Олена Павленко: екологічний аспект ПП-2 може стати аргументом для стримування проекту

25 травня 2021

У випадку завершення будівництва "Північного потоку-2" Україна втратить гарантії безпеки та близько 2 мільярдів доларів доходу щороку

Нещодавно зарубіжні медіа повідомили, що США можуть відмовитися від санкцій щодо "Північного потоку-2". В адміністрації президента США, начебто, дійшли висновку, що не бажають псувати відносини з Німеччиною, яка зацікавлена в реалізації цього проекту. Це вже дало свій результат: цього тижня компанія Nord Stream 2 AG, яка займається будівництвом газопроводу "Північний потік-2", оголосила про відновлення робіт з прокладання труб у німецькій воді. Проект наближається до фінальної стадії, тож часу для дій з боку України залишається обмаль.

Про подальшу долю "Північного потоку-2" та політичні можливості його стримування "Українська енергетика" обговорила з президентом аналітичного центру DiXi Group Оленою Павленко.

Чи можна вже сказати, що проект буде завершено в найближчий час?

- Здається, що наразі "Північний потік-2" має великі шанси на завершення. 23 травня залишалося 13 кілометрів до вод Північного моря. Питання в тому, як він буде запускатися в експлуатацію та скільки газу транспортуватиме.

На політичному рівні обговорювалися варіанти, що газ транспортуватиметься і "Північним потоком-2", і через українську ГТС, проте, ймовірно, це не відбудеться. Це нереалістично, оскільки вартість транспортування невеликих об’ємів газу українською територією виявиться надто високою. Більше того, якщо сценарій декарбонізації буде реалізовано, то обсяги газу, які споживатиме Європа, у майбутньому істотно зменшаться. У такому випадку два газопроводи конкуруватимуть, а не доповнюватимуть один одного.

Які втрати понесе Україна після запуску цього трубопроводу і чи є можливості їх компенсувати?

- Один з аргументів стосовно "Північного потоку-2" полягає в тому, що Україна продовжить співпрацю з Німеччиною. І можна сподіватися, що інвестиції будуть здійснені в інші сектори, ми залишимося партнерами в тих сферах, які є стратегічними. Наприклад, у відновлюваних джерелах енергії або водневій економіці. Але варто врахувати економічний аспект: в яких україно-німецьких проектах вдасться залучити 2 мільярди доларів щороку? Плюс, які проекти зможуть створити робочі місця для близько 10 тисяч осіб, які нині працюють у газовому секторі в Україні? Якщо ми закриємо цю інфраструктуру, куди ці люди підуть? Чи готова Німеччина допомагати їм у працевлаштуванні?

Також важливий аспект безпеки. Ніхто не може передбачити, як себе поведуть Росія, коли транспортування газу не проходитиме через українську територію. Ми фактично опинимося поза межами безпекових інтересів Євросоюзу. В даний момент одна з причин, чому ЄС так пильно слідкує за безпекою, це транспортування газу. Вони зацікавлені у збереженні стабільних постачань. Якщо це зникне, Україна взагалі стане поза безпековими інтересами Євросоюзу. В цей же час Росія зможе вжити конкретних заходів. Це аналогічно підписанню Будапештського меморандуму. Нам щось пообіцяли, і ми повинні в це вірити. Проте Будапештський меморандум чітко продемонстрував, що такі обіцянки не є надійними.

Якщо й далі вести торгівлю в політичному вимірі, це мають бути потужні позиції. Важко сказати, що саме може бути такою позицією. Але точно не може бути варіанту, що рішення приймуть без України.

У зв’язку з цим питання: наскільки зміна менеджменту в "Нафтогазі" вплинула на імовірність завершення проекту?

- Це зміцнило доводи, чому можна вести переговори без України. Можливо, це і не стало критично важливою подією, але точно це послужило аргументом для того, що Україна зараз не є досить сильною для участі у переговорному процесі. Мовляв, нехай спочатку займуться своєю "домашньою роботою", поки серйозні країни ведуть переговори.

Які аргументи зберігаються для того, щоб спробувати зупинити запуск проекту?

- Треба врахувати, що в Німеччині найближчим часом відбудуться вибори, внаслідок чого, ймовірно, зросте кількість представників партії Зелених у парламенті та уряді. Дуже важливо, щоб ця партія почала оцінювати "Північний потік-2" з екологічної точки зору. Розробка нафтових родовищ у Росії відбувається на охоронюваних територіях. Це не лише великі викиди. Згідно з даними Міжнародного енергетичного агентства (МЕА), Росія наразі лідирує в антирейтингу за неефективністю у частині викидів метану. Тобто, вона викидає більше метану, ніж будь-яка інша країна на планеті - це 19% загальносвітових викидів. І велика частина цих викидів пов'язана з видобутком і транспортуванням газу.

Отже, Німеччина фактично сприяє зростанню викидів в Росії та подальшому знищенню природних зон на півночі цієї країни. І це абсолютно не відповідає екологічним заявленню німецьких політиків. Постає питання: наскільки вони дотримуються своїх екологічних цілей?

Транзитний контракт між Україною та Росією триватиме ще 3,5 роки. Чи може бути очікувано, що Росія різко зупинить транзит, якщо "Північний потік-2" запрацює?

- Думаю, багато що залежить від нахабності Росії. Можливо, Стокгольмський арбітраж їх чогось і навчив. Ймовірно, вони не будуть порушувати умови, але точно спробують поступово зменшити транзит через Українську ГТС. Прокачування відбуватиметься лише в межах контрактних зобов'язань. Тим часом Росія відстоюватиме думку, що транспортування "Північним потоком-2" є більш вигідним. Аргумент, що це дешевше і вигідно для економік, може бути переконливим для європейського бізнесу.

З ким Україні доцільно поглиблювати співпрацю щодо потоку: з Німеччиною чи США?

- Необхідно працювати на всіх фронтах. США завжди зможуть впливати на "Північний потік-2" - навіть після його запуску. А з Німеччиною, відверто кажучи, ми недостатньо попрацювали щодо "Північного потоку-2". Росія зуміла використати це надзвичайно вигідно. Тож, вважаю, що Україні зараз потрібно зробити багато, щоб чітко донести до німців, чому "Північний потік-2" - це не просто економічний проект, в якому ми заважаємо.

Руслана Чечуліна, спеціально для "Української енергетики"

Теги:добудова Північного потокуПівнічний потік-2. санкціїПоділитись