Чому українці досі не отримали індивідуальні газові лічильники

08 вересня 2021

Протягом десяти років українці так і не змогли отримати повний доступ до індивідуальних газових лічильників.

Комерційний облік газу в Україні охоплює 92% населення. Проте термін "комерційний" не завжди має на увазі "індивідуальний". "Досвідчені" газовики скористалися ситуацією та встановили на будинках загальні лічильники замість індивідуальних для споживачів, які живуть у багатоповерхівках. Це покращило статистику, але не вирішило проблеми індивідуального обліку. Кожен рік, продовжуючи відтермінування впровадження повного індивідуального обліку блакитного палива, влада фактично легалізує маніпуляції на ринку газу. Споживачі, які змушені платити за "колективний облік", не мають змоги заощаджувати на дорогому енергоресурсі.

“Українська енергетика” дослідила проблеми обліку газу та з'ясувала, чому просте рішення, як індивідуальний облік, досі недоступне частині населення.

Повний облік досі на рівні планів

Минуло 10 років, відколи в Україні прийняли закон “Про забезпечення комерційного обліку природного газу”, який передбачав встановлення індивідуальних лічильників для всіх споживачів до 1 січня 2018 року (згідно з первісним текстом). Однак, згідно з даними НКРЕКП за 2020 рік, комерційним обліком газу в Україні користуються 92%, а повний облік залишається лише на стадії планування.

“В Донецькій області менше 80% споживачів мають облік, а також в містах Київ і Харків, – зазначає координаторка програм мережі "Опора" Тетяна Бойко. – Найгірша ситуація у споживачів, які живуть у багатоквартирних будинках і використовують газ лише для приготування їжі”.

Три роки тому частка домогосподарств, які використовували комерційний облік, становила 87%. За три роки приріст склав лише 5%. Однак чи є цей облік індивідуальним?

“Згідно з Законом “Про житлово-комунальні послуги“, комерційний облік газу у багатоквартирному будинку має здійснюватися за допомогою індивідуальних вузлів обліку. Закон “Про забезпечення комерційного обліку природного газу” передбачає, що постачальники, які здійснюють розподіл газу, облаштовують споживачів газу, фізичних осіб (населення), індивідуальними лічильниками газу”, – пояснює експертка.

Тобто комерційний облік має відповідати індивідуальному. Однак насправді це не так. А все через те, що в деякий час облгази встановили замість індивідуальних лічильників загальноміські.

“Із 2015 року Регулятор дозволив облгазам встановлювати загальнобудинкові лічильники, тому у них зникла зацікавленість у встановленні індивідуальних”, – зазначає Тетяна Бойко.

Згідно з даними Верховної Ради, станом на сьогодні, у газифікованих будинках України 3,3 млн (25%) квартир не мають індивідуальних лічильників.

“В результаті в будинках встановлені загальнобудинкові, – зауважує правозахисник Богдан Рабешко. – Доки не буде запроваджено повного індивідуального обліку газу, ми не можемо точно знати, скільки газу споживає кожне домогосподарство. Це дозволяє маніпулювати показниками та зловживати. Закріплюється інтерес певних осіб”.

Якщо понад 3 млн домогосподарств досі без індивідуальних лічильників газу, коли ж вдасться досягти повного обліку? У звіті йдеться, що відповідно до інвестиційних програм операторів газорозподільних мереж на 2020 рік, споживачам планувалося встановити 126 730 індивідуальних лічильників на загальну суму близько 252 мільйонів гривень, 2021 року передбачено встановлення 162 002 індивідуальних лічильників на суму майже 370 мільйонів гривень. Отже, за останні два роки мало бути встановлено 288 732 індивідуальних лічильників. Існує ймовірність, що після завершення цього року без таких лічильників залишиться приблизно 3 мільйони домогосподарств, що свідчить про те, що термін встановлення індивідуальних приладів для газу для тих, хто використовує газ лише для приготування їжі, доведеться знову продовжити.

“Досягти стовідсоткового обліку до 2023 року, як зазначено в законі, не буде можливим”, – зазначає директор з досліджень DiXi Group Роман Ніцович.

“Незважаючи на те, що Верховна Рада продовжила термін встановлення індивідуальних лічильників до початку 2023 року (хоча у законі кінцевий термін спливав наприкінці 2020 року), за цей додатковий час їх встановили лише деякі сім'ї. НКРЕКП, на мою думку, не діяла професійно, і провал в забезпеченні індивідуальними лічильниками газу є фактично провиною Регулятора”, – додає Богдан Рабешко.

