Олександр Чарун: учасники ринку ВДЕ можуть управляти небалансами

29 листопада 2021

Заступник директора компанії “ВІНД ФАРМ” Олександр Чарун розповів, як працюватиме перший в Україні вітропарк без “зеленого” тарифу.

Термін для отримання "зеленого" тарифу для нових установок електрогенерації з відновлювальних джерел енергії (ВДЕ) завершується цього року, а дія пільгового тарифу для діючих станцій завершиться 1 січня 2030 року. Подальший розвиток промислових станцій "зеленої" енергетики залежить від нових стратегій і механізмів ведення бізнесу на чисто ринкових умовах.

В Україні вже функціонують кілька компаній, що розробляють проекти промислових електростанцій з ВДЕ. Серед них є команда, яка розбудовує найбільший вітропарк Європи на 800 МВт поблизу Маріуполя. Проект "ВІНД ФАРМ" включено до Плану заходів реалізації Стратегії розвитку Донецької області до 2027 року.

Олександр Чарун розповів про роль вітроенергетики у розвитку промислового регіону, про відповідальність за небаланси, а також про можливість впровадження ринкового ВДЕ-проекту без пільгового тарифу через механізми низьковуглецевої "зеленої" економіки, під час інтерв'ю.

Як ви оцінюєте небаланси ВДЕ-генерації в умовах ринку?

– Практика показала, що за перше півріччя функціонування нового ринку небаланси склали приблизно 1 мільйон гривень. Це незначна сума, тим більше, що ними можна управляти. Цим тільки треба займатися. Ми, наприклад, готові до цього.

 Ми готові виробляти електроенергію за загальними умовами, продавати її на ринку і повністю відповідати за небаланс на загальних умовах, як це роблять всі учасники ринку.

Ринок електроенергії запрацював 1 липня 2019 року. Усі підприємства відновлювальної енергетики об’єдналися в групу, що співпрацює з організацією, яка купує енергію за "зеленим" тарифом.

Щодо проекту "ВІНД ФАРМ", ми не можемо отримати "зелений" тариф, оскільки це новий об'єкт, на який можливість пільгової ціни не розповсюджується. Проте ми готові виробляти електроенергію за загальними умовами, продавати її на ринку і нести повну відповідальність за небаланс так само, як і інші учасники ринку.

Наскільки складно прогнозувати роботу ВЕС?

– Безумовно, якщо ми говоримо про вітрову станцію, прогнозування є складнішим процесом, ніж у випадку звичайної електростанції. Точний прогноз вітру, на який можна сподіватися, це всього дві-три години. Навіть за чотири години здійснити точний прогноз неможливо, оскільки між силою вітру та електрогенерацією існує кубічна залежність. Тому навіть маленька похибка у швидкості вітру може суттєво вплинути на прогноз вироблення енергії.

Проте існують механізми досить точного прогнозування. Усі прогнози потрібно накопичувати в базі даних протягом місяців і років. Якщо ваша статистика свідчить про те, що в цей день і в цей час не було поганого вітру, ви можете оцінити цей прогноз як оперативний, так і довгостроковий.

За три години до постачання електроенергії можна уточнити та скоригувати прогноз, зробивши додаткову заявку на внутрішньодобовому ринку, і зменшити небаланси на власних вітрових і сонячних електростанціях, надаючи можливість працювати на загальних умовах.

Які виклики існують для ринкових проектів "зеленої" енергетики?

– У противників виробництва електроенергії з відновлювальних джерел є аргументи, що, по-перше, це дуже дорого. Але насправді це вже не так, оскільки ціни на енергоресурси останнім часом значно зросли (на вугілля, газ та, відповідно, на електроенергію), тому ціни досягли рівня, що забезпечує інвесторам достатню привабливість навіть на ринкових умовах.

Я вважаю, що нашою основною проблемою є надто волатильний ринок. Інвестор, оцінюючи ціну на ринку, сподівається на стабільність, але для цього державі потрібно працювати. У держави є кілька інструментів, однак, на жаль, поки що їх не впроваджують.

Які механізми сприяють розвитку ВДЕ-генерації?

