Олексій Рябчин: держава повинна підтримувати бізнес у розвитку водневих проектів в Україні

16 червня 2021

Завдання держави полягає в створенні сприятливих умов для інвесторів у водневих проектах

Використання водню в енергетичній сфері може здаватися чимось далеким. Проте, щоб це стало можливим у майбутньому, необхідно вже сьогодні розпочати інвестиції та підготовку інфраструктури.

Олексій Рябчин, радник віце-прем'єр-міністра з питань європейської та євроатлантичної інтеграції, у бесіді з "Українською енергетикою" висвітив можливості використання водню в Україні.

Яка роль "Північного потоку-2" у досягненні екологічних цілей Європи? Чи можеть його добудова вплинути на ці цілі?

- Екологічні цілі, які планує реалізувати Європейський Союз, вимагають створення кліматично нейтрального континенту до 2050 року. Це передбачає поступове відмовлення від нафти, газу та вугілля, що відкриває нові можливості для використання водню.

Навіть на сьогодні, незважаючи на те, що технології не дозволяють широко застосовувати водень у трубопроводах, можна додавати до 20% водню до природного газу. Це вже зменшить споживання імпортного природного газу.

Україна має амбітний план стати частиною стратегії водню ЄС – ведемо переговори щодо цього з німецькими та іншими колегами з ЄС. Ми можемо виробляти водень на своїй території та постачати його європейським країнам. Однак ситуація з "Північним потоком-2" залишається невизначеною. Як країна, ми не знаємо, скільки газу буде транспортуватися через Україну після закінчення контракту у 2024 році. Отже, добудова "Північного потоку-2" може вплинути на плани ЄС щодо зменшення викидів вуглецю.

Інвестори запитують: що буде після 2024 року? Це критично важливе питання, адже інвестиції у водневі проекти мають тривалі строки окупності – мінімум десяток років або більше.

Німеччина, один з "партнерів" російського газопроводу, також зацікавлена в українських водневих проектах…

- Так, німці активно проявляють інтерес, оскільки їх стратегії у боротьбі зі зміною клімату є вкрай амбітними. Для них водень – це ключовий фактор для декарбонізації промисловості та енергетики.

Вони акцентують увагу на "зеленому" водні, вважаючи його найбільш перспективним, оскільки він виробляється за допомогою відновлюваних джерел енергії.

Які ще типи водню існують? Чи всі країни ЄС планують використовувати лише "зелений" водень?

- Існує кілька типів водню, між якими відбувається конкуренція.

Типи водню в залежності від джерел походження

"Зелений" водень – це водень, вироблений із енергії, отримної з відновлюваних джерел. Така енергія використовується електролізером для розщеплення води на кисень та водень. Водень, виготовлений за допомогою відновлюваних джерел, є екологічно чистим і нейтральним щодо викидів.

Існує також водень, отриманий від атомної енергетики.

Крім того, є водень, що виробляється з природного газу, що передбачає певні процеси очищення. Виготовлення водню з газу вимагає значних ресурсів, і такі проекти залишаються на даний момент складними в комерційному плані. Для виробництва такого водню потрібна технологія вловлювання та зберігання вуглецю, яка поки що відсутня в Україні. CO2 – це оболонка, яка викликає зміни клімату, її потрібно кудись зберігати: або у відпрацьованих пласти, або у шахтах. Існують різні способи зберігання, і в цьому напрямку має досвід, наприклад, Норвегія.

В наш час проходять промислові дослідження різних технологій, і ми повинні брати участь у цих експериментах. Важливо вивчати всі різновиди водню, незалежно від їхнього кольору: зеленого, блакитного, сірого, рожевого, жовтого тощо.

Згадуючи Німеччину, їхнє уявлення про перспективи зосереджене навколо "зеленого" водню. Для них важливо мати екологічне рішення. Проте різні країни готові розглядати різні типи водню.

У будь-якому випадку, технології потрібно розвивати вже зараз, щоб отримати результати за 5-10 років. Це не може статися одразу.

Що повинна зробити держава, щоб прискорити рух до водневої енергетики?

