Війна, відновлення та реформи: можливості чи складнощі?

12 грудня 2022

Вже сьогодні необхідно почати підготовку до повоєнного відновлення та модернізації інфраструктури на основі екологічних стандартів.

Існують різні думки щодо тривалості та термінів закінчення війни. Для того, щоб мати змогу будувати майбутнє, треба не лише підвищувати обороноздатність, але й починати планувати повоєнне відновлення. З іншого боку, важливою частиною стійкого розвитку є екологічне відновлення, основою якого є структурні реформи.

Екологічне відновлення – це відповідні принципи
 

Кожна криза може стати можливістю, а війна теж є кризою. У нас є можливість створити нову сучасну інфраструктуру відповідно до екологічних вимог, модернізувати пошкоджені енергетичні об'єкти, але на цьому шляху є чимало складнощів. Частина потужностей знищена повністю та не підлягає відновленню, їх потрібно зводити з нуля. Багато підприємств перемістили виробництво або мають намір зробити це незабаром. Харчування за межами України фактично означає втрату промислових потужностей, але це не єдина проблема.

Суть в тому, що екологічне відновлення — це не лише технології, дружні до природи, але й відповідні правила гри. Основні ідеї та концепції такого відновлення України включають повноцінні судову та антикорупційну реформи, а також реформу публічних фінансів. Ці ключові реформи вимагають особливої уваги, адже їх елементи входять до рекомендацій, які потрібно виконати, аби розпочати переговори про європейське членство. Нещодавно опубліковано стан виконання цих рекомендацій. Однак експертна спільнота оцінює його більш скептично, хоча й визнає, що прогрес цілком прийнятний (оскільки пройшло небагато часу).

Звичайно, слід враховувати вплив війни. Експертні оцінки ґрунтуються на тих даних, які доступні, а війна часто ускладнює забезпечення прозорості всіх процесів реформ. Остаточне рішення з цього питання має ухвалити Європейська Комісія у рамках переговорного процесу про вступ до Європейського Союзу, до якого прагне український уряд.

Втрата прозорості може відволікти від реформ, адже війна вплине на роботу на різних рівнях та у різних секторах. Ми спостерігаємо обмеження у доступі до різноманітних даних у сферах енергетики та охорони навколишнього середовища. Висновки українських експертів щодо виконання рекомендацій також є наслідком цього. З одного боку, конкурси на посади стали непрозорими, і громадськість не має можливості перевіряти їхню чесність. З другого боку, органи влади перестали публікувати багато інформації та закрили доступ до кількох реєстрів, що фактично ускладнює участь громадянського суспільства у публічних процесах, таких як консультації у сфері екологічного впливу.

Законодавством передбачені певні обмеження прав людини під час воєнного стану, які визначені у відповідному указі президента та не повинні суперечити статті Конституції України. Неприємно відзначити, що до цього переліку не увійшли обмеження на доступ до інформації про стан довкілля, гарантовані статтею Конституції. Цей чинник безумовно потрібно враховувати, але зловживати ним не повинно бути дозволено. Наприклад, у галузі енергетики ми детально досліджуємо це питання та готуємо рекомендації щодо даних, які має сенс закрити під час війни, а які можуть бути опубліковані без затримки.

Бюджет залежить від міжнародної допомоги
 

Які перспективи для відновлення бізнесу і яким чином? Це складне питання. Розмови про екологічне відновлення часто обмежуються думкою, що відновлення інфраструктурних та промислових об’єктів у формі, що існувала до пошкоджень, не є доцільним. Ми також підкреслюємо, що відновлення промислових потужностей на базі старих технологій у нинішніх умовах не є ефективним. Зокрема, українська промисловість все ще зіткнеться з викликами "вуглецевого мита" і має відповідати стандартам ЄС.

Тим не менше, вже зараз варто шукати рішення: хто має забезпечити це відновлення, яким чином його реалізувати і хто має його фінансувати (оскільки нові технології є дорогими). Наприклад, реформа запобігання забрудненню – одна з найскладніших в реалізації, і Верховна Рада ще не ухвалила відповідний законопроєкт, хоча він перебуває на розгляді. Це є критичним для екологічного відновлення, оскільки передбачає модернізацію енергетичного, промислового, аграрного та інших секторів, застосування найкращих доступних технологій для зменшення викидів забруднюючих речовин і парникових газів.

