Хто заперечує проти лічильників?

28 травня 2020

“Українська енергетика” виявила причини, чому більше мільйона українців не мають можливості адекватно платити за спожитий газ

Споживачі повинні здійснювати оплату за газ виключно на основі показань індивідуальних лічильників. Це європейська вимога стосовно комерційного обліку газу, і тому Україна зобов'язалася забезпечити ними всіх споживачів. Це має бути безкоштовно, оскільки витрати на встановлення вже закладені в тарифі, тим самим споживачі їх вже покривають. Проте, пройшло вже дев’ять (!) років з моменту, коли Закон України “Про забезпечення комерційного обліку природного газу” набрав чинності, і програма безкоштовного встановлення лічильників стартувала, але більше мільйона споживачів все ще не мають індивідуальних приладів обліку.

Лічильники купуються і встановлюються за рахунок абонентів, які щомісяця (!) сплачують операторам мереж...

Стан з обліком

“В Україні є три категорії споживачів газу, – пояснює Тетяна Бойко, координаторка житлово-комунальних та енергетичних програм мережі "Опора". – Першу категорію складають ті, хто використовує блакитне паливо комплексно (в квартирах і приватних будинках, у тому числі для опалення). Вони на 100% оснащені газовими лічильниками (за інвестиційною програмою облгазів, що діяла до 1 січня 2012 року). Другу категорію формують споживачі, які користуються газом для приготування їжі та нагріву води. Вони також практично на 100% забезпечені лічильниками (за програмою, що діяла до 1 січня 2016 року). Третя категорія, найбільш проблемна – це ті, хто використовує газ у найменших обсягах – лише для приготування їжі, тобто для плити. Програма встановлення лічильників для них триватиме до 1 січня 2021 року”.

Якщо до цієї дати споживач не дасть згоди на встановлення лічильника в рамках програми або не встановить його за власний рахунок, то, відповідно до Закону “Про комерційний облік природного газу”, газопостачання йому буде припинено.

Директор з досліджень DiXi Group Роман Ніцович вважає, що проблема із встановленням лічильників стосується обмеженої кількості операторів газорозподільних мереж, які функціонують у великих містах-мільйонниках. Саме там в багатоквартирних будинках мешкає чимало абонентів без обліку, які споживають незначні обсяги газу.

“За нашими даними (ми проводили аналіз серед 24 газорозподільних компаній), на початку цього року близько 1,3 мільйона домогосподарств не було забезпечено індивідуальними приладами обліку газу, – розповідає Денис Сенектутов, голова Асоціації газового ринку України. – В основному це стосується багатоповерхівок. Але якщо від цієї кількості відняти абонентів з загальнобудинковими лічильниками газу, то залишиться приблизно 800 тисяч сімей без індивідуального обліку”.

Де фінанси на облік?

Основна причина, чому більше мільйона сімей не мають газових лічильників – це нестача коштів на їх закупівлю та встановлення. Згідно з законом передбачені різні джерела фінансування. “Серед них – кошти з тарифу на розподіл газу, державного бюджету та інші, не заборонені законодавством, – зазначає Роман Ніцович. – Наприклад, це могут бути кредити та інша фінансова підтримка. Однак з державного бюджету такі кошти не виділяються, оскільки для цього немає відповідних програм”. Щодо інших джерел, експерт додає, що минулого року існувала спроба покласти обов'язок фінансування купівлі та встановлення газових лічильників на “Нафтогаз”. Було навіть доручення Міністерству фінансів розглянути фінансовий план компанії на ці цілі. План на 2019 рік був затверджений у грудні минулого року. Але результати цієї роботи не дали результатів. 

“На практиці основним джерелом фінансування для встановлення комерційного обліку газу побутовим споживачам зараз є тариф на розподіл природного газу в межах витрат, закладених НКРЕКП, – зазначає Денис Сенектутов. – Жодних спеціальних субвенцій або державних програм не проводилось і не проводяться. Крім того, останніми змінами, які продовжували термін встановлення газових лічильників у 2018, виключили кошти місцевих бюджетів як джерело фінансування цих робіт. Таким чином, усі лічильники встановлювалися за рахунок газорозподільних підприємств на основі фінансування, затвердженого Комісією”.

