Які рішення допоможуть містам пережити зимові холоди: модульні котельні, теплові насоси чи альтернативні обігрівачі

30 вересня 2022

Фахівці вважають, що у опалювальному сезоні перевагу матимуть ті міста, які заздалегідь підготували альтернативні способи забезпечення тепло-, водо- та електропостачання.

Мінрегіон повідомив, що Україна готова на 88% до опалювального сезону. Проте експерти зауважують, що ці дані виглядають доволі формально, оскільки не враховують реальну готовність системи. А це залежить не лише від наявності запасів обладнання та матеріалів, але й від стану інфраструктури. У багатьох старих багатоповерхівках відсутні достатньо утеплені труби, а також закриті вікна в дахах і підвалах, та трубопроводи для підключення модульних котелень.

Як вижити містам під час зимових надзвичайних ситуацій і чи порушить це питання щодо енергоефективності? Ці питання обговорили журналісти "Української енергетики" з Святославом Павлюком, виконавчим директором Асоціації "Енергоефективні міста України", та Ігорем Черкашиним, головою Експертної платформи з енергоефективності.

– За інформацією Мінрегіону, на середину вересня, військові зруйнували 349 об’єктів критичної інфраструктури в Україні в секторі теплопостачання. Серед них: 335 котелень, 11 ТЕЦ та 3 ТЕС. Держава наразі фінансує відновлення Охтирської, Чернігівської ТЕЦ та системи централізованого теплопостачання в Кременчуці. Тим не менш, нові удари ворога можуть залишити будь-яке місто і селище без тепла, води й електрики. Які рішення вживають наразі міста в цій ситуації?

І. Черкашин: – Багато міст застосовують традиційні методи теплопостачання та в процесі підготовки виходять із стандартної моделі, що передбачає наявність енергоресурсів, помірну децентралізацію теплопостачання, а також перевірку і налаштування котельного і електричного обладнання.

Однак існує проблема з містами, де зруйновано системи централізованого постачання тепла. В одних містах відновлюється централізоване теплопостачання, а в інших жителям рекомендують задовольняти свої потреби через альтернативні методи обігріву – на рівні "буржуйок" або переїзду в інші місця. Отже, можна стверджувати, що універсального підходу не існує.

На фото І. Черкашин

С. Павлюк: – Міста намагаються знизити ризики, які можуть виникнути у результаті можливих атак на інфраструктуру. Зокрема, вводять нові потужності – додаткові або старі, які не були використані раніше.

– Які нині варіанти виглядають найбільш оптимальними?

І. Черкашин: – У містах, де зруйнована система централізованого теплопостачання, але збереглися тепломережі та житлові будинки, можна забезпечити теплопостачання з допомогою модульних котелень. Але цим мав займатися ще до знищення систем. Модульні котельні не є в наявності в запасах, їх потрібно виготовляти заздалегідь.

– Чи є міста, які серйозно підготувалися до зими, і чим вони можуть похвалитися?

С. Павлюк: – Наприклад, у Житомирі провели заміну старих тепломереж. Крім того, місто вже давно почало готувати котельні на біомасі для модернізації міської інфраструктури. Ці роботи були профінансовані за рахунок швейцарського гранту. Це сталося завдяки зусиллям місцевої влади та донорів, які реалізували спільний проект.

Згідно з заявами мера Житомира Сергія Сухомлина, основна ТЕЦ вже цього року почне виробляти електроенергію. Таким чином, якщо з'являться проблеми з підстанціями, місто не залишиться без електрики. Перед новим опалювальним сезоном Житомир намагається зробити систему опалення стабільною, щоб в разі виходу з ладу котелень була можливість перепідключити споживачів до інших котелень. Це вже реалізовано в більшості районів. А в тих районах, де неможливо здійснити таке перепідключення, планують встановити нові модульні котельні на трісці. Одна з них з потужністю 2 МВт, інша – 1 МВт. Вони працюватимуть разом з газовою котельнею, але в разі її несправності котельня на біопаливі зможе подавати тепло і не зможе дати розморозити систему. Ці дві котельні зекономлять приблизно 3 млн кубів газу. Наразі їх виготовлення проходить на Монастирищенському заводі котельного обладнання. Термін виготовлення – до двох місяців. До 1 листопада їх планують вже встановити.

Цей проект коштував близько 11 млн грн і його реалізація стала можливою завдяки знахідкам у міському бюджеті, а також своєчасному рішенню депутатів на початку літа закупити тріску. Зараз її запас становить близько 18,5 тисяч кубів. Не в усіх регіонах це можливо, адже в нас просто не вистачає лісів.

Крім того, мер Житомира зазначив, що інвестори запланували запустити до нового року ще дві котельні потужністю по 6 МВт, які дозволять зекономити приблизно 6-7 млн кубів газу. У міста також є два проекти на будівництво ТЕЦ.

