Північний потік-2: завершити будівництво – не означає розпочати експлуатацію
Північний потік-2: зведення – це ще не запуск?
19 липня 2021
Які шляхи обмеження російського геополітичного проекту відкриває рішення Суду Євросоюзу щодо газопроводу OPAL і чому не слід покладатися лише на одне судове рішення
15 липня Суд Євросоюзу виніс рішення по справі газопроводу OPAL: "Газпрому" заборонено використовувати понад 50% потужності газопроводу OPAL, який з'єднує перший "Північний потік" із газовими мережами Західної Європи. Це рішення є прецедентом, оскільки подібні обмеження можуть бути застосовані і до газопроводу EUGAL, що є продовженням "Північного потоку-2".
Експерти вважають, що Польща, яка вже оспорила дії щодо OPAL, має можливості ініціювати та виграти справу проти EUGAL. Міністри закордонних справ України та Польщі, Дмитро Кулеба і Збігнєв Рау, нещодавно узгодили свої дії щодо протидії реалізації "Північного потоку-2".
Газопровід OPAL – це сухопутне продовження першого "Північного потоку", завдовжки 470 кілометрів. Цей трубопровід проходить через територію Німеччини, транспортуючи газ з Росії в країни Європейського Союзу. Газовий коридор спроектований так, щоб уникнути транзитних країн, зокрема – України та її газотранспортної системи.
OPAL у складі "Північного потоку" були запущені у 2011 році. У зв'язку з європейськими нормами потужність газопроводів була обмежена. Німеччина, яка планувала перепродаж частини російського газу, явно не була задоволена цим станом справ.
У 2016 році Німеччина звернулася до Єврокомісії з проханням змінити умови використання OPAL. Комісія задовольнила цю вимогу і прийняла рішення про зміну правил, дозволивши "Газпрому" практично використовувати всю потужність газопроводу. Це призвело до скорочення транзиту газу через "Ямал-Європа" та українську ГТС, за якими російський газ постачається до ЄС через Білорусь та Україну.
Вбачаючи загрозу енергетичній безпеці, Польща за підтримки Латвії та Литви подала позов до суду ЄС щодо скасування рішення Комісії. Польща аргументувала, що виключення для OPAL загрожують безпеці газопостачання в ЄС, зокрема в Центральноєвропейському регіоні. Вона також підкреслила, що рішення Єврокомісії призводить до концентрації джерел і засобів постачання газу, що суперечить принципу диверсифікації. Однак перші спроби оскаржити правила роботи російсько-німецьких газопроводів були невдалими.
Лише у рішенні від 10 вересня 2019 року Суд ЄС підтримав Польщу і скасував рішення Комісії 2016 року, порушивши принцип енергетичної солідарності. Тоді Німеччина оскаржила це рішення, стверджуючи, що енергетична солідарність має політичний характер.
Однак аргументи Німеччини не змогли переконати Суд Євросоюзу, який 15 липня 2021 року відхилив їхню апеляцію. Експерти вважають, що рішення суду щодо OPAL може поширитися і на трубопровід EUGAL.
"Використання OPAL для "Газпрому" буде обмежено до 50%, а судове рішення створить прецедент, що обмежить "Газпром" у використанні трубопроводу EUGAL. Простими словами, навіть якщо "Газпром" зможе запустити "Північний потік-2", він не зможе використовувати його на повну потужність через обмеження на OPAL і EUGAL", - зазначив голова ТОВ "Оператор ГТС України" Сергій Макогон у коментарі журналістам.
Порівняно з OPAL, EUGAL має свої особливості. Друга нитка є сухопутною інфраструктурою для транспортування газу з "Північного потоку-2", тоді як перша, запущена в січні 2020 року, також з'єднується з першим "Північним потоком". Російські ЗМІ прямо заявляють, що це дозволить уникнути обмежень OPAL. Таким чином, рішення про обмеження OPAL повинно стати лише першим кроком у послідовній політиці ЄС зі стримування російських потоків. Без аналогічних рішень щодо EUGAL це не спрацює.
Крім того, за словами директора Центру глобалістики "Стратегія-XXI" Михайла Гончара, Росія та Німеччина шукатимуть способи обійти вже прийняте рішення.
"Не варто себе обводити навколо пальця – тепер німці та росіяни мирно виконуватимуть європейські закони. Вони шукатимуть способи обійти правила, які не використовувались протягом 10 років існування "Північного потоку-1", що викликає проблеми з монопольним контролем "Газпрому" над цим трубопроводом. Кращим варіантом була б спеціальна угода Європейської комісії, щоб "Потоки" I та II, разом із "Турецьким потоком", використовувались на 50% від потужності. Це варіант win-win, але для Росії така стратегія є неприйнятною, і німці допомагають їм, а не нам", - висловив свою думку експерт.
Тому Україні не слід сподіватися, що одне судове рішення зможе назавжди припинити російські газові проекти. Наразі найбільш уразливим місцем Росії у контексті "Північного потоку-2" є сертифікація проекту. Без неї запуск газопроводу не буде можливим, оскільки не буде підтвердження відповідності європейським стандартам. Це необхідно підкреслювати під час переговорів з партнерами.
"Хто надасть сертифікацію цьому газопроводу? Через ризик потрапляння під американські санкції з проекту вже вийшла норвезька компанія DNV GL, яка мала сертифікувати "Північний потік-2" після завершення будівництва. Тепер "Газпрому" доведеться знайти компанію, що готова ризикувати і погодитись на сертифікацію всупереч санкціям США. Без сертифікації ніхто в Європі не дасть дозволу на запуск. Сертифікація – це підтвердження якості виконаних робіт. Немає сертифікації – немає гарантії, що трубопровід є надійним. У цьому проекті багато невизначеностей", - підкреслює Сергій Макогон.
Він також зазначає, що німецький регулятор має визначити, чи підпадає "Північний потік-2" під вимоги Третього енергетичного пакета ЄС та оновленої газової директиви. І навіть якщо регулятор прийме рішення на користь росіян, остаточним арбітром у цьому процесі залишиться Європейська комісія.
"Вона може оскаржити у суді рішення німецького регулятора, що затягне запуск "Північного потоку-2" ще надовго", - акцентує керівник ОГТСУ.
При запуску обхідного газопроводу Україні пропонують компенсації. Серед них – підтримка вітчизняних водневих проектів. Але чи є такі пропозиції дійсно реальними в найближчі 5-10 років? Експерт аналітичного центру DiXi Group Роман Ніцович вважає, що ні.
"Говорять про водневу енергетику та інші технології. Але ці проекти поки не стали промисловими в західних країнах, які б демонстрували прибутковість і масштабованість. Це великі промислові проекти, але поки лише на стадії пілотування. Рано говорити, що вже наступного року ми можемо отримати великий комерційний водневий проект. Це питання розвитку технологій за 5-10 років. Ці пропозиції не можуть зрівнятися з транзитом. Ми вже зараз втрачаємо доходи від транзиту, тоді як відшкодування подається лише в далекій перспективі", - зазначає Ніцович.
Цю думку підтримує і Сергій Макогон. Керівник ОГТСУ підкреслює, що компенсацією за запуск "Північного потоку-2" може бути лише збереження достатніх обсягів транзиту через українську газотранспортну систему.
"Ясно, що водневі проекти не можуть бути реальною компенсацією. Це різні сфери співпраці з ЄС. Єдиним прийнятним варіантом для нас має стати новий контракт на транзит газу на 45-50 млрд кубометрів на рік на наступні 15 років із фінансовими гарантіями європейських банків або компаній", - зазначає Сергій Макогон.