Згідно зі звітом НКРЕКП, на 2020 рік у тарифі та інвестиційних програмах облгазів заплановано встановлення близько 126 730 індивідуальних лічильників газу для населення.

На ділі, лічильники купують і встановлюють за кошти абонентів, які щомісяця (!) сплачують мережевим операторам. Ситуація виглядає ще більш несправедливою, коли одні споживачі вже отримали індивідуальні лічильники газу і платять лише за спожите, тоді як інші – ні, і вони переплачують, адже їм нарахування здійснюються за загальнобудинковими лічильниками або відповідно до норм споживання.

“Регулятор затверджував облгазам (ізгодом – газорозподільним компаніям) інвестиційні програми, в яких навіть зазначено, до яких будинків мають бути встановлені лічильники. Наприклад, “Херсонгаз” виконав свої зобов’язання – встановив індивідуальні лічильники газу своїм абонентам, тому до цього підприємства немає жодних претензій”, – констатує Тетяна Бойко. Однак в інших містах, особливо в великих (Київ, Харків тощо), програми зі встановлення індивідуальних приладів обліку досі не були виконані. Таким чином, там, хоча і мешкає багато абонентів, вже минуло стільки часу з моменту початку встановлення лічильників, що необхідну суму для цього можна було накопичити. Отже, в чому ж сутність проблеми?

Оскільки регулятор з 2015 року дозволив установку загальнобудинкових лічильників, облгази втратили інтерес до встановлення індивідуальних”, – впевнена експертка.  

Кожна газорозподільна компанія віддавна повинна була встановити лічильники для всіх споживачів, але оскільки цього не сталося, і НКРЕКП наклала штраф на кілька компаній за невиконання інвестиційних програм, виникає підозра, що власники газорозподільних підприємств, можливо, роками використовували кошти не за призначенням.
 
“Тим не менш, для справедливості варто зазначити, що відповідно до рішень 2014, 2015 років,  тарифи на газ були підвищені, але тарифи на розподіл газу залишилися на тому ж рівні, – каже Тетяна Бойко. – В результаті зросли ціни (як на лічильники, так і на роботи), тому більшість облгазів не встигло виконати свої зобов’язання”.

Що сталося далі? Представники Асоціації газового ринку України відзначають, що НКРЕКП протягом чотирьох років (з 2016 року) не переглядала тариф, тому не дивно, що відповідно до коштів, закладених у тарифах операторів ГРС, на 2020 рік передбачено лише встановлення приблизно 100 тисяч лічильників. Цей факт свідчить про те, що взяті раніше зобов’язання забезпечити всіх споживачів індивідуальними лічильниками газу не будуть виконані до 2021 року.

“Ясно, що коштів, закладених у тарифі, недостатньо для повного покриття індивідуальним обліком населення. Тим більше, що надходження, які отримували облгази в попередні роки, зменшились через падіння обсягів споживання газу. А також зросли інші витрати операторів (зарплати, утримання ремонтних бригад тощо) ", – вважає Роман Ніцович.

Загальнобудинкові замість індивідуальних

Лише один факт свідчить про те, що газорозподільні компанії не виконали ухвалений у 2011 році Закон “Про комерційний облік природного газу”, який передбачав встановлення індивідуальних лічильників у всіх помешканнях українців до 2018 року. Щоб вирішити цю проблему, на думку експерта з питань ЖКГ Олександра Сергієнка, керівники облгазів вирішили скористатися хитрістю та через НКРЕКП заснували Кодекс газорозподільних систем, що дозволяє встановлювати загальнобудинкові лічильники замість індивідуальних.

Тетяна Бойко підтримує думку, що це рішення було прийнято для уникнення підвищення тарифів, адже зростання цін на газ завжди викликало серйозне занепокоєння серед населення і використовувалося як важелі в політичних кампаніях.

