Ольга Бойко: “Час протистояння між владою та бізнесом минув”

30 грудня 2022

З огляду на сучасні воєнні реалії, можливе коригування планів відновлення економіки країни, зазначає координаторка комітету з промислової екології та сталого розвитку ЕВА.

Підприємствам у період війни доводиться постійно шукати баланс між підтримкою обороноздатності та економічною стабільністю країни, а також відповідністю європейським екологічним стандартам. У цьому українським бізнесменам допомагає найбільша бізнес-асоціація в Україні, що об’єднує понад 1000 компаній — Європейська бізнес асоціація (ЕВА). 

В 2020 році Асоціація започаткувала комітет промислової екології та сталого розвитку для розробки інструментів екологічної модернізації підприємств. Основні завдання цього підрозділу полягають у зменшенні викидів парникових газів, стимули для утилізації відходів та впровадження у країні принципів циркулярної економіки.

Яку роль бізнес відіграє у формуванні планів відновлення після війни? Як вирішувати проблему воєнних відходів? Що заважає бізнесу реалізувати ініціативи Міндовкілля? На ці питання відповіла Ольга Бойко, координаторка Комітету з промислової екології та сталого розвитку ЕВА.

Як бізнес впливає на формування планів відновлення України?

– Ми в Асоціації почали дискусії щодо післявоєнного відновлення вже через місяць після вторгнення рф. У травні ЕВА оголосила про створення комітету з відновлення України за ініціативи бізнесу, адже підприємці виявили бажання активно долучитися до відновлення. За останнім опитуванням ЕВА, близько 80% бізнесменів бажають взяти участь у відбудові.

Крім того, Асоціація активно брала участь у всіх робочих групах, що займалися підготовкою Національного плану відновлення. Наші пропозиції слухали, деякі були враховані, інші — ні.

У процесі відновлення особливу увагу було приділено екологічним аспектам. Наприклад, я почала аналізувати міжнародний досвід (зокрема Ізраїлю, Німеччини та Японії), щоб зрозуміти, якою має бути роль екології в економічному відновленні України. 

На початку травня був опублікований блог, присвячений ролі екології в економічному відновленні України. Невдовзі ми у Комітеті Асоціації розробили більш детальні пропозиції, які були надані урядовим робочим групам, а також включені до нашої щорічної Білого книги екологічних реформ ЕВА.

Яка ваша оцінка Плану відновлення України, представленого урядом у Лугано?

– Безумовно, представлений план відновлення має чимало позитивних і негативних аспектів. Після 10 жовтня 2022 року (коли стався перший масований ракетний удар по енергетичній інфраструктурі України) і особливо після першого блекауту 23 листопада, пріоритети змінилися. Тому з урахуванням нових реалій план відновлення, як ми його готували разом із фахівцями, потребує перегляду.

Очікуємо на підтримку та розуміння з боку влади, адже епоха протистояння між владою і бізнесом завершилася з моменту, коли ворог ступив на нашу землю.

Досить поглянути на перший напрямок розділу “Екологічна безпека”, який стосується кліматичної політики. До кінця року ми мали б затвердити план з реалізації другого Національно визначеного внеску до Паризької угоди, а також створити кліматичний фонд. 

Але давайте будемо відверті: про які заходи зі зменшення викидів вуглецю може йти мова, коли для підтримки мінімальної діяльності підприємств ми вимушені масово використовувати дизельні та бензинові генератори? 

Більш того, міста переходять із електротранспорту на транспорт з двигунами внутрішнього згоряння, а всі кошти, які отримуємо від міжнародних партнерів, йдуть на життєво важливі потреби: на зміцнення обороноздатності та підтримку функціонування держави.

Моя мета не зменшити важливість зусиль усіх, хто працював над цим документом, але сучасні реалії вимагають нових пріоритетів. І ми маємо до цього пристосовуватись. 

Саме тут ми очікуємо на підтримку та розуміння влади, адже епоха протистояння між владою і бізнесом завершилася з появою ворога на нашій землі. 

Які пропозиції Асоціація має внести до плану відновлення України?

