Німеччина та російський газ: назавжди розлучившись

20 січня 2023

Недавно Німеччина оголосила про запуск третього плавучого LNG-терміналу для імпорту газу. Це сприятливий момент, щоб вивчити, як німці змогли так швидко відмовитися від російського газу

Ще рік тому Федеративна Республіка Німеччина (ФРН) мала дуже велику залежність від російських енергоресурсів, і було важко уявити німецьку економіку без них: частка поставок вугілля і нафти складала 40%, а газу з Росії більше 55%. У грошовому вираженні це становило сотні мільярдів доларів, адже Німеччина є найбільшою економікою в Європейському Союзі. Відмова цієї країни від імпорту з Росії є важливим внеском у зменшення фінансування війни проти України, особливо в частині постачань газу. Але в самій Німеччині до останнього часу не вірилося, що це взагалі можливо.

Врешті-решт Німеччина знизила частку російського газу в імпорті до нуля. Яким чином їй це вдалося – дивіться в статті "Української енергетики".

0% російського газу за півроку

Згідно з даними, у 2021 році російський "Газпром" контролював більшу частину імпорту газу до Німеччини. У деякі місяці російська компанія постачала понад 60% усіх обсягів блакитного пального! Решта постачалася з Норвегії та Нідерландів, а менше 6% видобувалося власними силами Німеччини.

Проте восени 2021 року ситуація змінилася, коли європейський ринок зазнав перших цінових шоків: $1000 за 1000 куб. м і більше. Частка російських постачань впала в середньому до 45%, а в грудні – до приблизно 35%. З такими показниками Німеччина починала 2022 рік. Зниження залежності від росії в порівнянні з 60% було істотним, але проблема залишалась. Ніколи не було впевненості, що вдасться подолати цю залежність.

В березні 2022 року, через кілька тижнів з початку російського вторгнення в Україну, міністр економіки ФРН Роберт Габек оголосив, що Німеччина готова стати майже повністю незалежною від російського газу до середини 2024 року. Але німці не знали, чим замінити третину поставок, що приходили з росії. Існувало кілька причин для цього.

У німців не було уявлення, чим можна замінити третину пального, що постачалось з росії

По-перше, російський газ був необхідний промисловості Німеччини. Бізнес вбачав у ньому дешевий ресурс, доступний у великій кількості. Відтак 60% газових контрактів були укладені з "Газпромом". Різке припинення постачань загрожувало закриттям підприємств і стагнацією економіки. Але за "дешевий" газ Німеччина "платила" власною безпекою, вважає міністр закордонних справ Анналена Бербок.

"Ми не можемо продовжувати ілюзорно вважати, що коли-небудь отримували дешевий газ з росії. Ми, можливо, не платили багато, однак заплатили власною безпекою та незалежністю. І українці вже заплатили тисячами своїх життів. Це розрахунок, який був отриманий пізніше, але на жаль, він був жахливим", – підкреслила вона.

По-друге, Німеччина прагнула зберегти свою екологічну лідерськість. У нас не було наміру відновлювати старі вугільні електростанції або продовжувати терміни експлуатації АЕС. Проте для забезпечення енергостійкості довелося це зробити.

До 2022 року німці мали плани перейти на "зелену" енергетику, повністю відмовившися від викопних видів пального. Але, як відзначали експерти аналітичного центру DiXi Group, російська газова збутова діяльність є найзабруднюючою у світі.

По-третє, складнощі були і з постачанням газу. У великих обсягах його можна транспортувати трубопроводами або у зрідженому вигляді морем. Якщо з росією були газопроводи, то до грудня 2022 року Німеччина не мала жодного терміналу для прийому зрідженого газу. Тому знадобилася нова логістика для імпорту газу.

З 31 серпня Німеччина не отримала жодного кубометру російського блакитного пального

Таким чином, шлях до відмови від російського газу міг бути надто довгим. Тим не менш, з 31 серпня країна припинила отримувати будь-які поставки з росії. Вже 10 вересня канцлер Німеччини Олаф Шольц заявив, що Німеччина готова до повної відмови від російського пального.

"Ми зекономили газ. Знову використовуємо можливості вугільних електростанцій. На початку наступного року ми будемо готові використати решту атомних електростанцій на півдні Німеччини, якщо це буде потрібно", – зазначив канцлер.

Джерела ресурсів

Звісно, відмова була не такою різкою. Літом 2022 року відбувалися два паралельних процеси, які врешті дали позитивний результат. Перший – неефективний газовий шантаж кремля, що переконав не тільки Німеччину, але й всю Європу, що росія є ненадійним партнером.

Станом на літо 2022 року країна ще не мала постачань зрідженого газу. Але сусіди мали такі потужності, і Німеччина використала їх для імпорту ресурсів. Газ поставлявся через термінали в Нідерландах, Бельгії та Франції, основним постачальником став США. За інформацією президента Європейської комісії Урсули фон дер Ляєн, у 2022 році поставки зрідженого природного газу з США в Європу зросли на 75% у порівнянні з 2021 роком. Ще одним джерелом залишався Катар, хоча він сприймався в Німеччині неоднозначно.

ФРН також заповнила до максимально можливого рівня альтернативні російському газопровод собою з Норвегії. Про це уряд терміново домовився з партнерами в Осло ще навесні.