Проте, на думку експертки, це рішення порушує основний принцип, що закладений у всіх європейських документах — споживач повинен платити тільки за фактично спожите. Адже очевидно, що обсяги споживання газу різними сім’ями можуть суттєво варіюватися, оскільки хтось використовує газ лише для приготування ранкової кави, а інші готують їжу вдома постійно. “Якщо врахувати необліковане споживання, включаючи можливі підключення з боку третіх осіб чи бізнесу, то ситуація стає ще більш заплутаною, – зазначає Тетяна Бойко. – Це свідчить про те, що загальнобудинкові лічильники не підходять для таких будинків. Рішення про їх установлення було невірним. Це не є справедливий облік. Це суперечить нашим зобов'язанням перед європейською спільнотою. І головне, це не той облік, який змінить ставлення до енергоспоживання, адже порушено головний принцип, і споживачу не зрозуміло, за що він платить”.

“Це рішення не враховує інтересів побутових споживачів, які через тариф фактично оплатили встановлення індивідуальних приладів обліку. А Верховна Рада, замість того щоб примусити облгази виконати свої зобов’язання, перенесла термін установлення індивідуальних лічильників до 1 січня 2021 року, – каже Олександр Сергієнко. – Проте, цілком вірогідно, що термін ще раз перенесуть”.

“Після завершення програми встановлення загальнобудинкових лічильників газу до закону України про комерційний облік природного газу були внесені уточнення – встановлення загальнобудинкових лічильників газу можливе лише за згодою співвласників багатоквартирних будинків. Нині ліцензіати - оператори ГРМ не займаються встановленням загальнобудинкових лічильників газу”, – зазначає Денис Сенектутов.Завдання облгазів – довстановити лічильники у ті будинки, де вони вже здебільшого встановлені...

Економія, що часом призводить до маніпуляцій

Звісно, газорозподільні компанії, які раніше встановлювали будинкові лічильники газу, суттєво заощадили, адже замість сотень індивідуальних на будинок встановлювали один. Більш того, відсутність повного обліку завжди створює можливості для маніпуляцій та застосування різних схем.

Не дивно, що екс-член НКРЕКП з нафтогазового сектору Юрій Голляк у своїй статті для “НВ” назвав рішення про встановлення загальнобудинкових лічильників найбільшою газовою аферою 2015 року.

“На сьогоднішній день неповний комерційний облік справді дозволяє проводити різні маніпуляції. Обліковані обсяги газу, призначені для населення, теоретично можуть бути перепродані підприємствам. Хоча зараз, коли у нас фактично злилися регульовані та ринкові ціни, таких маніпуляцій, нібито, не мало б бути, проте ми не можемо бути впевнені, що їх немає, адже 100% комерційного обліку газу не існує”, – каже Роман Ніцович.

А як бути людям, які мешкають в будинках з вже встановленими загальнобудинковими лічильниками? “На сьогодні є рішення судів щодо того, що, якщо споживач не хоче, то він зможе оскаржити, що це незаконно, – каже Тетяна Бойко. – Але питання в тому, скільки часу, зусиль і грошей на це витратить людина”. Регулятор не реагує на такі випадки, хоча розрахунки за загальнобудинковими лічильниками є незаконними. Але всі розуміють, що дотримання норм закону і встановлення індивідуальних лічильників без змін і спеціальних програм до наступного року – це нереально, вважає експертка. Тому, на її думку, завдання облгазів – довстановити лічильники в ті будинки, де вони вже переважно встановлені. Після цього індивідуальні газові лічильники повинні бути встановлені там, де взагалі немає обліку, а вже зрештою їх встановлюватимуть у будинки з загальнобудинковими лічильниками.

Судові процеси

В Україні склалася певна правова колізія. З одного боку, прийнято Закон “Про житлово-комунальні послуги”, який чітко зазначає, що комерційний облік у багатоквартирних будинках повинен бути індивідуальним. Фактично те саме говорить Закон “Про забезпечення комерційного обліку природного газу”. З іншого боку, існує Кодекс ГРМ (документ нижчого рівня), який, по суті, каже: лічильник, який встановлений, те й слугує для розрахунків.

