Міста запроваджують нові тарифи на опалення. Чи стане це доступним для споживачів?

26 серпня 2021

Вартість опалення збільшиться в жовтні, а деякі споживачі стикнуться зі збільшенням витрат на 70%.

Вартість тепла та гарячої води для населення зросте до початку опалювального сезону. Декілька міст вже представили проєкти рішень місцевої влади щодо підвищення тарифів на постачання цих енергоресурсів. Здається, що вартість опалення для жителів Чернівців може зрости приблизно на 70%, в Тернополі та Полтаві – на 35-36%, а для киян – на 30%. Основним фактором зростання тарифів стали умови придбання блакитного палива, які виставив “Нафтогаз” підприємствам теплокомуненерго, а також високі міжнародні ціни на газ.

“Українська енергетика” з’ясувала, чому підвищення тарифів для одних сімей може становити 10%, а для інших – 70%.

Без вільного газового ринку – без вибору постачальника

20 травня цього року в Україні більше не працює механізм покладання спеціальних обов’язків (ПСО) на ринку газу для підприємств теплокомуненерго. Це означає, що ці підприємства мають купувати блакитне паливо на конкурентному ринку, а не за регульованими тарифами. Однак оскільки “Нафтогаз” залишається домінуючим постачальником через доступ до найменшого ресурсу – газу вітчизняного видобутку, вільний ринок газу по суті ще не з’явився. 

У цих умовах, аби споживачі не залишилися без опалення під час сезону, НКРЕКП зобов’язала “Нафтогаз” з 1 серпня 2021 року стабільно постачати газ підприємствам ТКЕ, які залишилися без постачальника.

Одночасно “Нафтогаз” пропонує нові тарифи і умови закупівлі газу для “тепловиків”. Зокрема, він запропонував ТКЕ та ОСББ укласти трирічні контракти на постачання блакитного палива з фіксованою ціною на перший рік – 7,42 грн за кубометр (з 1 червня 2021 року по 31 травня 2022 року, з ПДВ, без врахування тарифу оператора газотранспортної системи). Потім ціни будуть проіндексовані (з 1 липня 2022 року і 1 липня 2023 року). 

“Ринковий підхід до закупівлі газу так і не був реалізований. Вартість газу на “Українській енергетичній біржі” на вересень становить 18,5 гривні за кубометр, тому тепловики не можуть відмовитися від “Нафтогазу”, який пропонує так звану “соціальну” ціну на рівні 7,42 грн за кубометр. Ця пропозиція і трирічний контракт фактично заміняють режим ПСО,” – зазначив голова правління Асоціації постачальників енергоресурсів.

Крім того, навіть ціна у 7,42 грн за кубометр є неприбутковою для виробників тепла, оскільки в їх тарифах закладена значно нижча.

“У тарифі на опалення, що розроблявся наприкінці 2018 року, закладена вартість газу близько 6-6,5 тис. грн за тисячу кубометрів, і вона також включала вартість розподілу. Отже, ми маємо тарифний розрив, і вартість тарифу на тепло в багатьох ТКЕ не покриває вартості газу, який вони використовують для виробництва тепла,” – зазначив виконавчий директор асоціації “Енергоефективні міста України” Святослав Павлюк. Це стало головною причиною накопичення боргів підприємствами, що постачають теплову енергію.

Трирічні контракти для ТКЕ від “Нафтогазу” – не вирішення проблеми, а пастка? 

Для більшості теплопостачальників газ – основна складова тарифу на опалення та централізоване гаряче водопостачання, її частка сягає 70%. Оскільки ціни на блакитне паливо на європейських ринках цього року є рекордними, то вони будуть тиснути на тарифи. Саме тому “Нафтогаз” вважає трирічні контракти із пропозицією купувати газ протягом першого року за 7,42 грн за кубометр дуже вигідними.

