Переміщення екологічного бізнесу: ближче до Європи – подалі від росії

12 серпня 2022

Протягом чотирьох місяців з початку програми переміщення в безпечні регіони країни вдалося перемістити близько 700 підприємств, з яких приблизно 70% вже відновили свою діяльність. Сюди входять і екологічні компанії.

Програму переміщення підприємств уряд започаткував з середини березня 2022 року. Держава надала інструменти підтримки бізнесу з територій, що пригнічені або знаходяться у зоні бойових дій, для їх переміщення у більш безпечні регіони України. 

Підприємства, що беруть участь у програмі, можуть отримати державну допомогу на перевезення обладнання, пошук нових приміщень, вирішення питань оренди, підключення до комунікацій, а також забезпечення проживання для працівників і їхніх сімей. Додатково, депутати підтримали законопроєкт, що полегшує приватизацію та сприяє переміщенню бізнесу.

Як програма відновлення сприяє підприємцям екологічного сектору, з’ясувала “Українська енергетика”, звернувшись до керівників кількох компаній, які зверталися за підтримкою до держави.

Рух екологічних виробництв на захід України

Серед підприємств наразі визначено популярні регіони для переїзду. Серед них три області: Львівська прийняла майже 25% від усіх релокованих підприємств, Закарпатська – близько 16%, а Чернівецька – близько 12%.

Згідно з опитуванням українських підприємців, близько 32% бізнесу (серед тих, хто заповнив анкету) або вже перемістилося на нові території, або перебуває в процесі, а ще 18% вказали на необхідність релокації.

Скільки з переміщених підприємств зайняті в “зеленій” економіці наразі важко оцінити. Проте третина тих бізнесів, які відновили виробництво на новому місці, працюють у сфері переробки. 

До цієї кількості належать і компанії у сфері переробки відходів, що є ключовим чинником кліматично нейтральної економіки, у якій зростання не зумовлене споживанням ресурсів. 

Декілька підприємств відновлюваної енергетики також перемістили частину виробництва подалі від лінії фронту. 

Відомо, що з Краматорська на Львівщину разом з частиною працівників перемістилося підприємство ТОВ "Вітропарки України", яке створило у Донеччині сучасне виробництво повного циклу: від розробки, будівництва та обслуговування ВЕС до генерації та постачання енергії. На новому місці компанія планує розвивати вантажний автотранспорт та інвестувати в економіку Львівської області.

Місцева влада зацікавлена у розвитку нових бізнесів. Наприклад, у рамках Програми підтримки бізнесу у Львівській області вказуються безповоротна фінансова допомога релокованим підприємствам, яка становить 100 тис. гривень, якщо підприємство зареєструється на території Львівської області і зможе отримати додаткове фінансування за створення нових робочих місць.

Підприємства закликає переїжджати до Чернівецької області перший заступник голови облради Микола Гуйтор, який запевняє, що область створює належні умови для відкриття нових бізнесів.

Зокрема, з Краматорська до Буковини перемістилося виробництво машинобудівного підприємства АТ "Краматорський завод важкого верстатобудування" (КЗВВ), яке виробляє комплектуючі для вітрових електричних станцій. Основними замовниками КЗВВ в Україні є виробники вітроенергетичних установок ТОВ "Фурлендер Віндтехнолоджі".

Монтаж гондоли на Краматорській ВЕС. Джерело: Фурлендер Віндтехнолоджі


Міський голова Чернівців Роман Клічук підтвердив зацікавленість громади у нових підприємствах і підкреслив, що місто має добру логістику для бізнесу, який імплементує продукцію до ЄС.

“Чернівці цікаві для бізнесу, оскільки ми знаходимось на кордоні з Європейським Союзом. Ми повністю відкриті та прагнемо, щоб бізнес процвітав. А що ж дасть Чернівцям переміщення бізнесу? Відповідь проста – нові робочі місця, податки і підвищення економічної міць країни в цілому”, – заявив він.

За програмою релокації Чернівці залучили до себе досить відомі в Україні компанії з переробки пластикових відходів, а також в область з Харкова переїхав великий виробник велосипедів, включаючи електричні моделі.

