"Розпил" регіональних газових мереж

30 червня 2017

Рішення НКРЕКП, яке спочатку було прийняте, а потім скасоване, щодо введення плати за використання газових мереж, підняло давню проблему прав власності на газопроводи.

Міненерговугілля не має можливості змусити облгази сплачувати за державні мережі, які були передані безкоштовно, без підписання нових угод. При цьому всі старі договори, разом із переліком переданого майна, зникли з Міністерства. Держава також не може зареєструвати право власності на мережі, оскільки в країні досі відсутній порядок інвентаризації газопроводів.

ВІДШУКУВАННЯ І ВТРАТА ДЕРЖАВНИХ ГАЗОПРОВОДІВ
У березні 2017 року НКРЕКП шокувала країну новим введенням абонплати за підключення до газових мереж. Нові тарифи на транспортування та розподіл газу викликали значний негатив серед населення, знову поставивши запитання, хто ж насправді є власником розподільних мереж і за що слід сплачувати.
Інфраструктура, збудована в радянські часи, та мільярди, витрачені на будівництво нових газопроводів за рахунок державного бюджету і з кишень громадян, знову стали об'єктом сплати. Кошти мали надходити до privatizованих облгазів, які, безкоштовно отримавши мережі, вимагали компенсації за недоотримані доходи в 2014-2015 роках, коли був введений відкритий ринок.
Щоб зрозуміти, кому належать газопроводи, слід повернутися до 1993 року, коли почався процес корпоратизації державних газових господарств.
Однією з перших новостворених компаній стала «Житомиргаз». На початковому етапі формувалися комісії для оцінки майна підприємств, щоб визначити розмір статутного фонду. Але всі розподільні газові мережі не були включені до статутного фонду через особливості приватизації. До основних активів компанії входили адміністративні будівлі, транспортні засоби, меблі та оснащення, які сумарно становили менше 10% від усього майна підприємства.
У той час в Україні існувала структура загальнодержавної власності. Пізніше виникло розподіл на комунальну та державну власність. Тому, незважаючи на джерела створення газової інфраструктури, на них залишалася державна власність.
У 1996 році на основі державного об'єднання була утворена акціонерна холдингова компанія «Укргаз», до якої увійшли приватизовані газові підприємства. Через два роки з'явилась НАК «Нафтогаз України», яка поглинула газонафтогазові активи, включаючи частково приватизовані газорозподільчі підприємства. Це призвело до ліквідації ДАХК «Укргаз».
НАК «Нафтогаз України» почала керувати всіма газовими мережами. З 2001 року ДК «Газ України» укладала угоди про передачу мереж облгазам, зобов'язуючи їх інвестувати в розвиток, модернізацію та відновлення мереж. Згідно з умовами угод, облгази мали віддавати 50% прибутку, отриманого від користування цим майном.
Проте умови угод не виконувалися, відсутні були фінансові надходження, а державне майно, здається, зникало. Спроби повернути контроль над державними мережами шляхом закріплення їх за державним підприємством виявились успішними тільки в окремих областях.
Існують свідчення, що за цим стояли ініціативи перерозподілу контролю над газорасподільчими підприємствами між їхніми власниками і структурами олігарха.
Після 2010 року вплив даного олігарха на ринку газу різко зріс. Його структури викуповували у держави частки облгазів, спосіб продажу яких досі засекречений.

Витяг з відповіді про конфіденційність договору купівлі акцій ПАТ "Житомиргаз"
У 2012 році уряд видав постанову, за якою укладалися угоди з фактично приватними газовими фірмами на безкоштовне користування державними газопроводами.
Від 22 листопада 2012 року, згідно із зразком, укладено чинний договір №31/10, за яким газорозподільні мережі переходять на баланс ПАТ «Житомиргаз».
Для отримання копій або доступу до тексту договорів редакція не раз запитувала в Міністерства енергетики. Лише після кількох звернень Міністерство заявило про відсутність інформації і перенаправило запит до ФДМУ, який відповідає за ведення реєстру державного майна. У ньому міститься інформація про понад 1,5 млн об’єктів державної власності, включаючи потрібні мережі.
При аналізі виявилося, що серед 11 260 переданих держоб'єктів кожен третій коштує менше 1 тис. гривень або взагалі не має вартості. Це свідчить, що амортизація призвела до того, що вони вже практично нічого не варті.
Йдеться про сотні кілометрів газових мереж в густонаселених містах. Тільки в Житомирі налічується 477 газопроводів з нульовою вартістю. В Бердичеві – ще більше – 760 одиниць. Загалом в області налічується 1737 державних об'єктів газової інфраструктури з практично нульовою вартістю.

