Опалювальний сезон: нас зігріють чи “нагріють”

10 листопада 2020Світлана ОЛІЙНИК, спеціально для “Української енергетики”

Місцева влада може аспектами вирішення проблем, які виникли у тепловиків, скористатися підвищенням тарифів

В Україні стартував опалювальний сезон. Хоча тепла погода дозволяла вмикати тепло у житлах щонайменше на два тижні пізніше, вже з 15 жовтня теплими батареями почали користуватися у Харкові, Рівному та Хмельницькому, з 16-го – у Києві, Львові та Сумах, а з 22-го – у Чернівцях. Найпізніше, 30 жовтня, увімкнули тепло в домах Дніпра. Таке нераціональне використання дорогого ресурсу пов'язують як з виборами, так і з рекордними запасами газу та вугілля, про що зазначив президент Володимир Зеленський. “Українська енергетика” провела опитування серед експертів, щоб дізнатися, чи відіграють такі запаси роль у безпеці опалювального сезону, а також які будуть ціни на тепло.

Газ як ключовий елемент опалювального сезону

На початку жовтня уряд повідомив, що країна готова до опалювального сезону. Всі заплановані роботи на підприємствах, що займаються виробництвом теплової енергії, в тепломережах, теплових пунктах, системах опалення завершено, усунено всі виявлені порушення і дефекти. Проте основним фактором, який вплине на опалювальний сезон, є наявність достатніх обсягів газу і вугілля для виробництва тепла.

“Цього року ми добре підготувалися, запаси вугілля та газу у нас рекордні”, – заявив прем’єр-міністр Денис Шмигаль.

За інформацією Міненерго, станом на 1 жовтня запаси вугілля на складах становили 2,9 млн тонн, що на 1,6 млн тонн більше порівняно з минулим роком (219,8%). Запаси газу в підземних сховищах дорівнювали 27,8 млрд м³, або 136,5% в порівнянні із січнем 2019 року. Також було накопичено 48,1 тис. тонн мазуту, що на 16,6 тис. тонн більше (152,8%).

“Безсумнівно, рекордні запаси газу у вітчизняних сховищах є позитивом цього опалювального сезону. Вони заповнені на 92%. Ситуація у європейських газосховищах схожа”, – зазначає Євген Нацвін-Степанов, перший заступник голови правління Асоціації постачальників енергоресурсів.

Такі запаси були досягнуті переважно завдяки значним залишкам пального з попереднього опалювального сезону, а також можливості закупити газ за нижчими цінами навесні і влітку. Отже, котельні, ТЕЦ та ТЕС не залишаться без головного ресурсу для температурного обслуговування. Однак важливо, якими будуть ціни на газ для теплопостачальників.

За словами Євгена Нацвіна-Степанова, нормативи щодо спеціальних зобов’язань залишаються чинними для виробників теплової енергії до 1 травня 2021 року. Що це означає?

“Ціна на газ для таких виробників залишиться регульованою, як і в минулому опалювальному сезоні. Але варто зазначити, що формула формування ціни на природний газ, передбачена цими нормативами, була змінена. Тепер ціна на газ для виробників теплової енергії залежатиме від цінових варіацій на європейському газовому хабі TTF,” – додав він.

Таким чином, у жовтні газ для ТКЕ, який постачається “Нафтогазом” у контексті ПСО, подорожчав на 24%.

“Протягом періоду, використаного для розрахунків, котирування на природний газ у Європі зросли на 26% порівняно з вересневими цінами через підвищений попит. Проте, завдяки значним резервам газу в Україні, ціна газу для виробників тепла у жовтні зросла на 24%,” – пояснили в “Нафтогазі.”

Підвищення цін викликало обурення Олександра Сергієнка, директора Аналітично-дослідницького центру “Інститут міста”.

“Нафтогаз” заповнив сховища дешевим газом, але тепер керівник компанії стверджує, що вони будуть орієнтуватися на європейські ціни, що призведе до зростання ціни газу під час опалювального сезону. Отже, дешевий газ продаватимуть за високими цінами. Таким чином, централізоване опалення стане дорогим,” – наголошує експерт.

Борги та їх вплив на опалювальний сезон

Наступне подорожчання “блакитного палива” для ТКЕ викликає занепокоєння, враховуючи вже існуючі значні борги тепловиків за газ. За інформацією голови правління НАК “Нафтогаз України” Андрія Коболєва, станом на початок жовтня 2020 року їх величина становила 37 млрд грн. Якщо підприємства досі мають такі борги, звідки їм взяти гроші для розрахунків за газ, що тепер коштує на 24% більше?