- Держава відіграє величезну роль у створенні умов, які сприяють розвиткові наукових досліджень, виробленню стандартів і інших речей, які допоможуть нашому бізнесу. Зараз наше міністерство енергетики працює над розробкою водневої стратегії, в рамках якої ми маємо розглянути численні фактори: які вигоди матиме країна, куди варто інвестувати.

Ми розуміємо, що не є настільки багатою країною, як Німеччина, Нідерланди, Великобританія та інші, що витрачають величезні фінансові ресурси на наукові дослідження в сфері водневих проектів. Наша перевага – це велика територія, потенціал відновлюваних джерел, атомні електростанції та власна ГТС. Це своєрідний обмін: інвестори, які увійдуть у перші водневі проекти, отримають ці переваги первинними.

На 100% необхідно інвестувати в безпекові стандарти. Водень – це дуже вибухонебезпечна речовина. Інвестори можуть знаходити гранти та фінансування для виробництва водню. Однак, щоб водень міг потрапити у наші газові мережі, державі потрібно інвестувати у безпекові стандарти – тут її роль величезна.

Необхідно зазначити, що "Нафтогаз" та Оператор ГТС висловлюють очікування щодо водневих проектів та проектів, пов'язаних з біогазом. Це важливо для заповнення нашої газотранспортної системи.

Ви згадали, що перші проекти можуть з'явитися впродовж 5-10 років…

- Я впевнений, що перші комерційні проекти можуть бути реалізовані раніше. Питання – у пріоритетах держави.

Не забуваймо, що мова йде не тільки про водень для експорту в Європу. Наша промисловість також ретельно розглядає можливості використання водню. Ми розуміємо, що, щоб торгувати з ЄС, необхідно впроваджувати екологічні рішення та зменшувати викиди.

Які обсяги виробництва є достатніми для покриття внутрішніх потреб і експорту?

- Я бачив численні розрахунки, і все залежить від попиту.

Які є підходи до регуляторного стимулювання галузі?

- Нам потрібно планувати на 10-15-20 років вперед і робити кілька кроків уперед. Важливо пройти вірний шлях, щоб сформувати воднево-орієнтовану екологічну економіку.

Деякі пропонують ввести "зелений" тариф для водню. Я вважаю, що це недоцільно. Водень має регулюватися так, щоб держава зобов'язала його використання на рівні 10-15-20% у суміші з газом. Це створить основи для ринку. Європейський Союз працює над такими ринками.

Однак американський підхід дещо інший. Вони вважають, що ринки не повинні формуватися державою, це має бути природним процесом. Якщо існує попит на водень, його слід використовувати. Якщо ціна на газ виявиться нижчою, тоді краще звернути увагу на LNG.

Якщо ці два підходи об'єднати, то завдання держави полягає у створенні умов для розвитку водневих кластерів, які б не лише виробляли водень для експорту, але і залучали наших науковців, газовиків, хіміків, геологів. Це стосується й інших аспектів економіки та формування відповідних ринків, наприклад, створення водневого транспорту.

На міжнародному рівні обговорюється використання водневих технологій у вантажному та пасажирському транспорті, а також у літакобудуванні. Це надзвичайно актуально. Якщо країна отримає такі технології, це стане для нас великою перевагою.

Ми мусимо максимізувати локалізацію виробництва й технологій у сфері водневої енергетики. У нас є можливості для виробництва власного обладнання та компонентів.

Отже, чи може Україна стати лідером у водневій енергетиці?

- Згадаємо, що перші проекти у сфері ВДЕ в Україні розпочалися 10-15 років тому. Ми експериментували, а тепер вітрові та сонячні станції стали звичними.

Сьогодні в Європі зростають вимоги до газу, що постачається, саме з огляду на екологічність. Отже, важливо планувати "завтрашню" інтеграцію водню до газової мережі.

Це не сталося б автоматично, це потрібно ретельно планувати. Необхідно дослідити, як наша газотранспортна система зможе транспортувати водень. Слід проаналізувати, де створити кластери, враховуючи наявність води для впровадження новітніх технологій.

Якщо всі ці заходи будуть реалізовані, ми зможемо використовувати біогаз, водневі технології, "зелену" енергетику та енергоефективність — це стане частиною нашого майбутнього, що надасть Україні конкурентні переваги в глобальному масштабі.

Руслана Чечуліна, спеціально для "Української енергетики"

Теги:Поділитись