П’ять непростих "газових питань" для споживачів блакитного палива

03 березня 2021

Підвищення знань про функціонування газового ринку дозволить зменшити витрати на комунальні послуги

Різке зростання платіжок за газ спонукає українців шукати способи зниження комунальних витрат. Найпростіший варіант полягає в тому, щоб зрозуміти механізм роботи газового ринку та обрати більш вигідного постачальника блакитного пального. Додавання базових заходів термомодернізації домівки може привести до зниження платіжки практично вдвічі.

Проте, велика кількість людей все ще не знайомі з принципами газового ринку та його перевагами. Багато хто не розуміє, які функції виконують облгази, а які – постачальники газу; куди звертатися із скаргами на зловживання; скільки повинен коштувати газ в Україні та які витрати можна оптимізувати, а з якими доведеться змиритися.

"Українська енергетика" вирішила детально вивчити це питання разом з експертами аналітичного центру DiXi Group.

Куди подівся газ вітчизняного видобутку?

В Україні газ добувають як приватні компанії, так і державне АТ "Укргазвидобування" (дочка "Нафтогазу"). Частка "Укргазвидобування" складає приблизно 70% вітчизняного видобутку, причому весь цей обсяг йде виключно на потреби населення. Приватні видобувачі можуть продавати свій газ будь-кому, з ким підпишуть угоду.

При моніторингу цін на ринку легко помітити, що газ від "Укргазвидобування" продається населенню за найнижчими цінами (наразі постачальником цього ресурсу є "Газопостачальна компанія "Нафтогаз України"). Однак, безкоштовним цей газ бути не може.

"Якщо компанія продаватиме газ лише за собівартістю, не буде коштів для пошуку нових родовищ і розвитку, і з часом відомі запаси вичерпаються. Але уряд має створити механізм, щоб не допускати завищення цін з боку видобувних компаній. Найкращий контроль - ринковий, адже ті, хто реалізує товар за завищеними цінами, просто не матимуть покупців", - зазначає Олена Павленко.

Як було анонсовано урядом, з квітня "Укргазвидобування" зобов’яжеться постачати газ не лише "Нафтогазу", але й будь-якому постачальнику газу для населення. Міністерство енергетики впевнене, що це дозволить сформувати реальну ринкову ціну на газ для населення. Згідно умов уряду, цей газ буде постачатися постачальникам "на умовах не гірших, ніж для НАК "Нафтогаз України". Якщо це рішення буде втілене, на ринку з'явиться багато відносно економічного українського газу, що спонукатиме постачальників зберігати низькі ціни, аби залишатися конкурентоспроможними. Кількість постачальників, що пропонують газ за привабливими цінами, вплине на розширення вибору для населення. Постачальники також отримають додатковий стимул конкурувати не лише ціною, а й якістю обслуговування.

Як з’ясувати, де купувати газ? Що робити, якщо порушуються права споживача? 

Щоб дізнатися, де кращі ціни та умови, споживач може скористатися сервісом для порівняння постачальників, що називається "Газотека". Цей ресурс дозволяє обрати найкращу пропозицію в залежності від обсягів споживання та наявності компаній у регіоні. При виборі важливо враховувати репутацію постачальника, історію скарг, відгуки споживачів – тут також допоможе "Газотека", оскільки містить перевірені відгуки користувачів, які вже здійснили перехід до нового постачальника.

Однак постачальники не завжди легко відпускають своїх клієнтів. Відомі випадки, коли клієнт отримував погрози від облгазу (оператора газорозподільної мережі), коли намагався змінити постачальника.

"Якщо ви помітили зловживання з боку облгазу, найкраще – подавайте скаргу до регулятора, а також збирайте документи для звернення до суду. Щодо звернень до суду, то в Україні вже є випадки виграшу споживачами справ стосовно нарахувань “температурних коефіцієнтів”. Також у Львівській області зафіксовано прецеденти скасування неправомірних штрафів за пошкодження газових пломб – за підтримки юристів. Тому радимо документувати всю взаємодію з компанією, яка порушує ваші права. Якщо підозрюєте порушення, надішліть запит на ім’я керівника компанії з проханням надати детальний опис обставин, що призвели до проблеми", - розповідає менеджер DiXi Group Вікторія Ткачук.