“Українська енергетика” під час туру, організованого Харківським пресклубом, поспілкувалася з кількома представниками екологічного бізнесу, які подавали заявки на переміщення своїх підприємств. 

Українські підприємці, які перенесли свій бізнес на Буковину, розповіли, чим займаються їх компанії, яку допомогу отримали від держави і що може сприяти успішності бізнесу на нових територіях.  

Green Plastic перетворює пластикові відходи на рідке паливо та газ

Харківська компанія Green Plastic переїхала до Чернівців, скориставшись державною програмою релокації. Генеральний директор підприємства Олександр Поляков зазначив, що перевізник, якого вдалося знайти, отримав від держави 46 500 гривень через “Укрпошту”, що стало суттєвою підтримкою у той час.

“Коли ми перевозили завод, вартість транспортування сягала 60-70 тис. гривень за одну машину, тому самостійно ми б точно не впоралися. Дуже мало перевізників погоджувалися на безготівковий розрахунок – у багатьох були свої критерії, але ми всі їх виконали, і це дуже допомогло”, – поділився він.

До вторгнення військ рф підприємство виготовляло гранули з відходів поліетилену на лініях продуктивністю 500 кг за годину та займалося вдосконаленням установок термічної деструкції власного виробництва.

Сировину купували у сортувальників. Це були поліетиленові мішки, пакети, вкладиші з-під мішків Біг-Бег, відходи аграрної плівки. З цих матеріалів виготовляли гранули. В Євросоюзі ці вторинні гранули використовуються практично у всіх упаковках у тій чи іншій пропорції, і ми також рухаємося у цьому напрямку, підкреслив Олександр Поляков.

У Харкові завод виробляв до 300 тонн гранул на місяць. На підприємстві була своя лабораторія, що дозволяло випускати стандартизовану продукцію за різними марками композицій поліетиленової гранули залежно від їх властивостей і призначення.  

З гранул Green Plastic виробляли плівку для термоусаджувальної упаковки пляшок з водою (гранула стандарту 153), та поліетиленовий рукав, який використовували для теплиць, а наразі ним затягують вікна після обстрілів (гранула стандарту 158).

На жаль, підприємству не вдалося зберегти цех хімічного очищення, оскільки район Харківського тракторного заводу, у якому розташовані їх потужності, постійно піддається обстрілам. А щоб забрати все устаткування, Green Plastic потребує ще хоча б дві машини. 

За словами Олександра Полякова, перевезення виробництва з переробки пластикових відходів вимагатиме майже таких же витрат, як його нове будівництво. Переробка вимагає суворого дотримання екологічних стандартів. Таким чином, компанії доведеться знову встановлювати очистні споруди і ще багато чого. Тому виробництво гранул поки що не працює.
 

Перевезення виробництва з переробки пластикових відходів вимагатиме майже таких же витрат, як його нове будівництво. Переробка вимагає дотримання певних екологічних норм.

На позитивній ноті, керівник підприємства повідомив, що вдалося перемістити до Чернівців одну з установок термічної деструкції. Ця установка перетворює непереробні пластикові відходи на паливо, подібне до дизельного. Її розробили 10 років тому фахівці підприємства, в Україні працювало 14 таких установок.  

До непереробних відходів відносять, наприклад, упаковку з-під сосисок. На думку фахівця, жоден переробник не візьме такий багатошаровий пластик, оскільки кожен шар має різну температуру плавлення. Гранула з нього не вийде, тому такі види пластику або відправляють на смітник, або передають тим, хто виготовляє пластикові полімерні люки.

“У кожного переробника накопичується дуже багато подібних відходів. Ми ж розкладаємо цей пластик на газ та нафту. З нафти можна зробити бензин, рідке паливо для котелень. Я вважаю, що наша установка термічної деструкції приносить користь енергонезалежності країни”, – підкреслив Поляков.

Розробники монтують на установку додаткове обладнання, автоматику та каталітичний реактор для руйнування парафінів, що стало можливим завдяки багаторічній співпраці з хіміками та енергетиками. 