“Олії у вогонь підлито тим, що до закону про забезпечення обліку газу 2017 року внесені зміни, які дозволяють встановлення загальнобудинкових лічильників лише за згодою співвласників, – зазначає Тетяна Бойко. – У цьому документі не сказано, що за таким лічильником можуть здійснюватись розрахунки, але краще б було, якби документ взагалі не згадав про загальнобудинкові лічильники. Чому він з'явився? Бо облгази всупереч нормам вищого законодавства, без згоди співвласників (що є порушенням прав власності) приходили та просто встановлювали ці лічильники. Були випадки, коли співвласники викликали поліцію, і тоді прилад не встановлювася, але це не вирішувало проблему обліку“.

Про протизаконність встановлення загальнобудинкових лічильників замість індивідуальних свідчать результати судових справ. Наприклад, за позовами мешканців до ПАТ “Криворіжгаз”, який відмовився встановлювати індивідуальні лічильники. 7 листопада 2018 року Велика Палата Верховного Суду постановила, що ПАТ “Криворіжгаз” зобов’язане встановити в квартирах позивачів лічильники газу, бо це було передбачено інвестиційною програмою підприємства. А також зняття показань загальнобудинкового вузла обліку газу шляхом укладення відповідного договору було визнано таким, що суперечить вимогам ст. 6 Закону України № 3533-VI.

Пізніше закон про комерційний облік газу ще раз підкреслив, що всім побутовим споживачам слід ставити індивідуальні лічильники та визначив терміни. Зокрема в законі зазначено, що до 1 січня 2021 року у всіх абонентів, що використовують газ для плити, мають бути встановлені індивідуальні лічильники.

“Комісія щодо загальнобудинкових лічильників дотримується думки, що інвестиційні програми у цій частині виконані, і споживачі мають комерційний облік. Тож зараз у тарифі виділяються кошти на споживачів, які не мають жодного обліку та споживають газ за нормами споживання. Це означає, що на 2020 рік дефіцит лічильників у тарифах операторів ГРС обчислюється, за нашими даними по 24-х операторах, в близько 680 тисяч лічильників“, – говорить Денис Сенектутов.

Про норми споживання

За підрахунками АГРУ, без комерційного обліку залишаються до мільйона абонентів (без урахування будинків з загальнобудинковими лічильниками). Усі ці часи плату за газ для вказаних абонентів нараховують по так званих нормах споживання.
“Це величина, визначена на одну людину постановами Кабінету міністрів“, – пояснює Денис Сенектутов. За його словами, нормативи встановлені на заниженому рівні, тому різниця між газом, спожитим абонентом, і заниженою нормою споживання є проблемою як для ГРС, так і для ГТС.
“Ця різниця, по суті, є небалансом, вона не забезпечена фінансовими коштами. Тариф не враховує такі втрати. Це значна сума для всіх операторів ГРС, особливо там, де немає облікових приладів. І оскільки це не забезпечено грошима, виникає проблема боргових зобов’язань між операторами ГРС і ГТС. Ми знаємо, що є проект змін норм споживання, оснований на статистичних дослідженнях 20 операторів ГРС (за три опалювальні та міжопалювальні сезони) з використанням даних будинкових лічильників. Зараз під час карантину оператори стверджують, що згідно з даними цих лічильників споживання газу зросло. Таким чином, там, де немає лічильників, у операторів ГРС ще більше витрат, які належать їм без джерела покриття. Асоціація закликає уряд ухвалити постанову про внесення змін до норм споживання з метою уникнення значних боргів, які можуть виникнути у операторів ГРС перед оператором ГТС через цю вимушену проблему“.
Нещодавно Міністерство енергетики оприлюднило проект нової постанови “Деякі питання споживання природного газу побутовими споживачами”, яка фактично передбачає збільшення нормативів. Однак, на думку Тетяни Бойко, це лише ще один проект, яким облгази намагаються легалізувати ту норму, яку вони хочуть мати. “Якщо ці нормативи будуть ухвалені, то в облгазів не залишиться ніяких стимулів для встановлення індивідуальних лічильників і виконання своїх інвестиційних зобов’язань. Тому вони навряд чи цим зацікавляться”, – вважає вона. На думку Романа Ніцовича, норми можуть як стимулювати, так і демотивувати, адже їх наявність дозволяє споживачам споживати багато газу і не бути зацікавленими в установленні лічильника за свій рахунок, оскільки це може коштувати 2-3 тисячі гривень. Тож, якщо у споживачів лише плита і вони не використовують газ для опалення, у них немає спонук до встановлення індивідуального обліку.Необхідний механізм компенсації для випадків, коли людина встановлює лічильник за свої кошти...