“По-перше, тепер на спотовому ринку ви бачите тенденцію, яка, на наш погляд, зберігатиметься, – зазначив директор з інтегрованих комунікацій НАК “Нафтогаз України” Максим Білявський. – Це стосується спотової ціни газу на європейських хабах. Вона буде коливатися в межах 450-520 доларів за тисячу кубометрів. Досить складно буде знизити ціну газу в короткостроковій перспективі – протягом наступних трьох місяців. Навпаки, ціна газу на спотовому ринку з вересня буде ще вищою. Тому довгострокова ринкова ціна газу, закладена в трирічний контракт на перший рік, є більш ніж вигідною. Вона вдвічі менша за спотові котирування як на спотовому ринку України, так і на майданчиках Європейського Союзу.”  

Однак чи зможе пільгова ціна на газ в розмірі 7,42 грн за кубометр врятувати споживачів від значних підвищень тарифів?

В Міжгалузевій асоціації “Укртеплокомуненерго” заявили, що нові газові угоди є дискримінаційними для ТКЕ. Перш за все, тому що ціна газу на рівні 7,42 грн за кубометр без транспортування є умовною.

“Реальна ціна газу для виробництва теплової енергії для населення становитиме більше 9 грн за кубометр плюс вартість розподілу 2,3 грн за кубометр,” – інформували в асоціації. 

Крім того, робота підприємств ТКЕ залежить не лише від ціни, яку вони платять за газ, але й від інших умов контракту з постачальником пального.

“Якщо тепловики використовують природний газ як основне паливо, то між його ціною і тарифами існує пряма залежність, – підкреслив член Експертної ради при Міністерстві енергетики України Геннадій Рябцев. – У такому випадку все визначатиметься не так ціною 7,42 грн за кубометр, як умовами угод, які підприємства ТКЕ уклали з “Нафтогазом України”. Вони дуже жорсткі і можуть призвести до банкрутства теплокомуненерго.

Наприклад, у червні договір з “Нафтогазом” на три роки заключило обласне комунальне підприємство “Полтаватеплоенерго”. Проте генеральний директор Олександр Олексенко зазначив, що цей договір підписали “під тиском”: або споживачі залишаються без гарячої води, або підприємство укладає угоду на нав’язаних умовах.

І нав’язані умови, пояснює керівник “Полтаватеплоенерго”, такі. По-перше, передоплата. По-друге, необхідність банківської гарантії (відповідно, йдеться про додаткові витрати, які будуть закладені у тариф). По-третє, в договорі є пункт, який дозволяє “Нафтогазу” в будь-який момент знімати гроші з рахункових балансів підприємства. Більше того, в будь-який момент може бути оголошено форс-мажор.

Крім того, в тексті угоди зафіксовано, на думку Олександра Олексенка, свідомо занижений фіксований обсяг газу. Тобто весь газ поділено на дві частини: фіксований обсяг (який спожив населення за останні 3 роки, і саме його продаватимуть за фіксованою ціною – 7,42 грн за кубометр) та інший обсяг (ціна на який визначається за принципом імпортного паритету, що наш співрозмовник називає “Амстердам+”). Якщо підприємство ТКЕ буде перевищувати фіксований обсяг, то доведеться купувати дорогий газ за ціною “Амстердам+”. Це призведе до подальшого підвищення тарифів.

“Цей договір демонструє прояви чіткого монополізму з боку держави і передбачає абсолютно дискримінаційні положення,” – зазначив Олександр Олексенко.

Крім того, він додає, автоматичний перехід підприємств ТКЕ до “Нафтогазу” означає купівлю газу за ціною “Амстердам+”. На серпень вона перевищує 11 грн, а далі зростатиме. Тоді підприємство матиме два варіанти: або зупинити поставки тепла, або підвищити тарифи на понад 100%.

В Асоціації “Укртеплокомуненерго” вважають, що “тепловики” не зможуть виконати умови угод та оплатити газ. “Враховуючи вартість попередньої оплати за листопад і заборгованість за жовтень, оплата буде майже 110%. Жодне підприємство теплової галузі в Україні не має такої фінансової спроможності,” – заявив віце-президент Міжгалузевої асоціації “Укртеплокомуненерго” Сергій Дунайло. Вже з листопада ТКЕ можуть бути змушені зупинити постачання тепла, попереджає він.