“Наш головний інженер раніше працював в компанії Siemens, а під час роботи над інноваційними технологіями ми успішно співпрацювали з одеськими науковцями Олександром Вигоняйлом та Тетяною Кравцовою”, – зазначив фахівець.

Зараз серед робочих завдань команди – пошук фінансування для отримання міжнародних патентів для захисту інтелектуальної власності.

“До початку повномасштабної війни ми не виставляли свою технологію термічної деструкції. Хотіли довести установку до такого стану, щоб з неї текло готове дизельне паливо Євро 6, а потім усе це запатентувати. Ми вже знали, що паливо якості Євро 3 можемо отримувати завжди і з усіх видів пластикових відходів”, – уточнив генеральний директор підприємства Олександр Поляков.

Чернівецька ТПП поділилася з підприємцями контактами для безпосереднього спілкування з орендодавцями виробничих приміщень, але ціни оренди були просто космічні, зауважив він. Проте з пошуком промислової площадки для виробництва допоміг випадок.

“Тут я зустрів одного з найбільших моїх клієнтів, який має всі необхідні документи для ввезення пластику з-за кордону. Ми домовилися про співпрацю 50 на 50 у сфері переробки пластикових відходів, – поділився планами керівник Green Plastic. – Площі під установку термічної деструкції ми орендуємо у підприємства, яке відповідає всім екологічним вимогам. Туди ми будуємо енергоострів. Це приватна власність, і нам пішли на зустріч – ми не платимо оренду, поки не запустимося. І це нас цілком влаштовує ”.

Зараз на проекті працюють дев&rsquoять фахівців. Підприємство придбало дизельний електрогенератор, і тепер може наочно продемонструвати, як з пластикових відходів за добу можна отримати дві тонни пічного палива (солярки), що відповідає технічним умовам і не підлягає сертифікації, і одночасно виробити 60 кВт-год електроенергії. 

Установка термічної деструкції. Джерело: Green Plastic

“Наша шестикубова установка перевозиться та виглядає як контейнер. Її можна розмістити поруч з будь-яким комбінатом з переробки паперу на пакувальний картон – це сотні тисяч тонн плівкових відходів, які не можна переробити на гранулу. Енергонезалежність лежить у нас під ногами”, – вважає керівник Green Plastic.

Оскільки ворог зараз прицільно вражає українські нафтобази, така установка, як наша, навіть з окремими компонентами та автоматикою, купленою в Європі, коштує дешевше ракети агресора, зазначив Олександр Поляков.

З пластикових відходів за добу можна отримати дві тонни пічного палива (солярки), що відповідає технічним умовам і не підлягає сертифікації, і одночасно виробити 60 кВт-год електроенергії

Щодо сплати податків, він вважає, що логічно сплачувати їх там, де розміщується виробництво. Крім того, підприємець підтримує ініціативу створення в регіоні індустріального парку. Це може дати імпульс розвитку виробництв, подібних до того, чим займається його компанія. 

“Ідея індустріального парку дуже цікава тим, що нам потрібно виробляти багато таких установок для виготовлення пального з відходів. На Буковині можна знайти будь-яку сировину. І я не бачу сенсу знову переносити завод до Харкова. Після нашої перемоги Харків стане найбільшим логістичним центром у будь-яку точку України та, найголовніше, у будь-яку точку Європейського Союзу. Тому я вважаю, що жити – це тут, у рідному місті, а виробництво має працювати тут”, – резюмував Олександр Поляков. 

VeloTrade вдалося перевезти з Харкова на захід України 40 тисяч готових велосипедів

Виробник велосипедів української збірки з міста-мільйонника знайшов нову домівку у двадцятитисячному Хотині Чернівецької області.

Рішення перевезти свої потужності з Харкова команда VeloTrade прийняла на початку березня після значних руйнувань одного з цехів заводу площею 6 тисяч квадратних метрів, разом з продукцією та унікальним обладнанням. Збитки від цього наразі оцінюються в приблизно 4 мільйони доларів США. 

Компанія подала заявку на участь у державній програмі релокації бізнесу і отримала чимало пропозицій з кількох областей України. 