Найбільше – майже 4000 газових об'єктів вартістю від 1 до 10 тис. гривень. Існує лише 382 об’єкти, які коштують понад 100 тис. гривень. Вартість їх, в середньому, в 80 разів вища, ніж у попередніх.
ПАТ «Житомиргаз» практично використовує державні газопроводи, що підтверджується звітом НКРЕКП за 2016 рік. У доповненої таблиці зазначається, що з 9,69 тис. км газорозподільних систем, які обслуговує ПАТ «Житомиргаз», 9,32 тис. км (96,2%) належать державі та використовуються відповідно до договору про господарське ведення. Власником облгазу є лише 0,06 тис. км (менше 1%) мереж на його балансі.

ВИКРАДЕННЯ ДОКУМЕНТІВ НА МІЛЬЙОНИ

«Регіональні державні газові мережі ніколи не належали «Нафтогазу» і отримати їх у власність законно вони не можуть», зазначає керівник Департаменту моніторингу ФДМУ Вероніка Мудра. При заснуванні НАК «Нафтогаз України» до її складу увійшли акції місцевих облгазів, які залишалися в держвласності. Майно, що не підлягало приватизації, залишалося на балансі місцевих газових компаній. Міністерство енергетики залишається єдиним уповноваженим власником державних газорозподільних мереж. 

У відповідь на офіційний запит Мінекономіки підкреслило свою вирішальну роль у контролі над державним майном. Оскільки укладені угоди Міненерговугілля не вдалося переглянути, ми повторно звертаємося до відомства з проханням надати доступ до документів.

У відповідь отримуємо лист про їхню відсутність, що стосується викрадення оригіналів угод та важливих сторінок документів, які мали б підтвердити отримані від ФДМУ дані про майно. В реєстр кримінальних злочинів внесені дані про викрадення офіційних документів згідно Ст. 357 КК України.

Зареєстроване кримінальне провадження щодо злочину вже понад рік розслідується слідчими Шевченківського управління поліції. Але фактично справа не рухається, її закрили за відсутністю складу злочину. Міненерговугілля дізналося про це лише через вісім місяців. Отриману у грудні постанову про закриття справи міністерство успішно оскаржило в суді, і розслідування поновили.

Додатково зазначено, що договори знаходилися у керівника відділу, який до 20 квітня 2015 року керував даним відділом з диверсифікації постачання. Ситуація зараз не змінюється, і колишній посадовець працює заступником начальника департаменту державної компанії «Газ України».

Нам вдалося зв’язатися з Леонідом Нестером, щоб запитати про ситуацію з викраденими договорами.

– Я не знаю про це, і по телефону питання не обговорюю, – відрізає він на початку розмови. Потім, однак, запевняє у своїй непричетності:

– Наскільки мені відомо, це справа по факту, не відносно конкретної особи. Не розумію, чому мене вважають винним в цьому, – додав Нестер.

– Ви керували даним департаментом? 

 – Дуже давно, у 2007 році я очолював фінансово-економічний відділ. Кінцеве слово завжди за судом. Я не займатимуся з'ясуванням обставин, нехай займаються правоохоронні органи, давно їх досліджували і не знайшли складу злочину, – резюмує Леонід Нестер.

ШОК ДЛЯ ПАРЛАМЕНТАРІВ

Тиждень після нашої розмови з Нестером, депутати Верховної Ради дізналися про викрадені угоди. Заступник Міністра енергетики та вугільної промисловості Ігор Прокопів 25 травня 2017 року на засіданні комітету з питань енергетичного комплексу і ядерної безпеки публічно заявив, що існує проблема, яку не можуть вирішити у Міненерговугіллі.

- Я шокована почутим, - говорить секретар комітету Вікторія Войціцька.

- Пам’ятаю, як міністр енергетики Ігор Насалик запевняв, що угоди зберігаються в повному обсязі. На базі чого ви плануєте перевіряти державне майно, якщо у вас немає документів?

Мінекономіки планує перевірку фізичної наявності майна, поки не знайдеться керівник відділу, який зник разом з угодами.

 - Нікуди я не зник і тільки хочу, щоб у Міністерстві створили комісію для повернення документів, – заявив Нестер, шокуючи всіх присутніх.

 - Вони фізично знаходяться в моїй банківській камері, оплаченої мною, за дорученням колишнього заступника Міністра Ігоря Діденка.

Далі Нестер запевняв, що Ігор Діденко “дуже багато зробив” для організації відповідних робочих груп. Оскільки групи не з'явилися, Діденко доручив забезпечити їх в банківській камері. Потім Нестер розробив 6400 сторінок копій документів і передав їх нафтовому департаменту. Міністерство, за його словами, не має можливостей для управління державним майном на професійному рівні.

Як сталася така ситуація, ніхто не зрозумів. Здається, кримінальні справи залишились єдиним варіантом для повернення договорів до Міненерговугілля.

 - За останні 2 роки, можливо з вашою (Леонід Нестер - ред.) допомогою, роль Міністерства була зменшена. Тепер всі питання потрібно відновити, – зазначив заступник міністра Ігор Прокопів.

- Як ви могли звільнитися і покласти державні документи в банківську камеру?

