Розвінчуємо популярні російські міфи про газовий ринок

10 вересня 2020

Експерт Центру Разумкова Максим Білявський у переддень Дня газовика зібрав і спростував п'ять найпоширеніших "міфів" про газовий ринок, які розповсюджуються Москвою в інформаційному просторі.

Міф №1: Росія збільшує видобуток газу. Насправді, за інформацією Держстату РФ, у першій половині 2020 року спостерігалось зниження видобутку блакитного пального на 9%. Це сталося через зменшення попиту як на зовнішньому, так і на внутрішньому ринку. При цьому Мінекономіки РФ офіційно прогнозує, що у цьому році споживання енергоресурсів зменшиться принаймні на 5% через падіння ВВП. Отже, слід очікувати подальшого скорочення видобутку та, відповідно, зменшення обсягів транспортування. У цих умовах стратегічно важливим для України стає збереження вітчизняного транзитного потенціалу, створення в Україні східноєвропейського газового хабу та розширення географії замовників послуг транспортування і зберігання блакитного пального.

Міф №2: Москва забезпечує конкурентоспроможні ціни для європейського ринку. Насправді, за перші шість місяців цього року, середня експортна ціна за тисячу кубометрів російського газу на європейських ринках становила $125, тоді як рівень беззбитковості поставок коливався близько $95. У той же час, у ІІ та ІІІ кварталах 2020 року середні котирування на газовому хабі TTF варіювали від $55 до $100 за тисячу кубометрів. За даними Газпрому, спотові котирування в ЄС до 40% визначають експортні ціни російського газу.

Міф №3: ЄС залежить від російського газу, і цей тренд триватиме. Насправді, у 2020 році в ЄС спостерігається тенденція до скорочення попиту на російський газ через падіння цін на тлі зростання частки LNG та загального зниження споживання блакитного пального. За даними митної служби РФ, у першій половині року експорт газу трубопроводами знизився на 18% у порівнянні з аналогічним періодом минулого року. Це означає, що у 2020 році поставки РФ (трубопроводами) на європейський ринок складуть максимум 160 млрд кубометрів. Незважаючи на попит на зріджений газ у ЄС, для Росії можливість нарощування поставок у цьому сегменті буде незначною (до 5% або 40 млрд кубометрів на рік) через неконкурентоспроможну собівартість. Таким чином, загальна частка російського газу на європейському ринку буде зменшуватись. Ця тенденція збережеться навіть після відновлення економіки ЄС і триватиме до 2025 року, адже продовжиться заміщення природного газу відновлювальними джерелами енергії та розвиток водневих технологій.

Міф №4: Українська ГТС має незадовільний технічний стан. Насправді, аварійність національної газотранспортної мережі в п'ять разів нижча, ніж аналогічний показник ГТС РФ. Важливо зазначити, що через ворожі обстріли та диверсії у 2014 і 2015 роках траплялися випадки пошкодження українських газогонів, проте як вітчизняні, так і європейські споживачі отримували блакитне пальне вчасно і в повному обсязі.

Міф №5: Трубопроводи "Турецький потік", "Північний потік-1,2", "Сила Сибіру" є виключно економічними проектами. Насправді, інфраструктурні проекти РФ мають чітке геополітичне спрямування. Наприклад, загальна вартість будівництва "Турецького потоку" оцінюється в $25 млрд., що при відсутності достатньої кількості вільного ресурсу природного газу на півдні Росії та непередбачуваній поведінці потенційних споживачів (Туреччина) робить цей проект економічно нерентабельним. Однак, він націлений на отримання політичних та економічних вигод в таких країнах, як Сербія, Греція, Македонія, Угорщина та Туреччина. Окрім цього, "Сила Сибіру" показала свою недієздатність - за перші шість місяців 2020 року було транспортувано лише 1 млрд кубометрів блакитного пального, при цьому вартість проекту оцінюється Газпромом у $55 млрд. Його справжня мета - зміцнення зв'язків між Росією та Китаєм. Щодо "Північного потоку-2": тут усе очевидно, це інструмент для розколу єдності ЄС у політичній та безпековій сферах.

Отже, реальність виявляється менш страшною, ніж її малюють. Головне - вміти розрізняти міфи та факти, формувати державну стратегію та мати бажання ефективно її реалізовувати, а також цінувати свій кадровий потенціал.

Автор: Максим БілявськийТеги:Поділитись