Перехід до автономного опалення: «тепловий сепаратизм» триває

26 листопада 2020Світлана ОЛІЙНИК, спеціально для «Української енергетики»

В Україні відбувається ліквідація централізованих систем опалення замість їх модернізації

В Україні спостерігається масовий перехід на індивідуальне опалення, охоплюючи не лише окремі будинки, а й цілі райони та міста. За останні 15 років було втрачено 45% централізованої теплогенерації. Місцева влада із задоволенням підтримує ці ініціативи, оскільки це позбавляє їх необхідності дотувати теплокомуненерго з обмежених місцевих бюджетів для розрахунків за газ. Це дозволяє вирішити давню проблему боргів теплопостачальників. Здавалося б, все йде на краще. Однак, як з’ясувала «Українська енергетика», перехід на автономні системи опалення може призвести до техногенних аварій та загазованості міст.

Без котелень – без проблем з боргами

Перехід квартир з централізованого на індивідуальне опалення розпочався наприкінці 1990-х – на початку 2000-х років. Багато мешканців стримувалися від цього через високу вартість обладнання та труднощі з отриманням дозволів. Проте на Закарпатті такі дозволи надавалися мало не всім бажаючим, тому до 2009 року автономне опалення вже встановили у більш ніж половині житлового фонду області.

Проте мешканці, які залишилися на централізованому опаленні, зіштовхнулися з підвищенням вартості тепла та гарячої води. Через це багато хто не спроможний був сплатити рахунки. Заборгованість населення перед підприємствами теплоенерго зросла. Відтак тепловики знову опинилися в дефіциті коштів для розрахунків за газ. Їм бракувало грошей для отримання від «Нафтогазу» ліміту газу на опалювальний сезон. Щоб вирішити цю ситуацію, міська влада Ужгорода вирішила перевести місто, а згодом і область на індивідуальне опалення, зокрема на електричні котли, встановлення яких виявилося приблизно в чотири рази дешевше, ніж газових. Для швидкого відключення від централізованого опалення була розроблена програма за рахунок державних, обласних та міських бюджетів. Соціально незахищеним родинам котли надавали безкоштовно. До 2012 року Закарпаття фактично перестало користуватися централізованим опаленням.

«Фактично міста деградують централізовану систему опалення: чим більше будинків відключається, тим дорожчими стають послуги для тих, хто залишається в системі», – наголошує Святослав Павлюк, виконавчий директор Асоціації «Енергоефективні міста України». 

Таким чином, в них не залишається іншого виходу, крім як встановити бойлер або котел.

«Коли декілька осіб відключаються від центрального опалення, це запускає механізм поступового її знищення, – зауважує Андрій Туцький, експерт в енергоменеджменті. – Обстеження мереж у містах, де більше половини власників квартир перейшли на автономне опалення, демонструє дуже негативні результати. Усі втрати в мережах лягають на тих, хто залишився в системі, часто на тих, у кого просто немає можливості відключитися від ЦО. Це лише збільшує їх витрати і призводить до того, що їм легше відмовитися від центрального опалення, ніж продовжувати його використовувати.»

Експерт підкреслює, що люди купували житло саме з централізованим опаленням, тому примусовий перехід на індивідуальне опалення порушує їхні споживчі права.

У 2007 році уряд заборонив відключення окремих квартир, оскільки це ускладнило б роботу системи централізованого опалення. Проте Закон «Про житлово-комунальні послуги» не забороняв встановлення котлів і бойлерів у будинках, де вже було відключено більше половини квартир. Процес теплової автономізації прискорив наказ, виданий у вересні 2019 року Міністерством розвитку громад і територій, який затвердив порядок відключення споживачів від систем централізованого опалення та постачання гарячої води, із окремими правилами для мешканців багатоповерхівок.

«Масовий перехід з центрального опалення на індивідуальне – це безумство. І цей процес активізується. За останні 15 років ми втратили близько 45% теплової централізованої генерації», – констатує Святослав Павлюк. 

Наприклад, на автономне опалення перейшли мешканці Тростянця (там встановлені частково газові, а частково – електричні котли), Нікополя, Марганця (електричне опалення), Покрова (газові конвектори). Існують численні випадки спроб «позбутися проблем» із центральним опаленням у Трускавці, Овручі, Тернополі, Боярці, Івано-Франківську та інших містах. 

«Рік тому в Гайсині Вінницької області міська рада ухвалила рішення закрити котельню і сповістила мешканців, що вони мають подбати самі про своє опалення, адже котельня більше не працюватиме. Люди залишилися без альтернатив», – розповідає Олександр Гут, спеціаліст з термомодернізації.