– Погляди щодо концепції відновлення України майже всі зацікавлені сторони мають схожі. Це належне дотримання євроінтеграційного курсу та реалізація всіх відповідних реформ. 

Однак, нам потрібно переглянути наші очікування щодо термінів впровадження європейських регламентів і директив, а також чітко визначити шляхи їх фінансування. З того, що ми маємо в Нацплані, фінансування планується переважно на технічну підтримку реформ. 

Їх практична реалізація, наприклад, модернізація обладнання або кардинальна зміна технологічних процесів, вочевидь, планується за рахунок приватних інвестицій. 

Я хочу наголосити, що жодна країна ЄС не проводила модернізацію без державних стимулів та фінансової підтримки. З 2013 року ЄС подвоїв інвестиції в екологічні та енергоефективні проєкти, і в середньому ці витрати перевищують 75 млрд євро щорічно, і все це у мирний час.

Які нині існують проблеми в управлінні промисловими відходами? 

– Незважаючи на значний прогрес цього року — прийняття закону, що впроваджує європейську модель управління відходами, у практичному сенсі в галузі нічого не змінилося. 

Мене дивує те, що до закону, над яким ми працювали фактично чотири роки, досі не оприлюднені проєкти підзаконних актів, такі як Національний перелік відходів, Порядок класифікації відходів, які мали бути розроблені вже давно.

А як бути з відходами від війни? 

– Відходи війни — це реальна проблема, масштаби якої ми ще не усвідомлюємо повністю. Тимчасове розміщення на існуючих полігонах або у спеціально відведених зонах є єдиним вирішенням для них. 

Ситуація з цими відходами є двоїстою. З одного боку, військовий металобрухт та уламки інфраструктури можуть стати корисними при відновленні після війни, оскільки рашистська техніка та зброя є джерелом кольорових і чорних металів. 

Однак підготовка цього матеріалу для повторного використання вимагає певних навичок, таких як сортування та очищення. Тим більше, військовий металобрухт може містити нерозірвані боєприпаси або вибухові речовини, що становить небезпеку для робітників у цій сфері і для операторів сміттєзвалищ.

Ця ситуація стосується не лише воєнного часу. Наприклад, у 2021 році в штаті Джорджія (США) загинув працівник однієї зі сміттєпереробних компаній від вибуху нерозірваного снаряду. 

В таких ситуаціях можуть допомогти системи виявлення вибухових речовин для військового металобрухту. З їх допомогою можна за 15 хвилин виявити основні групи вибухових матеріалів та їхні прекурсори за допомогою простого індикатора зміни кольору. Ця технологія доступна в США, де активно використовується.

Єдиним рішенням є тимчасове розміщення відходів війни на існуючих полігонах або у спеціально відведених місцях.

Не менш небезпечними є будівельні уламки, зокрема старих будівель, промислових майданчиків, ізоляційних матеріалів, оскільки в них міститься азбест. Нещодавно в Україні було прийнято закон, що забороняє використання азбесту. 

Проте у 2017 році було скасовано санітарні норми, що визначали вимоги безпеки при поводженні з азбестом. При демонтажі будівель і споруд зобов'язують надавати робітникам спеціальні захисні комбіезони, респіратори та відповідне взуття. 

Наскільки мені відомо, проект наказу МОЗ на цей рахунок вже поданий на розгляд Державної регуляторної служби. Його прийняття є надзвичайно важливим, адже це гарантує збереження здоров'я громадян, які, відповідно до нещодавньої постанови Кабміну, можуть бути залучені військовими адміністраціями до суспільно корисних робіт у рамках так званої “Армії відновлення”.

Чи існує правова база для управління відходами війни, і чи зацікавлений бізнес у їх переробці?

– Так, у нас вже є рамкове регулювання в сфері управління відходами війни — постанова КМУ №1073, прийнята у вересні. Це є першим кроком до вирішення цієї проблеми; у документі вказано, як збирати такі відходи і в яких сферах вони можуть бути корисні як вторинна сировина. Проте бізнес поки не бачить реальних можливостей для реалізації цієї нової ініціативи. 