Структура імпорту газу до Німеччини з вересня 2022 року значно змінилася: Норвегія – близько 40%, Нідерланди – третина газу, власний видобуток – близько 4-5%, інші джерела – приблизно 25%.

Три LNG-термінали менш ніж за рік

Якщо повна відмова від "Газпрому" виглядала для німців далеким майбутнім, то потужності для прийому зрідженого газу почали розвивати через три дні після початку війни в Україні. Олаф Шольц 27 лютого скликав екстрене засідання парламенту і доклав про "зміну епохи", для якої одним із символів стало будівництво німецьких LNG-терміналів.

На реалізацію планів Німеччини знадобилася всього 10 місяців, з них шість – на будівництво першого терміналу. Це вражаюча швидкість для країни з традиційною бюрократією. Через рекордні темпи будівництва були ухвалені спеціальні законодавчі акти, щоб пришвидшити процес щодо LNG-терміналів.

Так, 21 грудня на узбережжі Північного моря в місті Вильгельмсхафен почав свою роботу перший німецький термінал для прийому зрідженого природного газу. Можливості цієї платформи забезпечать постачання до 6% споживаного Німеччиною газу щорічно.

21 грудня на узбережжі Північного моря запустився перший німецький термінал для прийому зрідженого газу

"Ми не дамо себе шантажувати. Один танкер може постачати стільки газу, щоб забезпечити 50 тисяч домогосподарств протягом року. Тепер у Вильгельмсхафені зможуть швартуватися чимало суден, які забезпечуватимуть газом десятки тисяч сімей та компаній. Ми відповідальні не лише за себе, але і за наших європейських сусідів", – коментував Шольц.

Менш ніж за місяць після цього розпочав функціонувати й другий термінал. Він був призначений для приватного сектора, на відміну від першого терміналу, і має на меті постачати на схід Німеччини до 5,2 млрд кубометрів газу кожного року.

20 січня з'явилася інформація про запуск третього LNG-терміналу, який також є державним. Зараз триває етап тестування платформи, який займе кілька тижнів, щоб перші обсяги газу почали надходити в німецьку газову мережу з початку лютого. Річна регазифікаційна потужність терміналу становитиме 7,5 млрд кубометрів, яка має бути повністю використана до кінця 2023 року.

Таким чином, цього зими Німеччина планує імпортувати газ з трьох таких терміналів. У наступному опалювальному сезоні кількість терміналів зросте до щонайменше шести з загальною потужністю понад 30 млрд куб. м на рік.

Завдяки зрідженому природному газу і постачанням з Норвегії, Німеччина сподівається у 2023 році замістити 50-60% газу, який раніше отримувала з росії.

Одиничні голоси "захисників" російського газу

Поки Німеччина працювала над диверсифікацією, росія остаточно знищила газові "мости". Останньою краплею шантажу став підрив трьох з чотирьох труб "Північного потоку" – основних маршрутів, що з'єднували економіку Німеччини з газовими родовищами росії. Хоча точні обставини інциденту ще встановлюються, багато факторів свідчать про умисний підрив, причетний до якого росія.

Численні заяви німецьких та європейських політиків стверджують, що остання нитка "Північного потоку-2" не запрацює принаймні до зникнення путінського режиму в росії. Деякі політики вважають, що це може не статися і в майбутньому.

"Втрата довіри є настільки глибокою, що ніколи більше федеральний уряд Німеччини не зможе покладатися на енергетичні ресурси з росії", – висловив думку прем'єр-міністр нижньої Саксонії Штефан Вайль.

Представники фракції "Вільних демократів" у парламенті закликають розібрати газопровід. Вони вважають, що "Північний потік" був геополітичним проектом, який зашкодив не лише Україні, але й самій Німеччині.

"Ми вимагаємо розібрати "Північний потік-2" і якнайшвидше розробити план щодо правового захисту", – йдеться у запиті фракції.

Втрата довіри є настільки глибокою, що ніколи більше не буде ситуації, коли федеральний уряд Німеччини зможе покладатися на енергетичні ресурси з росії

Проте є поодинокі голоси на підтримку російського газу, до яких належить, наприклад, прем'єр-міністр Саксонії Міхаель Кречмер. Він виступає за відновлення роботи залишених гілок "Північного потоку-1" та відновлення російських постачань.

Згідно з його словами, поки триває війна в Україні, це питання непріоритетне. Але після її завершення споживачі "повинні мати можливість використовувати не лише дорогий газ, який наразі закуповується в інших країнах".

"У розвиненій країні енергія не повинна бути дефіцитом", – стверджує Кречмер.

Проте ремонт пошкоджених газопроводів може не бути економічно вигідним. Вже зараз, за оцінками операторів "Північного потоку-1", ремонт може коштувати $500 млн.

"Протягом останніх тижнів Nord Stream AG, контрольний пакет якого належить підконтрольній кремлю компанії, почав оцінювати витрати на ремонт і відновлення постачань газу", – повідомляє The New York Times.

Однак чим довше газопровід простоює, тим більших збитків зазнає від солоної води. В результаті ремонт стає дедалі дорожчим і менш реальним.

Руслана Чечуліна

Теги:ринок природного газуімпорт газуLNG-терміналенергонезалежністьНімеччинаПоділитись