Перспектива реформи промислового забруднення знову під загрозою

15 листопада 2021

Депутати планують обговорити три законопроєкти, які містять різні підходи до реформи промислового забруднення. Що стоїть за кожним із них – аналізують експерти DiXi Group

Смертність в Україні від забруднення повітря становить приблизно 54 тисячі осіб щорічно, за даними ВООЗ. Це обертається для країни в економічні втрати в розмірі близько 5,8% ВВП (дані 2018 року). Лише внаслідок викидів вугільних ТЕС Україна втрачає близько 3,2 млрд євро (100 млрд гривень), що можна порівняти, наприклад, із державними витратами на оборону за 2019 рік. За оцінками аналітиків, вісім з десяти найбільш забруднюючих ТЕЦ/ТЕС в Європі - українські. Також Україна займає четверте місце в світі за економічними збитками від забруднення повітря.

Ці очевидні статистичні дані часто затьмарюються безліччю контраргументів, що виникають в медійному просторі України, щойно мова заходить про реальні кроки для підвищення відповідальності підприємств, які забруднюють навколишнє середовище.

Чому досі не ухвалено необхідне законодавство?

У рамках Угоди про асоціацію між Україною та ЄС, а також зобов’язань за Договором про створення Енергетичного Співтовариства, український уряд почав реалізацію Директиви, що стосується промислових викидів. Вона передбачає модернізацію установок для спалювання та інтегровану дозвільну систему, а також так званий "моніторинг на виході".

Реформи також передбачають зменшення та усунення промислових викидів шляхом впровадження найкращих доступних технологій.

Ухвалення відповідного законодавства мусило відбутися ще в 2016 році, але Концепцію державної політики в галузі промислового забруднення та план дій до неї уряд затвердив лише у 2019 році. Наступним кроком став законопроєкт, який, на жаль, не пройшов у парламенті. Цього року, 15 липня, після кількох спроб і доопрацювань, законопроєкт був знову відхилений Верховною Радою.

Чому так сталося? Хоча достатньо аргументів як соціального, так і економічного характеру вказують на необхідність екологічної модернізації, відповідь полягає у тому, що реформи в цій галузі зачіпають інтереси великого бізнесу, отже, було докладено багато зусиль для затягування розгляду законопроєкту. Важливо зауважити два основні моменти.

• Депутати зареєстрували кілька альтернативних законопроєктів, що ускладнювало обговорення основного законопроєкту;
• Протягом усього часу розробки законопроєкту в медіа проводилася активна кампанія проти ухвалення цього закону, яка активізувалася напередодні ключових голосувань.

На підтримку законопроєкту виступали українські активісти, депутати Європарламенту, представники Єврокомісії та ООН в Україні, але цього було недостатньо, щоб розглянути його в парламенті. Основна причина в тому, що медійна підтримка реформи була менш організованою та активно пропрацьованою. Окрім того, експертне середовище зазвичай оперує перевіреними даними, що створює менше можливостей впливу на ширшу аудиторію в порівнянні з маніпулятивними технологіями, які часто використовують опоненти. Іншими словами, створювати "негативні новини" набагато цікавіше, ніж аналізувати реальний стан справ.

Хто несе витрати за промислове забруднення?

Слід визнати, що є дослідження, які показують, що модернізація установок для спалювання є досить витратним процесом. Наприклад, у період з 1990 по 2016 рік витрати на екологічну модернізацію в таких країнах, як Німеччина, Польща, Чехія, сягали величезних сум. Щоб покрити витрати на екологічну модернізацію, зазначені країни отримували фінансування від різних міжнародних організацій та частково перекладали ці витрати на кінцевих споживачів.

Проте, розгляд питання виключно в такому аспекті та спроби перенести цей підхід на Україну є недостатньо об'єктивними. Наприклад, під час приватизації ТЕС, яку здебільшого проводили не за ринковими цінами, в контракти щодо купівлі-продажу були закладені екологічні зобов'язання. Крім того, в умовах зміни клімату Україні вже не вистачає часу, на відміну від країн ЄС у 1990-х роках. Сучасні дослідження, на жаль, вказують на те, що часу на екомодернізацію стає дедалі менше. Фінансування екомодернізації виключно за рахунок державної або міжнародної допомоги, а також перенесення екологічних зобов’язань на споживачів не відповідає міжнародно визнаному принципу "забруднювач платить".

Аналітичний центр DiXi Group готує дослідження про потенційний вплив реалізації Директиви 2010/75/ЄС у енергетичному секторі України, яке буде оприлюднено найближчим часом.

Що відбувається із законопроєктом?

Ситуація з упровадженням реформи промислового забруднення розвивається за вже відомим сценарієм. Після реєстрації нового законопроєкту з’явились два альтернативні законопроєкти.

Законопроєкт, підготовлений на основі останньої редакції, хоча і має незначні технічні коригування, містить більш конкретизовані пункти щодо впровадження найкращих доступних технологій. Скасоване зобов’язання уряду ведення моніторингу змін у здоров'ї населення, пов'язаних із промисловою діяльністю.

Один з альтернативних законопроєктів містить положення, що пропонують певні послаблення для забруднювачів та положення, які суперечать Директиві. Наприклад, моніторинг викидів покладається на дозвільний орган, а не на оператора установки.

Крім того, передбачається, що дія поточних нормативів продовжується на невизначений термін. Це фактично означає легалізацію недотримання законодавства та ставить в нерівні умови тих, хто виходить із вимог.

Отже, альтернативний законопроєкт погіршить існуючі умови та виключить стимули до зменшення забруднення. Також він обмежує участь громадськості, що може призвести до негативних наслідків для дотримання Орхуської конвенції. Нагадаємо, Україна вже отримала негативний сигнал від Наради Сторін щодо нерозкриття тексту угод.

Інший альтернативний законопроєкт можна вважати компромісним варіантом. У ньому залишено важливі умови для імплементації Директиви. Проте також прийняті побажання бізнесу, наприклад, виключено підземні гірничі роботи.

Цього тижня планується засідання Комітету Верховної Ради, на якому розглянуть всі три законопроєкти, що представляють різні концепції реформи промислового забруднення. Починаючи з дати анонсу в медіа почали з’являтися публікації, які очевидно мають на меті створити "суспільний резонанс" для направлення законопроєктів на доопрацювання.

Отже, сценарій свідомого "гальмування" реформи може повторитися. Наразі депутати стикаються з складним вибором: погодитися з аргументами забруднювачів та підтримати законопроєкт, що не відповідає вимогам Директиви, або проявити політичну волю і виконати вимоги міжнародних зобов’язань, підтримавши один із законопроєктів, які дозволять здійснити справжню реформу промислового забруднення.

Яке рішення ухвалять депутати цього разу, ми, можливо, дізнаємося вже цього тижня.
 

Менеджер із сталого розвитку DiXi Group Ольга Полуніна, аналітик проєкту DiXi Group Олена Агапова, спеціально для "Української енергетики"

Теги:видобувні компанійпромислове забрудненнязабруднення повітряекологіяПоділитись