за обсягами продажу в енергосистемі після АЕС та є найдорожчою в ринку. У весняний період 2015 року тариф на теплову генерацію становив 80 копійок, тоді як середній тариф за 2017 рік — 1,6 грн, що на 100% більше. Значна частина цього зростання пов'язана з введенням відомої формули "Роттердам +", про яку рекомендую дізнатися більше.

Компанія ДТЕК Ріната Ахметова володіє приблизно 80% ринку теплової генерації та понад 85% ринку видобутку вугілля. Інші 15% видобутку вугільної продукції належать державним та деяким приватним шахтам. Значну кількість вугілля ДТЕК реалізує "внутрішньо для себе", а невеликий обсяг час від часу купує ПАТ "Центренерго" за ціною, яка дивним чином співпадає з ціною ДП "Держвуглепостач" (державних шахт). А про те, як формується ціна на вугілля для державних шахт, яка поряд із формулою "Роттердам+", спричиняє підвищення цін на всі товари в Україні, йдеться далі.

Індикативна ціна вугілля для державних вугледобувних підприємств визначається (тобто – установлюється) Міністерством енергетики та вугільної промисловості. Визначити юридичний статус цього документа тяжко, але суть у тому, що міністр затверджує рішення наради.

Хочу наголосити на рішенні від 26 жовтня 2017 року, яким збільшилася ціна з 2200 грн/тонну до 2425 грн/тонну, і окремо хочу звернути увагу на того, хто приймав це рішення і що було його обґрунтуванням.

Нагадую, що державні шахти на підконтрольній Україні території видобувають лише вугілля марки "Г" (газове). Отже, учасники наради — це представники Міненерго, ДП "Держвуглепостач" (жодного конфлікту інтересів тут не помітно?), ДТЕК (який контролює 85% видобутку і 80% генерації — очевидно, нейтральний арбітр...), ТЕЦ (частина з яких працює на антрациті та активно імпортує його з Росії) і на завершення: "Донбасенерго" — яке працює виключно на російському антрациті. ПАТ "Центренерго" на зустрічі не було. Отже, колегіально було вирішено питання ціни на вугілля газової групи для державних шахт.

Тепер про обґрунтування.

Мені б дуже хотілося почути виступ міністра щодо стану на ринку енергетичного вугілля. Однак у протоколі є три причини:

1) зростання котирувань. Якщо мова йде про нашу біржу (переговори відбувалися влітку), то так, але в умовах монополії це відбулося через зрозумілі причини: ціна зросла за кордоном, але наше вугілля непридатне для експорту через високий вміст сірки. Особливо дивно, що міністр постійно скаржиться на несправедливість прив’язки ціни на українське вугілля до імпортної формули "Роттердам+";

2) вартість вугілля з ПАР — 100 дол. США. А чи хтось реально привозив вугілля марки "Г" з ПАР?

3) ціна американського вугілля — 97-110 дол. США.

Відкриваємо митні декларації на вугілля марки "Г" від ПАТ "Центренерго" та ДТЕК. Ділимо ціну на обсяг, коригуємо до калорійності 5200 (вугілля з українських шахт). Отримуємо вартість 74,25 доларів у ПАТ "Центренерго" і 86,8 доларів у ДТЕК за курсом 26,9 грн/дол. Це може вважатися дисконтом через високий вміст сірки. Якби сірка становила менше 1,5%, то ціна ПАТ "Центренерго" підвищилася б на 9%, а у ДТЕК — на 20% (не забуваємо, що ДТЕК залишає близько 30 доларів/тону в своїй швейцарській компанії DTEK Trading SA). Але вже те, що було завезено, те й залишилося. Можливо, додати вартість доставки та перевалки. Як міністерство отримало цифри 97-110 доларів — залишається загадкою. Але скільки всього було імпорту марки "Г"? 3-5%? Все решта — це власний видобуток.

Отже, обґрунтування виглядає дивно. Колись під час зустрічей "Разом проти корупції" міністр запевняв, що буде визначати ціни на вугілля державних шахт на рівні тарифних (тобто "Роттердам+"). Якщо тариф дозволяє, то чому б і ні? Краще підтримувати шахтарів, ніж генерацію.

Чи допоміг "роттердамський" тариф державним шахтам — це тема для окремого великого дослідження. Але якщо рішення політичне — навіщо обґрунтовувати його такими незграбними аргументами?

Чи планується найближчим часом ще одне підвищення цін на вугілля з державних шахт? Це цілком ймовірно, адже зараз "роттердамська" ціна у тарифі становить близько 2500 грн/тонну. Але існує один нюанс: під час біржових торгів 30 січня ціна склала 2400 грн/тонну, навіть за наявності тільки одного учасника. Наступні торги заплановані на березень.

Зрозуміло одне: замість того, щоб вимагати зміни в методиці "Роттердам+" (яка колись була узгоджена Міненерго), міністерство штучно підвищує ціни без будь-яких покращень для шахтарів, які чекають на зарплату з листопада.

Автор: Тетяна БойкоТеги:Поділитись