Що робити?

На своєму сайті Міністерство енергетики розмістило для обговорення проект закону про внесення змін до закону щодо комерційного обліку газу. “У документі пропонується розширити джерела фінансування установлення лічильників, включивши кошти місцевих бюджетів, – стверджує Роман Ніцович. – Ідея полягає в тому, щоб міста безпосередньо підтримували людей у купівлі лічильників за спеціальними програмами або пільговими кредитами. Також у проєкті передбачається перегляд термінів забезпечення споживачів лічильниками, оскільки очевидно, що до 1 січня 2021 року цього не вдасться зробити, бо до цього терміну залишилося всього сім місяців“. Однак, експерт підкреслює, що лічильники можуть встановлювати не лише газорозподільні підприємства, а й інші компанії, які мають відповідну сертифікацію. Хоча в цьому випадку постановка лічильника на облік відбувається в облгазі.

Крім того, в законопроекті пропонується розширити державні та місцеві програми для малозабезпечених – передусім тих, хто отримує субсидії. “Взагалі це позитивно, але, на мою думку, такі програми потрібно поширити на всіх, – вважає Тетяна Бойко. – адже більше навантаження несуть ті люди, які працюють, а не ті, хто отримують субсидії“.

Отже, перший варіант – встановити лічильники за рахунок інвестиційної програми облгазу. Другий, на думку Тетяни Бойко, на сьогодні фактично єдиний реальний шлях – купити і встановити лічильник за свої кошти. “Закон говорить, що в цьому випадку вам компенсують витрати протягом певного часу. Проте, термін компенсації поки що не зазначено, оскільки механізм розроблений не було“.

Вона також відзначила, що доцільно поширити “теплі кредити” на встановлення газових лічильників. При цьому була згадка про успішний пілотний проект з НКРЕКП, коли мешканці будинків встановлювали лічильники на умовах співфінансування. Люди висловили готовність заплатити 50% вартості і чекати на компенсацію, регулятор погодився з цим і вніс зміни до інвестиційних програм. Таким чином, мешканці купували лічильники за свої кошти, а облгази їх встановлювали. “Звичайно, потрібен механізм компенсації для випадків, коли людина встановлює лічильник за власний рахунок“, – додує Тетяна Бойко.

Як вибрати необхідний лічильникВ якості індивідуальних сьогодні можна встановлювати мембранні чи роторні лічильники. Вони мають свій типорозмір, тобто номінальну пропускну здатність – 1,6; 2,5; 4; 6; 10.Правильний підбір лічильника повинен здійснювати фахівець (представник оператора ГРМ) залежно від витрат газу (вказані у паспорті кожного газового приладу і залежать від його потужності).Газові плити зазвичай споживають 1,2 - 1,5 куб.м/год, тому для квартир, де газ використовують лише для приготування їжі, достатньо лічильника типорозміру G1,6.Газові проточні водонагрівачі (колонки) споживають 1,5-3 куб.м/год. Опалювальні прилади (залежно від теплової потужності) – 0,9-6 куб.м/год.Важливо пам’ятати, що оператор ГРМ не має права нав’язувати споживачу лічильник конкретної марки і типу, оскільки це є порушенням Ліцензійних умов.
 

Світлана Олійник спеціально для “Української енергетики“Теги:Поділитись