Російська Федерація – “бензоколонка” номер один

30 березня 2021

Скільки часу Росія залишатиметься основним постачальником енергоносіїв для України?

З 2014 року торгові відносини між Україною та Російською Федерацією значно ускладнилися. Перші санкції, запроваджені Україною проти Росії, датуються березнем 2014 року, і з того часу вони неодноразово посилювалися, а також було розширено список осіб, що підпадають під санкції.

Росія вперше анонсувала взаємні санкції на адресу України у жовтні 2018 року, але не зупинилася на цьому. 

Тим не менше, попри введення взаємних санкцій та обмежень, торгівля між країнами хоча й зменшилася, але не припинилася.

“У цих умовах ми не можемо повністю закритися від російських товарів. Я вважаю, що ми досягли максимально можливого рівня торгового ембарго з Росією. Це реальність, з якою я живу – торгівля все ще буде продовжуватися“, - нагадав у розмові в кінці 2019 року торговий представник України Тарас Качка.

Якщо розглянути цифри, у 2013 році, до окупації Криму та Донбасу, експорт з України до Росії складав 15,1 млрд дол., тоді як імпорт у Україну становив 23,2 млрд дол. Проте, за підсумками 2020 року, обсяги торгівлі зменшилися до історичного мінімуму. Експорт товарів до Росії у 2020 році склав 2,7 млрд дол., імпорт з Росії - 4,54 млрд дол. (або 8% від загального імпорту). Одночасно Росія все ще займає третє місце серед країн-партнерів України за товарообігом (упереду Китай та Польща). Якщо зосередитися на паливно-енергетичному комплексі, Росія до сьогодні залишається головним постачальником енергоносіїв до України. 

Імпорт енергоносіїв: мовою цифр

Зовнішньоекономічна діяльність України з Російською Федерацією, зокрема в галузі постачання енергоносіїв, все ще має досить високі показники. Якщо проаналізувати дані Держмитниці, близько третини витрат на імпорт енергоносіїв походять з Росії. 

На підсумки 2020 року, Україна імпортувала з Росії енергоносіїв товарної групи УКТ ЗЕД "27", що включає вугілля, нафту та нафтопродукти, газ та електроенергію, на загальну суму 2,573 млрд дол. Це фактично – 32,6% від усього імпорту за цією товарною групою. 

Крім того, у рамках товарної групи УКТ ЗЕД "84", що включає неопромінені паливні елементи, в 2020 році Україна імпортувала з Росії ядерне паливо виробництва компанії "ТВЕЛ" на суму 212 млн дол., що складає 62% від загальних поставок паливних збірок. Інші частини ядерного палива для українських АЕС були поставлені американською компанією Westinghouse.

Динаміка загальних витрат на імпорт енергоносіїв (товарна група "27"), млрд дол. Джерело: Energy Map за даними Держмитслужби

У структурі закупівель енергоносіїв з Росії у 2020 році переважали нафта та нафтопродукти (47,3% імпорту), загальною вартістю 1,23 млрд дол.; кам’яне вугілля (40,2%) загальною вартістю 1,04 млрд дол. та газ нафтовий (10,4%) загальною вартістю 270,94 млн дол. 

Звісно, інші позиції, за якими проводились закупівлі, такі як електроенергія, не були визначальними для загального імпорту, і в сукупності склали лише 2,1%.

Структура витрат на імпорт енергоносіїв (товарна група "27") з РФ у 2020 р. Джерело: Energy Map за даними Держмитслужби

Динаміка витрат на імпорт енергоносіїв (товарна група "27") з РФ, млрд дол. Джерело: Energy Map за даними Держмитслужби

Крім того, стан з імпортом електроенергії до України мав свою особливість.

Якщо порівнювати з загальними показниками, то протягом 2020 року Україна імпортувала електроенергію на суму 131,6 млн дол. При цьому частка імпортованої електроенергії з Росії у загальному обсязі імпорту складає всього 5%. Основними постачальниками електроенергії в Україну були Словаччина та Угорщина, які в сукупності склали 92% імпорту.

Водночас Україна експортувала електроенергії вдвічі більше – на суму 280,8 млн дол., і цілком це було спрямоване в європейському напрямку. 

Структура імпорту Україною електроенергії у грошовому вираженні у 2020 р. Джерело: Energy Map за даними Держмитслужби

Ставились також спроби відмовитися від закупівель російської електроенергії. З квітня 2020 року до 1 січня 2021 року, постановою НКРЕКП №766 від 8.04.2020 року були скасовані результати аукціонів на доступ до пропускної спроможності перетинів з Росією та Білоруссю на 2020 рік. 

Проте перерва в імпорті електроенергії з Росії була доволі короткою. Оскільки повноваження були надані НКРЕКП тимчасово – законом "Про внесення змін до деяких законодавчих актів України, спрямованих на запобігання виникненню і поширенню коронавірусної хвороби (COVID-19)", на початку 2021 року постанова Регулятора втратила свою силу, і імпорт було відновлено.  

Якщо звернутися до даних Держмитслужби України, то видно, що закупівлі електроенергії з Росії перед перервою відбулися у IV кварталі 2019 року – на 15,46 млн дол., і у I кварталі 2020 року – на 6,53 млн дол.  Відновлення імпорту відбулося у лютому 2021 року, коли Україні було закуплено електроенергії на суму 0,47 млн дол.

