Введення вуглецевого збору в ЄС сприятиме декарбонізації економіки України

20 серпня 2021

Європейські країни адаптують свої законодавства відповідно до нових кліматичних цілей, в той час як українські експортери готуються до запровадження вуглецевого податку на кордоні з ЄС

Для запобігання змінам клімату Єврокомісія (ЄК) розробила пакет пропозицій Fit for 55, представлений 14 липня 2021 року. Основною метою програми є боротьба зі змінами клімату і створення в Європі першого у світі кліматично нейтрального континенту. 

Пропонується зменшити викиди вуглекислого газу (CO2) в ЄС не менше ніж на 55% до 2030 року в порівнянні з рівнем 1990 року, а до 2050 року досягти нульових викидів. 

Журнал «Українська енергетика» досліджує, як нові умови з боку ЄС вплинуть на українських виробників та чи готові експортери до введення нового податку.

Для чого ЄС вводить "вуглецевий податок"

Згідно з документом Єврокомісії, пакет Fit for 55 налічує близько півтора десятка законодавчих ініціатив. Вони стосуються вдосконалення нормативних актів, пов'язаних зі торгівлею викидами, енергоефективністю, відновлювальною енергетикою, землею та лісовою стратегією, податком на енергію, новими стандартами щодо викидів СО2, а також альтернативними паливами для наземного транспорту та авіації.

Одна з нових ініціатив передбачає запровадження механізму прикордонного вуглецевого коригування (СВАМ). Цей податок, на думку експертів, є одним із найважливіших елементів реформи. Він стимулює стягнення зборів з товарів, що імпортуються в ЄС, відповідно до їхнього вуглецевого сліду.

Європейський Союз зазначає, що цей крок має на меті захистити місцевих виробників, які сплачують високі податки на викиди CO2, від недобросовісної конкуренції з товарами з країн з менш суворими нормами. Також, вважають єврочиновники, цей механізм стимулюватиме торгових партнерів збільшувати екологічність своїх виробництв.

У Брюсселі підкреслюють, що механізм CBAM розроблений у відповідності до правил Світової організації торгівлі (СОТ) та інших міжнародних зобов’язань ЄС.

Передбачається, що механізм працюватиме так: імпортери ЄС купуватимуть вуглецеві сертифікати, що відповідають вартості викидів, яка була б сплачена, якби товари виготовлялися згідно з нормами європейського ціноутворення на викиди.

І навпаки, якщо виробник у країні, що не входить до ЄС, зможе показати, що він вже сплатив відповідну вартість за викиди СО2, пов'язані з виготовленням товару, то ця сума буде врахована при розрахунку податку.

Експерти зазначають, що під час реалізації цього механізму податком буде обкладатися імпорт електроенергії, сталі, цементу, добрив і алюмінію. Коли мова йде про Україну, СВАМ матиме значний вплив на експортну політику, оскільки ці групи товарів є основними в українському експорті до країн ЄС.

В Україні податок на викиди СО2 наразі становить 10 гривень за тонну. У Верховній Раді знаходиться проект закону №5600, який передбачає його підвищення втричі, але це все ще значно нижче середнього рівня в країнах ЄС.

Ставки податку на викиди СО2 в країнах ЄС визначаються на рівні окремих держав. Ціни варіюються, наприклад, від 116 євро за тонну вуглецю в Швеції до 7 євроцентів у Польщі. Проте експерти відзначають, що порівнювати податки в різних країнах не зовсім коректно, оскільки система екологічного оподаткування має свої особливості в кожній країні.

Структура податків на викиди СО2 у європейських країнах у 2021 році. Джерело – taxfoundation.org

У звіті Світового банку вказується рекомендований діапазон вуглецевого податку від 40 до 80 дол. США за тонну.

Податок на викиди має тенденцію до зростання. Початкові ціни на викиди в Системі торгівлі викидами ЄС (EU ETS) вперше в цьому році досягли 50 євро за тонну та наближаються до 60 євро за тонну СО2. 

Аналітики прогнозують, що до 2030 року ціна на викиди вуглецю на СТВ ЄС досягне 90 євро за тонну.

Яка продукція експортується українськими виробниками до ЄС

Мінекономіки звітує, що країни Євросоюзу є головними торговими партнерами України. Згідно з інформацією департаменту взаємодії з експортерами та просування експорту, частка країн ЄС у зовнішньоторговельному обороті України у 2020 році становила близько 41%. 