“Нафтогаз” – про звинувачення тепловиків відносно трирічних контрактів

В НАК “Нафтогаз України” абсолютно не погоджуються зі звинуваченнями від частини ТКЕ.

“Критика трирічних контрактів з боку профільних асоціацій виникає з другої половини травня 2021 року, – зазначив директор з інтегрованих комунікацій НАК “Нафтогаз України” Максим Білявський. – Це пов’язано с скасуванням моделі ПСО. Раніше ця модель передбачала “чорну скриню” постачання природного газу виробникам теплової енергії. Власне, така “чорна скриня” створювала можливості для різних маніпуляцій, адже ніхто не міг зрозуміти, хто насправді отримує газ. Чому? Тому що існував посередник моделі ПСО – оператор газорозподільчих мереж. Тобто купували газ за ціною ПСО, а потім перепродавали його за іншою ціною промисловим підприємствам, які вже не підпадали під модель ПСО.” 

На думку представника “Нафтогазу”, опір тепловиків виникає саме через скасування можливості отримувати прибутки.

“Варто зазначити, що модель ПСО могла б і не бути скасована, якби уряд України та НАК “Нафтогаз України” не створили відповідні трирічні контракти, які гарантовано дозволяли б виробникам теплової енергії отримувати газ для забезпечення потреб побутових споживачів. Це дуже важливо,” – підкреслив співрозмовник.

З його слів, обґрунтованість і вигідність трирічного контракту підтверджують наступні дані. Станом на 26 серпня ними уклали 493 виробники тепла, включаючи ОСББ.

“Це приблизно 45% від усієї групи підприємств, які отримували газ від “Нафтогазу” під час попереднього опалювального сезону. Отже, на середину серпня 2021 року, за два місяці до початку опалювального сезону, вже майже половина виробників тепла, які раніше отримували газ за моделлю ПСО, підписали контракти,” – зазначає Максим Білявський.

Але чи не є велика кількість контрактів з “Нафтогазом” наслідком безвихідної ситуації, в якій опинилися тепловики? І чи виконуються ці угоди?

Максим Білявський не погоджується з думкою, що тепловики підписали трирічні контракти через відсутність вибору. Як аргумент, він наводить цифри розрахунків за угодами: “Рівень розрахунків за спожитий газ за трирічними контрактами становить понад 95%. Це означає, що обігових коштів у підприємств достатньо.”

Він пояснює, що оскільки за ТКЕ тепер відповідають органи самоврядування (засновники цих підприємств), вони зобов’язані підтримувати тепловиків. І громади мають кошти на таку підтримку, переконаний представник. Про це свідчить наявність коштів на єдиному казначейському рахунку тієї чи іншої громади. Проте ОТГ в більшості випадків не використовують всі кошти на потреби громади, зазначає він.

“Згідно з інформацією про залишок коштів, яку надало Міністерство фінансів, більшість громад використовують депозитні рахунки. Тобто замість того, щоб вкладати кошти в інфраструктуру систем теплозабезпечення, органи місцевого самоврядування в більшості випадків (понад 50% органів місцевого самоврядування) акумулюють ці кошти на депозитах. І таким чином отримують додатковий прибуток,” – підкреслив Максим Білявський. 

Крім того, згідно з даними про собівартість виробництва тепла та гарячої води в різних регіонах, в більшості виробників тепла (переважно комунальні підприємства) у структурі тарифу на населення закладена ціна газу, що перевищує 7,80 грн за кубометр, отже, більше, ніж передбачає трирічний контракт.

Тепловики найбільше нарікають на такі умови трирічного контракту, як передоплата за газ. Однак, за словами співрозмовника, насправді такої вимоги немає.

“Такої вимоги не існує, тому звинувачення з боку підприємств теплопостачання є безпідставними,” – підкреслив представник “Нафтогазу.”