Динаміка витрат на імпорт електроенергії з Росії, млн дол. Джерело: Energy Map за даними Держмитслужби

Імпорт енергоносіїв: мовою офіційних документів

Подібні ініціативи із зміни правової бази, як це сталося з постановою НКРЕКП №766, що діяла менше року, відбуваються регулярно, і не лише на підзаконному рівні.

Через чотири роки, 5 березня 2021 року, у Верховній Раді був зареєстрований проект закону, автором якого став голова профільного парламентського комітету Андрій Герус та велика група депутатів – щодо заходів для посилення енергетичної незалежності України. Проектом пропонується зменшити залежність від імпорту товарів з РФ, зокрема через введення спеціальних мит на імпорт дизельного пального, зрідженого газу, бензину та різних видів вугілля. Також передбачено надати НКРЕКП повноваження обмежувати або забороняти імпорт електроенергії із країни-агресора.

У середині березня 2021 року президент Володимир Зеленський дав доручення прем’єр-міністру Денису Шмигалю обмежити імпорт електроенергії з Росії та Білорусі. 

Інший випадок трапився у вересні 2019 року, коли Україна стикнулась з дефіцитом вугілля на окремих ТЕС і ТЕЦ, Верховна Рада дозволила імпорт електроенергії з Росії та Білорусі за двосторонніми договорами. 

Втім, вже у грудні того ж року знову відновили заборону імпорту електроенергії за двосторонніми договорами з країни-агресора.

Також можна згадати, як у 2020 році Кабінет Міністрів, запроваджуючи спеціальне мито на окремі товари з Російської Федерації, ввів мито на поставки вугілля марки Г, проте не застосував такі ж обмеження на коксівне, антрацитове чи пісне вугілля.

Курс на енергетичну незалежність: мовою дій 

Проте, незалежно від законодавства, зміни в енергетичній політиці України залишаються незмінними. 

Це включає, зокрема, диверсифікацію постачання ядерного пального з поступовим скороченням обсягів надходжень з РФ. Партнерство між Україною та США у розширенні каналів постачання ядерного пального має вже реальні результати. Станом на березень 2021 року, енергоблоки №2 і №3 Южно-Української АЕС та блок №5 Запорізької АЕС, які належать НАЕК “Енергоатом”, були повністю завантажені ядерним паливом виробництва міжнародної інжинірингової компанії Westinghouse. Крім того, з 2021 року “Енергоатом” планує розпочати дослідну експлуатацію збірок ТВЗ-WR на енергоблоці №3 Рівненської АЕС.

На 2023 рік заплановано також зупинення постачання електроенергії з Росії та Білорусі – це стане можливим після від’єднання України від спільної енергосистеми з ними. 

“Нам потрібно терміново від’єднатися від об’єднаної енергосистеми з Білоруссю та РФ, інтегруватися з європейською системою. І це одне з моїх ключових завдань – стати частиною Європи, нормального ринку, де немає свавілля монополістів, де є прозора ціна”, - повідомив нещодавно в.о. міністра енергетики Юрій Вітренко. 

На початку 2021 року оператор системи передачі – НЕК “Укренерго” повідомив про виконання усіх запланованих на 2020 рік заходів, необхідних для інтеграції української енергосистеми до європейської ENTSO-E. Як відомо, інтеграція ОЕС України з ENTSO-E є не лише стратегічною метою “Укренерго”, а й складовою частиною Угоди про асоціацію між Україною та ЄС. Європейський Союз цілком підтримує інтеграцію мереж, про що вказано у резолюції Європарламенту від 11 лютого 2021 року.

Одним із важливих завдань для досягнення цієї мети залишається сертифікація “Укренерго” як незалежного оператора системи передачі, що формально дозволить “Укренерго” стати повноцінним учасником європейського енергетичного спільноти. З цією метою Верховна Рада України 19 лютого 2021 р. вже прийняла законопроект про сертифікацію НЕК “Укренерго” як оператора системи передачі за моделлю ISO (Independent System Operator). Очікується ухвалення цього законопроекту, після чого документи для сертифікації будуть подані до НКРЕКП.

Складніша ситуація в ринку нафтопродуктів. Незважаючи на зусилля, в Україні залишилося лише два великих підприємства (Кременчуцький НПЗ, Шебелинський ГПЗ), що виробляють пальне, та цього недостатньо для покриття внутрішнього попиту. Імпорт дизельного пального, зрідженого газу та бензину все ще зосереджений на Білорусі та Росії, але нещодавні події – санкції РНБО на власників нафтопродуктопроводів та слідчі дії СБУ щодо мережі Glusco – можуть свідчити про початок “розвороту” і в цьому напрямку. Ринок нафтопродуктів є досить різноманітним.

Отже, Україна поступово просувається до своєї мети, створюючи умови для підвищення власної енергетичної незалежності від країни-агресора. Хоча іноді це відбувається не великими кроками, але, тим не менш, рух у правильному напрямку триває.

Лія Ільченко та Оксана Зуєва, спеціально для "Української енергетики"

Теги:Energy MapRussiarussian electricityImportПоділитись