Ольга Белькова

Обговорення реформ вугільного сектору повинно включати всіх мешканців вугільних регіонів

13 липня 2017

Протягом частини минулого тижня я досліджувала досвід Німеччини стосовно #реформа_вугільної_галузі та переходу на #альтернативні_джерела_енергії. Ось кілька зауважень про їхній досвід (на жаль, я була там лише 3 дні, тому аналіз поки що попередній).

Частина 1. Вугілля. Власні підходи.

1. Наші співрозмовники підкреслили, що "Німеччина і німці вирішили закрити шахти з видобутку кам'яного вугілля" (остання з них закриється у 2018 році). Вкрай важливо розуміти, що це рішення було прийнято суспільством загалом, а не лише запасом політиків або міністрів. Причини рішення двоякі: перш за все, економічні, адже вигідніше купувати імпортне, а потім вже йде ідеологічний аспект — інші способи вироблення енергії є кращими. Німці вміють рахувати, тому враховують не лише безпосередні витрати на видобуток, але й усі негативні наслідки для регіону та країни: забруднення повітря, травми, професійні захворювання, зміни клімату і порушення природного балансу в районах видобутку. Подібне рішення також було прийняте щодо атомної енергетики. Видобуток бурого вугілля триває, і остаточного рішення про його припинення поки не існує.

2. Рішення щодо кам'яного вугілля було прийняте дуже давно, але активізувалося лише в останні десятиліття. Для інформації: у 60-х роках у вугільному секторі працювало 700 000 осіб, а тепер їх лише 20 000. Для країни в цілому це не є надто великою соціальною проблемою.

3. Реформа вугільної галузі розглядається з точки зору: "в які нові сектори економіки варто інвестувати, щоб створити нові можливості у районах видобутку?" Не як допомога шахтарям, а навпаки — як створити нові точки зростання економіки для конкретного регіону. Наприклад, у регіоні Рур, Дюсельдорф протягом з 1960 року було відкрито 20 університетів. Зараз 40% від європейських коштів допомоги йде на "інновації та дослідження". Я не знайшла жодної інформації про якісь унікальні соціальні пакети для шахтарів, чула лише про можливість дострокового виходу на пенсію. Були певні програми перенавчання, але оскільки всі шахти є приватними, ринок вирішував більшість аспектів соціальної адаптації. Загальний підхід дуже відрізняється від того, що я чую у нас — вугільний сектор неприбутковий (коли враховуються усі негативні наслідки для суспільства), тому немає сенсу вкладати жодної копійки.

4. Роль профспілок оцінювалася нашими співрозмовниками не дуже високо. Нам сказали, що вони лише підбурювали шахтарів і не шукали виходу із ситуації. Цікаво, що ці профспілки входили до більших, які складаються з представників інших галузей — хімічної промисловості та машинобудування. Вважалося, що шахтарі і так отримували гарні умови праці, тому, мовляв, до них не повинні бути якісь особливі підходи. Це вже контролювали інші соціальні групи.

5. Найбільша проблема реформи, або, іншими словами, закриття шахт, покладена на плечі регіональної влади. У нашій делегації були три мери українських міст з шахтарських регіонів, і саме вони вирішуватимуть більшість проблем. З одного боку, у них шахтарі, а з іншого — всі інші мешканці, які нині залежні від шахтарів або шукають кращих економічних можливостей. І ті, й інші відчувають на собі негативні наслідки добування — від поганого здоров'я до специфічних пейзажів. Але наразі, в тому числі завдяки непослідовності центральної влади, люди не вірять у реалістичність інших можливостей. В Німеччині ж, за останні роки було створено більше робочих місць у секторі альтернативних джерел енергії, ніж у вугільному секторі. Але це вже інша частина...

Мені іноді здавалося, що наша проблема "що робити із шахтарями?" була дещо незрозумілою нашим співрозмовникам. Вони не могли зрозуміти, як можна платити дотації збитковим шахтам, якщо суспільство в цілому виступає проти такого використання грошей.

Уроком для мене стало наступне:
- Реформа вугільної галузі повинна обговорюватися усіма мешканцями вугільних регіонів і відповідно підтримуватися ними. Повинні бути враховані думки як шахтарів, так і інших мешканців.
- Реформа суттєво зводиться до пошуку альтернативних галузей та можливостей, а не до оптимізації виключно вугільної.
- Ця реформа має бути поступовою, але з очевидною єдиною тенденцією — зниження видобутку та заміщення іншими джерелами енергії.

Автор: Ольга БельковаТеги:Поділитись