Загальнобудинковий облік газу: законний чи ні?

Чому газорозподільні компанії не виконали норми закону, який передбачав встановлення індивідуальних лічильників до 2018 року? Як так сталося, що багато сімей сплачують за загальними лічильниками та не мають рівних умов у порівнянні з тими, хто платить за індивідуальними? Чи взагалі законні загальнобудинкові лічильники? Розглянемо ці питання.

“Для встановлення лічильника в кожну квартиру потрібно спочатку закласти належне фінансування, – каже Богдан Рабешко. – Однак його не було”.

Основним джерелом встановлення лічильників газу стали тарифи на розподіл пального. Протягом тривалого часу їх не переглядали, особливо в частині витрат. Тим часом ціни на лічильники та їх установку зростали, що змушувало багатьох облгазів не виконати зобов'язання щодо встановлення індивідуальних лічильників у рамках інвестиційних програм. Вихід із ситуації облгази знайшли в законі про комерційний облік газу, який діяв до грудня 2017 року. У цьому законодавстві містилися норми, які можна було трактувати по-різному.

Також НКРЕКП затвердила Кодекс газорозподільних систем, який передбачав встановлення загальнобудинкових лічильників замість індивідуальних. Як пояснює Тетяна Бойко, це рішення газовики обґрунтували наміром уникнути підвищення тарифів для населення. Проте це “порушило основний принцип, зазначений у всіх європейських документах – споживач має сплачувати за реально спожите”, підкреслює експертка.

“Закон говорить про те, що потрібен індивідуальний облік газу, незалежно від того, встановлено загальнобудинковий лічильник чи ні, – каже Роман Ніцович. – Загальнобудинковий лічильник дає узагальнені дані по всьому будинку. Проте з ініціативи операторів газорозподільних систем дійсно існувала норма, яка практично прирівнювала загальнобудинковий лічильник до індивідуальних. Згодом цю норму скасували”.

Таким чином, впродовж 2016-2017 років облгази встановлювали загальнобудинкові газові лічильники замість індивідуальних. Це дозволяло зекономити ресурси: краще встановити один лічильник на всю дев’ятиповерхівку, ніж 200-300 окремих.

“Внаслідок цього, за даними загальнобудинкового лічильника весь спожитий газ ділився порівну, в залежності від кількості мешканців у будинку, – зазначає Богдан Рабешко. – І всі отримували приблизно однакові платіжки, незалежно від обсягу споживання газу. Наприклад, пенсіонери часто скаржились, адже вони економлять, але отримують однакові рахунки з сусідами, які не дотримуються економії. Особливо з тими, хто здає квартиру в оренду. В таких випадках мешкає значно більше людей, які споживають газ на приготування їжі. Інші сусіди можуть, наприклад, постійно випікати хліб на продаж, при цьому в квартирі числиться одна особа. В результаті, економні пенсіонери змушені сплачувати великі суми через таких сусідів”.

Таким чином, у будинках, зауважує експерт, економії не було, адже всі мешканці отримували однакові рахунки. Люди почали скаржитися на цю ситуацію, особливо з огляду на законодавчу норму щодо встановлення лічильників у всіх квартирах до 1 січня 2018 року.

“Наразі, на жаль, облгази здійснюють нарахування споживачам за загальнобудинковими лічильниками, незважаючи на незаконність цих дій. Це нарахування значно перевищує тарифи за індивідуальними лічильниками”, – зауважує Тетяна Бойко.

Єдиний позитив – в даний час загальнобудинкові лічильники не встановлюються безконтрольно. На сьогодні, вказує Роман Ніцович, оператор може лише рекомендувати уповноваженій особі будинку (ОСББ, ЖЕК або керуючій компанії) встановлення загального  лічильника. Однак, чи погодитися на це – вже добровільний вибір управителя.

“У будь-якому випадку всі нарахування здійснюються на основі індивідуальних договорів: між споживачем та оператором газорозподільної системи – на розподіл газу; між споживачем і постачальником – за постачання газу”, – додає аналітик.

Скільки грошей потрібно для індивідуальних лічильників газу?

Як з'ясувалося, без індивідуального обліку в Україні залишилось близько 3 мільйонів домогосподарств. Експерти говорять, що середня вартість лічильника (включаючи монтаж) складає близько 5 тисяч гривень. Отже, для досягнення стовідсоткового обліку газу знадобиться приблизно 15 мільярдів гривень. Питання - за чиїм рахунок це фінансування?