Представництво ЄС в Україні уточнює, що обсяг торгівлі товарами між Україною та ЄС у 2020 році досяг 42,1 млрд дол. США. Основними категоріями українського експорту до ЄС є чорні метали (13,5%), електричні машини (11,9%), жири та олії (9,9%), зернові культури (9,6%), руди та шлаки (7,8%), насіння і плоди олійних рослин (6,7%), деревина і вироби з деревини (5,3%).

Що стосується п'ятірки основних імпортерів товарів з України у 2020 році, то це були країни-члени ЄС, Китай, РФ, Туреччина та Індія.

Варто зазначити, що у 2020 році, під час пандемії, частка експорту до ЄС зменшилась приблизно на 10%, хоча активно розвивалася торгівля з Китаєм. У 2020 році експорт українських товарів у Китай зріс майже вдвічі у порівнянні з 2019 роком.

Основні торгові партнери України в експорті товарів у 2020 році. Джерело - me.gov.ua

Згідно з даними Мінекономіки, найбільша частка в українському експорті належить товарам агропромислового комплексу та харчової промисловості - 45,1%. Виробництво металургійного комплексу в загальному експорті складає 18,3%, машинобудування - 11,0%, мінеральні продукти, включаючи цемент - 10,8%, а частка продукції хімічної промисловості - 5,5%.

Оцінка СВАМ українськими експертами та виробниками

Ініціатива запровадження вуглецевого податку в Євросоюзі уже другий рік активно обговорюється українськими експертами та виробниками. Дискусії зосереджені на екологічних зобов'язаннях України, термінах та механізмах фінансування декарбонізації економіки, а також наслідках введення СВАМ.

Аналітик Ресурсно-аналітичного центру «Суспільство і довкілля» Андрій Андрусевич вважає, що проект регламенту щодо CBAM враховує витрати на бюджет СВАМ з урахуванням сплаченого в країні походження податку на викиди парникових газів. Це відкриває певні можливості для України, щоб пом'якшити негативний вплив CBAM на український експорт.

«Теперішня ставка податку (ред. - 32 євроцента за тонну СО2) є недостатньою, а виробникам вона надає мало вигоди, враховуючи середню ціну в ЄС на тонну вуглецю в межах 40-50 євро. Один з варіантів – підвищити податок на СО2, щоб забезпечити надходження до українського бюджету, а не до ЄС», – розмірковує експерт.

Він уточнює, що підвищення ставок податку на СО2 для всіх підприємств наразі є нереалістичним, оскільки не всі виробники є експортерами. Андрусевич пропонує фахівцям розглянути можливість введення спеціального вуглецевого податку на експорт, при цьому відзначає, що повернення таких податків експортерам за умовами регламенту наразі неможливе. 

«Натомість можна фінансувати енергоефективність або створити спеціальний фонд. Регламент передбачає можливість укладання "секторальних угод" між ЄС та третіми країнами, включаючи проект статті 9 регламенту, що також може стати шляхом для збереження ресурсів. Але такі кроки не знімають проблеми зниження прибутку для експортерів», – уточнює Андрій Андрусевич.

Фахівці підприємств теж розробляють сценарії реагування на введення СВАМ. Наприклад, відповідно до досліджень GMK Center, що вивчає галузь гірничо-металургійного комплексу, запровадження СВАМ вплине на українських експортерів металопродукції, причому попередня оцінка втрат оцінюється в 100-200 мільйонів євро на рік.

Проте представники галузі розуміють, що для успішної конкуренції на міжнародних ринках українським виробникам потрібно формувати цілі щодо скорочення викидів СО2 і стратегії декарбонізації. Водночас зазначають, що фінансування залишається основною проблемою впровадження низьковуглецевих технологій. 

Згідно з оцінками аналітиків GMK Center, процес декарбонізації в Україні вимагатиме 25 мільярдів доларів США капітальних інвестицій, з основним фінансовим навантаженням на період 2030-2070 роки.

Експерти посилаються на дані Міжнародного енергетичного агентства, згідно з якими, найважливіші технології зниження викидів парникових газів у металургії стануть доступними для промислового використання не раніше 2030 року. 