Щоб поскаржитися на облгаз, можна відправити відскановане та підписане звернення на ім’я голови НКРЕКП.

"У зверненні обов’язково вказуйте адресу, номер договору з компанією, контактні дані (зразок). Скаргу можна надіслати на електронну адресу або на фізичну адресу 03057 м. Київ, вул. Смоленська, 19 тел. (044) 204-48-27. Також скаргу можна подати через мобільний додаток "Енергетика Онлайн", в розділі "Повідомити про зловживання". Відповідь компанія повинна надати протягом 45 днів – поштою, телефоном або через зменшення наступного рахунку. Якщо не отримаєте відповідь вчасно, сума компенсації подвоюється", - зазначає Вікторія Ткачук.

Вона зазначає, що вже подані скарги у мобільному додатку дозволяють аналітичному центру DiXi Group моніторити ситуацію зі споживацьким досвідом. Наприклад, можна помітити, що нові постачальники прагнуть покращити обслуговування клієнтів, і, згідно зі скаргами, не здійснюють "закріпачення" своїх клієнтів. На даний момент скарги в основному стосуються дій природних монополій – облгазів.

"В цілому, якщо говорити про основні причини, які спонукають українців скаржитися на постачальників газу чи електроенергії, то це найбільше пов’язано з неправильними нарахуваннями, нестабільністю напруги, зловживаннями під час підключення та іншими порушеннями стандартів якості послуг. Варто зазначити, що українці мало усвідомлюють своє право на компенсацію у випадках, якщо компанія порушує строки надання послуг, встановлені регулятором (стандарти по газу, електроенергії). Хоча суми компенсацій можуть бути незначними, це все ще є ефективним способом впливу на компанії", - коментує експерт.

Чому не можна просто змінити облгаз так само, як постачальника газу?

Газовий постачальник – це продавець ресурсу. Ним може бути хто завгодно, хто відповідає ліцензійним вимогам і має клієнтську базу – хоч "Укрпошта", хоч енергозбут. Постачальників на ринку може бути скільки завгодно; всі вони конкурують за клієнтів і пропонують різні варіанти, що відрізняються цінами та списками послуг.

А от облгаз – це оператор газорозподільчої мережі, яка може бути лише одна. Облгази є "природними монополіями", на які впливає НКРЕКП. Ця ж комісія встановлює тарифи для облгазів.

"В цьому секторі не може існувати ринку, оскільки немає сенсу будувати кілька трубопроводів для конкуренції. Це завдання для регулятора – оцінити витрати компанії, яка розподіляє газ, і призначити тариф, що дозволить підтримувати мережу в належному стані та буде справедливим для споживачів", - зазначає Олена Павленко.

Як розповів менеджер з організації консультативних послуг в сфері аналітичної діяльності DiXi Group Богдан Серебренніков, тарифи всіх операторів ГРМ обраховуються за Методикою, яка визначає та розраховує тарифи на послуги розподілу природного газу. Компанії подають необхідні документи на розгляд та затвердження регулятору.

"Завданням НКРЕКП є перевіряти ці документи відповідно до встановлених норм і оцінювати обґрунтованість економічних розрахунків, у тому числі величини виробничо-технологічних витрат (ВТВ)", - зазначає Серебренніков.

У Методикі передбачено стимулювання ліцензіатів до економії. Наприклад, у випадку зменшення ВТВ, оператори ГРМ можуть використовувати отриману від тарифів виручку для фінансування підвищення зарплат працівників, виконання інвестиційних програм тощо. Однак споживачі не можуть контролювати цей процес на достатньому рівні через відсутність прозорості.

Чи може громада самостійно керувати своїми газорозподільчими мережами?

Існує думка, що якщо громади самостійно управляли б мережами, це було б дешевше і більш прозоро, ніж це роблять облгази. Але тут є багато нюансів, про які розповідають менеджер DiXi Group Андрій Білоус та директор досліджень Роман Ніцович.

