Відкриті контракти у видобувному секторі. Що далі?

24 січня 2022

Як заохотити українців стати активними і кваліфікованими учасниками обговорення щодо суспільно вигідного та ефективного управління природними ресурсами, міркує президентка DiXi Group Олена Павленко

16 грудня 2021 року Верховна Рада ухвалила закон, який покликаний підвищити прозорість видобувного сектора України, поставивши її в один ряд з країнами, що використовують найкращі світові практики: Мексика, Нідерланди, Німеччина, Великобританія, Монголія та ін. Новий закон вимагає, щоб угоди на видобуток корисних копалин загальнодержавного значення були відкритими, тобто уряд зобов'язаний публікувати їх копії з усіма додатками на сайтах відповідних державних органів. Тепер українці, які є власниками надр, зможуть краще усвідомлювати, як використовуються їхні ресурси і як компанії та уряд ними керують.

Процес впровадження прозорості у видобувному секторі України

Забезпечення прозорого управління видобувним сектором в Україні вимагало більше 10 років зусиль. Цей результат став можливим завдяки співпраці всіх сторін: компаній, громадських організацій, державних структур (разом з дев'ятьма міністрами енергетики, які змінювались на посаді). Впровадження відкритих контрактів у видобувному секторі України демонструє, як особистості могли змінити історію, а не просто відбулись події. Кожен із залучених вніс свій вклад через час, знання, ідеї, ресурси і віру в успіх.

Це також показує, що в процесі реформування не завжди є "біле" і "чорне", "погане" і "добре". Іноді підтримка ініціативи може відсутня на рівні керівництва, але знайдеться на рівні менеджерів, які можуть донести правильні аргументи до керівників. Ситуація аналогічна й з урядом. Навіть якщо деякі високопосадовці не зацікавлені у змінах, це не означає, що все міністерство є "поганим", і не слід оголошувати "війну" всій міністерській вертикалі. У процесі реформування видобувного сектора нас активно підтримували багато співробітників різних міністерств, які в результаті стали "кістяком" команди, що втілювала зміни на рівні уряду.

Впровадження відкритих контрактів також демонструє, що реформу впроваджують поступово. На початку, у 2013 році, Україна підписала міжнародний стандарт Ініціативи прозорості видобувних галузей, який передбачав здебільшого добровільне відкриття інформації з боку компаній і держави. Потім був прийнятий дуже важливий закон про відкриття даних лише в газовидобутку. На основі уроків з цього закону був підготовлений більш комплексний проект закону, що включав відкриття даних у всьому видобувному секторі і описував процедуру багатостороннього співробітництва компаній, держави та суспільства. Цей закон проходив підготовку і адвокацію протягом приблизно чотирьох років.

Прийняття рамкового закону не призвело до миттєвого його введення в дію. Реалізація затягнулася ще на два роки. У ході реалізації, за принципом "японських стежок", було розроблено третій законопроект, який врахував проблеми з виконанням стандарту EITI, а також запровадив нові вимоги: повне відкриття контрактів, врахування гендерних аспектів у звітності, підвищену увагу до екологічних питань у видобутку. Наразі українське законодавство у сфері прозорості та підзвітності можна вважати одним із найпрогресивніших у світі.

Що далі? Чому реалізовувалася ця реформа? Для чого вона потрібна всім нам, українським громадянам?

По-перше, доступ до інформації – це правило, що має діяти незалежно від того, хто займає посаду й які рішення ухвалює. Право на отримання необхідної інформації є правом кожного, і його слід забезпечити без зайвих зусиль, тривалих очікувань, прохань чи хабарів. Чим легше отримати дані про стан справ у секторі, тим об'єктивнішою буде оцінка з боку журналістів і громад, і тим складніше буде уряду маніпулювати думкою громадян. Всі ми прагнемо чесного і зрозумілого діалогу між владою і населенням, не так?

По-друге, відкриті контракти дають можливість оцінити ефективність дій уряду щодо управління надрами, які є власністю народу. Довгий час міжнародні компанії ухилялися від публікації угод у будь-якій країні, стверджуючи, що це шкодить їм у конкуренції з компаніями, що погоджуються на меншу відкритість, що веде до можливих схем відмивання грошей у контрактах на видобування. Однак згодом компанії усвідомили, що публікація контракту вигідніша в довгостроковій перспективі, оскільки допомагає захистити бізнес від публічних конфліктів та невдоволення громад.

По-третє, відкриті контакти та доступ до інформації дозволяють громадянам активніше брати участь у прийнятті рішень щодо екологічності, суспільної вигоди і ефективності управління природними ресурсами в своїй країні. Замість того, щоб боротися з урядом після виявлення корупції, з'являється шанс на запобігання їй. Маючи такий самий рівень інформації, як і уряд, люди можуть проводити незалежний моніторинг і надавати поради для покращення управління природними ресурсами, проте за умови, що у них є можливість діяти в межах демократичних інститутів та процедур.

Це ставить перед подальшою реформою видобувного сектору нову задачу: як забезпечити, щоб українці могли стати активними і професійними учасниками процесу обговорення майбутнього? Хто і як має їх навчати? Це може робитися в школах, які розповідають про ресурсний потенціал країни та важливість його ефективного управління, в університетах, що готують професійних геологів, менеджерів з державного управління, бізнес-спільноту для видобувного сектора. Медіа може сприяти трансформації даних, наданих державою, на об'єктивні та професійні матеріали, спрощуючи громадянам сприйняття складної інформації про видобувний сектор.

Можливо, всі зазначені сторони мають долучитися до виконання цього завдання. Лише тоді інформація, яка вже доступна, буде використана для аналізу політики, формулювання рекомендацій та запобігання корупції. Інструменти вже є, тепер потрібно більше тих, хто вміє ними користуватися.

Олена Павленко, президентка аналітичного центру DiXi Group

Теги: УРП відкритість ІПВГ EITIПоділитись