Новий закон про ЖКП: великий документ, що практично нічого не змінює

24 серпня 2021

Фахівці вважають, що тільки активні споживачі зможуть отримати вигоду від нововведень у законодавстві, що регулює житлово-комунальні послуги

Серед нововведень закону, метою якого є регулювання питань у сфері житлово-комунальних послуг – публічні договори між споживачами та постачальниками послуг, плата за обслуговування внутрішньобудинкових систем газопостачання, установка лічильників тепла за рахунок тарифу. Експерти проаналізували зміни й розглянули, чим вони можуть бути корисними споживачам.

Минуло майже чотири роки з моменту, коли в Україні був прийнятий Закон “Про житлово-комунальні послуги” (вступив у силу 10 грудня 2017 року). Невдовзі після цього був підготовлений законопроект, який викликав багато суперечок. Хоча парламент підтримав його ще в грудні 2020 року, підписано його було тільки в квітні цього року, і він отримав номер – 1060-ІХ. Розглянемо, як може змінитися наше повсякденне життя як споживачів.

Повернення регулятора тарифів

До 2017 року Національна комісія, що здійснює державне регулювання у сферах енергетики та ЖКП (НКРЕКП), контролювала 97% компаній, що постачали споживачам тепло, та 90% – водопостачання і водовідведення. У 2017 році частина повноважень була передана на місцевий рівень.

Однак через законодавчу колізію з травня 2018 року НКРЕКП втратила свої повноваження щодо встановлення тарифів на теплову енергію, а місцева влада їх не отримала. У результаті тарифи не змінювалися з 2018 року, що призвело до боргів підприємств ТКЕ через різницю тарифів. 

“Закон усуває законодавчі прогалини у повноваженнях НКРЕКП і місцевих органів влади щодо тарифів”, – пояснює Олена Байда, експертка з енергоефективності проекту USAID “Прозорість енергетичного сектору”.

За словами голови НКРЕКП Валерія Тарасюка, ці зміни дозволять компаніям ТКЕ встановлювати економічно обґрунтовані тарифи. Це означає, що тарифи на тепло та гарячу воду для побутових споживачів невдовзі можуть зрости з об'єктивних причин. 

Публічні договори: чи полегшилися відносини між споживачами і постачальниками?

Що стосується порядку надання комунальних послуг, то серйозних змін не вдалося реалізувати, стверджує Дмитро Левицький, юрист у сфері ЖКГ, член правління ОСББ.

“Було внесено зміни щодо укладення договорів про надання комунальних послуг, – зазначає він. – Раніше закон встановлював три моделі надання послуг у багатоквартирному будинку: індивідуальні, колективні договори та договори з колективним споживачем. Індивідуальний договір міг мати два варіанти: з умовою обслуговування внутрішньобудинкових систем або без такої умови. Через це часом згадували про наявність не трьох, а чотирьох моделей.

Зміни, внесені законом №1060, зберігають всі попередні моделі. Експерт також відзначає, що в частині 5 статті 13 Закону “Про житлово-комунальні послуги” тепер є чітка вказівка на можливість укладення індивідуальних договорів через механізм публічної оферти або публічного договору приєднання. 

“Ми вважаємо, що потрібно було просто дотримуватись чинного закону, – додає Тетяна Бойко, координаторка програм громадської мережі “Опора”. – Слід було чітко наголосити, що договори можуть укладатися як публічні оферти, тобто не потребують підписання з іншої сторони. Таке уточнення могло бути зроблене в два речення. Співвласники можуть вибрати будь-яку з чотирьох моделей. Якщо вони не ініціюють укладення, то за законом укладається індивідуальний договір без обслуговування мереж. Проте Кабмін ще має розробити типові договори. Чи встигнуть вони до початку опалювального сезону – питання відкрите”.

Олена Байда зазначає, що нове законодавство спрощує перехід на нові договірні відносини для споживачів та постачальників послуг.

“Новий закон дозволяє укладати публічні договори приєднання, якщо співвласники багатоквартирного будинку не ухвалили рішення про вибір моделі відносин та не уклали відповідний договір”, – коментує експертка.

Термін “договори приєднання” означає, що одна сторона пропонує всім укласти з нею договір, публікуючи його умови, а інша сторона приймає ці умови шляхом виконання певних дій.

“Договори про надання послуг можна було укладати за цим механізмом і раніше. Але прямої вказівки в законі не було,” – пояснює Дмитро Левицький.

