Куди призведе “бойлеризація” країни?

09 червня 2020

Розглядаємо, що вигідніше для споживачів, міст і держави: користуватися централізовано поданою гарячою водою або обігрівати холодну електрикою.

У нас в країні уже відбуваються традиційні весняно-літні гідравлічні випробування трубопроводів тепломереж. В результаті, частина українців залишиться без гарячої води на термін від двох тижнів і більше. Однак це не стосується тих, хто встановив бойлер. Багато людей оцінили його переваги і вирішили відмовитися від централізованого постачання. Але чи виявилося це вигідним у майбутньому? І як це рішення вплине на інших споживачів?

Шукаючи надійність, економію та якість

Залишитися без гарячої води, нехай навіть на кілька тижнів, не хоче ніхто. Готувати воду на газовій плиті й транспортувати її відрами у ванну для миття або до кухні для миття посуду займає багато часу і може призвести до опіків. На жаль, такі випадки стаються досить часто, особливо з маленькими дітьми. Щоб убезпечити себе або сім’ю, отримувати гарячу воду певної температури в потрібний момент і заощаджувати на дорогій централізованій гарячій воді, люди почали активно купувати бойлери.

“Люди зараз прагнуть заощадити, і я їх розумію, – говорить Святослав Павлюк, виконавчий директор Асоціації “Енергоефективні міста України”. – Вони шукають виходи, адже не існує довгострокової політики міста і держави. Люди не розуміють індикаторів. Тому, з точки зору особистої безпеки, вони обирають короткострокові рішення, щоб виграти тут і зараз.”

Рекомендують оптимізувати витрати на електроенергію за допомогою добового таймера, який може вмикати підігрів води за півгодини до ранкового будильника...

Переваги бойлера

За даними вибіркового дослідження житлових умов, проведеного Держстатом, у 2019 році гаряче водопостачання було в 47% сімей, тоді як електричними бойлерами користувалися близько 33% домогосподарств. Ми поспілкувалися з кількома з них і порівняли їх витрати на гарячу воду та електрику до і після встановлення бойлера. З бойлером щомісячна економія складала до 100 гривень. Однак витрати на гарячу воду в містах значно різняться, тому й витрати у різних споживачів також. Деякі люди вміють заощаджувати. Вони радять використовувати добовий таймер для налаштування підігріву води за півгодини до ранкового прокидання та за півгодини до повернення з роботи. У такому разі бойлер на 80 л, налаштований на 50°, може споживати лише близько 3 кВт·год електроенергії для підтримання температури. Якщо ж підігрівати воду в режимі 70-75&, але вмикати його таймером за годину до миття (на 2-3 години у будні та тричі на вихідні), лічильник буде фіксувати +90-100 кВт·год на місяць. Отже, використання бойлера є економічнішим, ніж централізоване гаряче водопостачання.

Проте слід зазначити, що в останні місяці ціни на газ значно знизилися, і деякі теплові компанії провели коригування тарифів після прийняття урядом постанови № 1082, яка дозволила коригувати ціни на тепло і гарячу воду пропорційно цінам на газ. В результаті гаряча вода подешевшала на 30% у деяких випадках. Наприклад, у лютому кияни заощадили 24% на гарячій воді, у березні – 29%, у квітні – 27%. А мешканцям Вінниці у квітні нарахували за гаряче водопостачання на 40,5% менше. Це означає, що власники електричних бойлерів тепер виходять “в нуль”, а іноді навіть “у мінус”, тому повертаються до централізованого гарячого водопостачання. Однак ненадовго, оскільки в травні розпочались гідравлічні випробування. Це означає, що у квартирах не буде гарячої води щонайменше два тижні.

З точки зору комфорту – бойлер кращий, а з точки зору логіки та розумності – в ньому немає сенсу...

“Ми максимально відтермінували відключення гарячої води під час жорстких карантинних обмежень і розпочали гідравлічні випробування після першого етапу послаблення карантину з 12 травня. Я розумію, що відсутність гарячої води – це дискомфорт. Однак проведення тестувань у літній період значно знижує кількість аварійних ситуацій узимку. Фахівці перевіряють міцність трубопроводів і виявляють їх слабкі місця”, – пояснив заступник голови КМДА Петро Пантелеєв. Отже, власники бойлерів знову виграють, хоч і тимчасово.