Тетяна Бойко пояснює: “Закон передбачає кілька способів оплати за встановлення індивідуальних лічильників газу:

●     за рахунок облгазів;

●     за рахунок державного бюджету (включаючи державні кошти);

●     за рахунок особистих коштів споживача;

●     за рахунок інших кваліфікованих джерел”.

Щодо термінів впровадження індивідуального обліку, в Законі зазначено: “Постачання природного газу здійснюється за умови його комерційного обліку: 1) для населення, що проживає у квартирах та приватних будинках, у яких природний газ використовується:

комплексно, у тому числі для опалення, - з 1 січня 2012 року;

для нагрівання води та приготування їжі - з 1 січня 2016 року;

тільки для приготування їжі - з 1 січня 2023 року...”

“Слід зазначити, що коштів, наявних у тарифах операторів ГРМ, на встановлення лічильників до 1 січня 2023 року недостатньо, тому без додаткових механізмів ця дата знову буде перенесена. Окремої державної програми для фінансування цих дій немає”, – додає експертка.

Богдан Рабешко вважає, що необхідні кошти можна взяти, наприклад, із фонду “Нафтогазу”. Про цю можливість згадує і експерт DiXi Group. Але, вважає Роман Ніцович, справа не дійшла до втілення.

“Попередні уряди розглядали кілька варіантів. Перший – покласти фінансування встановлення лічильників газу на “Нафтогаз”, – розповідає аналітик. – Однак справа не рушила. Другий варіант – запустити програму, коли споживачі самостійно встановлюють лічильники, а потім отримують компенсацію від операторів газорозподільних систем. Цей шлях вже прописаний у законі. Він використовується, але споживачі в Україні не хочуть піти таким шляхом, оскільки багатьом легше споживати газ у межах норм, ніж встановлювати лічильник та оплачувати його. Також розглядалося залучення різних рівнів бюджетів. Були законопроєкти, які дозволяли фінансування з місцевих бюджетів. Проте до цього часу бюджетна складова не реалізується, оскільки коштів у цих бюджетах обмаль

На думку експерта, для швидкого вирішення проблеми фінансування встановлення індивідуальних газових лічильників необхідний комплексний підхід: задіяти муніципальні програми використання юридичних і місцевих бюджетів. Також варто закласти відповідні кошти у тарифі, розуміючи темпи, з якими оператори газорозподілу можуть встановлювати лічильники та включати їх в комерційний облік.

“Мені здається, досягти ефекту простіше через економію масштабу, коли оператор або сертифікована компанія встанавлюють лічильники в усіх квартирах будинку. Це швидше, ніж якщо кожна квартира робитиме це окремо”, – додає аналітик DiXi Group.

Без лічильника газу: обрахунки за нормами споживання

У випадках, коли немає комерційного обліку, нарахування здійснюються на основі норм, установлених Кабміном. У деяких ситуаціях, витрати можуть бути значно вищими, ніж ті, що мали б бути сплачені за наявності лічильника. Ця ситуація вигідна газовим постачальникам, які можуть "крутити" обсяги газу на свою користь. Одночасно, в квартирі може проживати кілька незареєстрованих жителів, хоча на папері прописана лише одна людина. Відповідно, таке домогосподарство платить за газ значно менше, ніж повинно. Ситуація з нормами споживання залишається неоднозначною.

Здається, що, щоб уникнути помилкових нарахувань за такі випадки, слід забезпечити всіх мешканців (як це передбачено законом) індивідуальними лічильниками газу. Але, як зазначалося вище, відсутність коштів ускладнює цю ситуацію. Тому уряд продовжує використовувати різні варіанти норм споживання.

Згідно з недавно прийнятим законом, постачальникам природного газу доведеться доплатити з державного бюджету (тобто з коштів платників податків) за газ, витрати на який вони нараховували населенню, базуючись на нормах споживання газу без лічильників у період з 1 жовтня 2014 року. Цю міру зумовлено визнанням судами незаконними та недійсними актів Кабміну, що стосуються норм споживання природного газу без лічильників.

Голосування за закон 3508-д

“Простими словами, всі українці повинні доплатити газозбуту за газ, що він нарахував більше шести років без лічників, – написав на своїй сторінці в соцмережі Олексій Хабатюк, ексзаступник начальника департаменту енергозбереження ”Нафтогаз України”. – І це, нібито, через скасування судами постанов КМУ, що стосуються норм споживання”.