За даними НАК “Нафтогаз України” на 3 листопада 2020 року, 36 підприємств теплоенергетики можуть не впоратися з опалювальним періодом через суттєву заборгованість.

“На сьогодні майже 40 підприємств ТКЕ мають величезну заборгованість перед НАК “Нафтогаз України,” – каже Євген Нацвін-Степанов. – Звісно, це може призвести до зриву опалювального сезону і залишити українців без тепла. Мова йде про штучно створену проблему боргів між учасниками ринку природного газу в період дії нормативів ПСО.”

Щоб оцінити серйозність цих боргів, експерт вважає за необхідне проаналізувати причини їх виникнення. На його думку, основна причина – неефективне тарифне регулювання виробників теплової енергії з боку державних та місцевих органів. Зокрема, це стосується несвоєчасного перегляду тарифів та невідповідності між фактичними та тарифними обсягами реалізації теплової енергії.

“Якщо борги не будуть вирішені, опалювальний сезон 2020-2021 у деяких населених пунктах може бути під загрозою,” – вважає він.

Виникнення боргів пояснює Роман Ніцович, директор з досліджень аналітичного центру “DiXi Group”: “Ми знаємо, що є тенденція: взимку населення платить не так активно, але весною та влітку погашає борги, і рівень оплати перевищує 100% від нарахувань. Інше питання – специфіка оплати за тепло бюджетними та комунальні установи, оскільки це пов’язано зі особливостями бюджетного процесу та публічних закупівель.”

Отже, борги виникають також через певні процедури, які мають пройти комунальні або бюджетні установи, перш ніж оплатять рахунок від теплопостачальної компанії. Через це, за словами експерта, рівень оплати тепловиками за газ зазвичай є нижчим за 90%. Це, в свою чергу, не дозволяє більшості з цих підприємств отримувати газ відповідно до положення про спеціальні обов’язки.

“Тому уряд різними способами регулював це питання, зокрема шляхом штучного зниження нормативів розрахунків, щоб ці підприємства не потрапляли до “чорного списку” НАК “Нафтогаз” і могли отримати газ в рамках опалювального сезону,” – говорить Роман Ніцович.

Зокрема для підприємств ТКЕ під управлінням Агентства з розшуку та менеджменту активів (АРМА) рівень розрахунків на період опалювального сезону був знижений до 78%. Для державних ТЕЦ, які знаходяться під управлінням Фонду держмайна, – до 60%.

“Отже, у нас є ліберальний газовий ринок, але одночасно дуже регульоване споживання газу теплопостачальними організаціями,” – резюмує експерт DiXi Group.

“Якщо ми розглянемо фінансово-господарську діяльність будь-якого ТКЕ, вони використовують газ, який постачають на підставі окремих урядових рішень щодо забезпечення стабільного постачання енергоносіїв на опалювальний сезон. Проте фінансові зобов’язання таких підприємств залишаються,” – зазначає Максим Білявський, провідний експерт з енергетичних питань Центру Разумкова.

Ще один приклад регуляції – впровадження розподільчих рахунків для вирішення проблеми заборгованості.

“Офіційно вони називаються поточними рахунками зі спеціальним режимом використання, – пояснює Роман Ніцович. – Їх суть полягає в автоматичному перерахунку коштів, отриманих за тепло від споживачів, а також в автоматичному розподілі їх між різними суб’єктами ринку. Серед них – постачальник газу, оператор ГТС, оператор відповідної газорозподільної мережі. Кожного місяця регулятор розробляє нормативи перерахунку – певний відсоток, який автоматично використовується на рахунки певних ринкових учасників.”

При цьому, як зазначає експерт, регулятор визначає частку, яка має залишатися на рахунку теплокомуненерго, щоб у них були кошти на зарплати, поточні ремонти, екстрені бригади тощо. Ця система діє близько 10 років.

“Отже, держава прагне уникнути ситуації, коли тепловики утримують кошти і не розраховуються. Проте навіть у рамках такої регульованої системи, проблема з розрахунками залишається,” – підтверджує Роман Ніцович. Це, своєю чергою, підриває стабільність опалювального сезону.

“Спроби уряду розділити газ для виробництва електрики та тепла не є доцільними, – підкреслює Олександр Сергієнко. – Тому що теплоцентралі виробляють тепло й електрику одночасно. Це не окремі процеси.”

Експерт пояснює, що для отримання тепла і електроенергії використовують один і той самий газ, який надходить по єдиній трубі. Спочатку утворюється пара, яка проходить на турбіну для генерації електрики. Після цього та сама пара підігріває теплоносій.