“Я провожу експеримент і поставив бойлер, адже не задоволений якістю послуг, адже в моєму помешканні може три місяці не бути гарячої води”, – пояснює Святослав Павлюк. Крім того, йому, як і багатьом іншим, не подобається, що для отримання централізованої гарячої води потрібно спочатку спустити багато холодної, перш ніж отримається тепла. А потім потрібно відкрутити холодну, щоб знайти комфортний температурний баланс. “Отже, бойлер забезпечує кращу якість послуги, адже дозволяє створити комфортні умови, – зазначає співрозмовник. – Проте, він не є найкращим рішенням, оскільки його використання пов'язане з додатковими ризиками і витратами, на які слід зважати.” Це стосується вартість бойлера і його встановлення, адже потрібно окремо прокладати трубопровід для підключення.

Середня вартість бойлера — 5-6 тисяч гривень, а встановлення коштує близько 1-1,5 тисячі. Крім того, експлуатація бойлера також потребує витрат. За ним потрібно слідкувати, час від часу розбирати, міняти магнієвий стержень (анод). Робити це можуть лише деякі споживачі, адже найчастіше потрібно викликати фахівця і платити йому 800-1000 грн. Таким чином, споживачі повинні платити й за обслуговування бойлера. Середній термін служби бойлера – близько 5 років, оскільки анод зношується, а бак корозійно пошкоджується й врешті-решт починає протікати.

Тому Святослав Павлюк вважає, що централізоване постачання гарячої води з точки зору безпеки є переважнішим, але має свої недоліки. Наприклад, важливо, як діють інші мешканці будинку: чи встановлюють вони додаткові батареї, теплі підлоги тощо. “Все це потрібно враховувати в кожному конкретному випадку. З точки зору комфорту – бойлер надає переваги, але розумно з огляду на логіку – його використання не виправдане,” – констатує Святослав Павлюк.

Масовий перехід на бойлери вбиває систему централізованого теплопостачання в частині гарячого водопостачання...

Наслідки “бойлеризації” водопостачання

Святослав Павлюк, виконавчий директор Асоціації “Енергоефективні міста України”, зазначає, що масовий відхід на використання бойлерів має свої наслідки. “Масовий перехід на бойлери вбиває систему централізованого теплопостачання й переводить споживання на електроенергію, яку для населення виробляють ТЕЦ. Наслідок цього – викидання тепла у річку, а електроенергію для бойлерів потрібно імпортувати з атомних станцій. Оскільки зараз електроенергія фактично дотується, можемо спостерігати, що на короткий термін вигідніше купити бойлер. Однак субсидії для населення не можуть тривати нескінченно, і, скоріш за все, ситуація зміниться після виборів, – вважає Святослав Павлюк.

“Бойлеризація” завдає шкоди центральній системі гарячого водопостачання, оскільки частина навантаження переходить з стояків на електронагрівання, - додає Андрій Туцький, спеціаліст з енергоменеджменту. – Появляються так звані “стоячі” зони, де утворюються легіонели – небезпечні бактерії, для яких утворюються сприятливі умови: вода протягом тривалого часу не рухається, а температура коливається в межах 20-50 градусів. Саме в таких умовах утворюються ризики не лише для тих, хто залишився на централізованій системі, але й загалом для санітарного стану постачання гарячої води. Також важливо контролювати температуру в різних зонах системи – вона повинна бути вищою за 50 градусів. Якщо температура нижча, і при цьому є стояки, які перестали функціонувати через розбалансування, існує потенційна загроза утворення легіонели.

Безглуздо – скидати значну кількість тепла у річку та дивитись, як люди самі гріють воду в будинках...

Інша проблема, на яку звертає увагу координатор енергопрограм Тетяна Бойко – це стан мереж. “Якщо всі встановлять бойлери, електричні мережі можуть не витримати навантаження, що вимагатиме їх заміни, – зауважує вона. – І вся система теплопостачання та гарячого водопостачання також потребує модернізації.”