“Однією з перших на заявку відгукнулася Хотинська громада, нас запросили подивитися приміщення. На той момент ми вже шукали варіанти самостійно й за місяць проїхали близько 15 тисяч кілометрів, бо сподівання і реальність дуже відрізняються. Найбільш вигідні умови запропонували саме тут, і ми зупинилися на Хотині”, – розповів Микита Ткаченко, виконавчий директор VeloTrade.

Виконавчий директор VeloTrade Микита Ткаченко. Фото авторки

“Укрзалізниця” також відреагувала на заявку – компанії запропонували безкоштовне перевезення. За словами керівника, це була суттєва допомога, адже наприкінці березня транспортування з Харкова однією вантажною машиною навіть до паливної кризи коштувало 70-80 тис. гривень, що було втричі дорожче, ніж раніше. 

По-перше, компанія вивозила готову продукцію, після обстрілів уціліло близько 40 тисяч велосипедів. Далі почали шукати можливість відновити виробництво. 

“У Харкові ми мали 20 тисяч метрів, а зараз у одному місці знайти такі площі на заході України під одним дахом майже неможливо, або це дуже дорого. Наприклад, ціну оренди виставляли від 150 гривень за квадратний метр, хоча, можливо, зараз ажіотаж пройшов і ціна знизилась”, – уточнив спеціаліст. 

Микита Ткаченко окремо підкреслив, що допомога приймаючої громади є дуже важливою, оскільки головна проблема маленьких міст полягає в тому, де розмістити людей.

Кілька родин харків’ян нині живуть у комунальних закладах громади, поки сплачують лише комунальні послуги, а діти відвідують дошкільні заклади.

З 170 харківських співробітників до заходу переїхало близько 60, частина з яких працює віддалено.

“З Харкова ми перевезли весь управлінський персонал. Завдяки зусиллям Хотинської громади, родини наших співробітників розмістилися фактично у новому житлі із хорошими умовами”, – підкреслив виконавчий директор VeloTrade.

Допомога приймаючої громади є надзвичайно важливою, оскільки основна проблема маленьких міст полягає в тому, де розмістити людей.

У Хотині зараз розміщується склад готової продукції, а за 60 км – у місті Борщів Тернопільської області – компанія розмістила виробничі потужності, де наразі виготовляє колеса, ободи, аксесуари. Основний бізнес – це проєктування та збірка велосипедів. Свої переваги команда VeloTrade бачить у власних нових розробках та більш конкурентній ціні на європейському ринку.

Компанія наразі пропонує кілька торгових марок, ціна на які варіюється від 5 тисяч гривень до найдорожчого модерного електровелосипеда, який коштуватиме близько 70 тисяч гривень.

“Звичайні велосипеди будуть ще довго продаватися, але майбутнє – за електровелосипедами. Нещодавно, під час паливної кризи, всі наші електровелосипеди були дуже швидко розкуплені”, – підсумував Микита Ткаченко. 

З 40 тисяч перевезених велосипедів наразі залишилося близько 6 тисяч. Більшість із них продається в Україні, компанія має близько тисячі гуртових клієнтів. Інтерес до певних моделей в ЄС існує, тому компанія розглядає відкриття свого складу готової продукції у Польщі.

Один з можливих варіантів на майбутнє – VeloTrade вивчає можливість відновлення фабрики в індустріальному парку “Хотин Invest”, що може забезпечити робочими місцями 250 працівників. 

Склад готової продукції у Хотині. Фото авторки

Інтер’єрні плити з вторинної сировини користуються попитом у європейських споживачів 

Українська компанія The Good Plastic більше трьох років випускає пластикові панелі з вторинної сировини, впроваджуючи принципи циркулярної економіки з мінімальним впливом на довкілля. Вони використовуються для створення інтер’єрів, виготовлення меблів та дизайнерських виробів.

Протягом цього часу компанія відкрила кілька представництв у країнах Європи та завод у Нідерландах, а її продукцію використовують дизайнери та архітектори відомих світових брендів. Компанія стала переможцем грантового проєкту від ЄБРР та ЄС у 2021 році і отримала Кліматичний Інноваційний Ваучер. 