Засновник консалтингової компанії Horst Wiesinger Consulting, голова наглядової ради GMK Center Хорст Візінгер допускає, що навіть з урахуванням нових технологій досягти повної вуглецевої нейтральності до 2050 року буде складно.  

«Технології, що можуть повністю виключити викиди СО2, наразі перебувають на початковому етапі розвитку і представлені переважно окремими розробками та науковими проектами, – відзначає Хорст Візінгер. – Перше впровадження революційних технологій, пов’язаних з воднем, у промислових масштабах очікується не раніше ніж через 25 років».

Для декарбонізації промисловості вирішальним вважається перехід на відновлювальні джерела енергії.

Хоча українські виробники сподіваються на участь держави у фінансуванні проектів з декарбонізації, незалежні експерти вважають, що модернізація має бути фінансована коштом власників бізнесу. 

«Сьогодні важко оцінити, як вуглецевий податок вплине на виробників сталі, цементу або добрив. Чи призведе СВАМ до зменшення їх прибутковості, чи зробить їхнє виробництво економічно непривабливим», – зауважує аналітик Андрій Андрусевич. – Якщо податок лише зменшить прибутковість, це не стане проблемою для платників податків. Тому, я думаю, що модернізація повинна відбуватися за рахунок власників бізнесів, а держава може підтримувати лише ті сфери, що стосуються досліджень, розвитку та інновацій».

Чи готові компанії-експортери до запровадження СВАМ

Наразі компанії, зокрема з енергетичного сектору, вивчають можливості запровадження СВАМ, щоб у майбутньому оприлюднити свої позиції та стратегії. 

Експерти зазначають, що механізм вуглецевого коригування імпорту найістотніше вплине на металургійний сектор. Цей сектор, разом з агропромисловістю, є одним з основних джерел валютних надходжень, тож СВАМ може суттєво вплинути на економіку України. 

Проте в цій галузі технології застарілі. У світі використовуються три технології для виплавки сталі: мартенівська, киснево-конверторна і електросталеплавильна.

Відповідно до стандартів ЄС щодо викидів СО2, лише електрометалургія є відповідною, по частці у загальному виробництві в Україні до 6%.

Експерти галузі вказують, що електропечі з викидами від 100 до 300 кг СО2 на тонну сталі мають максимальну відповідність європейським нормам. У мартенівському виробництві цей показник перевищує 2500 кг СО2, а в процесі киснево-конверторної виплавки викиди становлять 1800-2000 кг СО2. 

Як українські металургійні компанії, зокрема «Метінвест», «Інтерпайп» і Ferrexpo, готуються до запровадження СВАМ, дізналася «Українська енергетика» на Міжнародному форумі «Декарбонізації сталевої індустрії: виклик для України», що відбувся в Києві 14 липня 2021 року.

Виробники-експортери металургійної продукції на Міжнародному форумі «Декарбонізації сталевої індустрії: виклик для України». Джерело – фото GMK Center

Представники основних українських металургійних компаній заявили на форумі, що галузь відіграватиме ключову роль у досягненні України вуглецевої нейтральності. 

«Наразі «Метінвест» розробляє детальну дорожню карту для скорочення викидів СО2. Ми ретельно плануємо кроки, які приведуть наше виробництво до вуглецевої нейтральності, адже така велика трансформація не повинна зашкодити стабільності нашого бізнесу», – заявив генеральний директор групи «Метінвест» Юрій Риженков. 

Він повідомив, що вже завершено монтаж очистних установок на найбільшій у Європі аглофабриці, подібні роботи наразі реалізуються на конверторах.

Компанія «Метінвест» також уклала дві партнерські угоди на спільні проекти зі скорочення викидів парникових газів. 

Перша угода з міжнародною компанією Primetals Technologies, що передбачає урожай нових технологій для всього виробничого процесу, в тому числі для виробництва сталі методом прямого відновлення (DRI). 

У другому проекті «Метінвест» планує реалізувати заходи зі скорочення викидів СО2 разом з провідним австрійським науково-дослідницьким центром K1-MET, підвищуючи енергоефективність і комплексну декарбонізацію.

Юрій Риженков стверджує, що у 2021 році компанія інвестуватиме 1,5 млрд доларів США виключно в екологічні проекти.

