Захищаючи "Північний потік – 2", Німеччина ставить під загрозу енергетичну незалежність всього ЄС

24 вересня 2019

Енергетична політика є критично важливою для нормального функціонування сучасного суспільства.

Попри те що Європейський Союз був створений для досягнення максимальної енергетичної незалежності для всього континенту, питання цієї незалежності сьогодні знаходиться в руках Німеччини. Експерти підкреслюють цю думку.

Енергетична політика має критично важливе значення для стабільності сучасного суспільства. Цей стратегічний пріоритет був закладений засновниками Європейського Союзу ще в 1950-х роках під час створення Європейського співтовариства вугілля і сталі (ЄСВС) та Європейського співтовариства з атомної енергії (Євроатом), що стали базою ЄС. Проте сьогодні, за словами експертів, енергетичне питання розділило членів Союзу.

ЧИТАЙТЕ ТАКОЖ: В США розглядають нові стимули для країн-членів НАТО не купувати російський газ

На енергетичному фронті ЄС постають величезні виклики: забезпечення постачань газу при збереженні енергетичної незалежності, а також реалізація енергетичного переходу за прийнятних витрат для населення і підприємств.

Проте в даний час країни-члени ЄС мають розбіжності у своїх поглядах на вирішення цих проблем.

Це викликано, насамперед, одностороннім підходом Німеччини, що, безумовно, матиме серйозні геостратегічні наслідки в середньостроковій і довгостроковій перспективі, вважає експерт.

ЧИТАЙТЕ ТАКОЖ: Вже цієї зими: Нова українсько-російська газова війна — екс-посол США Пайфер

Європейський Союз імпортує понад половину (54%) своїх енергетичних потреб з країн, що підлягають значним геополітичним або кліматичним ризикам. Таким чином, 12 з 28 країн-членів ЄС, включаючи Німеччину та Іспанію, більше ніж на 60% залежать від російського або близькосхідного імпорту. Росія — найбільший постачальник природного газу для 28 країн-членів ЄС, постачаючи 90% потреб країн Центральної та Східної Європи. Енергетична залежність Європи в наступні роки зросте, оскільки зростає споживання газу. Протягом двадцяти або тридцяти років 70% енергетичних потреб ЄС буде задовольнятися за рахунок імпорту.

Ця залежність створює серйозні геополітичні ризики, особливо з огляду на дії Росії, яка застосовує збройні агресії проти сусідніх європейських країн.

Проект газопроводу "Північний потік - 2", потужністю 55 мільярдів кубометрів або 11% річного споживання ЄС, що з'єднує Росію з Німеччиною через Балтійське море, демонструє недоліки європейської енергетичної політики. Будівництво газопроводу, яке планується завершити в 2020 році та оцінюється майже в 10 мільярдів євро, викликає великі суперечки на старому континенті. Цими трубами через територію Німеччини проходитиме 30% імпорту газу в ЄС, в порівнянні з 15% на сьогодні. Це надає Німеччині особливий статус транзитера газу, позбавляючи багато країн, такі як Польща, Україна чи Словаччина, комерційної та дипломатичної свободи, а також їхньої енергетичної і, отже, національної безпеки. При цьому "Газпром" залишається одночасно власником і оператором газопроводу. Це дозволяє йому визначати ціну газу, що продається в ЄС. Євросоюз стане залежати від одного постачальника — Газпрому, який є одним з головних інструментів геополітичного тиску Володимира Путіна. Німеччина, яка веде переговори з "Газпромом" самостійно та безпосередньо, повинна захищати європейські інтереси перед російською компанією. Проте поки що неясно, чи здатна на це Берлін. "Північний потік – 2" суперечить Директиві ЄС, яка вимагає розділення постачальника від виробника, що наразі не дотримується. Сумніви зростають також через те, що Росія змогла призначити колишнього канцлера Герхарда Шредера головою проекту "Північний потік – 2".

Питання про здатність Німеччини забезпечити переважання колективних інтересів Європи залишається відносно актуальним, враховуючи відмову цієї країни від атомної енергії та значну потребу в газі, а також економічну ситуацію, що наближається до рецесійної.

Приклад проекту "Північний потік – 2" сумно і тривожно демонструє, що лише справжній Європейський енергетичний союз може гарантувати енергетичну незалежність Європи і, врешті-решт, її безпеку.

Теги:Газова директиваТретій енергопакетЄСПівнічний потік-2Поділитись