За даними Івано-Франківської міської ради, за останні 20 років кількість будинків із централізованим опаленням зменшилась на 177 (з 839 до 732), що становить 21%. У 2020 році, після виданих дозволів на відключення, в місті залишилося лише 667 будинків, користуються послугами центрального опалення. Зменшилася кількість абонентів централізованої системи на 7243 (з 47433 у 2000 році до 38966 на початку 2020 року).

Як стверджує мер Івано-Франківська Руслан Марцінків, місто планує повністю перейти на автономне опалення протягом наступних п’яти років. 

А от Боярка, за оцінками міського голови Олександра Зарубіна, зможе відмовитися від централізованого опалення протягом двох років. На сьогодні 36% квартир її житлового фонду вже мають індивідуальне опалення. Причиною відмови від ЦО мери вважають економічну недоцільність утримання котелень, а також їх критичний стан.

Причини і витрати на перехід до автономного опалення

«Фахівці в усьому світі довели, що централізовані системи є більш ефективними», – коментує Андрій Туцький. – «Однак проблеми з ними виникають через неякісне обслуговування або застаріле обладнання, що не забезпечує якісного сервісу (не дотримуються температурні норми тощо). З іншого боку, це зношеність мереж, часті аварії, як наслідок – постійні відключення споживачів. Тому перекладати всю вину за перехід на автономне опалення на споживача – неправильно. Люди прагнуть економити, а тарифи постійно зростають. Доки не буде якісного обліку споживаних послуг – не лише за обсягом, а й за якістю (наприклад, температурою в приміщеннях) – мешканці залишаться у пошуку альтернативи.» 

За словами Святослава Павлюка, українці прагнуть комфорту: теплоти в батареях взимку та бажання платити менше. Якщо вони можуть забезпечити цю зручність за трохи більші кошти, то готові на це.

«Наприклад, у моєму багатоквартирному будинку стояли печі, тому я змушений переходити на індивідуальне опалення, – зазначає експерт. – Мені потрібно створити котельну систему «з нуля». Середня вартість усіх робіт становитиме щонайменше 1600 євро, з яких значна сума піде на придбання котла (середня вартість від 600 до 1100 євро). Окрім котла, доведеться також встановити нові батареї опалення. Одна батарея коштує в середньому 50-100 доларів. На кожну варто придбати терморегулятор. Батареї потрібно повісити та підключити, отже, необхідно також купити труби. Крім того, котел потребуватиме регулярного обслуговування – чистки, заміни насоса, клапанів тощо. Таке обслуговування потребує додаткових витрат.» 

Згідно з даними директора департаменту житлової, комунальної політики та благоустрою Івано-Франківської міської ради Михайла Смушака, перехід на автономне опалення для однокімнатної квартири в середньому коштує 27 тисяч грн, для двокімнатної – 31 тисячу, а для трикімнатної – близько 35 тисяч грн. Однак ціни можуть варіюватись в залежності від регіону. І під час проектування робіт виявляється, що в газопроводах певного будинку недостатньо тиску. У такому випадку доведеться змінювати газопровід у фасаді (від 100 тисяч грн, які розподіляються на всіх співвласників). За внутрішньобудинкові стояки з кожної квартири доведеться викласти 2-2,5 тисячі грн, а за встановлення лічильника та реконструкцію труб у квартирі – ще близько 5 тисяч грн.

Щоб зрозуміти, чи готові мешканці платити такі суми, Святослав Павлюк рекомендує підготувати детальний розрахунок перед переходом на індивідуальне опалення. Однак найбільш важливим є усвідомлення, що перехід на автономне опалення – це не єдине і не найкраще рішення проблем з опаленням. 

«У багатоповерхівках наразі існує велика проблема інформаційного вакууму. Споживач знає лише про такі рішення, які на слуху, тобто про котел. Однак не всі знають, що заощаджувати на опаленні і одночасно отримувати комфортну температуру в квартирі можна й іншими, дешевшими способами, зокрема модернізуючи існуючу систему ЦО, встановивши теплову станцію у будинку і здійснивши балансування», – говорить Андрій Туцький. 

«За підрахунками фахівців, модернізація будинкового теплового вузла обійдеться в 5-7 разів дешевше, ніж встановлення поквартирних систем», – підкреслює Святослав Павлюк.

Котел потребує безпечної вентиляції

Висока вартість переходу на автономне опалення – не єдина проблема, яку слід враховувати тим, хто планує відключитися від центрального опалення.

«Згідно з нормами, котел можна встановлювати лише в приміщенні не менше 8 квадратних метрів. Проте більшість наших будинків не проектувалися для індивідуального теплопостачання, і в них немає місця для котлів або необхідних вентиляційних систем», – зазначає Святослав Павлюк. 