Частина асортименту сертифікованих плит з 100% переробленого пластику. Джерело: The Good Plastic

Команда The Good Plastic Company наприкінці лютого 2022 року чекала підтвердження великий контракту від замовника з ЄС. Клієнти виявили довіру до компанії та погодили замовлення вже на третій день повномасштабного вторгнення військ рф.

Завод, розташований у Київській області, запустив виконання замовлення від відомого бренду і навіть зумів зробити його у встановлений термін, хоча доопрацьовувати довелося вже у Чернівцях. 

Вирішення про перенесення виробництва з Київщини до Буковини було прийняте після початку бомбардування міста Біла Церква. 

Директор з виробництва Юрій Криницький зазначив, що компанія організувала релокацію власними зусиллями та не отримала жодної фінансової допомоги.

“Ми зверталися за допомогою до Чернівецької ОДА, яка поділилася з нами контактами підприємств, що були готові здавати площі в оренду. Решту організували самостійно: домовлялися, шукали транспорт, вантажили, перевозили, встановлювали самостійно”, – підкреслив керівник.

Компанія The Good Plastic орендує площі для розміщення виробництва на базі заводу “Кварц”. Джерело: Чернівецька ОДА 

Пропозиції, які б задовольняли, зокрема енергетичні вимоги виробництва, у базі для оренди відсутні. 

“Ми вибрали Чернівці, а не область, тому що у регіоні нам не змогли б забезпечити той обсяг електроенергії, який нам потрібен для роботи технологічного обладнання. Додати потужності дуже дорого. Оскільки область переважно сільськогосподарська, її мережі та підстанції не розраховані на наші потреби, адже їм не потрібно стільки, скільки треба нам”, – пояснив Юрій Криницький труднощі, з якими зараз стикається підприємство.

Наразі, після переїзду в Чернівці, на виробництві працює 17 фахівців та робітників. На жаль, частина працівників повернулася, оскільки зіткнулися з високими цінами на оренду житла в обласному центрі. Колектив набирає нових співробітників, у тому числі місцевих та переселенців. Податки компанія сплачує в Україні.

Ще одне завдання, з яким компанія зіткнулася після релокації, – налагодження нових логістичних ланцюгів постачання сировини. 

“Сировину доводиться брати за кордоном, адже, на жаль, пластикових відходів належної якості в Україні майже неможливо знайти. Раніше ми налагоджували співпрацю з Харковом, а тепер українські постачальники фактично відсутні”, – поділився проблемою директор з виробництва.

Особливість виробництва полягає у тому, що обладнання здатне виготовляти плити великого формату. Вони користуються попитом у європейських споживачів. Значна частина продукції реалізується за індивідуальними замовленнями, що і визначає добову потужність.

Панелі з переробленого пластику у формі океанських хвиль. Зроблено ще до релокації для щорічного заходу MonacoOceanWeek, присвяченого захисту океану. Джерело: The Good Plastic

Основний замовник сертифікованих пластикових плит The Good Plastic Company знаходиться у країнах ЄС, і, за словами директора з виробництва, завдяки продажам у Європі компанія забезпечена роботою. 

Юрій Криницький пов’язав це з тим, що український бізнес і споживач, в основному, орієнтується на свій дохід й не надто замислюється, що таке переробка, екологія та загальна сталість продукту, яким ми користуємося. 

“Коли йдеться про виживання населення України, проблеми довкілля відходять на задній план. Пластик викидається, немає сортування сміття, бо люди вирішують інші проблеми”, – міркує він. – “В принципі, майбутнє для нашого бізнесу в Україні існує, але коли – це визначить купівельна спроможність населення. Зі зростанням добробуту у людей виникають інші цілі, вони починають дбати про спастереження природи”.

Що потрібно для вдалої релокації?

Що має зробити держава для того, аби підтримати підприємства, які перемістилися на більш безпечні території, запитує Юрій Криницький.

На його думку, першою проблемою, яка лякає підприємців і гальмує програму релокації, є курс долара НБУ, адже він не відповідає ринковим умовам. Таким чином, якщо підприємство зможе знайти фахівців за кордоном, воно намагатиметься вивезти виробництво, щоб потрапити на пільгові умови Єврозони.