“Запроваджене розділення є неправомірним і не має сенсу,” – додає співрозмовник.

Як вирішувати борги тепловиків?

На думку експерта DiXi Group, питання боргів може бути вирішено за допомогою укладання графіків погашення або угод про реструктуризацію боргів. Інший варіант – перегляд урядом нормативів або внесення змін до положення про ПСО.

“Наприклад, кілька тижнів тому урядом було прийнято рішення, що стосується ТЕЦ. Воно стосується розділу системи розрахунків за газ для виробництва електрики та опалення. По суті, розрахунки за газ для теплопостачання будуть виведені окремо, однак донині незрозуміло, що робити з електрогенерацією. Таким чином, уряд спростив доступ до газу для теплоцентралей,” – зазначає Роман Ніцович.

Отже, ця боргова проблема знову буде вирішуватися адміністративним шляхом. Експерт вважає, що “Нафтогаз” не схвалює цього підходу, оскільки має підстави не отримувати оплату за надані послуги вчасно. Це, в свою чергу, негативно позначається на фінансовому стані компанії, особливо після відокремлення бізнесу з транспортування газу. Може виникнути необхідність знову підтримати “Нафтогаз” з державного бюджету. Окрім того, компанія може зупинити вихід на ринки запозичення в несприятливих умовах.

Врегулювати ситуацію з боргами тепловиків можна також через місцеві влади, які є фактичними власниками теплокомуненерго.

“У місцевого бюджету є можливість виділити цільову дотацію або поворотну фінансову допомогу на користь теплокомуненерго, що дозволить врегулювати ситуацію з оплати за газ. Це варіант, який просто не може не подобатися “Нафтогазу”. Однак, з іншого боку, місцеві органи влади працюють з обмеженими ресурсами і можуть переглянути тарифи на тепло в сторону збільшення,” – додає він.

“Загрозливу ситуацію з боргами можна зменшити шляхом належної тарифної політики з боку органів влади та активного врегулювання реструктуризації вже існуючих боргів виробників теплової енергії, – вважає представник Асоціації постачальників енергоресурсів. – Також одним із варіантів забезпечення спокійного проходження опалювального сезону в регіонах є необхідність термінового розгляду та ухвалення законопроєкту “Про ринок природного газу” та інших законів для забезпечення фінансової стабільності на цьому ринку.

Максим Білявський зауважує, що кожне підприємство теплопостачання має свої причини накопичення боргів, і скасування боргів для всіх одним натисканням клавіші було б неправильним.

“Я впевнений, що держава має ухвалити цільову програму для відновлення беззбитковості теплокомуненерго. Однак найближча задача – не допустити, щоб у нинішньому опалювальному сезоні люди залишилися без тепла. Я вважаю, що український уряд впорається з цим викликом,” – резюмує експерт.

Що можна очікувати від тарифів на тепло

Максим Білявський зазначає, що всі підприємства, які постачають теплоносій і гарячу воду споживачам, поділяються на дві групи. Першу групу складають ті, кому тарифи встановлює НКРЕКП, а другу – ліцензіати, які мають тарифи від органів місцевого самоврядування. Як же формуються тарифи цими органами?

“Більшість тарифів встановлюють місцеві влади. Звісно, потрібно враховувати поточний або прогнозований рівень цін на газ,” – додає Роман Ніцович.

“Фактично, вартість теплоносія залежить від цін на природний газ, оскільки ціна блакитного пального у тарифі на тепло становить 80%. Інші 20% – це амортизаційні витрати, зарплати, витрати на інвестиційні програми, капітальні ремонти, модернізацію обладнання тощо. Чи вплине ціна вугілля на тариф? Так, але не суттєво. Це лише окремі випадки, коли котельні працюють не на природному газі, а на твердому паливі. До речі, на тарифи впливають також політичні фактори, тобто воля регулятора або місцевої влади підвищити ціни на теплопостачання,” – повідомляє експерт.

Він зазначає, що в 2017-2018 роках органи місцевого самоврядування підвищували тарифи на тепло, навіть за стабільних цін на газ. Наприклад, в Дубно тарифи зросли на 33,9%, у Житомирі – на 12,2%, у Дрогобичі – на 28,7%.

Вартість “блакитного пального” може зрости не лише через сезонність. Мінрегіон зазначає, що тарифи тепловиків не змінювалися кілька років.