Тарифи на тепло – під контролем місцевої влади

Як вирішити всі суперечності та проблеми теплокомуненерго? Геннадій Рябцев вважає, що Кабмін має втрутитися в цю ситуацію, але не бажає цим займатися. Все, що він зробив – переклав відповідальність за опалювальний сезон на місцеві органи самоврядування.

До цього часу тарифи на тепло та гарячу воду затверджував НКРЕКП. Але Регулятор 7 липня 2021 року остаточно передав зобов’язання та відповідальність за встановлення тарифів місцевим органам влади. Тим більше, що протягом останніх, кризових для галузі ТКЕ, років більшість тепловиків виживали саме завдяки компенсаціям з місцевих бюджетів. До того ж в 2018 році частина ТКЕ вже перейшла під опіку місцевих органів.

“НКРЕКП подолала правову колізію та передала всі повноваження щодо формування тарифів на тепло на місцевий рівень, – зазначив виконавчий директор “Економічного дискусійного клубу” Олег Пендзин. – Зараз місцеві органи влади почали ухвалювати рішення про підвищення тарифів, оскільки, за їх словами, вони ще не досягли економічно обґрунтованого рівня.”

Зокрема для чернівчан новий тариф на теплопостачання зросте приблизно на 70%.

“Виконавчий комітет Чернівецької міської ради проголосував за встановлення нового тарифу на виробництво, транспортування та надання послуг з постачання теплової енергії на опалювальний період на 2021-2022 роки. Тариф збільшиться приблизно на 70%,” – йдеться в повідомленні КП “Чернівцітеплокомуненерго.”

На підприємстві зазначають, що зростання тарифів на тепло зумовлене двома основними причинами. По-перше, протягом 3 років тариф у місті не змінювався і залишався найнижчим по всій країні. Водночас за цей час вартість газу та електроенергії зросла в кілька разів, а також змінився розмір мінімальної зарплати.

“Фактично теплокомуненерго зобов’язані продавати свої послуги дешевше, ніж закуповували газ та інші ресурси, необхідні для виробництва та доставки тепла,” – додали в “Чернівцітеплокомуненерго.”

Про намір підвищити тарифи споживачів також прозвітувало Комунальне підприємство теплових мереж “Тернопільміськтеплокомуненерго” (КП “ТМТКЕ”). В залежності від способу транспортування і постачання теплової енергії, підвищення тарифів для населення становитиме 34,9-35,6%, на постачання гарячої води – 31-31,1%.

Однак, у цілому ситуація з тарифами на тепло в країні залишається невизначеною. 

“НКРЕКП передала питання встановлення тарифів на місцеві органи влади, але більшість міст досі не опублікували економічно обґрунтовані розрахунки,” – зазначив Олександр Пасічник. – Є нарікання на відсутність адекватної методики, а також проблеми зі збором даних про історичне споживання. Наразі на сайтах більшості теплокомуненерго відсутні навіть проектні розрахунки. В деяких випадках, де їх вже опублікували, ми бачимо підвищення в середньому на 30%.” 

У кількох містах підвищення тарифів для населення залишається незначним, відповів співрозмовник. Найімовірніше, це відбуватиметься за рахунок більш значного підвищення тарифів (до 40-45%) для інших категорій споживачів, зокрема бюджетних організацій і релігійних установ. Так, “Київтеплоенерго” опублікувало на своєму сайті проект рішення про підвищення тарифів на тепло з 1 жовтня. Очікується, що її піднімуть максимум на 30%. Щось подібне оголосили у Маріуполі та Запоріжжі. КП “Вінницяоблтеплоенерго” оприлюднило проект підвищення тарифів з 1822 до 2547-2708 грн за Гкал з ПДВ, залежно від схеми теплопостачання, тобто на 25-30%. Хмельницьке КП “Міськтепловодоенергія” планує підняти тарифи з 1853 до 2057,84 грн за Гкал з ПДВ, тобто на 10%. Частина міст мають намір затвердити тарифи у вересні.