У Житомирі бачимо явну перевагу стратегічного планування над реактивними діями в умовах кризи. Місто дотримується плану, і саме тому донори продовжують підтримувати його.

– Яка найбільша загроза для опалювального сезону, з огляду на можливість відключення електроенергії через удари по енергетичних мережах? Що роблять міста для забезпечення електрики?

С. Павлюк: – У сфері електропостачання потрібно відновити знищені лінії електропередач, іншого варіанту немає. Альтернатива – власна генерація. Це можуть бути сонячні панелі, когенерація на біопаливі. Є також газові котелні з когенерацією, які здатні виробляти теплоту та електричну енергію. Всі ці рішення можуть бути корисними.

Вважаю, що всі служби – "Укренерго" та обленерго будуть прикладати великі зусилля для відновлення пошкодженої інфраструктури. І вони постійно це роблять. Згадайте, як було в березні у Славутичі, коли місто обстрілювали, а електрики щодня бралися до ремонту ліній.

Більшістю міст концентруються на придбанні резервних генераторів живлення для водоканалів та підприємств теплоенерго, адже навіть якщо є газ, а електрики немає, проблеми не зникають, оскільки не працюють циркуляційні насоси. Отже, закупівля потужних електрогенераторів для систем теплоенерго та водоканалів також є частиною підготовки.

На фото С. Павлюк

– Які інші приклади підготовки міст до зими з різних регіонів?

С. Павлюк: – Міста також розробляють плани на випадок обігріву населення в надзвичайних обставинах. Нещодавно спілкувався з мером Первомайська (Харківська область) про їхню підготовку до зими. У цьому місті добре збережено теплопостачання. Однак нещодавно там було влучання ракети. Найбільші ризики – руйнування інфраструктури та необхідність переселення людей під час зими.

Водночас ми не можемо переселити всіх мешканців потенційно небезпечних міст, адже вони потрібні для підтримки життєдіяльності в цих населених пунктах. Адже потрібно, щоб хтось ремонтував трубопроводи, електромережі. А цих фахівців, які залишились, необхідно годувати, отже, мають працювати магазини і бюджетні структури. Все взаємопов'язане, і нелегко вирішити ці питання.

Львів, враховуючи існуючі ризики, придбав твердопаливні обігрівачі для загальних приміщень у будинках. Ці печі встановлюють у підвалах і сховищах багатоповерхівок, що є резервом. Таким чином, різні міста реагують на виклики по-різному.

– Що ще слід здійснити до приходу холодів?

І. Черкашин: – З точки зору громад і керівництва місцевих органів самоуправління, важливо буде визначити (залежно від розміру громади) певну кількість будівель, які зможуть стати "тепловими ковчегами". Це будуть місця, де люди можуть сховатися від холоду, отримавши можливість обігрітись автономними системами. До того ж вони мають бути забезпечені автономним живленням.

Крім того, важливо, щоб кожен житель знав, куди йти в сильний холод, якщо труби замерзнуть чи будуть зруйновані. Алгоритм дій у разі надзвичайних ситуацій має бути розроблений місцевою владою. А в деяких громадах, де неможливо створити такі "теплові ковчеги", потрібно продумати план евакуації в інші регіони, де є відповідні будівлі для тимчасового розміщення людей протягом зими.

– Чи впроваджуються у містах нові технології, які забезпечують високу енергоефективність?

І. Черкашин: – Безперечно. Наприклад, установка модульних газових котелень забезпечує використання сучасних високоефективних газових котлів. Якщо встановити когенераційну установку, яка виробляє як тепло, так і електрику, то це буде ефективно з точки зору використання первинного енергоресурсу. Навіть "буржуйки" та твердопаливні котли, доступні на ринку, демонструють непогану енергетичну ефективність. Люди, що мешкають у малоповерхових будинках, можуть встановити твердопаливні котли для зменшення витрат на дрова, які значно подорожчали.

Люди повинні розуміти, що кондиціонер, що встановлений у них вдома, фактично є типом насосу "повітря-повітря". І якщо зовнішній блок витримує температуру -20-25 градусів, то немає потреби купувати масляний обігрівач на зиму.

Люди повинні усвідомлювати, що кондиціонер вдома може виконувати функції обігріву. Якщо його зовнішній блок працює за температури до -20-25 градусів, можна зекономити на коштах на електричність, адже це економічніше, ніж використовувати масляний обігрівач. Проте це працює лише якщо є електрика, оскільки одночасне використання масляних обігрівачів може призвести до перевантаження електропроводки.