Експерт додає, що зараз для укладення договору про надання послуг є два шляхи. Перший – одна сторона пропонує іншій укласти договір, презентуючи проєкт, створений на основі типового. Інший варіант – це публічна оферта. Постачальник публікує пропозицію на своєму сайті або веб-сторінці органу місцевого самоврядування. Споживачі, якщо не ухвалять рішення про вибір іншої моделі, будуть вважатися такими, що приєдналися до умов цього договору через 30 днів.

Дмитро Левицький радить споживачам самостійно ухвалювати рішення про вибір моделі відносин і не покладатися на постачальника. Втім, важливо інформувати про це постачальника. Якщо мешканці вже прийняли таке рішення, то його переглядати немає потреби, підкреслив експерт.

Фахівці також попереджають про нові ризики, пов'язані з дією нового закону: монополісти можуть примусити до укладання вигідних їм угод, наприклад шляхом вибіркового укладення індивідуальних “публічних договорів приєднання” за новим законодавством. Ситуації, де ініціювання можливо, для монополістів можуть бути вигідними, тоді як в інших випадках – навпаки. Тому, за словами експертів, вибір моделі залишається за співвласниками багатоквартирних будинків, і цією можливістю варто скористатися, організувавши збори та ухваливши рішення.

Лічильники: хто нестиме витрати за їх встановлення та обслуговування

Згідно з новими змінами, до серпня 2022 року всі будинки мають бути забезпечені лічильниками теплової енергії. Дмитро Левицький зазначає, що обов'язок операторів з установки та обслуговування цих лічильників не скасовано, а лише коригується, зокрема в частині повернення коштів на це.

“До 1 серпня 2022 року всі будинки повинні мати теплові лічильники. Витрати на встановлення покриватимуться з тарифу, але також є можливість відшкодування з державного бюджету”, – підкреслює Олена Байда.

Дмитро Левицький вважає, що новий механізм є менш зрозумілим і прозорим, ніж той, що існував раніше. Згідно з попереднім законом, співвласники мали платити окремі внески на установку та обслуговування лічильників, які обліковувалися окремо і не могли бути використані на інші цілі. Таким чином, споживачі знали, за що платять.

“Тепер витрати на установку лічильників входять до загального тарифу на комунальну послугу. Це означає, що для будинків без лічильників нові тарифи включатимуть витрати на їх установку, а для будинків з лічильниками – не включатимуть. Якщо власники самостійно встановлять лічильник, витрати їм відшкодовуються через майбутні платежі. Таким чином, суттєвих змін у економічному сенсі немає; лише змінилося організаційне оформлення фінансових потоків, що підвищує ризики корупції.”  – зазначає юрист.

Чи буде нова схема діяти таким чином, що у всіх будинках встановлять лічильники, поки що неясно. Експерт переконаний, що з найближчим часом будинки без лічильників залишаться без них, адже до 1 серпня 2022 року залишилося небагато часу. Цього недостатньо, щоб провести всі необхідні заходи, погодити нові тарифи й реалізувати установку.

Схоже, що зазначений термін, найімовірніше, буде переглянутий, а механізм почне діяти через кілька років.

“Таким чином, старий механізм – зруйновано, новий – ще не створений, – зазначає юрист та радить співвласникам об'єднуватися і ставити лічильники самостійно за державної та місцевої підтримки, а не покладатися на постачальників,” – підсумовує він.

Ті співвласники, хто вже має встановлені лічильники, оплачуватимуть тепло за тарифом, що не включає встановлення.

“Якщо у вас вже є лічильник, ніхто вам його не відшкодує, оскільки він належить співвласникам будинку і повернення коштів стосується тих, хто з новим тарифом оплатить частину витрат, але самостійно встановить прилад. Отже, мова йде про незначну частину споживачів,” – пояснює Дмитро Левицький.

Тепер слід з’ясувати, хто відповідатиме за повірку, обслуговування і заміну лічильників і хто нестиме витрати за це.

“Раніше ці витрати покривали окремі внески, а тепер усе заплутано, – підкреслює експерт. – Тепер витрати на ці роботи покриває плата за абонентське обслуговування (за послуги оператора)”.

“Якщо комунальні послуги надаються споживачам за “індивідуальним договором“ або за “індивідуальним договором з обслуговуванням внутрішньобудинкових систем“, споживачі отримуватимуть два види платіжок: за спожиті послуги та за абонентське обслуговування, – продовжує Олена Байда. – Вартість абонентського обслуговування зокрема включає обслуговування та заміну лічильників води й тепла. Оплата за цими квитанціями здійснюється одним платежем. Максимальна вартість абонентського обслуговування встановлюватиметься Кабінетом Міністрів.”