“Очікуємо, що в подальшому тарифи піднімуться практично в усіх населених пунктах,” – заявив Олег Пендзин.

Значне підвищення вартості опалення, звісно, є небажаним наслідком для керівництва країни. З цієї нагоди в Офісі Президента України відбулася селекторна нарада з головами міст.

“Основне завдання, яке поставив Президент України Володимир Зеленський, полягає у вчасному початку опалювального сезону та в забезпеченні того, щоб тарифи на опалення для населення не зростали,” – заявив заступник керівника Офісу Президента Кирило Тимошенко під час наради.

Після цієї заяви прогнозовані цифри у деяких містах розглядаються зниженими. Так, в Одесі замість раніше запланованих 30% тепер йдеться про 18%. Проте “передумали” не всі міста.

“Виходячи з заяв органів місцевого самоврядування, можна припустити, що зростання тарифів на тепло та гарячу воду становитиме від 20 до 70%,” – прокоментував Геннадій Рябцев. – Оскільки плата за ці енергоносії є основною складовою будь-якої платіжки, особливо в містах, то слід очікувати підвищення середньої загальної суми в платіжці приблизно на 25-30%.”

Підвищення тарифів – не панацея

Експерти зазначають, що навіть значне підвищення тарифів не вирішить проблем тепловиків.

“З 1 жовтня тарифи на опалення в Україні можуть зрости до 40%, але це не вирішить, а навпаки, поглибить системну кризу в теплоенергетиці, – прокоментував Сергій Дунайло. – Тому всі гілки влади в Україні мають зосередитися на подоланні цієї кризи. Необхідно якомога швидше вирішити питання щодо умов та обсягів закупівлі газу, врегулювання боргів ТКЕ за газ, щоб опалювальний сезон 2021/2022 пройшов стабільно.”

Варто зазначити, що єдине, що зробила влада для усунення кризи, – це введення законопроєкту №3508-д, який пропонує механізм реструктуризації боргів за газ для тих же теплокомуненерго, газзбутів та облгазів. Закон допоможе вирішити найбільш проблемні питання підприємств ТКЕ.

“Цей закон дозволить реструктуризувати понад 50 млрд грн боргів підприємств ТКЕ за газ, компенсувати різницю на теплову енергію на суму близько 30 млрд грн і списати понад 10 млрд грн по штрафам та фінансових санкціях НАК “Нафтогаз України,” – сказав віце-президент Асоціації “Укртеплокомуненерго”. 

Проте цього недостатньо, наполягає Сергій Дунайло. На його думку, потрібні серйозні законодавчі зміни, аби не допустити повторення цієї ситуації у майбутньому. Також необхідно внести зміни до Державного бюджету для відшкодування різниці в тарифах на теплову енергію.

Різні будинки, міста – різні суми в платіжках за тепло

Вже у жовтні нові тарифи за тепло та гарячу воду поставлять мешканців різних міст у різні умови для виживання, адже одні споживачі платитимуть більше, скажімо, лише на 10%, а інші – аж на 70%. Досліджуємо, чому така велика різниця?

“У кожному місті свій постачальник теплової енергії, – пояснює Геннадій Рябцев. – Це може бути державне, комунальне або приватне підприємство. Вони мають різну кількість споживачів, різну протяжність мереж, різну ефективність роботи, різну ціну на використовувані енергоносії. У кожного підприємства – своя кредитна історія, тобто в одного може бути велика заборгованість, а в іншого її зовсім нема перед “Нафтогазом”.

Отже, тарифи можуть бути різними. Не виключено, що в окремих містах вони, можливо, не зміняться, додає експерт. Крім того, у кожної з місцевих адміністрацій є різний обсяг ресурсів. Великі міста можуть більше, ніж маленькі, компенсувати частину витрат тепловиків.

“Таким чином, Київ може собі дозволити значно більше, ніж Житомир,” – зазначив співрозмовник. 