– Серед таких інструментів важливим є можливість продажу електроенергії за корпоративними договорами PPА, тобто за довгостроковими двосторонніми угодами. Це дозволить вітроелектростанції виробляти і постачати електроенергію конкретному постачальнику за довгостроковою угодою, гарантуючи ринок збуту.

Наприклад, в Маріуполі є два великих металургійних підприємства, які можуть бути потенційними покупцями "зеленої" електроенергії. Але на жаль, на сьогодні довгострокові угоди за нашим законодавством поки що не дозволені. Я вважаю, що державі було б відносно легко усунути цю проблему.

Ще одним механізмом, який підтримав би розвиток відновлювальної енергетики за загальними умовами, є гарантії походження електроенергії. Це дозволить соціально відповідальним компаніям або іноземним компаніям, зацікавленим у купівлі та використанні "зеленої" електроенергії, що була згенерована без викидів, або ж енергії, яка отримувалась за рахунок сонячних чи вітрових джерел.

В європейських країнах вже впроваджуються сертифікати походження електроенергії. НЕК "Укренерго" має завершити цю роботу протягом 2022 року, щоб забезпечити доступність такого механізму в Україні. Це допоможе всім виробникам відновлювальної енергії, в тому числі і новим, які не планують отримання "зеленого" тарифу, спростити залучення інвестицій.

Чи були відомі інші вітрові електростанції, заплановані на після 2022 року?

– На вітрові, на жаль, я не знаю. Є компанії, які намагаються зводити сонячні електростанції. Це невеликі проекти, але вони все ж реалізуються. Перевагою нашого проекту є його масштаб. Це дозволяє отримати вищу прибутковість при нижчих цінах на електроенергію для потенційного інвестора. Отже, наша компанія сподівається залучити найближчим часом великого стратегічного інвестора.

 Чи маєте ви стратегічного споживача?

– Поки що ні. Проте все залежатиме від нашого стратегічного інвестора, оскільки з ним знайдеться і стратегічний споживач.

Потужність 800 МВт зможе забезпечити половину річного споживання міста, як Маріуполь. Таким чином, потенційний споживач може бути як конкретне підприємство, так і місто. Проект також шанс залучити компанії, зацікавлені у виробництві "зеленого" водню, ринок якого формується в Євросоюзі, а Україна розглядається як стратегічний партнер ЄС у цьому питанні. У цьому випадку водень можна транспортувати танкерами з портів Маріуполя.

Але Україна тільки почала підготовку правового поля щодо "зеленого" водню та гарантій підтвердження електроенергії з відновлювальних джерел. Держава повинна створити сприятливі умови для інвесторів у зручному законодавчому форматі.

Ви відчуваєте увагу держави до проекту?

– В загальному, так. Увага існує. Ми співпрацюємо з Міністерством реінтеграції, оскільки об'єкт розташований у Донецькій області. Локальні громади дуже зацікавлені в реалізації проекту. Вони розуміють, що податки та гроші за оренду землі наповнюють місцеві бюджети. Це важливо як на місцевому, так і на міністерському рівнях.

Команда "ВІНД ФАРМ" на інвестиційному заході "DO invest" у Торгово-промисловій палаті України, жовтень 2021 року

Локальні громади дуже зацікавлені у реалізації проекту. Вони усвідомлюють, що податки й плата за оренду землі наповнюють місцеві бюджети.

На якій стадії знаходиться ваш пілотний проект?

– На сьогодні вся земля під 800 МВт уже передана. Це понад 160 ділянок під встановлення вітротурбін, станцій, внутрішніх доріг, ліній електропередач, точок підключення.

За допомогою спеціалістів німецької компанії здійснено дворічний моніторинг вітрового ресурсу. Компанія оцінює його на рівні 7,6 м/с, що є дуже хорошим показником для узбережжя Азовського моря.

Крім того, пройдено процедуру оцінки впливу проекту на навколишнє середовище, і ми отримали позитивний висновок від Міндовкілля. У даний час ми перебуваємо у процесі отримання технічних умов для підключення до мереж. Це, в основному, останній етап девелопменту, після якого почнеться проектування.

Вашим інвестором можуть бути виробники турбін?

– Етап проектування наша компанія розпочне після визначення стратегічного інвестора, оскільки він зазвичай вибирає основне генеруюче обладнання. У нашому випадку йдеться про вітротурбіни, без вибору яких проектування неможливе. Це рішення приймає інвестор, оскільки часто він залучає фінансування під обладнання, наприклад, з боку банків за підтримки експортних кредитних агентств.