Зрештою, за шість років споживачам "нарахували" віртуальних боргів на мільярди гривень, відзначає експерт. Він пояснює, що заборгованість виникла тому, що облгаз, порушуючи закон, нарахував обсяг споживання газу за торішніми непрактичними нормами. Також газозбут не використовував показники облгазу, реалізуючи нарахування на основі чинних у певному місяці норм споживання. Тож, газозбут також порушив закон, оскільки мав орієнтуватися на дані облгазу. Тому формування штучної заборгованості у газозбутів зумовлено порушеннями законодавства з боку облгазу та самого газозбуту, зазначає Олексій Хабатюк. І він вважає, що ці порушення слід розслідувати.

“Де-юре, незаконні рішення завдали шкоди всім учасникам ринку газу. Більше того, ця шкода є не лише прямою, але й опосередкованою, оскільки за шість років “діяльності” уряду зі зниження норм споживання під приводом “турботи про споживача” та “боротьби з олігархами” були лише імітацією бурхливої роботи. Шість втрачених років. Шість років демотивації споживачів для встановлення лічильників, адже їх вводили в оману, що наразі норми споживання низькі. На жаль, це негативно впливало на мотивацію мати газовий лічильник”.

“В цілому, ситуація з нормами споживання газу для населення – це історія спорів, судових розглядів та інше, – каже Роман Ніцович. – І досі є певні пропозиції від Міністерства енергетики, декілька проектів постанов уряду з різними ставками норм споживання. Є проект, що стосується єдиних норм на рік. Є проект, що стосується різних норм споживання в опалювальний та неопалювальний періоди. Отже, ця проблема досі залишається на рівні проектів.”

Компенсація витрат за встановлений споживачем лічильник газу

Хоча більшість мешканців багатоповерхівок не зацікавлені самі встановлювати індивідуальні лічильники газу, проте є й споживачі, які не бажають платити за показниками загального лічильника. Тому ці особи, не чекаючи виконання закону, купують лічильники газу та домовляються про монтаж за свій рахунок. Чи буде компенсовано їх витрати?

“Уникаючи очікування кількох років і переплат за споживання, споживач може встановити лічильник за свій рахунок, – пояснює Тетяна Бойко. – Того ж березня 2021 року до Закону “Про забезпечення комерційного обліку газу” були внесені зміни, що зобов'язують Кабмін протягом трьох місяців після вступу закону в силу розробити та затвердити порядок компенсації витрат споживачів, які забезпечили встановлення індивідуальних лічильників газу самостійно. Мається на увазі компенсація за середньозваженою вартістю встановлення лічильників підприємствами, що займаються розподілом газу на теренах відповідної території.

Закон набрав чинності 28 березня 2021 року, підкреслює експертка, тому 28 червня порядок мав бути затверджений. Проте на запит ГО “Опора” у Міністерстві енергетики повідомили, що наразі проект акту розробляється та перебуває на погодженні в структурах міністерства.

Варто зазначити, що в 2018 році Міністерство енергетики і вугільної промисловості України вже розробило аналогічний документ та погодило з НКРЕКП проект постанови уряду “Про затвердження Порядку та розмірів компенсації витрат на придбання та встановлення індивідуальних лічильників газу для фізичних осіб (населення)”. 

Богдан Рабешко вважає, що Кабмін навмисне не затвердив цю компенсацію. 

“Це було зроблено навмисно, щоб закон не набув чинності. Відповідно, люди, які встановили собі лічильники та витратили свої кошти, навряд чи зможуть їх повернути. Якщо згодом влада зможе знайти спосіб компенсації, споживачам доведеться мати квитанції на купівлю лічильника і послуги монтажу. Однак більшість людей не зберігають ці документи”. 

На загал, вважає юрист, у ситуації з обліком газу винні НКРЕКП та уряд.

“Крім того, проблема в тому, що на словах закон схоже є, але на практиці він не діє”, – додає співрозмовник. 

Отже, минає 10 років з початку кампанії щодо впровадження 100%-го обліку газу. Однак ніхто не може передбачити, коли вона завершиться. Проблема полягає в тому, що уряд замість покарання винних у невиконанні закону, постійно маневрує між газопостачальниками та населенням. На думку опитаних експертів, черговий термін для встановлення індивідуальних газових лічильників, ймовірно, знову доведеться продовжити. Це означає, що нарахування за газ споживачам, які залишаються без індивідуального обліку, надалі базуватиметься на нормах або показах загальних лічильників газу.

Спеціально для “Української енергетики”

Автор: Світлана ОлійникТеги: вимірювання обсягу газу встановлення лічильників облгазПоділитись