С. Павлюк: – Активно встановлюються теплові насоси у містах. Наприклад, у Кременчуці діє відповідний проект. Однак процес їх установки потребує тривалого часу. В Тростянці відновлюються лікарні, де наша асоціація допомагає встановити сонячну електростанцію для забезпечення мінімальних електричних потреб у випадках перебоїв із світлом. Наша асоціація також замінила старі помпи водоканалу у Краснопіллі на нові італійські, які знижують енергоспоживання на 35-45%. Якщо поновлюється обладнання, то можна застосовувати новіші та ефективніші варіанти, хоча не всюди це реалізується.

– З яких коштів здійснюється ця заміна?

С. Павлюк: – Це фінансові надходження від донорів фонду "Відродження", які забезпечили встановлення помп. Але у місцевих органах борються з проблемою нестачі спеціалістів для заповнення заявок на отримання допомоги. З-поміж інших проблем: тарифна сітка, яка заважає залучати фахівців, а також відтік кадрів, адже чимало спеціалістів, особливо жінок, виїхали на безпечні території. Зараз спроможність нормально замінити або реалізувати нове обладнання значно зменшилась. Тому більшість міст на прикордонних зонах працюють у режимі виживання, а не розвитку.

– Наскільки енергоефективними є заходи, які здійснюються, наприклад, у Житомирі?

С. Павлюк: – Завдяки організованій роботі, що здійснюється в Житомирі в останні роки, місто суттєво економить газ. Крім того, заміна тепломереж сприяла зменшенню теплових втрат до 3-4%, що відповідає європейським стандартам. Міста з модернізованими тепломережами (особливо на місцевому паливі) більш впевнені перед опалювальним сезоном, оскільки можуть розраховувати на стабільні постачання сировини.

– Чи може перехід на енергоефективні технології бути більш масовим і якісним?

І. Черкашин: – Напевно, так. Якби державні структури прислухалися до фахівців, які роками пропонують запустити державну лізингову програму для заміни газових котлів, використовуючи теплові насоси, необхідність у газі в одноквартирних будинках можна було б суттєво зменшити. Якщо вирішити питання з енергоефективністю у багатоповерхівках, гаряче водопостачання чемніше можна забезпечити через теплові насоси, встановлюючи їх на дахах. Технічні рішення для реалізації енергоефективності є доступними, проте населення потребує допомоги держави в створенні підтримуючих програм.

С. Павлюк: – Енергоефективність – це процес, що потребує безперервності. Як показує приклад Житомира, над цим треба працювати не лише за місяць до початку опалювального сезону. Це потребує механізмів фінансування, доступності кредитів для населення. В Україні немає державної політики в цій сфері, а програма "теплих кредитів" фактично перестала існувати.

Необхідно, щоб робота над енергоефективністю не зводилася лише до дій за місяць до початку опалювального сезону...

Отже, наразі дії міст можна охарактеризувати, як виживання в рамках існуючої інфраструктури. Інвестиції в енергоефективність залишаються недосяжними. Немає кредитних ресурсів, банки не надають кредити ОСББ навіть під високі відсотки для фінансової підтримки. Проблема формування державної політики в цій сфері є актуальною.

– Чи існує план з боку влади щодо постачання і встановлення обладнання на державні кошти, зокрема модульних котелень?

І. Черкашин: – Відомо, що оголошено тендер USAID для закупівлі модульних котелень, зокрема на біопаливі та дизельному паливі. Цей тендер був оголошений лише місяць тому, тому незрозуміло, коли це обладнання з'явиться в Україні, навіть якщо процедура буде виконана швидко. Потреба у такому обладнанні величезна.

С. Павлюк: – Я вважаю, що містам варто проаналізувати їхні енергетичні системи та теплопостачання, і там, де є ризики руйнування, слід замінити труби та встановлювати заслонки. Це дозволить швидко підключити модульні котельні навіть у разі руйнувань у районі. Тоді взимку ремонтники зможуть працювати без значних труднощів.

– Чи готові ми до опалювального сезону в таких умовах?

С. Павлюк: – Наша країна стикається з трьома основними ризиками: ймовірна нестача генеруючих потужностей, враховуючи, що ми втратили третину; атаки на системи передачі енергії; й питання постачання пального. Необхідно акуратно оцінювати запаси пального. Також важливо зауважити, що фінансовий стан підприємств енергетичного сектору критичний через низькі тарифи для населення. Можемо дійти до ситуації, коли система генерації опиниться на межі колапсу.

Критерієм готовності до опалювального сезону є якість цієї готовності. Адже "готовність" не обмежується перевіркою роботи котельні – необхідно перевірити стан дахів, закриті виходи, утеплення трубопроводів. Тому важмент таке оцінювання готовності до сезону, яке не завершується лише формальним звітом про готовність.

І. Черкашин: – Ситуація не надто приємна, проте ми не живемо в Арктиці. Очевидно, буде холодно, і, схоже, представники влади постараються використати строгі уроки цього сезону для покращення ситуації в майбутньому.

Світлана ОЛІЙНИК, спеціально для "Української енергетики"

Теги:Поділитись