Інвесторами можуть бути й виробники турбін, оскільки проект є масштабним: загальна потужність 800 МВт. Це велике замовлення для будь-якого виробника. Вони готові навіть створити завод для виробництва компонентів, наприклад, гондол чи веж вітротурбін, на території Донецької області. Це було б дуже цікаво для держави.

Ми отримали листи зацікавленості від кількох провідних світових компаній. Якщо буде обране обладнання однієї з цих компаній з одноразовим великим замовленням, для України це буде вигідно, оскільки можна буде відкрити завод вітротурбін на її території та в подальшому постачати їх до Європи.

Що необхідно для розвитку вітроенергетичної галузі?

– Слід активніше працювати над відновленням машинобудівної галузі в країні, зокрема в Донецькій області, де залишаються кадри, які не виїхали, скажімо, до Польщі. Оскільки в Європі ринок вітроенергетичного обладнання продовжує зростати.

На рівні ЄС затверджено Green Deal, і зараз триває його імплементація на національних рівнях кожної країни. Встановлені ясні цілі для розвитку вітроенергетики до 2050 року, які вказують, що Європа має встановити в п’ять разів більше вітрових установок, ніж має на сьогодні.

Для України це є важливим напрямом. Підтримуючи Green Deal, ми повинні розглянути можливості для відновлення машинобудівного комплексу, щоб не бути лише експортером зерна та металопродукції, а й виробляти в країні обладнання з високою доданою вартістю, такі як вітротурбіни. Це стало б гарним поштовхом для відродження економіки.

Як ви представляєте свій проект?

– У листопаді цього року проходить виставка WindEurope Electric city Copenhagen-2021, де ми презентуємо наш проект. Це щорічна європейська конференція з вітроенергетики, що проводить відкритий конкурс на тематику вітроенергетики.

Наша компанія спільно з партнерською юридичною фірмою взяла участь у цьому конкурсі і отримала можливість розмістити свою інформацію під час роботи конференції-виставки у Копенгагені.

На постері також представлено аналіз дій, які слід виконати державі для спрощення залучення інвестицій у проекти вітроенергетики без фінансової залежності від держави, лише за комерційними умовами.

Це важливо, оскільки через "зелений" тариф в Україні виникло негативне ставлення, не лише через його розмір. Різке зростання кількості вітрових проектів у останні роки призвело до того, що держава не змогла забезпечити виплату за всім пільговими тарифами.

Які аргументи проти пільгових тарифів ви вважаєте слушними?

– Противники мають свої обгрунтування, деякі їхні аргументи правомірні. Тому механізми залучення інвестицій треба розробляти так, щоб державна підтримка не мала негативного впливу на ціни електроенергії.

Вважаю, що важливим є впровадження механізмів залучення приватних інвестицій і відмова від державної підтримки.

Ці механізми слід просувати, оскільки Україна обрала європейський вектор розвитку, є членом Енергетичного Співтовариства. Це вказує на можливості впровадження Green Deal, розробки законодавства та гарантій, які б зацікавили приватних інвесторів. Такі дії дозволять вітровим і сонячним електростанціям сприймати свої небаланси і працювати за загальними умовами.

Як ви оцінюєте підготовку спеціалістів для галузі ВДЕ?

– Ми лише на початку роботи. У нас, на жаль, як і в багатьох країнах, немає спеціальної освіти з вітроенергетики. Наприклад, я отримав свою першу професію "Електропривід та автоматизація" в Донецькому національному технічному університеті.

В галузі промислової вітроенергетики я почав працювати у великій енергетичній компанії. З 2012 року протягом семи років брав участь у будівництві та експлуатації Ботієвської ВЕС, а потім у проекті Приморських вітроелектростанцій. Наразі я працюю в команді проекту, який, сподіваюся, стане успішним прикладом ринкової моделі у "зеленій" енергетиці.

Лариса Білозерова, спеціально для "Української енергетики"

Автор: Лариса БілозероваТеги: зелена генерація ринок енергії вітрова генерація Донецька обл. зелений тариф ВЕСПоділитися