Крім того, підприємець вважає, що механічне перевезення обладнання нічого не вирішує.

“Припустимо, держава надасть вам фури для перевезення вашого майна. Це допомога, звісно. Але виникає низка інших складних завдань. Куди саме перенести підприємство, де знайти кваліфікованих робітників, як вирішити питання з військоматом?”, – запитує Юрій Криницький. – “Наприклад, на нашому підприємстві є ключові спеціалісти, і якщо їх призивають, тоді підприємство може опинитися в скрутній ситуації. Оскільки держава не надає бронь на спеціалістів, без яких підприємство функціонувати не може.” 

Якщо бізнес хоче розвиватися, на жаль, він може бути вимушений виїжджати з України, резюмував він.

З метою успішнішої релокації підприємства потребують фінансової підтримки, а також зрозумілих умов для роботи з боку держави, зокрема в індустріальних парках, вважає керівник релокованого бізнесу Олександр Поляков.

Він підкреслив, що готовий чесно працювати, заробляти гроші та сплачувати податки. Ідея створення індустріальних парків надзвичайно перспективна, але для її успішності варто визначити певні правила. Підприємцю надзвичайно важливо мати можливість викупити приміщення для власного бізнесу, яке він зможе будувати так, як вважає за потрібне, відповідно до всіх стандартів.

“Коли ми всі перебуваємо в орендованих приміщеннях, важко вкладати кошти в них. Я зловив себе на думці, що знову будую так, як виходить, а не так, як мені потрібно. Це означає, що, швидше за все, я не зможу отримати сертифікат якості ISO. Адже я не відповідаю вимогам міжнародної системи контролю якості, а це означає критерієм щодо чистоти повітря в робочих приміщеннях, рівні підлоги, рівня шуму, що виникає в процесі роботи устаткування. На жаль, ми поки робимо так, як вистачає коштів,” – розмірковує Олександр Поляков, керівник Green Plastic.

Приймаючі громади визнають проблеми розміщення людей, які втратили домівки і не мають куди повертатися, підкреслюючи економічну цінність кваліфікованих працівників та перспективи створення нових галузей економіки.

Зокрема, у Львівській ОДА оголосили про наміри викупити у місцевих забудовників житло для сімей внутрішньо переміщених осіб. Голова ЛОДА Максим Козицький повідомив, що уряд і міжнародні організації вже розробляють механізми надання житла людям, які втратили домівки і не мають куди повертатися.

Проте це питання майбутнього, а потреба у соціальному житлі є актуальною вже зараз. Наразі більшість робітників підприємств, що переїхали в обласні центри, самі шукають житло для тривалого проживання. У той самий час ринок оренди реагує на підвищений попит стійким зростанням.

В наведених прикладах видно, що бізнес, який перемішується у західні регіони, окрім покращення безпеки для свого виробництва та співробітників, бачить переваги логістики біля кордонів з ЄС і планує подальші торговельні зв’язки з Європейським Союзом.

Враховуючи те, що не всім вдалося повністю скористатись фінансовими можливостями державної програми релокації бізнесу, підприємствам належить пройти певні етапи “виживання” на новому місці.

Важливим викликом стає те, що більш технологічний та енергозалежний бізнес змушений шукати виробничі площі у великих містах, де більше можливостей для підключення до комунікацій, але при цьому стикається з підвищеними цінами на оренду та соціальними проблемами працівників.

У маленьких містах та селах легше знайти житло, проте складніше організувати роботу для членів родин фахівців, а підприємцям – знайти необхідні потужності для розміщення виробництва та кваліфіковані кадри.

Вирішенням таких проблем бізнес вважає активний розвиток індустріальних парків, спрощення механізмів приватизації промислових об’єктів та будівництво соціального житла для працівників підприємств, які вимушені залишити свої міста. 

Лариса Білозерова, спеціально для “Української енергетики”

Автор: Лариса БілозероваТеги:Green DealЦілі сталого розвиткувійнаенергобезпекаПоділитись