Основне джерело викидів СО2 в компанії - це виробництво чавуну, тому скорочення викидів буде здійснюватись шляхом впровадження технології DRI та подальшого виробництва сталі електроплавленням.

«У планах компанії – розвиток технологій з уловлювання СО2, відкриття нового університету в м. Маріуполь, який стане дослідницьким центром, що дозволить нам йти шляхом декарбонізації», – заявляє генеральний директор групи «Метінвест» Юрій Риженков.

З досягненнями у сфері низьковуглецевої металургії поділився перший заступник генерального директора компанії Interpipe Денис Морозов. Наразі на заводі «Інтерпайп Сталь», що був побудований у 2012 році в Дніпрі, використовується електросталеплавильний метод виробництва. 

Корпуси «Інтерпайп Сталь». Джерело – interpipe.biz

«Тренд на декарбонізацію економік уже став глобальним, і українській промисловості необхідно адаптуватися. Інакше вона може втратити європейський ринок після введення податку на імпорт продукції, вироблення якої не відповідає критеріям кліматичної нейтральності», – зазначає Денис Морозов. 

В Interpipe наголошують, що завод побудований з дотриманням усіх екологічних стандартів ЄС, на зміну застарілому, екологічно небезпечному мартенівському виробництву. В результаті викиди СО2 зменшились у 10 разів – до 250 кг на тонну сталевої продукції, а споживання природного газу знизилось у 8 разів. 

Серед основних перешкод розвитку низьковуглецевої металургії виробники вказують на неконтрольований вивіз металобрухту за кордон, бо вважають, що металобрухт є критично важливою сировиною для декарбонізації.

Денис Морозов зазначає, що у червні 2021 року вивіз металобрухту, переважно до Туреччини, досяг рекордних 85 тисяч тонн. Це стільки ж, скільки споживає один великий металургійний завод, і означає, що в Україні заощадили 65 тисяч тонн вугілля з відповідними викидами СО2.

«Використання металобрухту дозволяє скоротити викиди СО2 на 60% на тонну сталі. Усі країни світу, усвідомлюючи, що використання тонни металобрухту замість руди дозволяє не спалювати 740 кг вугілля, намагаються залишити його у своїй країні. На жаль, в Україні експорт металобрухту зростає», – підкреслює представник Interpipe. 

Поділяють точку зору на необхідність змін і в гірничо-металургійній компанії Ferrexpo. «Сталеливарна промисловість також є частиною глобального тренду на охорону навколишнього середовища: помітне зростання інвестицій у проекти, що зменшують негативний вплив на довкілля», – вважає Бретт Солт, директор з маркетингу Ferrexpo. 

Шлях до вуглецевої нейтральності компанії лежить через забезпечення відновлювальною енергією, що дозволить скоротити до 62% викидів, зазначають у Ferrexpo.

З липня 2021 року на ділянці відвалів гірничорудного виробництва Ferrexpo запрацювала пілотна сонячна електростанція потужністю 5 МВт без використання пільгового "зеленого" тарифу. У разі успіху пілотної СЕС, компанія планує реалізувати будівництво нових електростанцій потужністю від 250 до 1000 МВт. Як зазначають у компанії, це допоможе виробникам забезпечити низьковуглецеве виробництво залізорудних окатків.

Серед наступних планів Ferrexpo на Полтавщині – відмова від використання дизельного пального при видобутку заліза та відмова від природного газу, що дозволить зменшити викиди СО2 на 14% і 13% відповідно.

Отже, підготовка до введення анонсованого Єврокомісією механізму прикордонного вуглецевого коригування (СВАМ) змусила ключові експортні компанії активізувати зусилля щодо впровадження технологій з низьким рівнем викидів.

Вони також сподіваються на законодавчу та фінансову підтримку з боку держави, а також на розв'язання проблеми з вивозом металобрухту, як важливої сировини для електричної металургії. 

Експерти галузі вважають, що Україна також має сприяти переходу від старих «брудних» виробництв до сучасних технологічних циклів з низькими викидами. Від держави чекають підтримки в дослідженнях та розвитку інноваційних проектів для досягнення кліматичної нейтральності української промисловості. 

Лариса Білозерова, спеціально для "Української енергетики"

Автор: Лариса БілозероваТеги:торгівля викидамиЄвросоюзвикиди СО2Green DealЄСПоділитись