 - Готовий розповісти деталі. Проблема виникла дивним чином. Людина звільнялася і три місяці просила створення комісії. Влада не хотіла основно приймати документи, – пояснив Нестер.

Народний депутат Вікторія Войціцька запропонувала виступити посередником у питанні повернення угод у Міненерговугілля. Нестер відмовив, запевняючи, що є можливість вирішити це без розголосу.

Як довго триватиме цей процес, ніхто не знає. І навіть бажання надати копії документів не змогло бути реалізовано.

ВЛАСНИК МЕРЕЖ БЕЗ ВЛАСНОСТІ

Поки Міненерговугілля і слідчі шукають зниклі угоди, держпідприємство “Газ України” кожного місяця справно виплачує колишньому посадовцю чималеньку зарплатню. 

У поданій декларації Леонід Нестер вказав загалом 296 тис. гривень доходу за 2015 рік, тобто приблизно 25 тис. гривень щомісяця. У той же час держава залишається без документів, які підтверджують передані газорозподільним компаніям активи.

Згідно з новою урядовою постановою, до 1 квітня газорозподільні компанії повинні були укласти нові угоди на використання державних мереж. Міністерство досі не підписало нові угоди, ні зобов'язалося запустити процес інвентаризації мереж.

– Ніхто не може описати мережі без представника облгазу на ліцензованій території, – підкреслює голова правління ПАТ "Херсонгаз" Альберт Зангієв.

- Якщо ж нам не вірять, Міненерговугілля повинно замовити міжнародні компанії для здійснення паспортизації своїх об'єктів. І перед Міністерством постане ще одне завдання знайти кошти на оплату послуг цієї паспортизації.

Розуміючи небажання облгазів дотримуватися постанови, Уряд приймає рішучі заходи. Одним з цих заходів стало відкриття Генпрокуратурою кримінального провадження щодо безкоштовної передачі облгазам державних мереж. Згідно з судовим рішенням, через недотримання вимог законодавства державі завдано 930 млн грн збитків.

Подальше зволікання облгазів з переходом на платне користування змусить Міненерговугілля звернутися до суду з проханням про розірвання діючих договорів, а після цього укладати нові. Однак спочатку потрібно знайти зниклі оригінали договорів та документи з переліком активів.

Ситуація ускладнюється і тим, що Міністерство досі не зареєструвало право власності на державні газорозподільні мережі, що має стати беззаперечним доказом у судових засіданнях по поверненню майна.

В Україні потрібна довідка Фонду держмайна для підтвердження даних про об’єкти державної власності. Щоб зареєструвати державну власність, потрібно також мати технічний паспорт на об'єкт нерухомого майна. За час незалежності так і не було прийнято Порядок технічної інвентаризації газопроводів. Раніше чинне роз'яснення з цього питання Мін'юсту було скасовано.

Поки Міненерговугілля зволікає з зверненням до Кабміну для прийняття порядку технічної інвентаризації газопроводів, Верховна Рада успішно приймає нові правки до законів, що унеможливлюють реєстрацію прав на газопроводи.

Водночас зростає невдоволення на місцях із вимогами повернути мережі у комунальну власність. У деяких містах, наприклад, Мукачівською міською радою, вже прийняті рішення про повернення газопроводів, переданих в користування облгазу.

– Це рішення захищає інтереси мукачівців, – заявив міський голова Мукачевого Андрій Балога.

У майбутньому планується провести експертну оцінку мережі для передачі в оренду газорозподільним компаніям на конкурентних умовах.

– Вимога закону про платне використання мереж державної власності є позитивним розвитком, оскільки вона нарешті спонукає уряд оформити права на об'єкти газорозподілу, – зазначає керівник програм аналітичного центру DiXi Group Роман Ніцович.

– Це свого роду "розплата" за помилки, зроблені в 90-х і 2000-х під час приватизації та управління держмайном. Яскравий приклад такої безгосподарності - перебування оригіналів угод у банківській камері приватної особи, колишнього посадовця. Сподіваюся, що під час укладення нових угод, особливо паспортизації майна, не буде спроб уникнути відповідальності між Міністерством енергетики та Фондом державного майна. Навіть якщо це займе 2-3 роки, цей процес потрібно забезпечити, – переконаний Роман Ніцович.

На мою думку, незважаючи на те, що плата за використання державних мереж може бути символічною, важливо чітко визначити належність мереж різних форм власності та підготувати технічну документацію на кожен об'єкт. Це є складовими належного управління майном.

Отже, на державному рівні потрібно спочатку повноцінно розібратися в усіх юридичних питаннях прав власності на газорозподільні мережі, а вже потім вести публічний діалог про впровадження принципів платного користування.

Автор: Тарас Боросовський, zt.20minut.ua

Розслідування проведено в рамках проекту USAID «Прозора енергетика». Позиція автора може не збігатися з позиціями Агенства з міжнародного розвитку США та аналітичного центру DiXi Group.

Поділитись