Ще у 70-ті роки, згадує Святослав Павлюк, в Україні намагались будувати нові житлові комплекси без централізованого гарячого водопостачання. В них були підключені електричні бойлери, які працювали на окремій електропроводці лише вночі. За словами Святослава, це один із способів відмінного енергозбереження на рівні державної або муніципальної політики – використовувати електроенергію для нагріву води в нічний час, адже вночі надлишок електрики не використовується через зупинку атомних блоків. Вдень можна було б використовувати підігріту воду (хоча це не торкається миття у ванній). Це рішення дозволяє розвантажити електричні системи завдяки їх балансуванню вночі, аналогічно до опалення. Якщо електрична система є акумуляційною, це було б оптимально, а якщо система працює з тепловим насосом, рішення було б надзвичайно вдалим.”

Однак само Святослав зазначає, що ми говоримо про споживання електроенергії, яка є дотованою і дефіцитною в міських мережах. І рекомендує розглянути всю ситуацію в комплексі, адже ціна та якість – не єдині фактори, які мають впливати на вибір способу забезпечення гарячою водою, але й навколишнє середовище. “Це буде абсолютно безглуздо – скидати в річку велику кількість тепла і дивитись, як люди самі гріють воду в будинках,” – додає експерт. – Я бачив чудові приклади в Польщі, де ТЕЦ систематично скидає тепло у великий бак-накопичувач, що має теплоізоляцію 1,20 метра. Це означає, що гаряча вода зберігається тривалий час. Отже, поляки використовують тепло з своїх ТЕЦ, а потім постачають гарячу воду по місту. Цим досвідом варто скористатися.”

Про перспективи

Експерти переконані, що майбутнє без бойлерів. Переможе логіка, отже, газ та централізоване постачання гарячої води. “На сьогодні ціна електроенергії для населення значно знижується завдяки крос-субсидуванню, і, в майбутньому, тариф на електрику зросте,” – говорить Тетяна Бойко. “Думаю, що вже з осені електрика подорожчає, відповідно використання бойлерів стане все дорожчим, – вважає Святослав Павлюк, – адже газ і електрика дотуються різними способами, тому ефективного ринку в цій сфері немає. Газ дешевший. Тобто, ідеально, що міські ТЕЦ, які обігрівають воду газом, можуть продавати свою послугу дешевше, ніж індивідуальні електричні бойлери, оскільки закуповують паливо оптом.” Як відомо, Міністерство енергетики планує збільшити ціну за перші 100 кВт-год з 0,9 грн до 1,68 грн з 1 жовтня 2020 року. Однак прем'єр-міністр Денис Шмигаль заявив, що у 2020 році тарифи на електрику для населення підвищувати не будуть.

“На мою думку, варто повернутися до повноцінного використання централізованої системи гарячого водопостачання, ” – зазначає Андрій Туцький, “оскільки так можна забезпечити санітарну безпеку. Головне, щоб системою можна було управляти та контролювати її. Тому не варто знищувати існуючу систему – її необхідно модернізувати із використанням балансування й температурного контролю, щоб кожен стояк перебував у температурному режимі не нижче 50 градусів. Зараз важливою проблемою центральної системи є брак перепаду тиску на вводі. Можливо, завдяки автоматичному балансуванню цю проблему вдасться вирішити. Для цього також допоможе санітарна обробка системи шляхом переключення стояків за певним алгоритмом, тобто коли великі обсяги теплоносія температурою понад 60 градусів періодично прокачуються через всі стояки.”

У будь-якому разі, на думку експертів, слід мати ширше бачення і використовувати всі можливі варіанти. Наприклад, в деяких західних країнах на дахах будинків встановлюють сонячні колектори, які нагрівають воду, акумулюючи тепло для будинку. Якщо ця вода використовується в системі опалення, то вона буде дуже дешевою, адже потрібно буде сплатити лише за внутрішні насоси, а нагрівання води відбувається безкоштовно – від сонця. “У загальному контексті, якщо говорити про безпечне екологічне середовище, то весь світ прагне до централізованих систем опалення з низькими втратами – теплових насосів (щоб вони були або для двох будинків, або для великих районів). Це відчутний тренд у теплопостачанні в Європі,” – підсумував виконавчий директор Асоціації “Енергоефективні міста України.”