Люди часто ставлять дешеві котли та системи, що передбачають виведення труб просто під вікно кожної квартири, що заборонено. У результаті всі мешканці будинку наражаються на небезпеку отруєння чадним газом. Фактично, вони отруюють себе без усвідомлення цього, а також ризикують загинути внаслідок вибуху газу.

«Екологічні наслідки впровадження індивідуального опалення вражають, – каже Олександр Гут. – Люди вдихають бензопірен – потужний канцероген. Про наслідки ніхто не говорить, але це може призводити до раку легенів та розвитку інших онкологічних захворювань. Ці «нюанси» часто ігноруються. Ради чого? Яка реальна ціна такого обігріву? В Ужгороді спочатку хизувалися, що в них немає проблем із опалювальним сезоном, оскільки кожен може самостійно регулювати температуру. Але потім люди почали усвідомлювати, що дихати немає чим. Раніше ніхто про це не думав, а тепер повернутися назад неможливо».

Безпека – це перший і найголовніший аспект, підкреслюють експерти. Вони вважають, що централізоване теплопостачання є найбезпечнішим. У найгіршому випадку, якщо ви ним користуєтеся, ви можете затопити сусідів. В автономних системах ситуація набагато складніша: у разі витоку газу може статися вибух, в який можуть загинути люди. Якщо ж у процесі роботи системи накопичується чадний газ, це також може призвести до задухи. 

Яке опалення ефективніше: автономне чи центральне

Міські голови, які закривають котельні, обґрунтовують свої дії економічною недоцільністю системи центрального опалення.

«Якщо проаналізувати економічну ефективність різних систем опалення, то централізовані мережі є найбільш ефективними та енергомісткими. Розрахунковий ККД таких мереж становить 0,98, що свідчить про високу ефективність їх використання. І чим меншим є агрегат (наприклад, індивідуальний котел), тим він менш ефективний у використанні», – зауважує Андрій Туцький.

Однак експерт зазначає, що через втрати тепла на магістральних і розподільчих трубопроводах ККД українських ТЕЦ не перевищує 40-45%. В Данії ККД ТЕЦ вдвічі вищий – 90%, оскільки втрати тепла в мережах складають всього 4%. Тому не дивно, що у світі надають перевагу централізованій системі опалення.

«На відміну від України, світ іде до централізованого опалення», – стверджує Святослав Павлюк. «Наприклад, частка тепла, що виробляється в централізованих системах Латвії, становить 65%, Литви – 57%, Естонії – 62%, Данії – 63%, Польщі – 53%, Швеції – 52% (проте в містах ця частка сягає 98%), Фінляндії – 50%, Ісландії – 92%. Частка ЦО в Євросоюзі поки що 13%, але відповідно до енергетичної стратегії ЄС до 2050 року вона має зрости до 50%. Ми йдемо в зворотному напрямку. Якщо говорити про декарбонізацію, централізована система здатна працювати на абсолютно різних джерелах тепла, тоді як індивідуальна опалюється в основному газом (люди, зазвичай, встановлюють газові котли). Її не можна переключити на інше джерело. Тому якщо виникнуть проблеми з газом, це буде серйозним викликом, оскільки альтернативи немає. На жаль, власники «автономок» не думають про це. Натомість централізоване опалення дозволяє переходити на резервні джерела – мазутні, відновлювальні. Кожне обласне місто має поряд ТЕЦ, що виробляє значні обсяги залишкового тепла, оскільки їх основна функція – генерація електроенергії в пікові години. Але ми втрачаємо це тепло, скидаючи його в річку, при цьому спалюючи газ для обігріву води. Це безглуздо».

Експерт наводить приклад Данії, де частка тепла, отриманого в системах центрального теплозабезпечення шляхом когенерації, зросла з 33% до 64% за останні 20 років.

«Для нас поки що неймовірно звучить, що європейці використовують у системах ЦО тепло, яке у величезних обсягах викидають холодильники в супермаркетах, – говорить Олександр Гут. – В Україні супермаркетів безліч, і в них викидається шалена кількість теплової енергії, що забруднює атмосферу. Проте поки наші міста не думають про це. Лише відключають людей від централізованого опалення».

Енергетичний паразитизм власників котлів

Ще одним наслідком впровадження індивідуального опалення, на якому акцентують увагу експерти, є таке явище, як енергетичний паразитизм. 