“НКРЕКП буде проводити процедуру зміни тарифу щонайменше два місяці, а органи місцевого самоврядування можуть це зробити менше ніж за місяць, – підкреслює Максим Білявський. – Проте і в тому, і в іншому випадку, я вважаю, що це не відбудеться, тому що у складі тарифів ТКЕ 80% газу було придбано за ціною, що вища за нинішній ринковий рівень.”

Якою буде мінімальна вартість за тепло цього сезону? На думку експерта, вона становитиме 1100 грн за гігакалорію без ПДВ. “Сьогодні немає економічних або політичних причин підвищувати тарифи,” – вважає він.

За його прогнозами, середній рахунок по країні за опалення трикімнатної квартири становитиме близько 1 323 грн, а за гаряче водопостачання – 300 грн. Мова йде про трикімнатну квартиру площею 60 кв. м, тобто про середній розмір квартир у будинках, побудованих в 70-80-х роках, які за статистикою складають більшість. Проте в Києві середній рахунок за опалення складатиме 2100-2200 грн, тому фактично платіжки не зміняться, – говорить Максим Білявський.

Євген Нацвін-Степанов дотримується іншої думки: “Виходячи з прив’язки ціни блакитного пального для виробників теплової енергії до імпортного паритету, ймовірно підвищення ціни газу на 15-20% під час пік опалювального сезону. Що стосується тепла, то з 1 жовтня постачальники отримали право кілька разів на рік переглядати тарифи, коригуючи їх згідно з ринковими цінами на газ. Отже, якщо ціни на газ зростатимуть – відповідно зростуть і ціни на тепло.”

“Принципово, тарифи можна легко прогнозувати, оскільки регульовані ціни на газ в Україні прив’язані до імпортного паритету, тобто ми можемо орієнтуватися на котирування європейських хабів, – вважає Роман Ніцович. – Зокрема, можна базуватися на форвардних контрактах, які показують, якою може бути ціна на ринку, наприклад, через кілька місяців, в тому числі до закінчення опалювального сезону. Проте, як видно, “Нафтогаз” також враховує динаміку на українському ринку (певні котирування). Сезонність у ціні на газ зберігається так само, як і в Європі. Зимовий газ дорожчий за літній.”

Саме із цих причин “Нафтогаз” збільшив оптову ціну газу в жовтні для виробників тепла (які отримують паливо в рамках ПСО) на 24%. Вона становитиме 5374,1 грн за тисячу кубометрів (без ПДВ і витрат на транспортування і розподіл). Але якою буде реальна тарифа, залежатиме від місцевої влади.

“Питання “якою буде тарифна ставка” залишається відкритим, оскільки місцеві органи влади зазвичай не схильні до підвищення, і наразі не всі тарифи теплопостачальних компаній відповідають справжньому рівню витрат. Частково це пов’язано з політичними факторами, адже це вплине на позицію міського голови. Якщо включити в тарифи всі витрати, включно з тими, що пов’язані з нерегульованими тепловими мережами, суми в платіжках зростуть, і це ускладнить вже складну ситуацію з оплатою,” – пояснює Роман Ніцович.

Чи можливо запровадити оптимальні тарифи, які б враховували всі ці нюанси?

“Оптимальна модель – це та, що покриває всі витрати і дозволяє вчасно розраховуватися за отримані товари та послуги, що охоплюють структуру ринку. У тому числі, своєчасно платити зарплати, оновлювати техніку, інвестувати у модернізацію мереж. Це також витрати, які необхідні для теплоенерго. Тому я вважаю доцільною певну динамічну формулу тарифів або перехід на двоставкові тарифи, що враховують фіксовані та змінні витрати в залежності від цін на енергоресурси, навіть якщо вони постачаються за регульованими умовами,” – говорить Роман Ніцович.

В результаті опитані експерти зазначають, що безперебійне проходження нового опалювального сезону в значній мірі залежить від вирішення урядом проблеми заборгованостей підприємств теплокомуненерго за газ. Ці борги можуть бути реструктуризовані або покриті з бюджетних дотацій. Однак, оскільки місцеві бюджетні ресурси обмежені, проблему можуть вирішити, підвищивши тарифи на тепло. Причини для цього завжди знайдуться: по-перше, коливання регульованої ціни газу (несмотря на те, що в сховищах газ знаходиться за низькими ціновими рівнями). По-друге, постійні зміни вартості робіт та послуг. По-третє, не всі тарифи покривають витрати теплопостачальних підприємств через неефективну діяльність. В результаті, людям залишається покладатися на зважені рішення органів місцевої влади, які встановлюють тарифи для переважної більшості споживачів.

Світлана ОЛІЙНИК, спеціально для “Української енергетики”

Теги:Поділитись