Тепловий насос дозволяє отримувати енергетичну вартість для системи опалення та гарячого водопостачання через бойлер непрямого нагріву та акумуляційний бак. Принцип його роботи полягає в передачі тепла з навколишнього середовища в середину будівлі. Такі пристрої широко застосовуються в усьому світі, йдеться разом з численними викликами в Україні, де вони рідко використовуються через брак державної підтримки, великі капіталовкладення (300-600 євро за 1 кВт встановленої потужності), тривалий термін окупності.

в усьому світі метою муніципального енергетичного планування є зменшення викидів СО2

А можливо – індивідуальні газові котли?

Власники квартир у багатоповерхівках мають право встановлювати автономні системи теплопостачання (за умови, що не менше 50% квартир і нежитлових приміщень уже відключено від централізованих систем). Рішення про відключення приймає орган місцевого самоврядування. Втім, оскільки в Україні цього дозволяють, потім забороняють, а після знову дозволяють, постраждали як центральні теплові мережі, так і споживачі, які не мають достатніх коштів на автономну систему. Вони вимушені платити за неякісні послуги.

“Міста зазвичай формують схеми теплопостачання на короткий термін – до п’яти років, а працюють із пріоритетами, розрахованими на два роки, – зазначає Святослав Павлюк. – Всі наші зусилля зосереджені на підтримці фактичної роботи міських систем теплопостачання, а не на їх вдосконаленні. Міста повинні заборонити будівництво нових будинків з автономними системами опалення в районах, де вже є нормальні міські тепломережі.” Адже, по-перше, це безпечніше. По-друге, екологічніше. Справа в тому, що введення автономного опалення веде до утворення продуктів згорання, які можуть залишатися в повітрі, не розсіюючись в атмосфері, отруюючи сусідні квартири через відкриті вікна. Під час несприятливих погодних умов такі викиди можуть створити смог на вулицях.

Святослав Павлюк зауважує, що в усьому світі метою муніципального енергетичного планування є зменшення викидів СО2 і зменшення негативного впливу на клімат, у той час як в Україні робиться упор на економічну оптимізацію, ігноруючи екологічні наслідки. “Це результат абсолютно незбалансованої політики. Сьогодні українські будівельні компанії часто встановлюють індивідуальні котли на кожну квартиру, не підключаючи димохід до димової системи, а просто виводять його з вікна. Це абсолютно безглуздо. Загалом, нове будівництво в Україні є хаотичним. Так не повинно бути,” – вважає експерт. Важливо проведення районування, щоб визначити, у яких районах є централізовані тепломережі, а де їх немає, щоб уникнути безладності в містах. Якщо в багатоповерхових зонах для комфортного обслуговування, індивідуальне опалення має бути заборонено з точки зору ефективності, то в котеджних зонах це питання може бути переглянуте.

“Отже, якщо говорити про доцільність і ефективність індивідуальних газових котлів, варто почати з питання безпеки, – підсумовує Святослав Павлюк. – Щороку безліч людей гине внаслідок вибухів газу в квартирах або отруєння чадним газом, це має велике значення. Тому централізована система є очевидно кращою, адже найбільша шкода полягає тільки в тому, що прорвуться труби або батареї. Порівкуючи витрати й потенційну економію, важливо враховувати не тільки витрати на газ, але й вартість самого котла, установку системи, прокладку труб, обслуговування (раз на три-чотири роки потрібно буде міняти циркуляційний насос, раз на два роки – промивати теплообмінники тощо). Тобто операційні витрати на утримання автономної системи також суттєві. Необхідно також слідкувати за станом димоходу, щоб не стати жертвою чадного газу. Все це свідчить на користь того, що централізована система є значно безпечнішою.

Світлана Олійник спеціально для “Української енергетики”

Поділитись