На думку Тетяни Бойко, найсерйозніша загроза від новінок полягає в тому, що люди, які вже все зробили (встановили обладнання, знайшли організацію для обслуговування та оплачують її), будуть змушені грошові сплату вдруге через тариф. Тому важливо зрозуміти, як буде організована ця система.

Загалом, підсумовуючи нові правила обліку, Дмитро Левицький зазначає, що попри зміни в процедурі й організації фінансів, глобально нічого не помінялося. Споживачі все оплачують.

“Коли мешканці самостійно приймають рішення, вони можуть адекватно оцінити ситуацію, ухвалити рішення й контролювати свої витрати, – говорить співрозмовник. – Якщо ж споживчі групи залишаться пасивними, це призведе до постійних з’ясувань взаємних зобов’язань, що вкладено у цю заплутану схему: чи було зібрано гроші для встановлення лічильника, чи достатньо плати за обслуговування. Мій прогноз – якщо власники будуть пасивними, вони наражатимуться на ризик платити двічі. Я сумніваюся, що хтось зможе повернути витрати за свої лічильники, оскільки система стала менш прозорою і справедливою”.

Безпека газопостачання. Хто нестиме відповідальність?

Законодавці також внесли зміни, що мають усунути численні конфлікти споживачів з операторами газомереж.

“Врегульовано технічне обслуговування внутрішньобудинкових систем газопостачання, – зазначає Олена Байда. – НКРЕКП повинна затвердити типові договори і визначити методологію розрахунку максимальної вартості таких послуг. За укладенням такого договору, за безпечність внутрішньобудинкових систем газопостачання відповідальність нестиме оператор газорозподільної системи або інша сторона, з якою підписано договір.”

Витрати на технічне обслуговування покриваються за рахунок споживачів житлових будинків, зазначає Тетяна Бойко.

Оператори ГРМ, що надають послугу розподілу природного газу, повинні укладати договори на технічне обслуговування внутрішньобудинкових систем газопостачання при зверненні ОСББ, управителя або іншої уповноваженої особи.

Якщо ж ніхто з них не звертається до оператора ГРМ, вважається, що співвласники підписали угоду на технічне обслуговування з оператором ГРМ, у зоні відповідальності якого розташовано відповідний будинок.

“Щодо технічного обслуговування газових мереж, то все залишилось так, як і раніше, – підсумовує Дмитро Левицький. – Тепер вони вимагатим додаткову плату за обслуговування внутрішньобудинкових газопостачання.

Відкладені зміни

Згідно з раніше прийнятими нормативними актами, в багатоквартирних будинках, де до початку 2021 року не було створено ОСББ, і де співвласники не вирішили щодо управління будинком, або не оголосили конкурс на призначення управителя, виконавчі органи місцевих рад мали оголосити та провести конкурс на визначення управителя до 1 травня цього року.

“У зв’язку з тим, що закон перебував на підписі президента більш ніж чотири місяці, це положення не було виконане, – зазначає Олена Байда. – Однак ми можемо сподіватися, що місцеві органи влади незабаром розпочнуть підготовку до проведення цих конкурсів”.

Також залишилися невирішеними, за словами експертки, відкладеними залишилися питання щодо створення органу влади, що контролюватиме сфери ЖКГ, а також питання надання права співвласниками багатоквартирних будинків на використання чи володіння земельними ділянками, на яких знаходяться ці будинки. “Зміни до законодавства у цих питаннях повинні бути розроблені урядом і внесені на розгляд Верховної Ради до початку листопада цього року”, – додає вона.

Експерти зазначають, що хоча закон є достатньо обширним, проте фактично він нічого не змінює. Змінилася процедура повернення втрат на установку, обслуговування лічильників. В законі пропонуються можливості укладення договорів приєднання на комунальні послуги. Також з’явилася нова норма, що оператори газорозподільних систем вимагатим окремі платежі за технічне обслуговування газових мереж.

“Ми не виконували попередній закон про ЖКП. Він передбачав чотири моделі договорів, але їх ніхто не намагався впроваджувати, – резюмує Тетяна Бойко. – Тобто ніхто не пробував, але вже внесли зміни. Насправді необхідно було дотримуватися існуючого закону, а нові норми лише ускладнюють ситуацію”.

Як діяти новому закону та який він буде насправді для споживачів – залежить також від підзаконних актів, які ще мають бути розроблені. Однак фахівці упевнені: якщо не буде проведено відповідної інформаційної кампанії і споживачі залишаться пасивними, їм не скористатися нововведеннями. 

“Українська енергетика“ планує далі висвітлювати ризики деяких положень нового закону та знайомити читачів з підсумками його реалізації після появи відповідних підзаконних актів.

Світлана Олійник, спеціально для “Української енергетики”

Теги:Поділитись