"Треба розрізняти питання “кому належать оператори систем розподілу?” від “кому належать самі мережі?”

На перше питання, за підсумками 2019 року у державній власності (51%+ акцій) лише 2 компанії, у комунальній – 1 компанія, решта 40 компаній перебувають у приватній власності. Це офіційні дані НКРЕКП, які також можна знайти на “Онлайн карті енергетичного сектору”.

Щодо другого питання, то мережі, як правило, мають змішану структуру власності. Частина мереж перебуває у державній власності, частина – у власності громад, які їх збудували; таким чином, державна чи місцева влада передає їх в користування операторам ГРМ. Оператори використовують ці активи за договорами господарського відання. Частина мереж належить основним операторам, і ця частка має тенденцію зростання останніми роками. DiXi Group зазначає, що це досить дивна тенденція, яку потрібно досліджувати НКРЕКП та відповідним органам, оскільки мережі державної чи комунальної власності мають підтримуватися за рахунок амортизаційних відрахувань, тобто їх не повинно ставати менше", - кажуть експерти.

У багатьох випадках майно оформлене неналежним чином, і зрозуміти, що комусь належить, досить важко. Кілька років тому уряд намагався провести облік, і, згідно думки експертів DiXi Group, продовження цієї ініціативи сприяло б кращому розумінню того, де і чий активи.

Логічно, щоб громади управляли власним майном. Але експерти попереджають, що створення комунального підприємства не означає зменшення витрат на експлуатацію та розвиток мереж.

"Більше того, таке КП має отримати ліцензію на послуги з розподілу газу, встановити дорогі лічильники на “кордоні” з облгазом, щоб розмежувати відповідальність, а це додаткові витрати. Як показує досвід багатьох комунальних теплопостачальних компаній, робота нових підприємств не завжди є прозорою та підзвітною", - додають у DiXi Group.

То чи є реальні можливості для здешевлення розподілу?

В уряді запевняють, що зменшення витрат на розподіл газу можливе, якщо облгази укрупняться. Чим більша компанія, тим більше споживачів, а отже, витрати на утримання мереж меншою мірою впливають на кожного споживача.

"Тарифи на розподіл формуються на основі кількості споживачів на території та їх споживання з одного боку, та загальних витрат на утримання мереж – з іншого. Тобто “щільність населення” впливає на витрати, це вже враховано. Наприклад, у Києві значно нижча вартість розподілу через більшу щільність споживачів та коротші мережі", - коментує Андрій Білоус.

Він пропонує ще один спосіб для зниження витрат на розподіл, але цей шлях потребує зацікавленості з боку місцевої влади.

"Гіпотетично, місцева влада могла б залучити бізнес, що використовує газ у своїй діяльності, на свою територію. Це збільшило б загальний обсяг споживання, відповідно, зменшило б тарифне навантаження на населення, якщо витрати на мережі залишаться незмінними", - говорить експерт.

Але наразі ці ініціативи залишаються на стадії обговорення; водночас ситуацію можна покращити, якщо НКРЕКП вживає додаткові заходи щодо підвищення прозорості витрат облгазів. На думку Богдана Серебреннікова, ця інформація зробить розрахунок та встановлення тарифу на розподіл більш зрозумілим та прозорим, а також допоможе відповісти на багато запитань щодо їх обґрунтованості.

"Зокрема, у нашій позиційній записці ми пропонуємо НКРЕКП відкрити інформацію про стан газорозподільних мереж і посилити контроль за використанням тарифної виручки. Регулятор повинен зобов’язати операторів ГРМ оприлюднити інформацію про стан мереж та в зручному форматі надати дані про використання тарифної виручки, зокрема виконавши інвестиційні програми з модернізації та розвитку мереж і встановлення газових лічильників", - підкреслює Серебренніков.

Руслана Чечуліна, спеціально для "Української енергетики"

Теги:газовий ринокгаз для населенняПоділитись