Окремою проблемою є відновлення інфраструктури та потужностей, які належать державі та муніципалітетам. Обмежене міжнародне фінансування слід використовувати для підтримки проектів, що відповідають не лише економічним, а й екологічним критеріям. Крім того, для цієї інфраструктури, зокрема комунальної, існує безліч проблем, що накопичилися ще до війни: неефективний та екологонедружній громадський транспорт; енергоємні будівлі; застаріла інфраструктура; відсутність системи управління відходами; неефективні тарифи та субсидії. Ці проблеми потребують не лише фінансування, а й структурних реформ, які й у мирний час були складними, а під час війни їх реалізація ускладнюється через жорсткі регуляції в енергетичній і газовій сферах, замороження тарифів та інші кризові рішення.

Що робити, якщо бюджет залежить від іноземної підтримки? Війна не тільки забирає життя, але й обходиться дорого. Значна частина державного бюджету України на 2023 рік піде на оборону (18,2% ВВП), а військові витрати стануть найвагомішими у структурі витрат. При цьому більшість доходів бюджету складаються з трьох основних джерел: ПДВ на вироблені та імпортовані товари, гранти та фінансування (боргові операції, доходи від приватизації). Така ситуація, незважаючи на відносну фінансову стабільність, примушує задуматися про залежність від зовнішньої допомоги. На жаль, сумніви в необхідності такого фінансування неможливі.

Перше, що спадає на думку, це відновлення діяльності "бюджетоутворюючих" секторів ( промисловість, сільське господарство, транспорт та ін.). Парадокс полягає в тому, що ці сектори в Україні є найбільшими джерелами забруднення. Відновлення їх роботи необхідно проводити на основі модернізованого обладнання, що є дорогим.

Необхідні реформи
 

Отже, важко сподіватися, що екологічне відновлення України відбудеться самостійно. Так, певні компанії зможуть відновити свої потужності на нових приладах, орієнтуючись на ринки ЄС, але деякі не зможуть або не вважатимуть це економічно доцільним. Дана ситуація вимагає активності держави у формі комбінації фінансових інструментів і законодавчих вимог до екомодернізації. Інакше питання екологічного відновлення залишиться лише на папері. Вирішенням могло б стати диверсифікація економіки, з акцентом на ринок послуг і "економіку знань" замість важкої промисловості. Однак це не відповідає на питання про те, що робити із застарілою енергетичною та комунальною інфраструктурою, яка залишиться необхідною для задоволення життєвих потреб населення.

Уявімо, що мрія мільйонів українців – завершення війни з перемогою – стала реальністю. Що далі? Очевидно, що країна отримає безпрецедентну підтримку, як і результати цієї війни та цілі відновлення. Жодна енергетична система не зазнавала таких жорстоких атак, як українська, і жодна країна не прагнула до членства в ЄС під вогнем російських ракет. Але жодні "плани Маршалла" не зможуть реалізуватись без проведення реформ. Практично не існує жодного сектора, який би потребував лише фінансових ресурсів для відновлення. Навпаки, для екологічного відновлення та сталого розвитку країни потрібні судова та антикорупційна реформи, зростання прозорості, запобігнення забрудненню, належна системи комунального господарства, конкурентні ринки та чесне формування тарифів тощо. Їх не варто відкладати на час війни, адже вони критично важливі для нашого майбутнього.

Нам слід вже зараз навчитися менше покладатися на зовнішню допомогу, хоча вона необхідна на даному етапі, та планувати зміцнення оборони, стійкість критичної інфраструктури та охорону довкілля після війни, зокрема, відновлення природних ресурсів. Незважаючи на те, що зараз триває війна, важливо вже думати про життя після неї. Часу для роздумів в майбутньому не буде. Після цього залишиться лише величезний обсяг роботи. 

Ольга Полуніна,
менеджер сталого розвитку аналітичного центру DiXi Group

ЧИТАЙТЕ ТАКОЖ:

Теги:відновлювані джерелаенергетичні реформидовкілляПоділитись