Наприклад, основним критерієм для використання відходів бетону в виробництві бетонних розчинів буде необхідність підготовки чистого продукту (без цегли, скла, кераміки тощо), який потім повинен бути подрібнений з використанням спеціального обладнання, як це роблять в кар'єрах під час обробки граніту. 

Можливо, бізнес також буде мати застереження щодо можливості використання такого бетону не у високомаркових конструкціях, а для спеціально напружених, таких як плити чи ферми. 

Те ж саме стосується металобрухту. Весь цей процес зводиться до необхідності сортування відходів, чим повинні займатися, наприклад, компанії, що займаються сміттєзбиранням. На мою думку, це є перспективною нішою. 
 

На що ви б хотіли звернути увагу держави?

– Останнім часом ми спостерігаємо активізацію нормативної роботи з боку Міністерства екології, і деякі ініціативи викликають у мене подив. 

По-перше, це намір запровадити окремий вид екологічних перевірок через додаток “Екозагроза”, що суперечить чинному законодавству про державний нагляд та контроль у сфері господарської діяльності. 

По-друге, зобов'язання встановлення дорогих автоматизованих систем моніторингу викидів забруднюючих речовин на об’єктах, які підлягають постійному ризику ракетних атак і які потрібно модернізувати після закінчення війни. 

По-третє, розширення підстав для анулювання дозволу на викиди, наприклад, коли Держпродспоживслужба вирішила скасувати раніше виданий висновок про можливість надання дозволу; або зобов'язання отримання дозволу на проведення пусконалагоджувальних робіт, якщо прогнозовані викиди в такому дозволі, більш ніж ймовірно, будуть відрізнятися від фактичних, що може призвести до штрафів з боку Держекоінспекції.

На фоні викликів, з якими стикаються підприємства, такі ініціативи, які мають певний корупційний підтекст, суттєво дестабілізують плани бізнесу щодо подальшого функціонування. Особливо в умовах, коли наші сусіди в ЄС спрощують процедури отримання екологічних дозволів для деяких галузей промисловості, борючись із російською агресією. 

Розкажіть про свій досвід, як ви почали займатися сталим розвитком у бізнесі?

– Проєктами у сфері сталого розвитку я займаюсь ще з 2013 року, але системні роботи в цій галузі веду з 2016 року. Тоді Україна сильно відставала в запровадженні екологічних аспектів у сталий розвиток бізнесу, порівняно, наприклад, із Францією. 

Швидше за все тому в своїй попередній діяльності, в роздрібній торгівлі, я особливо пишаюсь екологічною ініціативою щодо переходу з звичайних пластикових пакетів на касах на пакети з переробленого пластику. Віддаю собі звіт, що це не найкраще екологічно чисте рішення, але в умовах відсутності системи роздільного збору сміття та компостування в Україні вважаю, що це найбільш раціональний підхід, який може запропонувати рітейл для споживачів, які не готові використовувати багаторазові альтернативи. 

Мій інтерес до теми сталого розвитку у поєднанні з суспільним запитом на створення відповідної законодавчої бази в Україні стали причинами, чому у 2020 році я приєдналась до ЕВА як координатор нового Комітету з промислової екології та сталого розвитку. 

У своїх підходах я спираюсь на досвід ринку, зокрема країн ЄС, а також намагаюсь визначити, як краще адаптувати вітчизняні підприємства до європейських екологічних стандартів з економічної точки зору. 

Це про той самий баланс інтересів усіх сторін, якого, на мою думку, часто не вистачає при ухваленні рішень щодо певних екологічних політик. Особливо коли йдеться про нові обов’язки для бізнесу. Ці обов’язки не пропрацьовуються й не обговорюються заздалегідь, в результаті чого важливі реформи затягуються.

Проте останнім часом ситуація змінюється. Щороку бізнес стає дедалі більш екологічно свідомим, і я сподіваюсь, що цей тренд продовжиться. 

Лариса Білозерова, спеціально для "Української енергетики"

Автор: Лариса БілозероваТеги:відходи європейські стандарти асоціація війна екологія бізнес законодавствоПоділитись