«Ті, хто розповідає про переваги індивідуального опалення, зазвичай живуть у межах будинку (опалювальної оболонки), – зазначає Олександр Гут. – Тобто з усіх боків, згори та знизу, їх оточують опалювальні приміщення з температурою не нижче 20 градусів замість зовнішньої мінусової температури. Отже, в їхній квартирі завжди буде хоча б +18 градусів. І, навіть якщо вони встановлюють опалювальний котел, який, здавалося б, відключає їх від центральної системи опалення, насправді вони всіх обманюють. По суті, ці люди просто крадуть тепло у сусідів, які платять за центральне опалення. Це чітко демонструє їх платіжка за газ, котра має найдорожчий тариф», зазначає він. Власники котлів зазвичай стали приходити в дискомфортні умови, коли у сусідів, які користуються центральною системою, ще не включили опалення. І в ці моменти в них найвища платіжка за газ. А згодом вона падає до нуля, якщо обладнання в них налаштоване правильно». 

«Є багато прикладів, коли квартира опалюється за рахунок сусідів, – додає Андрій Туцький. – Тобто фактично, встановивши автономне опалення, його власник отримує тепло від сусідів через стіни, підлогу та стелі, за що не платить.»

Експерт переконаний, що таке явище поширене через проблеми з контролем. У нас немає органів, які тримали б під контролем умови теплоізоляції між квартирами з індивідуальним опаленням (це прописано в нормативній документації). В Україні немає процедур приймання таких робіт. По факту, ізоляція таких приміщень не контролюється. В результаті людина, яка «відокремилася», отримує додаткові вигоди за рахунок тепла від сусідніх квартир. Вона готова заплатити за дорожчу автономну систему, адже швидко окупить витрати.

Споживачі відходять, а тепловики залишаються байдужими

Обсяги від’єднань від системи центрального опалення вражають. Здавалося б, теплоенерго повинні бути зацікавлені в збереженні споживачів. Адже якщо усі розпочнуть встановлювати котли, то тепловики залишаться без роботи. Але насправді нічого не роблять, аби утримати клієнтів. Чому?

«Щоб зрозуміти це, треба аналізувати ситуацію з іншого боку, – підкреслює Андрій Туцький. – «Риба гниє з голови», тому необхідно перевірити, чи є в конкретному місті генеральний план розвитку тепломережі і чи дотримуються його. Можливо, виконкоми видають дозволи на підключення «автономок», не дотримуючися цього плану».

Надії на вирішення цієї проблеми покладаються на наказ Міністерства розвитку громад і територій України від 2 жовтня 2020 р. «Про схвалення методики розробки схем теплопостачання для населених пунктів України». Йдеться про те, що органи місцевого самоврядування мають розроблювати схеми теплопостачання на 10 років на основі генерального плану міст. Проте схема переглядатиметься раз на 5 років. Чи допоможе це спинити теплоавтономізацію? Для чого необхідні ці схеми?

«Мова йде про чітку стратегію міста. Якщо поблизу вашого дому проходить трас централізованого опалення, то ви не повинні встановлювати індивідуальні системи опалення, оскільки це призводить до зростання загазованості повітря. Якщо ж ми говоримо про боротьбу з кліматичними змінами та екологічність нашої економіки, то необхідні певні обмеження», – пояснює Святослав Павлюк.

«Але Україна – країна вельми загадкова. У нас на папері прописано всі закони, але проблема в тому, що їх мало хто дотримується», – каже Андрій Туцький. Тому важливо перевіряти, як населенні пункти виконують свої схеми теплопостачання; також необхідна стратегія держави щодо системи теплопостачання, додає експерт.

Аналіз ситуації, проведений експертами для «Української енергетики», свідчить про те, що індивідуальні системи опалення ведуть до знищення централізованої системи опалення. Міста йдуть на це, щоб вирішити нагальну проблему боргів теплокомуненерго за газ і не вирішувати її під час опалювального сезону за рахунок субсидій з міських бюджетів. Але перехід на автономне опалення, попереджають співрозмовники, може призвести до нових вибухів газу в багатоквартирних будинках, загазованості та зросту захворюваності населення. Крім того, стрімке впровадження автономних систем опалення в Україні суперечить світовим тенденціям на збільшення частки централізованого опалення, вважаючи його найбільш екологічним, безпечним і економічним. Оскільки централізоване опалення дозволяє використовувати когенерацію, державна стратегія має бути спрямована на збереження, модернізацію та ефективний розвиток централізованої системи теплопостачання. Можливо, цьому сприятимуть схеми теплопостачання, що розробляються в містах. Однак без контролю з боку уряду ці схеми можуть бути проігноровані. У такому випадку централізоване опалення буде втрачено безповоротно.

Світлана ОЛІЙНИК, спеціально для «Української енергетики»

Теги:індивідуальне опаленняЦентралізоване опаленняПоділитися