“Різниця у тарифах пов’язана з тим, що кожен регіон має свої особливості, – доповнює Олег Пендзин. – На Заході країни газ для комунальних підприємств буде дешевшим через близьке розташування сховищ, кордону тощо. На Сході газ буде дорожчим за рахунок дорогих поставок та ціни як товару. Крім того, комунальні підприємства купують газ у різних постачальників, у яких різні ціни. Більш того, тариф на тепло буде різним не лише в регіонах, але і в межах одного мікрорайону. Енергоносій для будинку, що знаходиться ближче до котельні, буде дешевшим, ніж для будинку, що стоїть далі. Також важливою є якість стану будинку, тепломереж та наявність будинкового лічильника. Якщо мова йде про старий будинок з вертикальною системою опалення, відсутність будинкового лічильника тепла та відсутність ОСББ, то рахунки будуть значними. Втім середнє підвищення тарифів для населення складе 45%.”

За розрахунками підприємств ТКЕ, вартість теплової енергії повинна підвищитись від 15 до 40% в залежності від структури споживачів у відповідному місті. Підвищення тарифів на тепло призведе до загострення кризи у тепловій галузі, оскільки це може спричинити збільшення боргів населення, в той час як у теплопостачальників немає ефективних механізмів для їх врегулювання.

“Система сьогодні дихає на ладан, – вважає Олег Пендзин. – Тому немає сумнівів, що виникне криза. А це вимагатиме прийняття рішень відповідно до політичних потреб. Знову не буде ринку, стане покладання спеціальних обов’язків. Тобто слід очікувати на класичний варіант розвитку подій. Якщо зима не буде занадто холодною, населення може витримати навантаження, але якщо ні, то борги зростатимуть у геометричній прогресії. І це цілком логічно, адже в Україні реальні доходи населення не збільшуються. Ми постійно говоримо про тарифи, ціни, але результат залежить від доходу населення. Якщо людина бідна, то звідки їй взяти гроші на сплату економічно обґрунтованих тарифів?.” 

І субсидії тут не допоможуть, оскільки в бюджеті немає коштів, а кількість субсидіантів є дуже великою. 

“У сусідній Польщі соціальну допомогу на оплату енергоносіїв отримує 1,5% домогосподарств, а в нас – 35%. Про що можна говорити далі? В Україні протягом минулого опалювального сезону субсидії отримували 3,5 мільйона домогосподарств з 12 мільйонів загалом, тобто кожне четверте,” – наголошує експерт.

Отже, восени ми очікуємо на зростання сум у платіжках щонайменше на чверть, зазначає він. З іншого боку, уряд може “вирішити” проблему одним махом, оголосивши про зниження тарифів на тепло, так як це було з ринком електроенергії. Без економічних обґрунтувань та погоджень.

“Влада може виступити з ініціативою президента і знизити тарифи на теплову енергію вдвічі. У нас все можливо. Які будуть наслідки – нікого не цікавить, оскільки основне завдання – це рейтинг,” – зазначає Геннадій Рябцев.

Отже, до початку опалювального сезону залишилось менше двох місяців, але аналіз ситуації свідчить, що Україна не готова до нього. Досі не вжито чітких заходів для подолання системної кризи в галузі теплоенергетики. Єдине досягнення на сьогоднішній день – це прийняття законопроєкту про реструктуризацію боргів тепловиків за газ. Але на місці старих боргів можуть швидко виникнути нові, якщо умови отримання газу від “Нафтогазу” в рамках трирічного контракту є складними, як стверджують підприємства ТКЕ.

Споживачів чекає значне подорожчання тепла та гарячої води в середньому на 45%. Оскільки паралельно зростуть також інші комунальні послуги, заборгованість населення перед їх постачальниками восени та взимку суттєво зросте. Тепловики знову накопичать борги. Замкнене коло. Коли уряд почне приймати системні рішення для його розірвання? Можливо, коли міста відмовляться від централізованого теплопостачання? Зараз ще є час звернутися з цього помилкового шляху.

Світлана ОЛІЙНИК, спеціально для “Української енергетики”

Автор: Світлана ОлійникТеги: теплова генерація теплопостачання ТКЕПоділитись